Постанова

від 14.11.2019 по справі 2-5542/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4701/19

Номер справи місцевого суду: 2-5542/10

Головуючий у першій інстанції Поліщук І.О.

Доповідач Ващенко Л. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2019 року м. Одеса

Колегії суддів Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участі секретаря - Чепрас А.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника акціонерного товариства закритого типу Канвіт на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2019 року про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (одноособово суддя Поліщук І.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства закритого типу Канвіт про стягнення боргу за договором позики,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

05.09.2008 року ОСОБА_1 звернулась із позовом про стягнення з акціонерного товариства закритого типу Канвіт (далі-Товариство) заборгованості за договором позики від 27.03.2007 року (200 000 гривень і 30 000 доларів США еквівалент 150 000 гривень) у розмірі 1 298 500, 15 гривень, і остаточно уточнивши позов, просила стягнути 1 685 964,80 гривень.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29.04.2010 року визнано мирову угоду між ОСОБА_1 та Товариством, відповідно до якої, ОСОБА_1 відмовляється від усіх своїх позовних вимог до Товариства, заявляє що у неї і членів її сім`ї на дату складання мирової угоди не має інших вимог до Товариства, а Товариство сплачує ОСОБА_1 90 000 доларів США за графіком: - до 29 травня 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 червня 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 липня 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 серпня 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 вересня 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 жовтня 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 листопада 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 грудня 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 січня 2011 року - 7500,0 доларів США; - до 29 лютого 2011 року - 7500,0 доларів США; - до 29 березня 2011 року - 7500,0 доларів США; - до 29 квітня 2011 року - 7500,0 доларів США. Виплата здійснюється у гривнях за курсом НБУ до долара США на день виплати. Сторони за вільною згодою, оформленою письмово, можуть змінити строки та суми погашення боргу. Після повного погашення боргу, зазначеного у п. 2 мирової угоди, ОСОБА_1 повертає Товариству всі оригінали розписок та/або інших документів, пов`язаних із боргом. Провадження у справі закрито у зв`язку із укладенням мирової угоди. Заходи забезпечення позову підлягають скасуванню після повного виконання Товариством умов мирової угоди. Судом роз`яснені наслідки закриття провадження у справі, передбачені ч.3 ст. 206 ЦПК України (а.с.120,121 т.1).

25.11.2010 року видано виконавчий лист про виконання мирової угоди, зі строком виконання до 05.05.2013 року (а.с.9 т.2).

20.12.2010 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про зміну порядку виконання ухвали суду про визнання мирової угоди від 29.04.2010 року шляхом звернення стягнення на частину нерухомого майна, яке належить Товариству (а.с.123.124 т.1).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15.03.2011 року задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення порядку виконання ухвали суду про визнання мирової угоди від 29.04.2010 року шляхом звернення стягнення на частину нерухомого майна, яке належить Товариству (а.с.126 т.1).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.12.2012 року, ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 15.03.2011 року скасовано, питання за заявою ОСОБА_1 про зміну порядку виконання судового рішення направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.211,212 т.1).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.02.2013 року заяву ОСОБА_1 про зміну порядку виконання судового рішення від 20.12.2010 року залишено без розгляду (а.с.228 т.1).

06.09.2018 року представник Товариства звернувся із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з підстав того, що виконання ухвали суду про визнання мирової угоди фактично здійснюється за двома виконавчими листами: виконавчим листом, виданим на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 15.03.2011 року про зміну порядку виконання ухвали суду від 29.04.2010 року, а також виконавчим листом, виданим на підставі ухвали суду від 29.04.2010 року (а.с.34-36,40,42).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08.10.2018 року, яка залишена без змін на підставі постанови апеляційного суду Одеської області від 22.11.2018 року, Товариству відмовлено у задоволенні заяви від 06.09.2018 року (а.с.87-93,127-134 т.2)

10.01.2019 року представник Товариства повторно звернувся із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що ухвалою Малиновським районним судом м. Одеси від 29.04.2010 року визнано мирову угоду ОСОБА_1 та Товариством, відповідно до якої Товариство сплачує ОСОБА_1 90 000 доларів США за графіком: : - до 29 травня 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 червня 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 липня 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 серпня 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 вересня 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 жовтня 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 листопада 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 грудня 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 січня 2011 року - 7500,0 доларів США; - до 29 лютого 2011 року - 7500,0 доларів США; - до 29 березня 2011 року - 7500,0 доларів США; - до 29 квітня 2011 року - 7500,0 доларів США.

