Рішення

від 20.11.2019 по справі 916/2839/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2839/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/2839/19

за позовом Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; (вул.Б.Хмельницького,6,Мсп601,Центральна Частина Києва, Київ,01601, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрікс» (65012, м. Одеса, вул. Отрадна, буд. 13, код ЄДРПОУ 38723069)

про стягнення 119 017,62грн.;

Представники сторін:

від позивача - Пронюк В.Я., довіреність № 14-190, дата видачі : 17.05.19

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрікс» про стягнення 119 017,62 грн..

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором на постачання природного газу №8101/1718-ТЕ-23 від 30.10.2017р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.09.2019р. провадження по справі №916/2839/19 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 02.10.2019р. (вх. ГСОО №43822/19 від 08.10.2019р.).Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Крім того 25.10.2019р. за. вх. №22035/19 до суду від відповідача надійшло клопотання, згідно якого відповідач просить суд розгляд справи №916/2839/19 здійснювати без пресутності представника відповідача.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30.10.2017р. між ПАТ НАК "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегрікс» було укладено договір №8101/1718-ТЕ-23 постачання природного газу, за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2017-2018 роках природний газ (надалі - газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженим перстениками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природнього газу з 01.10.2017р. по 31.03.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Між сторонами по справі укладалась низка додаткових угод якими, зокрема продовжувався строк дії договору. Так, відповідно до додаткової угоди №5 від 12.09.2018р. , сторони дійшли згоди викласти п.12.1 в наступній редакції договір набирає чинності з дати підписання уповноваженим перстениками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природнього газу з 01.10.2017р. по 30.09.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що природній газ що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої види населенню.

За цим договором може бути поставлений природний газ ( за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природній газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ Національна акціонерна компанія Нафогаз України на митну території України. (п.1.4 договору).

Пунктом 2.1 Договору Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 106 тис.куб.м. у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): жовтень 13, листопад - 16, грудень - 21, січень - 24, лютий - 17, березень - 15.

Відповідно до п.3.7. Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природнього газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу .

Пунктом 5.1. Договору, регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподіл природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу відповідно до Податкового кодексу України ) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням.

Пунктом 5.2. Договору, ціна за 1000 куб. м газу на дату укладання договору становить 4 942 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податками на додану вартість - 5 930,40грн.

Відповідно до п.6.1. Договору, оплата за природній газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природній газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач вказує, що на виконання умов договору, передав в власність відповідача природній газ на загальну суму 684 445,24 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, але Відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не в строк, визначений у Договору, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, п.6.1. Договору. Сума простроченого та несплаченого основного боргу склала 79 787,14грн.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору за розрахунком, наданим позивачем, складає 22 468,90 грн.

Окрім того, позивач у позові вказує, що оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати.

Загальний розмір нарахованих позивачем 3% річних від основного боргу складає 5 565,93 грн. та інфляційні витрати в розмірі 11 195,64грн.

Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продаж природнього газу №8101/1718-ТЕ-23 від 30.10.2017р., щодо своєчасного розрахунку за отриманий природній газ, АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України .

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України , майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України , в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України , зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України , договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено 30.10.2017р. між ПАТ НАК "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегрікс» було укладено договір №8101/1718-ТЕ-23 постачання природного газу, за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2017-2018 роках природний газ (надалі - газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Природній газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої види населенню (п.1.2 договору).

Пунктом 12.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженим перстениками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природнього газу з 01.10.2017р. по 31.03.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Між сторонами по справі укладалась низка додаткових угод якими, зокрема продовжувався строк дії договору. Так, відповідно до додаткової угоди №5 від 12.09.2018р. , сторони дійшли згоди викласти п.12.1 в наступній редакції договір набирає чинності з дати підписання уповноваженим перстениками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природнього газу з 01.10.2017р. по 30.09.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу" від 9 квітня 2015 року 329-VIII (з наступними змінами і доповненнями) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ПАТ ,,НАК ,,Нафтогаз України як Постачальником виконано належним чином взяті на себе обов`язки за Договором та поставлено природний газ на загальну суму 684 445,24грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

В той же час відповідача оплату за отриманий природній газ здійснював не вчасно та не в повному обсязі.

Згідно ст.ст. 525 , 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, позовна вимога Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення з відповідача основного боргу за договором постачання природнього газу №8101/1718-ТЕ-23 від 30.10.2017р. в розмірі 79 787,14грн., є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Відповідно до п.6.1. договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, що підтверджується наданими до матеріалів справи виписками по рахунку позивача, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В зв`язку з порушення відповідачем строків оплати за отриманий природній газ, позивачем нарахорвано відповідачу пеню в сумі 22 468,90грн.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати поставленого природного газу не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України ).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України , виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання споживачем пункту 6.1. договору, він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України , якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України ).

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у розмірі 22 468,90грн., розрахунки якої додано до позову.

Відповідно до ст. ст. 1 , 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" .

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно були виконані зобов`язання за договором №8101/1718-ТЕ-23 від 30.10.2017р., щодо здійснення оплати за поставлений природний газ, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню згідно п. 8.2 договору, виходячи з облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді прострочення в розмірі 22 468,90грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України .

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 5 565,93 грн., судом встановлено, що вказані розрахунки 3% річних були здійснені позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорювались. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в сумі 5 565,93 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або не знецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 11 195,64 грн., наразі встановлено, що вказаний розрахунок інфляційних втрат був здійснений позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати, нараховані за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 11 195,64 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв`язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України .

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; (вул.Б.Хмельницького,6,Мсп601,Центральна Частина Києва, Київ,01601, код ЄДРПОУ 20077720) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрікс» (65012, м. Одеса, вул. Отрадна, буд. 13, код ЄДРПОУ 38723069) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з : Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрікс» (65012, м. Одеса, вул. Отрадна, буд. 13, код ЄДРПОУ 38723069) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул.Б.Хмельницького, 6, Мсп601, Центральна Частина Києва, Київ,01601, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг в сумі 79 787 (сімдесят дев`ять тисяч сімсот вісімдесят сім)грн. 14коп, пеню в сумі 22 468 (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят вісім) 90коп., три проценти річних в розмірі 5 565 (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять)грн. 93коп., інфляційні витрати в розмірі 11 195 (одинадцять тисяч сто дев`яносто п`ять) 64коп. та судовий збір в сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25 листопада 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна