Рішення

від 25.11.2019 по справі 646/7693/18

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/7693/18

№ провадження 2/646/694/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.11.19 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Шелест І.М.

за участю секретаря Ушакової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 646/7693/18 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю БЛІЦ АВТО (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 5, офіс 5) про захист прав споживача, визнання попереднього договору купівлі-продажу траснпортного засобу недійсним та стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

31.10.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що 28.08.2018 між ним та ТОВ БЛІЦ АВТО був укладений попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0300. Відповідно до п.1.1 Договору сторони зобов*язуються у встановлений строк укласти Договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах, встановлених у цьому попередньому договорі. Згідно п.1.2 Договору транспортний засіб, який продавець зобов*язується придбати у третіх осіб для його відчуження покупцеві за Основним договором, та яким являтиметься предметом Основного договору, має наступні ідентифікаційні ознаки: марка - КІА, модель Sorento 2,2, рік випуску - 2015, інші характеристики - Business. Відповідно до п.1.5 Договору сторони зобов*язуються укласти Основний договір 03.09.2018 за умови повного виконання п.2.1 цього Попереднього договору. Якщо на зазначену дату майно, погоджене сторонами в п.1.2 цього Договору не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що Основний договір буде укладено не пізніше ніж на 5 робочий день після придбання продавцем майна, про що останній зобов*язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення Основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення Основного договору сторони визначили 03.09.2019. Згідно п.1.6 Договору продавець зобов*язується передати майно у власність покупця, а покупець зобов*язується прийняти майно та оплатити його поточну повну вартість у сукупності 615 900,00 гривень. У відповідності до п.п2.1, 2.2 Договору на підтвердження дійсних намірів сторін на уладення Основного договору на момент укладення цього Попереднього договору покупець вносить на розрахунковий рахунок продавця грошові кошти в розмірі 307 950,00 гривень, а продавець своїм підписом під цим Попереднім догвоором підтверджує отримання таких коштів. Зазначена сума розцінюється стоонами як аванс за Основним договором, а при оформленні Основного договору вартість майна, що має бути сплачена покупцем буде зменшена на суму, сплачену за цим Попереднім договором. На виконання п.2.1 Договору, позивач, на підставі квитанції відповідача від 28.08.201 до Договору № 0300 сплатив на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 307 950,00 гривень, що підтверджується квитанцією № ПН443088 від 28.08.2018. відповідно до п.1.8 Договору цей Попередній договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до моменту укладення Основного договору. Якщо укладення Основного договору у визначений термін не відбулося, то Попередній договір та передбачені ним зобов*язання втрачають чинність в день, коли мав бути укладений Основний договір, якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Натомість, відповідач станом на 03.09.2018, не виконав своїх зобов*язань, та не уклав з позивачем договір купівлі-продажу транспортного засобу. На неодноразові звернення до відповідача з вимогою укласти договір, відповідач усіляко утримувався від надання пояснень чому основний договір не укладається. З середини вересня 2018 ТОВ БЛІЦ АВТО взагалі не отримує телефонні дзвінки від позивача. В серпні 2018, позивач направив на адресу відповідача заяву-претензію, в якій вимагав розірвати Попередній договір № 0300 від 28.08.2018 у зв*язку з порушенням строків укладення Основного договору та вимагав повернути сплачені кошти в сумі 307 950,00 гривень. На даний час відповіді на заяву-претензію від відповідача не надходило, грошові кошти не повернені. Відповідач 01.10.2018 отримав поштове відправлення позивача з заявою-претензією, що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошти.

Тому, позивач просив суд визнати попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0300, укладений 28.08.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ БЛІЦ АВТО недійсним; стягнути з ТОВ БЛІЦ АВТО на його користь грошові кошти в сумі 307 950,00 гривень, що сплачені за попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу № 0300 від 28.08.2018.

Дана позовна заява на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 31.10.2018 надійшла в провадження Червонозаводського районного суду м. Харкова Теслікової І.І.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.11.2018 було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

На підставі розпорядження керівника апарату Червонозаводського районного суду м. Харкова Вороніна О.О. № 02-15/37 від 04.02.2019 та на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дана справа 06.02.2019 надійшла в провадження судді Шелест І.М.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.02.2019 дана цивільна справа прийнята до провадження та призначена до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.08.2019 було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.

Сього числа позивач та його представник у судове засідання не з*явились, до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення суду не заперечують.

Судом вживалися заходи щодо виклику відповідача у судове засідання шляхом направлення на його адресу судової повістки про виклик до суду. Однак, відповідач у судове засідання не з*явився без повідомлення причин, відзив на позовну заяву не надав, заяву про відкладення розгляду справи не направив.

За таких обставин суд вирішує справу за відсутності відповідача при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.08.2018 року між сторонами в письмовій формі укладено попередній договір № 0300 купівлі-продажу транспортного засобу.

