Ухвала

від 26.11.2019 по справі 127/26521/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/26521/19 Провадження №11-сс/801/753/2019

Категорія: крим. Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

Головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6

заявниці: ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10.10.2019 про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_7 на повідомлення про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст.190 КК України у кримінальному провадженні №42018020000000183.

встановив:

ОСОБА_7 в своїй скарзі до слідчого судді просила скасувати повідомлення їй про підозру у скоєнні кримінального правопорушення за ч.5 ст.27 ч.2 ст.190 КК України у кримінальному провадженні №42018020000000183 від 24.07.2019.

Свої доводи ОСОБА_7 обґрунтувала тим, що вручення підозри відбулось всупереч ст.42 КПК України, без вручення пам`ятки про її права та без їх роз`яснень в усній формі.

В скарзі, вона зазначила, що оголошення їй підозри не що інше, як узаконення рейдерського захоплення частини її земельної ділянки ПП «Фірмою Яско», оскільки вона з 2009 року є законною власницею земельної ділянки площею 0,60га з кадастровим номером 0524510500:01:045:0004 за адресою: АДРЕСА_1 .

Розподіл даної ділянки на 3 окремих кадастрових номери здійснено законно за її заявою, а самовільне прокладення на одній із її частин ПП «Фірмою Яско» залізничної колії і трубопроводу для перекачування нафтопродуктів до резервуарів є самовільним і незаконним використанням її землі.

Зважаючи, що із її боку та зі сторони батька на мало місця ні обману, ні намірів на заволодіння даним майном суміжного володільця землі ПП «Фірми Яско», в її діях відсутній будь-який склад злочину, тому оголошену підозру просила скасувати, як незаконну.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10.10.2019 відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_7 про скасування повідомлення про підозру за ч.5 ст.27 ч.2 ст.190 КК України у кримінальному провадженні №42018020000000183 від 24.07.2019.

В обґрунтування своїх висновків слідчий суддя суду першої інстанції послався на статтю Закону щодо процедури оскарження підозрюваною повідомлення про підозру; зазначив за яких підстав судове рішення має відповідати вимогам ст.370 КПК України; вказав повноваження слідчого судді суду першої інстанції щодо рішень, які приймаються за результатами його розгляду, зазначив, що досудове розслідування по кримінальному провадженню завершено, а тому відмовив в задоволенні скарги ОСОБА_7 .

В своїй апеляційній скарзі підозрювана просила скасувати ухвалу слідчого судді і оголошення їй підозри та задовільнити її скаргу, посилаючись, що судове рішення не відповідає вимогам ст.370 КПК України. В ньому не наведені обґрунтування підстав, за яких слідчий суддя не згодився із її доводами, пославшись лише на статті закону, за яких відбувається розгляд скарг слідчим суддею в порядку ст.303 КПК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення ОСОБА_7 , яка підтримала доводи поданої апеляційної скарги; міркування прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись, що на даній стадії апеляційного розгляду не допускається надання оцінки обґрунтованості даного процесуального документа та не вирішується питання наявності чи відсутності вини особи; дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, яке надійшло із місцевого суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_7 із наступних підстав.

Як слідує із тексту ухвали слідчого судді, скарга ОСОБА_7 фактично не вирішена по суті. Із судового рішення не вбачається за яких саме підстав підозрюваній було відмовлено в задоволенні її скарги.

Зважаючи, що ч.3 ст.407 КПК України за наслідками розгляду скарг в порядку ст.303 КПК України не передбачає скасування рішення слідчого судді і повернення скарги на новий судовий розгляд до суду першої інстанції із-за неповноти судового розгляду чи з інших підстав, колегія апеляційного суду з метою перевірки доводів скарги, поданої до слідчого судді суду першої інстанції, перевірила обґрунтованість даної підозри, оголошеної ОСОБА_7 .

З повідомлення про підозру вбачається, що ОСОБА_7 , упродовж 2015 року умисно, шляхом обману, усуваючи перешкоди, сприяла ОСОБА_8 у придбанні права на майно ПП «Фірми Яско», який повторно, ввівши в оману посадових осіб Подільського Державного підприємства геодезії, картографії та кадастру, отримав технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером №0524510500:01:045:0004, належної ОСОБА_7 , розташованої на території АДРЕСА_2 , в той час коли на частині вказаної ділянки знаходиться майно ПП «Фірма Яско», а саме: залізнична колія, стаціонарні трубопроводи для перекачування нафтопродуктів до резервуарів, внаслідок чого завдано матеріальної шкоди ПП «Фірма Яско» на суму 54450грн.

На переконання суду наведені прокурором обставини у повідомленні про підозру є такими, що не у повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються залученими підозрюваною доказами.

