Рішення

від 25.11.2019 по справі 340/2386/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2386/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження

адміністративну справу за позовом

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Зеленська сільська рада (28320, Кіровоградська область, Петрівський район, с. Зелене, вул. Дружби, 4, код ЄДРПОУ 04364228)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , через адвоката Дем`яненко Т.О., звернувся до суду з позовом до Зеленської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 у вересні 2018 року звернувся до Зеленської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, розташованої на території цієї сільської ради, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі. Однак, рішенням Зеленської сільської ради №243 від 02.11.2018 року позивачу відмовлено у наданні такого дозволу з посиланням на те, що обрана земельна ділянка відноситься до земель загального користування сільської ради та не належить до земель сільськогосподарського призначення. Представник позивача стверджує, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, належить до земель сільськогосподарського призначення. Наполягаючи на тому, що спірне рішення прийнято всупереч частині 7 статті 118 ЗК України, а позивачем виконано всі вимоги, передбачені законодавством для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, представник позивача просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Зеленської сільської ради №243 від 02.11.2018 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства";

- зобов`язати Зеленську сільську раду надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, що розташована на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

Ухвалою судді від 27.09.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за цим позовом, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та поновлено його.

Відповідач подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що у 2019 році за рішеннями Зеленської сільської ради земельні ділянки, за рахунок яких позивач бажає отримати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, передані у приватну власність іншим особам, тож відповідач позбавлений можливості надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою за його заявою. З цих підстав відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши надані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 у вересні 2018 року звернувся до Зеленської сільської ради із заявою-клопотанням, в якій просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах села Зелене Петрівського району Кіровоградської області. До заяви додав зокрема графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Вказана заява з додатками 17.09.2018 року зареєстрована Зеленською сільською радою за №Є-73. (а.с. 90, 92)

Зеленською сільською радою прийнято рішення №243 від 02.11.2018 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства", яким вирішено надати відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром до 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель загального користування в межах населеного пункту села Зелене Петрівського району Кіровоградської області у зв`язку з невідповідністю плановій землевпорядній та містобудівній документації, а саме спираючись на підоснову до генерального плану, оскільки земельна ділянка відноситься до земель загального користування сільської ради та не відноситься до земель сільськогосподарського призначення. (а.с. 91)

У квітні 2019 року представник позивача оскаржила це рішення в порядку цивільного судочинства, звернувшись з відповідним позовом до Петрівського районного суду Кіровоградської області.

Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03.09.2019 року у справі №400/319/19 провадження закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України. (а.с. 14)

Після цього представник позивача подала до суду цей адміністративний позов.

Вирішуючи вказаний спір, суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України ("Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності") громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відтак, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Судом установлено, що за наслідками розгляду поданої позивачем заяви-клопотання від 17.09.2018 року рішенням двадцять другої сесії Зеленської сільської ради сьомого скликання №243 від 02.11.2018 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Як свідчить зміст цього рішення, підставою для такої відмови стало те, що обрана позивачем земельна ділянка належить до земель загального користування сільської ради та не відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Перевіряючи ці обставини, суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Частинами 2, 4 статті 83 ЗК України передбачено, що у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Судом установлено, що земельна ділянка, зазначена позивачем на графічному матеріалі, доданому ним до заяви - клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення, розташована у селі Зелене Петрівського району Кіровоградської області, в межах кадастрової зони та кадастрового кварталу 3524981900:51:000.

Доказів того, що обрана позивачем земельна ділянка належала до земель загального користування населених пунктів відповідачем суду не надано.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Доводи відповідача про те, що обрана позивачем земельна ділянка не належить до земель сільськогосподарського призначення, спростовуються відзивом відповідача на позов та наданими ним документами, з яких вбачається, що земельні ділянки, розташовані у цьому кадастровому кварталі, передані у приватну власність іншим особам саме для ведення особистого селянського господарства та за складом угідь належать до ріллі. (а.с. 34 - 71)

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд прийшов до висновку, що відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладена у рішенні №243 від 02.11.2018 року, суперечить частині 7 статті 118 ЗК України, оскільки відповідачем не доведено, що підставою для такої відмови стала невідповідність місця розташування обраної позивачем земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної та землевпорядної документації.

Тож спірне рішення є протиправним, а позов про його скасування слід задовольнити.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд виходив з того, що за правилами частин 3, 4 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною 2 статті 22 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Судом установлено, що між сторонами на даний час існує спір щодо правомірності надання відповідачем у квітні 2019 року дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих в межах кадастрової зони та кадастрового кварталу 3524981900:51:000, іншим громадянам, за якими наразі зареєстровано право приватної власності на ці земельні ділянки. (а.с. 96 - 100)

Отже, оскільки земельна ділянка, яку позивач мав намір отримати в порядку безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, вибула з комунальної власності, а Зеленська сільська рада втратила повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою, це не дає суду підстав для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення її у власність за рахунок земель комунальної власності, про що просить позивач. Тож у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

З`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на скасування спірного рішення, порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути подане ним клопотання та прийняти відповідне рішення.

Суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду в зобов`язальній частині - не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з того, що відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві представник позивача просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн.

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Представник позивача на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 5000 грн. надала суду такі документи: розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги від 07.03.2019 року та квитанцію від 16.09.2019 року про прийняття від ОСОБА_1 готівки у сумі 5000 грн. (а.с. 17, 18)

Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами.

Відповідно до пункту 25 цього Положення приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства.

Надана адвокатом квитанція від 16.09.2019 року не відповідає типовій форма №КО-1 та у ній не зазначений обов`язковий реквізит - номер прибуткового касового ордеру, за яким прийнято готівку. Тому суд не приймає цей доказ в якості сплати позивачем коштів у розмірі 5000 грн. адвокату Дем`яненко Т.О. за надання професійної правничої допомоги у даній справі. Книга доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи, що провадять незалежну професійну діяльність, у якій було б відображено отримання коштів від ОСОБА_1 , сплачених ним як гонорар адвокату, останньою суду не надана.

Також адвокатом не надано суду договір про надання правової допомоги, в якому було б обумовлено порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, як це передбачено статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

З огляду на непідтвердження здійснення позивачем відповідних витрат на професійну правничу допомогу, суд не вбачає підстав для відшкодування цих витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 257 - 263, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Зеленської сільської ради (28320, Кіровоградська область, Петрівський район, с. Зелене, вул. Дружби, 4, код ЄДРПОУ 04364228) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Зеленської сільської ради №243 від 02.11.2018 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства".

Зобов`язати Зеленську сільську раду не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти відповідне рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш