Ухвала

від 20.11.2019 по справі 420/4150/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4150/19

УХВАЛА

20 листопада 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.;

за участю:

секретаря судового засідання - Хлевитської С.І.,

представника позивача - Яловенко К.Б. (адвоката, згідно ордеру),

представника відповідача - Аветюка С.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження заяву представника позивача про здійснення розподілу судових витрат в адміністративній справі №420/4150/19 за позовною заявою колективного підприємства «АСЕМ» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № №420/4150/19 за позовною заявою колективного підприємства «АСЕМ» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Під час судового засідання 05.11.2019 року (до закінчення судових дебатів), представником позивача в порядку ч.7 ст.139 КАС України, подано до суду заяву, якою представник позивача повідомив суд, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, позивачем будуть надані докази для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу (т. 4 а.с.240).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року позовну заяву КП АСЕМ задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0024841404 від 30 травня 2019 року, прийняте Головним управлінням ДФС в Одеській області в частині збільшення КП АСЕМ суми грошового зобов`язання у загальному розмірі 852421,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями у розмірі 681937,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 170484,00 грн.; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Також, вказаним рішенням суду стягнуто з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь колективного підприємства АСЕМ судовий збір у розмірі 12787,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення №256 від 19.06.2019 року, пропорційно до задоволених вимог.

11 листопада 2019 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про здійснення розподілу судових витрат, в якій позивач просить суд:

- вирішити питання про розподіл судових витрат та покласти витрати, пов`язані з розглядом справи на відповідача - Головне управління ДФС в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39398646);

- стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи: 39398646) на користь колективного підприємства АСЕМ (місцезнаходження: 65003, Одеська область, м. Одеса, вулиця Кутузова, буд. 21, ідентифікаційний код юридичної особи: 22466727) понесені витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) гривен 00 копійок.

В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначила, що для надання професійної правничої допомоги по справі №420/4150/19 колективним підприємством АСЕМ (позивач) 08.08.2019 року укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Яловенко Ксенією Борисівною. Відповідно до пункту 3 Договору про надання правової допомоги за надання Адвокатом професійної правничої допомоги за цим Договором, Клієнт зобов`язаний виплатити Адвокату гонорар (винагороду) у розмірі 16000,00 (шістнадцять тисяч) гривень, без ПДВ.

Представник позивача також зазначила, що у судовому засіданні 05.11.2019 року до закінчення судових дебатів у справі вона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат з наданням доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

На підтвердження понесених судових витрат представником позивача надано до суду копії: договору про надання правової допомоги від 08 серпня 2019 року; платіжного доручення КП АСЕМ № 433 від 03.10.2019 р. на суму 8,000 грн.; платіжного доручення КП АСЕМ № 493 від 07.11.2019 р. на суму 8,000 грн.; акту здачі-приймання від 06.11.2019 року на суму 16000,00 грн., а також, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 11.11.2019 року та деталізацію робіт (послуг), виконаних адвокатом Яловенко К.Б. від 11.11.2019 року.

З розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 11.11.2019 року вбачається, що до складу наданої адвокатом професійної правничої допомоги увійшли наступні роботи та послуги на загальну суму 16000 грн.:

А) складання таких процесуальних документів:

- відповідь на відзив (2 год. 41 хв.) - 1132,37 грн.;

- заява про уточнення позовних вимог (1 год. 25 хв.) - 597,83 грн;

- письмові пояснення (9 год. 43 хв.) - 3980,87 грн.;

Б) участь у процесуальних діях:

- судове засідання (8 год. 21 хв.) - 3523,70 грн.;

- ознайомлення з матеріалами справи (4 год 54 хв.) - 2067,80 грн.;

В) інша правнича допомога:

- аналіз доказів, підготовка справи до розгляду (правовий аналіз спірних правовідносин формування правової позиції, збір та оцінка доказів) (10 год. 45 хв.) - 4697,43 грн.

Також, представником позивача надано деталізацію наданих робіт (послуг) із зазначенням дати робіт (послуг), виконавця (Яловенко К. ОСОБА_1 ), часу їх виконання та виду робіт.

Відповідно до ч.ч.1,4,5 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Судове засідання щодо розгляду заяви позивача про здійснення розподілу судових витрат призначено на 20.11.2019 року о 16 год. 00 хв.

20 листопада 2019 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до одного мінімального прожиткового мінімуму.

Так, з посиланням на норми ст.ст. 132, 134, 139, 243 КАС України, ст.ст. 27, 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , представник відповідача зазначив, що розмір гонорару адвокату з урахуванням категорії справи та витраченого часу, повинен відповідати ринковим цінам на адвокатські послуги, а в матеріалах справи повинно міститися належне обґрунтування та докази витраченого часу на правову допомогу.