ОСОБА_7 послалась на абсурдність повідомленої підозри та пояснила, що земельна ділянка з кадастровим номером №0524510500:01:045:0024 площею 0,055га, яка у 2015 році була виділена із земельної ділянки з кадастровим номером 0524510500:01:045:0004 площею в 0,60 га належала і належить їй ще з 2009 року на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 30.07.2009 року, серія ЯЖ №917911, який вона додала до скарги суду першої інстанції.

Законність набуття права власності на цю земельну ділянку також підтвердила рішеннями: Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 у справі №145/1985/13-а, постановою Верховного Суду від 23.10.2019 по справі №145/1916/15-а, згідно яких ОСОБА_7 , було, визнано добросовісним набувачем права власності на земельну ділянку 0,60 га з кадастровим номером 0524510500:01:045:0004, ксерокопіями яких підтверджено.

Пізніше, ПП «Фірма Яско», придбала відповідно до договору купівлі-продажу від 16.12.2011 земельну ділянку з кадастровим номером 0524510500:01:045:0003, яка суміжна з земельною ділянкою ОСОБА_7 з кадастровим номером 0524510500:01:045:0004.

При проведенні реконструкції ПП «Фірма Яско» у 2012-2013 роках продовжила залізничну колію і трубопровід на землі довжиною 17,8м.

За поясненнями ОСОБА_7 частина 17,8 метрів добудованої підприємством колії на її землі є будівництвом, яке не узаконено, оскільки ПП «Фірма Яско» самовільно зайняло частину землі, яка належить їй ще з 2009 року.

Факт самовільного заняття та забудови сторонніми особами земельної ділянки ОСОБА_7 вона підтвердила актом обстеження меж земельної ділянки від 16.05.2013, проведених комісією Гніванської міської ради за заявою підозрюваної про самовільне зайняття належної їй земельної ділянки та незаконне будівництво на ній залізничної колії та трубопроводу.

Із залученого нею акту обстеження від 16.05.2013 вбачається, що частина земельної ділянки ОСОБА_7 , що належить їй на праві приватної власності на підставі державного акту, приєднана до земельної ділянки суміжного землекористувача приватного підприємства «Фірма Яско», яке проводить будівництво нафтобази та відгородженими залізобетонними плитами і цю частину землі, куди вони не пустили членів комісії.

Факт самовільного заняття земельної ділянки підтверджується і доводами, викладеними у позовній заяві самого приватного підприємства «Фірма Яско» від 18.04.2014 до ОСОБА_7 із якою вони звернулися до Тиврівського районного суду Вінницької області про встановлення земельного сервітуту, третьою особою на стороні позивача залучена Гніванська міська рада (справа М145/824/14-Ц).

У позовній заяві про необхідність встановлення земельного сервітуту позивач ПП «Фірма Яско», виклала інформацію про те, що ОСОБА_7 є користувачем земельної ділянки площею 0,6663га за адресою АДРЕСА_1 . Власницею цієї суміжної земельної ділянки площею 0,60га на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №917911 від 30.07.2009 є відповідачка по справі ОСОБА_7 .

На земельній ділянці, яка перебуває у користуванні ПП «Фірма Яско» розташована будівля автозаправочної станції-складу паливно-мастильних матеріалів та під`їзна колія для їх транспортування.

У 2012 році, при проведенні робіт з реконструкції під`їзної залізничної колії та будівництві трубопроводів для зливання пального було встановлено, що комунікації будуть проходити через земельну ділянку суміжного землекористувача відповідачки по справі.

В цій же позовній заяві від 18.04.2014, підписаній директором приватного підприємства ОСОБА_9 , було зазначено, що прокласти залізничну колію та трубопроводи в обхід земельної ділянки неможливо, у зв`язку з чим виникла необхідність у встановленні земельного сервітуту.

Зокрема із позовної заяви вбачається, що пропозиція відповідачки укласти договір купівлі-продажу належної їй земельної ділянки є економічно недоцільною, оскільки ПП «Фірма Яско» має намір на використання лише частини належної відповідачці земельної ділянки.

Оскільки повноцінне використання належної ПП «Фірма Яско» на праві користування земельної ділянки неможливе, тому ПП «Фірма Яско» змушена була звернутись з позовом до Тиврівського райсуду про встановлення земельного сервітуту.

Викладеними у позовній заяві доводами про необхідність встановлення земельного сервітуту, приватне підприємство «Фірма Яско» фактично підтвердило факт самовільного заняття та самовільної забудови частини земельної ділянки, площею 0,60га та незаконне будівництво на ній частини під`їзної колії, трубопроводів.

