Рішення від 15.11.2019 по справі 916/2057/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2057/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський м`ясокомбінат" (с.Настасів, Тернопільський район, Тернопільська область, 47734; код ЄДРПОУ 40274726)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Нерега Римми Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 )

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Ісак Д.П.

Представники:

Від позивача: Стецюк Ю.О. - на підставі довіреності від 17.01.2019р.; Микитович М.М. - на підставі довіреності №20/03/19 від 20.03.2019р.

Від відповідача - не з`явився.

В засіданні брали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ : Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Тернопільський м`ясокомбінат", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця (далі-ФОП) Нерега Римми Сергіївни про стягнення заборгованості у розмірі 62 472 грн. 62 коп., пені у розмірі 18 401 грн. 79 коп., 3% річних у розмірі 1 542 грн. 37 коп. та інфляційних втрат у розмірі 3 064 грн. 94 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24 липня 2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2057/19 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 15 серпня 2019 р. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15 серпня 2019 р. відкладено судове засідання на 10 вересня 2019 р. Ухвалою суду Одеської області від 10.09.2019 р. відкладено судове засідання на 24 вересня 2019 р.

У судовому засіданні 24.09.2019р. представник позивача заявив клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та проведення наступного судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2019 р. справу № 916/2057/19 ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18 жовтня 2019 р.

Ухвалою суду Одеської області від 18.10.2019 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2057/19 та призначено справу до судового розгляду по суті. Доручено Господарському суду Тернопільської області проведення в його приміщенні судового засідання в режимі відеоконференції у справі №916/2057/19, яке призначене Господарським судом Одеської області на 15.11.2019 р. об 11:00 год.

15 листопада 2019р. судове засідання по розгляду справи по суті в режимі відеоконференції з Господарським судом Тернопільської області не відбулося, у зв`язку із тим, що зазначений суд не вийшов на зв`язок, про що складено акт на підставі ст.197 ГПК України у присутності секретаря с/з Ісак Д.П. та судового розпорядника Склезь Ю.В.

Будь-яких клопотань від позивача щодо відмови від позову, залишення позову без розгляду тощо, які б унеможливили розгляд справи до суті , до суду не надходило.

Відповідач про місце та час судових засідань був повідомлений за вказаною адресою, але судову кореспонденцію було повернуто поштою із зазначенням „не знайдено". До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Представник відповідача в судові засідання не з`являвся. Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем подано не було.

За приписами п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у позовній заяві зазначає, що 28 вересня 2018 року між ТОВ Тернопільський м`ясокомбінат (Постачальник) та ФОП Нерега Римма Сергіївна (Покупець) було укладено Договір поставки №000027468 (далі-Договір), відповідно до умов п.1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити Товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Згідно п.1.2. Договору Постачальник зобов`язується поставляти Товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у Замовленні Покупця, що є невід`ємними частинами даного Договору. Конкретне найменування та асортимент Товару, що поставляється на умовах даного Договору визначається у видаткових товарних накладних. Усі накладні є складовими частинами цього Договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості Товару (п.1.3 Договору).

Відповідно до п.2.3. Договору якщо Сторони не домовилися про інше, Покупець зобов`язаний здійснити оплату Товару на умові 100 % попередньої оплати. Сторони вправі домовитися про поставку партії Товару на умовах оплати з відстроченням платежу. Факт передачі партії Товару без здійснення Покупцем попередньої оплати за таку партію Товару свідчить про повну та безумовну згоду Сторін на продаж партії Товару на умовах оплати із відстроченням платежу, згідно пункту 2.6 даного Договору.

Як зазначив позивач, сторони даного Договору погодили оплату за поставлений товар проводити на умовах відстрочення платежу, а саме, згідно з п. 2.6. договору (згідно із редакцією Додаткової угоди № 1 від 21 травня 2018р.) в усіх випадках, коли Товар поставлено на умовах інших, ніж вказаних в п. 2.3. даного Договору, Покупець зобов`язаний оплатити такий Товар не пізніше 4 (чотирьох) календарних днів з дати отримання таких товарів.