Представник відповідача вважає, що час, витрачений представником позивача на ознайомлення зі справою та податковою інформацією, наданою відповідачем, а також на підготовку письмових пояснень, завищено представником позивача, і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги, на підтвердження чого наводить свої обґрунтування.

Представник позивача у судове засідання з`явилась, заяву про розподіл судових витрат підтримала в повному обсязі та просила суд її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти розміру витрат на оплату правничої допомоги, та просив суд зменшити цей розмір витрат до 1 мінімального прожиткового мінімуму.

Розглянувши заяву позивача про здійснення розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 3 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Водночас, відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 21 січня 2019 року у справі № 910/15944/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55).

З огляду на вищезазначене, щодо віднесення позивачем до витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Як вбачається з п. 1 Договору про надання правової допомоги від 08 серпня 2019 року, з метою захисту прав та законних інтересів Клієнта (КП АСЕМ ), порушених протиправним податковим повідомленням-рішенням №00248441404 від 30 травня 2019 року, прийнятим Головним управління ДФС в Одеській області на підставі акту від 24.04,2019 року № 000243/15-32-14-04-/22466727, яким Клієнту збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на загальну суму 854000 грн., адвокат (Яловенко К.Б.), на умовах і в порядку, що визначені Договором, зобов`язується здійснити представництво інтересів Клієнта під час здійснення судочинства в Одеському окружному адміністративному суді по справі № 420/4150/19 за позовною заявою Клієнта, інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом та пов`язані із зазначеною судовою справою.

При цьому, п. 3 вказаного Договору про надання правової допомоги передбачено, що за надання Адвокатом професійної правничої допомоги за цим Договором, Клієнт зобов`язаний виплатити Адвокату гонорар (винагороду) у розмірі 16000,00 (шістнадцять тисяч) гривень, без ПДВ, та відшкодувати Адвокату понесені витрати, пов`язані та необхідні для виконання цього Договору. Сторони погодились, що вказаний в цьому пункті розмір гонорару (винагороди) визначено Сторонами з врахуванням складності справи, виходячи із принципів розумності та з врахуванням часу (строку) дії Договору, протягом якого доручення підлягає виконанню. Загальна сума гонорару Адвоката та сума його витрат, що належать до відшкодування, будуть сплачені Клієнтом в наступному порядку:

- перша частина гонорару у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень, без ПДВ сплачується не пізніше 30 вересня 2019 року;

- друга частина гонорару у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень, без ПДВ сплачується протягом п`яти днів з дати ухвалення судом першої інстанції рішення по справі.

Відповідно до акту здачі-приймання від 06.11.2019 року, адвокат - Яловенко Ксенія Борисівна, і від імені клієнта - директор КП АСЕМ Коршак Дмитро Олегович, склали цей акт про те, що адвокат належним чином надав і передав, а клієнт прийняв правову допомогу, предмет якої визначений Договором про надання правової допомоги від 08.08.2019 р. Загальний розмір гонорару адвокату за актом за надання правової допомоги становить 16000,00 (шістнадцять тисяч) гривень, без ПДВ.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з цим, як вбачається з наданих до суду представником позивача розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 11.11.2019 року, вартість наданих послуг з правничої допомоги визначена у погодинному розрахунку, а з деталізації робіт адвоката Яловенко К.Б. від 11.11.2019 року також вбачається погодинна тарифікація робіт адвоката.

Натомість, ані позивачем, ані представником позивача не надано до суду документів, які погоджені сторонами та визначають вартість однієї години роботи адвоката.

Суд зауважує на тому, що договір лише містить загальну суму 16000 грн., на яку відповідно згідно розрахунку витрат були надані послуги включно до 05.11.2019 року у сумах, які у своїй сукупності становили загальну суму за договором від 08.08.2019 року.

Крім того, в акті здачі-приймання від 06.11.2019 року взагалі відсутня будь-яка деталізація виконаних робіт адвокатом Яловенко К.Б. та його розрахунок відповідно до погодинної тарифікації.

Таким чином, з наданих представником позивача документів неможливо встановити вартість погодинної роботи адвоката у межах договору про надання правової допомог від 08.08.2019 року, а, відтак, і обґрунтованість зазначеного у договорі гонорару адвоката в розмірі 16000,00 грн.

Окрім цього, додатково, щодо віднесення представником позивача до витрат на правничу допомогу послуг з: підготовки письмових пояснень щодо додатків до позову, що знаходяться у матеріалах справи; підготовки заяви про уточнення позовних вимог; аналіз додаткових доказів, наданих клієнтом, підготовки клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи 30.10.2019 року, підготовки письмових пояснень щодо доказів, що містяться в матеріалах справи в розрізі актів виконаних робіт генеральних замовників та актів виконаних робіт субпідрядників, суд зазначає наступне.