Відповідно до п.1.1 Договору сторони зобов*язуються у встановлений строк укласти Договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах, встановлених у цьому попередньому договорі.

Згідно п.1.2 Договору транспортний засіб, який продавець зобов*язується придбати у третіх осіб для його відчуження покупцеві за Основним договором, та яким являтиметься предметом Основного договору, має наступні ідентифікаційні ознаки: марка - КІА, модель Sorento 2,2, рік випуску - 2015, інші характеристики - Business.

Відповідно до п.1.5 Договору сторони зобов*язуються укласти Основний договір 03.09.2018 за умови повного виконання п.2.1 цього Попереднього договору. Якщо на зазначену дату майно, погоджене сторонами в п.1.2 цього Договору не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що Основний договір буде укладено не пізніше ніж на 5 робочий день після придбання продавцем майна, про що останній зобов*язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення Основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення Основного договору сторони визначили 03.09.2019.

Згідно п.1.6 Договору продавець зобов*язується передати майно у власність покупця, а покупець зобов*язується прийняти майно та оплатити його поточну повну вартість у сукупності 615 900,00 гривень. Право власності на майно переходить покупцю з моменту сплати поточної повної вартості майна, на підставі Основного договору.

У відповідності до п.п.2.1, 2.2 Договору на підтвердження дійсних намірів сторін на уладення Основного договору на момент укладення цього Попереднього договору покупець вносить на розрахунковий рахунок продавця грошові кошти в розмірі 307 950,00 гривень, а продавець своїм підписом під цим Попереднім договором підтверджує отримання таких коштів. Зазначена сума розцінюється стоонами як аванс за Основним договором, а при оформленні Основного договору вартість майна, що має бути сплачена покупцем буде зменшена на суму, сплачену за цим Попереднім договором.

П.п.3.1-3.5 Договору передбачено, що зміна, доповнення та розірвання цього Попереднього договору допускаються за взаємною згодою сторін або за рішенням компетентного суду.

Зміни і доповнення до цього Попереднього договору оформляються окремими письмовими угодами, які є невід`ємною частиною цього договору, або викладенням цього договору в новій редакції.

Документи, які вносять зміни в цей Попередній договір, підписуються сторонами або їх уповноваженими представниками. Всі доповнення і зміни, внесені в цей Попередній договір в односторонньому порядку, не мають юридичної сили.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення Основного договору, передбаченого Попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням.

Згідно квитанції № ПН443088 від 28.08.2018 позивачем сплачено аванс за Попереднім договором в сумі 307 950,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, до теперішнього часу основний договір купівлі-продажу між сторонами не укладений.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов*язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов*язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов*язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Ст.527 ЦК України встановлює, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст.626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов*язків.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Попереднім відповідно до ст.635 ЦК України є договір, сторони якого зобов*язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена у письмовій формі. Зобов*язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Ч.1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 5 Закону України Про захист прав споживачів якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору. (п.7 Закону)

Згідно п.9 Закону України Про захист прав споживачів якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодуватися винною особою у повному обсязі.

Відповідно до ст.17 Закону України Про захист прав споживачів за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

Ст.18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. За змістом ч.5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч.6 ст.18 Закону).

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в ч.2 ст.18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму ст.18 ЗУ Про захист прав споживачів , можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (п.п.2,3 ч.3 ст.18 Закону Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору (п.4 ч.3 ст.18 Закону).

Згідно ст.19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору (ч. 2 ст. 19 Закону).

П.4 ч.3 ст.19 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема, недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення).

З аналізу спірного правочину вбачається, що він містить несправедливі умови, визначені ч.3 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів .

Згідно ч.6 ст.19 Закону України Про захист прав споживачів правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно вимог ст.ст.12,81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як зазначив позивач, він подав заяву про розірвання договору купівлі-продажу, але до теперішнього часу відповідач гроші не повернув, на телефонні дзвінки не відповідає. Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідності до п.3.1 Попереднього договору сторони не знайшли згоди про розірвання договору.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за вказаним договором, умови договору не виконані з вини відповідача, тому наявні підстави для застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого останнім авансового платежу на суму 307 950,00 гривень.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 ЗУ Про захист прав споживачів , судові витрати у справі відповідно до положень ст.141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Попередній договір № 0300 купівлі-продажу транспортного засобу від 28.08.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю БЛІЦ АВТО - визнати недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БЛІЦ АВТО (код ЄДРПОУ 42194517, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 5, офіс 5) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) грошові кошти в сумі 307 950,00 (триста сім тисяч дев*ятсот п*ятдесят) гривень, що сплачені за попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу № 0300 від 28.08.2018.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БЛІЦ АВТО (код ЄДРПОУ 42194517, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 5, офіс 5) на користь держави судовий збір в розмірі 3079, 50 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 26.11.2019.

Суддя І.М. Шелест