Крім того, сторони домовились, що грошові кошти переказані Покупцем на користь Постачальника зараховуються Постачальником на погашення грошових зобов`язань Покупця в наступному порядку: в першу чергу погашаються нараховані штрафні санкції та збитки; в другу чергу погашається прострочена заборгованість Покупця за поставлений товар; в третю чергу погашається поточна заборгованість за поставлений товар. Зарахування Постачальником грошових коштів в порядку, передбаченому даним пунктом , відбувається незалежно від призначення платежу, вказаного Покупцем в платіжному дорученні (або в іншому документі) під час здійснення переказу грошових коштів на користь Постачальника. Грошові зобов`язання за кожною наступною чергою погашаються після повного погашення грошових зобов`язань за попередньою чергою. ( п.2.11 Договору).

Позивач зазначив, що він належним чином виконував свої зобов`язання та поставляв товар ФОП Нерега Римма Сергіївна. Зокрема, ТОВ Тернопільський м`ясокомбінат поставив ФОП Нерега Р.С. товар на суму 106 710 грн 44 коп., що підтверджується: видатковою накладною №12258 від 13.06.2018р. на загальну суму 44 237 грн. 00 коп., видатковою накладною №12734 від 18.06.2018р. на загальну суму 62 960 грн. 90 коп., товаро-транспортною накладною №Р12734 від 18.06.2019р.та актом прийому -передачі продукції від 18.06.2018р.

Проте, відповідачем оплата за отриманий товар проводилася не у повному обсязі та з порушенням строків оплати. Зокрема, 21 червня 2018р. відповідачем було проведена оплата на суму 14 750 грн.; 22 червня 2018 року - на суму 14 950 грн.; 25 червня 2018 року - на суму 14 550 грн.; 19 липня 2018 року - на суму 1 500 грн.; 10 серпня 2018р. - на суму 1500 грн.; 07 вересня 2018р. - на суму 1600 грн.; 16 жовтня 2018 року - на суму 2000 грн,; 19 листопада 2018 року - на суму 2 000 грн.

23 квітня 2019р. позивачем було направлено на адресу ФОП Нерега Римма Сергіївна претензію за вих.№104 з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар, яка на дату надсилання даної претензії становила 53 860 грн 44 коп. та підписати кінцевий акт звірки взаєморозрахунків за період правовідносин. Однак, на дату подання даної позовної заяви відповідач жодним чином не відреагував на дану претензію.

З урахуванням зазначеного, позивач вважає, що відповідачем не виконано належним чином зобов`язання, що випливають з Договору поставки №000027468 від 28.09.2018р. та наявні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 62 472 грн. 62 коп., яку розраховано з урахуванням п.2.11 Договору.

Згідно пункту 7.1. Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за даним Договором сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України і умовами даного Договору.

Також позивач зазначив, що пунктом 7.3. Договору визначено, що у разі порушення строку оплати Товару, Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний розпочатий день (добу) прострочення, а також проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 3% (трьох відсотків) річних від простроченої суми (ст. 625 Цивільного кодексу України). Пеня, передбачена даним пунктом, нараховується протягом всього строку (періоду) прострочення виконання грошового зобов`язання до моменту його повного та належного виконання.

У зв`язку із невиконанням Покупцем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар, на підставі зазначеного пункту Договору, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 18 401 грн. 79 коп., яку також просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства та умов Договору позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 1 542 грн 37 коп. та інфляційні втрати у розмірі 3 064 грн. 94 коп., які також просить суд стягнути з відповідача.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Відповідно до ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався.

Розглянув матеріали справи, судом встановлено, що 28 вересня 2018 року між ТОВ Тернопільський м`ясокомбінат (Постачальник) та ФОП Нерега Римма Сергіївна (Покупець) було укладено Договір поставки №000027468, відповідно до умов п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити Товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Згідно п.1.2. Договору Постачальник зобов`язується поставляти Товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у Замовленні Покупця, що є невід`ємними частинами даного Договору. Конкретне найменування та асортимент Товару, що поставляється на умовах даного Договору визначається у видаткових товарних накладних ( надалі накладні). Усі накладні є складовими частинами цього Договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості Товару (п.1.3 Договору ).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, між сторонами за Договором склалися правовідносини щодо поставки товару.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.11.1. Договору він набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. Припинення дії Договору не звільняє Сторони від виконання всіх своїх зобов`язань, передбачених Договором та невиконаних на момент припинення дії Договору, в тому числі і зобов`язань пов`язаних з поверненням Товару згідно умов даного Договору, оплати послуг, а також від відповідальності за невиконання таких зобов`язань.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Виходячи з матеріалів справи, характеру правовідносин, що склалися між сторонами у справі, суд вважає за необхідне встановити факт поставки товару позивачем відповідачу та надати оцінку документам , що підтверджують зазначений факт і є підставою для вчинення відповідачем дій щодо оплати отриманого товару.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що на виконання умов Договору, він передав відповідачу у власність товар , зокрема, за видатковими накладними №12258 від 13.06.2018р. на загальну суму 44 237 грн. 00 коп. та №12734 від 18.06.2018р. на загальну суму 62 960 грн. 90 коп.

