Рішення

від 26.11.2019 по справі 910/13123/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2019Справа № 910/13123/19

За позовом Приватного акціонерного товариства ПИВО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ РАДОМИШЛЬ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ СПЕЦПРОФІЛЬ

про стягнення 33 021,62 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство ПИВО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ РАДОМИШЛЬ (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ СПЕЦПРОФІЛЬ (відповідач) про стягнення 33 021,62 грн на підставі Договору поставки № 2106/2019 від 21.06.2019, з яких: 31 792,80 грн основного боргу, 429,20 грн неустойки та 799,62 грн пені.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання за спірним договором щодо поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 позовну заяву Приватного акціонерного товариства ПИВО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ РАДОМИШЛЬ прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13123/19, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/13123/19.

Зокрема, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 у справі № 910/13123/19 було направлене відповідачу за адресою: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуте органами зв`язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 у справі № 910/13123/19 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідно до ч 1 ст 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч 8 ст 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч 2 ст 161 ГПК України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч 9 с 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

21.06.2019 між Приватним акціонерним товариством ПИВО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ РАДОМИШЛЬ (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ СПЕЦПРОФІЛЬ (постачальник, відповідач) було укладено Договір поставки № 2106/2019 (далі - Договір, або Договір № 2106/2019 від 21.06.2019), відповідно до п 1.1 якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставляти, а покупець у випадку відсутності зауважень до якості - приймати та оплачувати запасні частини до виробничого обладнання (надалі - товар).

Згідно п 2.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах DPP, склад покупця (ІНКОТЕРМС 2010), за адресою: м. Радомишль, вул. Микгород, 71.

Відповідно до п 3.2 Договору, покупець сплачує за товар, що поставляється за даним Договором, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до банківських реквізитів останнього на умовах, передбачених Додатком до даного Договору (специфікацією).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що передача товару здійснюється відповідно до умов поставки, що підтверджується підписанням представниками сторін відповідних видаткових накладних. Моментом переходу ризиків пошкодження та втрати товару та права власності від постачальника до покупця є момент передачі товару від постачальника до покупця. Датою поставки вважається дата підписання покупцем накладної на отримання товару на складі покупця.

На виконання умов Договору сторонами було підписано Специфікацію від 21.06.2019 (Додаток № 1 до Договору поставки № 2106/2019 від 21.06.2019) на суму 31 792,80 грн, пунктом 3 якої передбачено, що оплата здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника шляхом передоплати 100% вартості товару, що постачається по цій Специфікації, що дорівнює: 31 792,80 грн.

Згідно платіжного доручення № 2456 від 15.08.2019 Приватним акціонерним товариством ПИВО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ РАДОМИШЛЬ було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ СПЕЦПРОФІЛЬ 31 792,80 грн з призначенням платежу оплата за запчастини згідно договору № 2106/2019 від 21.06.19, додаток № 1 .

В позовній заяві позивач зазначає, що, незважаючи на той факт, що ним було належним чином виконано свої зобов`язання за Договором, відповідачем свої зобов`язання виконано не було, а саме: товар згідно Специфікації № 1 від 21.06.2019 поставлено не було. Натомість, відповідачем було безпідставно направлено позивачу новий рахунок на оплату № 1559 від 15.08.2019, де була вказана підвищена вартість товару, що підлягає поставці на умовах Специфікації № 1 від 21.06.2019.

Позивачем було вжито заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу претензії № 621 від 22.08.2019, відповідно до якої позивач вимагав протягом трьох днів з моменту отримання даної претензії повернути сплачені грошові кошти в сумі 31 792,80 грн.

Зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді.

Спір у справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку поставити товар, що, як вказує позивач, є підставою для повернення попередньої оплати товару в сумі 31 792,80 грн, а також стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, господарський суд зазначає наступне .

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч 1 ст 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч 1 ст 693 Цивільного кодексу України ).

Матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 2456 від 15.08.2019 підтверджується факт здійснення позивачем попередньої оплати замовленого товару на суму 31 792,80 грн, внаслідок чого у відповідача виникло зобов`язання поставити вказаний товар.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 4 Специфікації від 21.06.2019 (Додаток № 1 до Договору поставки № 2106/2019 від 21.06.2019) передбачено, що постачальник зобов`язаний передати товар покупцю протягом 7 календарних днів з моменту виконання покупцем зобов`язань згідно з пунктом 3.1 цієї Специфікації.