Як вже зазначено судом, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом з цим, суд зазначає, що витрати на підготовку письмових пояснень щодо додатків до позову, що знаходяться у матеріалах справи; підготовки заяви про уточнення позовних вимог; аналіз додаткових доказів, наданих клієнтом, підготовка клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, підготовки письмових пояснень щодо доказів, що містяться в матеріалах справи, в розрізі актів виконаних робіт генеральних замовників та актів виконаних робіт субпідрядників пов`язані із неякісною підготовкою позовної заяви та наданням доказів до суду, оскільки уточнення позовних вимог та надання пояснень щодо додатків до позовної заяви пов`язані саме з тим, що при поданні позовної заяви позивачем самостійно визначались позовні вимоги, які в послідуючому уточнювались адвокатом Яловенко К.Б., а подані позивачем докази по справі потребували систематизації задля додаткового обґрунтування позовних вимог.

Стосовно подання додаткових доказів та підготовки клопотання про їх подання до суду 30.10.2019 року, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Отже, позивач мав подати всі наявні у нього докази разом із позовною заявою.

Таким чином, окрім вищенаведених висновків суду, вказане свідчить про те, що витрати позивача щодо підготовки письмових пояснень щодо додатків до позову, що знаходяться у матеріалах справи, підготовки заяви про уточнення позовних вимог, аналізу додаткових доказів, наданих клієнтом, підготовки клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи 30.10.2019 року, підготовки письмових пояснень щодо доказів, що містяться в матеріалах справи в розрізі актів виконаних робіт генеральних замовників та актів виконаних робіт субпідрядників, пов`язані саме із неякісною підготовкою позовної заяви та доказів по справі саме позивачем, у зв`язку з чим адвокатом надані послуги, які направлені на усунення недоліків документів, наданих позивачем.

Тобто, ці послуги безпосередньо пов`язані з поведінкою сторони під час розгляду справи та не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Окрім того, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч.3 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Суд зазначає, що представником позивача не зазначено жодної поважної причини щодо неможливості надання до суду, зокрема, договору про надання правової допомоги від 08 серпня 2019 року та платіжного доручення КП АСЕМ № 433 від 03.10.2019 р. на суму 8,000 грн. до закінчення судових дебатів у справі №420/4150/19.

Крім того, представником позивача взагалі не надано обґрунтувань і доказів поважності причин не надання доказів сплати послуг на адвоката до закінчення судових дебатів.

Стосовно платіжного доручення КП АСЕМ № 493 від 07.11.2019 р. на суму 8,000 грн.; акту здачі-приймання від 06.11.2019 року на суму 16000,00 грн., розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 11.11.2019 року та деталізації робіт (послуг), виконаних адвокатом Яловенко К.Б. від 11.11.2019 року, суд наголошує на тому, що фактичне виготовлення доказів після спливу строку, протягом якого вони мають бути подані до суду, не може розцінюватися як поважна причина для подання доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, з огляду на те, що позивачем та його представником не наведено жодних обставин щодо неможливості складення таких документів до закінчення судових дебатів.

З урахуванням зазначеного, суд також дійшов висновку про неповажність причин неможливості подання до закінчення судових дебатів у справі доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат.

При цьому, суд зазначає, що, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 11.11.2019 року та деталізація робіт (послуг), виконаних адвокатом Яловенко К.Б. від 11.11.2019 року, жодним чином не підписані позивачем по справі.

Більш того, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 11.11.2019 року та деталізація робіт (послуг) від 11.11.2019 року складені та підписані адвокатом Яловенко К.Б. після підписання акту здачі-приймання від 06.11.2019 року, що свідчить про відсутність погодження вартості погодинних робіт позивачем по справі.

Таким чином, враховуючи усе вищевикладене у сукупності та зважаючи на те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними, достатніми та допустимими доказами у строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що судові витрати на правничу допомогу не підлягають стягненню з відповідача - суб`єкта владних повноважень, і відповідно, у задоволенні заяви представника позивача про здійснення розподілу судових витрат від 11.11.2019 року - слід відмовити.

Відповідно до ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 4 ст. 252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст.120, 132, 134, 139, 143, 243, 252, 256, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про здійснення розподілу судових витрат від 11.11.2019 року у справі № 420/4150/19 за позовною заявою колективного підприємства АСЕМ (код ЄДРПОУ 22466727, вул. Кутузова, 21, м. Одеса, 65003) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65069) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0024841404 від 30 травня 2019 року - відмовити в повному обсязі.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 25.11.2019 року.

Суддя О.М. Соколенко