За умовами п.9.2 Договору видаткова накладна - накладна , що містить ціну на Товари, і на підставі якої поставляються Товари та здійснюється прийом Товару по кількості та якості. Видаткова накладна повинна мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади та ПІБ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий оригінальний (не факсимільний та не сканований) підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції , завірені печаткою підприємства.

Відповідно до ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ( в редакції станом на дату складання видаткових накладних) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ( в редакції станом на дату складання видаткових накладних) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ст.9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

При цьому, відповідно до ч.7 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Крім того, відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 , яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо..

Відповідно до п.4 зазначеного Положення у тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітності підчистки і необумовлені виправлення не допускаються. Помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітності, що створені ручним способом, виправляються способом "червоного сторно", додаткових бухгалтерських проведень або коректурним способом, відповідно до якого неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене. Виправлення помилки повинно бути обумовлено надписом "виправлено" та підтверджено підписами осіб, що підписали цей документ, із зазначенням дати виправлення.

Надана позивачем копія видаткової накладної №12258 від 13.06.2018р. містить незрозумілі написи стосовно найменування, кількості, вартості товару, зроблені невідомою особою . При цьому, (якщо вважати ці написи виправленнями) виправлення зроблено без дотримання п.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

З урахуванням зазначеного, видаткова накладна №12258 від 13.06.2018р. не може вважатися належним та допустимим доказом поставки ТОВ Тернопільський м`ясокомбінат на користь ФОП Нерега Римма Сергіївна товару.

Слід також зауважити, що видаткова накладна №12258 від 13.06.2018р. не містить посилання на Договір поставки №000027468 від 28 вересня 2018 року між ТОВ Тернопільський м`ясокомбінат та ФОП Нерега Римма Сергіївна, у зв`язку з чим неможливо встановити чи відбувалася поставка саме за цим Договором та чи розповсюджуються умови цього Договору на цю поставку.

Видаткова накладна №12734 від 18.06.2018р. в порушення умов п.9.2 Договору , ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку не містить посади і прізвища особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони ФОП Нерега Римми Сергіївни.

Надана позивачем у якості додаткового доказу здійснення поставки товару товарно-транспортна накладна №Р12734 від 18.06.2018р. по -перше, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, адже, призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним, по-друге, також не містять інформації щодо посади і прізвища особи , яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони ФОП Нерега Римми Сергіївни. Те саме стосується і акту прийому-передачі продукції до ТТН від 18.06.2018р., який, крім всього, ще й містить інформацію щодо недостачі товару.

Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані, зокрема, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Частиною 4 ст. 74 ГПК України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На думку суду , позивачем у справі не доведено належними та допустимими доказами факт поставки на користь ФОП Нерега Римми Сергіївни товару за видатковими накладними №12258 від 13.06.2018р. та №12734 від 18.06.2018р., що є підставою для відмови у позові щодо стягнення заборгованості у розмірі 62 472 грн. 62 коп.

Надані позивачем у якості доказів податкові накладні самі по собі не є первинними документами , що підтверджують факт проведення господарської операції.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що всі надані позивачем до матеріалів справи видаткові накладні (копії) оформлені з зазначеними вище порушеннями положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, тому не можуть вважатися належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують проведення господарської операції. Зазначене свідчить про низький рівень організації бухгалтерського обліку на підприємстві.

Нараховані позивачем пеня, інфляційні та 3% річних у даному випадку є похідними від позовної вимоги щодо стягнення основної заборгованості, у зв`язку з чим вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 18 401 грн. 79 коп., інфляційних втрат у розмірі 3 064 грн 94 коп. та 3% річних у розмірі 1 542 грн 37 коп. також не підлягає задоволенню.

Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

При цьому, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також, визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 123,129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.123, 129, 231,232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський м`ясокомбінат" до Фізичної особи-підприємця Нерега Римми Сергіївни про стягнення - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повне рішення складено 25 листопада 2019 р.

Суддя Н.В. Рога