Товариство вважає, що виконавчий лист повинен бути визнаний таким що не підлягає виконанню з підстав того, що цивільний процесуальний кодекс в редакції, що діяв на час затвердження мирової угоди, не передбачав видання виконавчого листа на підставі будь-якої ухвали суду, оскільки виконавчий лист підлягав видачі лише на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Виконавчий лист, виданий 25.11.2010 року Малиновським районним судом м. Одеси на підставі ухвали про затвердження мирової угоди по справі № 2-3418/2008 р., якою не передбачалось вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання, у зв`язку з чим, видача виконавчого листа у 2010 році є помилковою і підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Представник Товариства заяву у судовому засіданні в суді першої інстанції підтримав і просив її задовольнити.

ОСОБА_1 заяву не визнала, подала письмові заперечення.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28.02.2019 року Товариству відмовлено у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Товариство не погодилось з ухвалою суду від 28.02.2019 року і в особі представника подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу судувід 28.02.2019 року скасувати, постановити нову, якою заяву задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга представника Товариства зазначає:

Відмовляючи у задоволенні заяви суд зазначив, що виконавчий лист видано 25.11.2010 року і на той час, відповідно до ЗУ Про виконавче провадження , підлягали виконанню, серед інших виконавчих документів, виконавчі листи, видані судами, виконавчий лист відповідав вимогам, зазначеним у п.1 ч.2 ст.17 ЗУ Про виконавче провадження та п.п.16,18 Інструкції з діловодства, затвердженої наказом ДСА №68 від 27.06.2006 року; судом правомірно видано виконавчий лист, оскільки ухвала про затвердження мирової угоди передбачала вжиття примусових заходів, можливість її примусового виконання, і, як наслідок, видачу виконавчого листа.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи.

Товариство посилалось на той факт, що виконавчий лист не відповідає вимогам ЗУ Про виконавче провадження і вимогам Інструкції з діловодства, а основним доводом було те, що ухвала про затвердження мирової угоди не передбачала вжиття примусових заходів та можливості її примусового виконання та, що чинним законодавством, на час видачі виконавчого листа у 2010 році, не передбачалась видача виконавчого листа на підставі ухвали про визнання мирової угоди.

Суд послався на роз`яснення в Інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах від 25.09.2015 року, проте зазначені в листі підстави визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню неодноразово зазначались у Постановах Верховного суду, перелік та висновки з яких наводились заявником у заві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, суд передбачав можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, однак на думку суду, ухвала про затвердження мирової угоди передбачала можливість застосування примусових заходів та можливість її примусового виконання, що не відповідає обставинам справи.

Ухвала суду про затвердження мирової угоди не зазначає, що мирова угода (у певній її частині) може бути виконана у примусовому порядку, навпаки, зазначена ухвала містить умови про те, що сторони можуть змінити строки та суми погашення боргу і це свідчить про диспозитивність мирової угоди.

Оскільки при затвердженні мирової угоди закривається провадження у справі, у такому випадку виключається можливість видачі виконавчого листа, а мирова угода, є самостійним виконавчим документом.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд не обґрунтував чому він відхилив доводи заявника про те, що чинне законодавство не передбачає можливості видання виконавчого листа на підставі ухвали про затвердження мирової угоди, оскільки сама ухвала є виконавчим документом.

Видача виконавчого документа на підставі зазначеної ухвали суперечить ст. 368 ЦПК України, п.2 ч.3 ст.3 ЗУ Про виконавче провадження .

ЦПК в редакції, яка діяла на час затвердження мирової угоди, не передбачав можливості видачі виконавчого листа на підставі будь-якої ували суду, а лише на підставі рішення суду, що набрало законної сили. Ухвала про затвердження мирової угоди не є рішенням яке ухвалено на користь одного з учасників, зазначеною ухвалою затверджено мирову угоду, тобто певні цивільні зобов`язання, після чого провадження по справі закривається, отже видання виконавчого листа на підставі цієї угоди є неможливим.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, зазначаючи:

Апелянт не спростовує висновків суду про застосування правових норм у часі, не звертає на це уваги, не намагається спростувати її доводів, наведених у запереченнях під час розгляду справи в першій інстанцій, твердження заявника є хибними.