Поданням до Подільського Державного підприємства геодезії, картографії та кадастру заяви щодо поділу належної на праві приватної власності земельної ділянки з кадастровим номером 0524510500:01:045:0004 на 3 частини, підозрювана лише реалізувала надане їй законом право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто, своєю земельною ділянкою загальною ділянкою 0,60га. Незалежно від поділу на 3 окремі земельні ділянки з кадастровими номерами №0524510500:01:045:0024; №0524510500:01:045:0025; №0524510500:01:045:0026 земля ОСОБА_7 не змінила свої межі в тому числі і відносно іншого суміжного власника ПП «Фірма Яско», майно якого залишалось знаходитись на земельній ділянці ОСОБА_7 під кадастровим номером №0524510500:01:045:0024, на яке ОСОБА_7 ніколи не мала претензій, ніколи нею не використовувалась і готова продати їм цю частину землі, на що ПП «Фірма Яско» не погоджується. Такий поділ надає можливість ПП «Фірма Яско» придбати не всі 0,60га, а лише ту частину, де знаходиться їхнє майно.

Тому сформульована підозра ОСОБА_7 у незаконному придбанні нею права на майно фірми ПП «Фірма Яско», а саме залізничної колії і стаціонарного трубопроводу для перекачування нафтопродуктів на земельній ділянці, площею 0,055га, вартість якої 54450грн, є безпідставною.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КПК України, повідомлення про підозру здійснюється за наявності достатніх доказів для підозри особі у вчиненні кримінального правопорушення.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою КК ця особа підлягає відповідальності.

Проте, слідчий суддя повинен був перевірити, чи не володіють сторони кримінального провадження доказами, які спростовують уже отримані слідчим та прокурором відомості щодо можливої причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що є принциповим питанням при розгляді скарги на повідомлення про підозру в частині вирішення питання щодо обґрунтованості самої підозри.

Із наведеного слідує, що між ОСОБА_7 і ПП «Фірма Яско» продовжує існувати спір за майно, яке знаходиться на землі ОСОБА_7 , та на яке вона не претендує і не використовує його, оскільки в неї немає ніякої потреби користуватися цим майном.

Верховний суд своєю постановою від 23.10.2019 по справі №145/1916/15-а вірно зазначив, що існуючий спір про майно між ОСОБА_7 і ПП «Фірма Яско» має вирішуватись в порядку цивільного судочинства, а не шляхом безпідставного притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності.

За поясненнями ОСОБА_7 , вони намагались вирішити спір за згодою, пропонували ПП «Фірма Яско» купити ту частину земельної ділянки, де знаходяться їхні під`їдні колії і труби для перекачування нафтопродуктів, проте вони відмовляються від цієї пропозиції, а шляхом безкінечних судових процесів намагаються відібрати землю безкоштовно.

Оскільки зміни до КПК про оскарження підозри набули чинності 16.03.2018, щодо позиції прокурора, що на етапі оскарження повідомленої підозри не вирішуються питання її обґрунтованості, суд апеляційної інстанції, при прийнятті рішення керувався правовими позиціями судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеними в огляді кримінальних проваджень від 27.03.2019 щодо практики оскарження підозри: наскільки ефективним є нещодавно запроваджений цей інститут. Серед позитивних рішень були зазначені рішення про скасування підозри із-за недостатньої її обґрунтованості.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Заперечення прокурора проти задоволення апеляційної скарги із посиланням на законність змісту оголошеної підозри і дотримання процедури вручення судом не приймаються до уваги, оскільки положеннями п.10 ч.1 ст.303 КПК України та ч.2 ст.309 КПК України передбачається можливість оскарження законності повідомлення прокурора, слідчого про підозру, але не процедури його вручення.

Чинний КПК не передбачає окремої процедури чи повноважень слідчого судді на стадії досудового розслідування контролювати вручення повідомлення про підозру, як окремого процесуального документу.

Процедура оскарження повідомлення про підозру відповідає вимогам п.10 ст.303 КПК України, оскільки кримінальне провадження не закрито, як і немає обвинувального акту по ньому.

За таких обставин суд дійшов висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження у вчиненні нею кримінального правопорушення за ч.5 ст.27 ч.2 ст.190 КК України не відповідає вимогам ст.276 КПК України, оскільки, відсутні достатні докази для підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, в зв`язку з чим апеляційну скаргу слід частково задовільнити, а повідомлення про підозру скасувати.

Оскільки в апеляційній скарзі ОСОБА_7 містилось неконкретизоване прохання про задоволення її апеляційної скарги щодо незаконності дій прокурора в рамках її кримінального провадження, в цій частині скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.405, 407, 419, 422 апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_7 задовільнити частково.

Скасувати ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10.10.2019 про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_7 на повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.5 ст.27 ч.2 ст.190 КК України від 24.07.2019 у кримінальному провадженні №42018020000000183 від 14.09.2018.

Скаргу ОСОБА_7 задовільнити.

Скасувати рішення прокурора щодо повідомлення про підозру ОСОБА_7 за ч.5 ст.27 ч.2 ст.190 КК України від 24.07.2019.

Зобов`язати прокурора вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей по кримінальному провадженні №42018020000000183 про підозру 24.07.2019 у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_7 за ч.5 ст.27 ч.2 ст.190 КК України.

В задоволенні інших апеляційних вимог ОСОБА_7 відмовити.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Згідно з оригіналом

Суддя