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 4 специфікації від 21.06.2019, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару на загальну суму 31 792,80 грн настав.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відтак, непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, виходячи з положень вказаної норми права, до предмета доказування у даній справі входить встановлення наявності чи відсутності певних юридичних фактів, а саме: підстав виникнення у сторін зобов`язань з купівлі-продажу, зокрема, у відповідача обов`язку поставити певний товар у встановлений строк; здійснення позивачем попередньої оплати; порушення відповідачем відповідного зобов`язання передати товар.

Зі змісту претензії № 621 від 22.08.2019 вбачається, що покупець вказав на порушення постачальником свого обов`язку поставити оплачений товар, у зв`язку з чим позивач заявив вимогу про повернення суми передоплати в розмірі 31 792,80 грн за непоставлений товар.

Однак, станом на момент розгляду справи по суті матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів повернення відповідачем грошових коштів в сумі 31 792,80 грн на рахунок позивача.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву та не спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів передання позивачу товару на загальну суму 31 792,80 грн або доказів повернення відповідної суми передоплати.

За таких обставин, приймаючи до уваги належне виконання позивачем умов Договору в частині здійснення попередньої оплати товару, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе зобов`язань поставити оплачений товар, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про повернення попередньої оплати в сумі 31 792,80 грн підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару в сумі 429,20 грн.

Відповідно до ч 1 ст 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у випадку прострочення поставки, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,05 % від вартості непоставленого вчасно товару за кожний день прострочення, але не більше 5% від вартості непоставленого вчасно товару.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14, стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

За такі дії постачальник несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлено обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Зі встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, в межах яких відповідач повинен був поставити товар.

Зобов`язання поставити товар за своєю природою не є грошовим зобов`язанням.

Та обставина, що умовами договору за прострочення поставки, покупець має право нарахувати та стягнути з постачальника неустойку у розмірі 0,05% від вартості непоставленого вчасно товару за кожен день прострочення виконання, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов`язання, так само, як і обов`язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов`язанням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 910/9288/18 та у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 910/23585/16.

З огляду на встановлені судом обставини справи, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, вимоги позивача про стягнення неустойки, нарахованої згідно умов п. 7.1 Договору за прострочення поставки товару (негрошового зобов`язання) в сумі 429,20 грн задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання з повернення грошових коштів в сумі 799,62 грн.

Пунктом 5 Специфікації 21.06.2019 (Додаток № 1 до Договору поставки № 2106/2016 від 21.06.2019) передбачено, що у разі прострочення поставки товару в указаний термін, постачальник зобов`язаний негайно, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання щодо поставки, повернути отримані кошти на розрахунковий рахунок покупця, а в разі порушення зобов`язання щодо повернення грошових коштів - зобов`язаний також сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч 3 ст 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ст 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При перевірці наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, а сума пені за прострочення сплати 31 792,80 грн, нарахована у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 23.08.2019 по 18.09.2019, складає 799,62 грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства ПИВО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ РАДОМИШЛЬ та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ СПЕЦПРОФІЛЬ суми попередньої оплати товару в розмірі 31 792,80 грн та пені в сумі 799,62 грн .

Інша частина позовних вимог (про стягнення неустойки в сумі 429,20 грн) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до п 2 ч 1 ст 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п 1 ч 4 ст 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на наведені приписи ст 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 1 896,03 грн покладається на відповідача, судовий збір у сумі 24,97 грн покладається на позивача.

Керуючись ст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ СПЕЦПРОФІЛЬ (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код 39235605) на користь Приватного акціонерного товариства ПИВО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ РАДОМИШЛЬ (12201, Житомирська обл., Радомильський район, м. Радомишль, вул. Микгород, буд. 71; ідентифікаційний код 05418365) 31 792,80 грн (тридцять одну тисячу сімсот дев`яносто дві гривні 80 коп.) попередньої оплати товару, 799,62 грн (сімсот дев`яносто дев`ять гривень 62 коп.) пені та 1 896,03 грн (одну тисячу вісімсот дев`яносто шість гривень 03 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч 1, 2 ст 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 26.11.2019.

Суддя Гумега О.В.