Виконавчий лист видано 25.11.2010 року і станом на 25.11.2010 року, за законом України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року за № 606-ХІV підлягали виконанню у примусовому порядку, серед інших, виконавчих документів, виконавчі листи, що видаються судами на підставі п.1 ч.2 ст. 17 Закону.

Заявник зазначає нову редакцію Закону, а саме Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ. Лише у новій редакції Закону передбачено, що резолютивна частина рішення має передбачати про примусове виконання рішення, в той час, як на момент складання спірного виконавчого листа таких вимог Закону не існувало, тому суд мав повне право видати виконавчий лист, а виконавча служба зобов`язана була його прийняти до виконання, оскільки він відповідав вимогам Закону України Про виконавче провадження в редакції на час його складення. Якщо редакція Закону змінилась, то це не тягне за собою недійсності виконавчого листа, оскільки Закон зворотної сили немає, якщо це прямо не вказано у самому Законі, у даному випадку такі приписи зазначені у п.п.5-7 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ, відповідно до яких спірний виконавчий лист має бути виконаний.

Виконавчий лист, виданий 25.11.2010 року, відповідає чинним на час його оформлення вимогам ст.18 Закону України Про виконавче провадження , а також вимогам відомчої інструкції.

Товариство і Савенки зловживають своїми правами, подають до суду різні позови і заяви, зокрема протягом 2018 року судами розглядалась справа № 2-5542/10, а також розглядаються справи: № 2-3418/2008, № 521/17450/18, №521/19284/18, №521/17450/18.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Суд першої інстанції, відмовляючи Товариству у задоволенні заяви, виходив з того, що виконавчий лист від 25.11.2010 року, виданий відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження в редакції від 21.04.1999 року, а також Інструкції з діловодства в редакції від 21.04.1999 року, крім того, судом не встановлено, що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку із його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (а.с.203,204 т.2).

Колегія суддів не погоджується з висновками суд першої інстанції з таких підстав.

Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ст. 432 ч.ч.1,2 ЦПК України).

При цьому, припинення з інших причин не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншою підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

З матеріалів справи вбачається, що з метою добровільного врегулювання спору між ОСОБА_1 і Товариством, у квітні 2010 року укладено мирову угоду, яка, на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 29.04.2010 року, визнана судом із закриттям провадження у справі (а.с. 120,121 т.1).

За умовами мирової угоди ОСОБА_1 відмовляється від усіх своїх позовних вимог до Товариства, заявляє що у неї і членів її сім`ї на дату складання мирової угоди не має інших вимог до Товариства, а Товариство сплачує ОСОБА_1 90 000 доларів США за графіком: - до 29 травня 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 червня 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 липня 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 серпня 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 вересня 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 жовтня 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 листопада 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 грудня 2010 року - 7500,0 доларів США; - до 29 січня 2011 року - 7500,0 доларів США; - до 29 лютого 2011 року - 7500,0 доларів США; - до 29 березня 2011 року - 7500,0 доларів США; - до 29 квітня 2011 року - 7500,0 доларів США. Виплата здійснюється у гривнях за курсом НБУ до долара США на день виплати. Сторони за вільною згодою, оформленою письмово, можуть змінити строки та суми погашення боргу. Після повного погашення боргу, зазначеного у п. 2 мирової угоди, ОСОБА_1 повертає Товариству всі оригінали розписок та/або інших документів, пов`язаних із боргом. Провадження у справі закрито у зв`язку із укладенням мирової угоди. Заходи забезпечення позову підлягають скасуванню після повного виконання Товариством умов мирової угоди. Судом роз`яснені наслідки закриття провадження у справі, передбачені ч.3 ст. 206 ЦПК України

Умовами мирової угоди не передбачено, що у випадку порушення однією зі сторін умов цієї угоди, інша сторона має право звернутись з приводу отримання виконавчого листа для примусового виконання мирової угоди.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України (в редакції, чинній на час визнання мирової угоди), мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову. У разі укладення сторонами мирової угоди, суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд, за клопотанням сторін, може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.

За змістом п. 2 ч.2 ст. 17 Закону України Про виконавче провадження в редакції, чинній на час видачі оспорюваного виконавчого листа, виконанню державною виконавчою службою підлягали ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, а вимоги щодо змісту виконавчого документа, визначались ст. 18 цього Закону.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 21.04.1999 року), мирові угоди, затверджені судом, відносяться до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Разом з тим, Законом України від 18.11.2003 року № 1255 Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , виключені положення п. 5 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 21.04.1999 року).

Зважаючи на викладене, станом на прийняття судом ухвали суду про визнання мирової угоди між сторонами (29.04.2010 року) зазначена мирова угода не відносилась до рішень, що підлягали виконанню державною виконавчою службою.

Крім того, ухвала суду від 29.04.2010 року про визнання мирової угоди, не підлягала примусовому виконанню, оскільки не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання.

Підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню поділяються на матеріально-правові (зобов`язання можуть припинитись внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові.

До процесуально-правових відносяться обставини, які свідчать про помилкову видачу виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа ; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Зважаючи на те, що виконавчий лист від 25.11.2010 року, виданий на підставі ухвали суду від 29.04.2010 року про визнання мирової угоди, видано помилково, оскільки зазначена ухвала не підлягала примусовому виконанню, крім того, виконавчий лист видано на підставі ухвали суду про визнання мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання, заява Товариства про визнання виконавчого документа є обґрунтованою, доведеною і підлягає задоволенню судом апеляційної інстанції.

Доводи і аргументи представника Товариства стосовно наявності підстав для визнання виконавчого листа, виданого 25.11.2010 року на підставі ухвали суду про визнання мирової угоди, таким, що не підлягає виконанню, прийняті до уваги судом апеляційної інстанції і є підставою для задоволення апеляційної скарги.

Доводи ОСОБА_1 у відзиві на скаргу про те, що: виконавчий лист від 25.11.2010 року станом на 25.11.2010 року, за Законом України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року, підлягав виконанню на підставі п.1 ч.2 ст. 17 Закону, тому виконавча служба зобов`язана була прийняти лист до виконання, оскільки він відповідав вимогам Закону України Про виконавче провадження в редакції на час його складання; зміна редакції Закону не тягне за собою недійсності виконавчого листа, оскільки Закон зворотньої сили немає, якщо це прямо не вказано у самому Законі, а у даному випадку такого немає; виконавчий лист, виданий 25.11.2010 року, відповідав вимогам ст.18 Закону України Про виконавче провадження та вимогам відомчої інструкції; Товариство зловживає своїми процесуальними правами, звертаючись до суду з різними клопотаннями та заявами стосовно виконавчого листа, - не заслуговують на увагу.

Однією з підстав відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 Закону України Про виконавче провадження (п. 6 ч.1 ст. 26 цього Закону). Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 21.04.1999 року) було передбачено, що мирові угоди, які затверджені судом, відносяться до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Однак Законом України від 18.11.2003 року № 1255 Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень положення п.5 ст.3 Закону України Про виконавче провадження виключено. Отже, на момент постановлення ухвали суду про визнання мирової угоди вона не відносилась до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Системний аналіз зазначених норм показав, що у разі невиконання однією зі сторін зобов`язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні указаного позову (правова позиція, висловлена Верховним Судом України від 23.09.2015 року у справі № 6-274цс15).

Видача виконавчого листа, у даному випадку, на підставі ухвали суду про визнання мирової угоди, яка не підлягала примусовому виконанню, крім того, ухвала суду про визнання мирової угоди не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання, і, як наслідок, видачі виконавчого листа, у даному випадку, є процесуально-правовою підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Тому звернення Товариства до суду із заявами та клопотаннями, зокрема із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не є зловживанням процесуальними правами.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ст. 376 ч.1 п.п.1-4 ч.2 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального права і неправильно застосував ст. 3 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 21.04.1999 року) станом на 2010 рік, неправильно застосував ст. 432 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства закритого типу Канвіт - задовольнити.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2019 року про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - скасувати.

Заяву представника акціонерного товариства закритого типу Канвіт про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий лист від 25 листопада 2010 року, виданий Малиновським районним судом м. Одеси на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2010 року про визнання мирової угоди у справі №203418/2008, таким, що не підлягає виконанню.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 25.11.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Г.Я. Колесніков