Рішення

від 31.10.2019 по справі 460/1839/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 жовтня 2019 року м. Рівне №460/1839/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Мидловець Л.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Ягелюк А.Ю., відповідача: представник Форет М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітум-Трейд" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітум-Трейд" звернулось до суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0013461401 від 30.07.2019 р. та № 0013471401 від 30.07.2019 р.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою від 27.08.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі №460/1839/19. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні 31.10.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно з позовною заявою та поясненнями представника позивача в судовому засіданні позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач зробив висновки, які призвели до нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток з відповідними фінансовими санкціями, за рахунок того, що контрагенти позивача ТОВ ТД Андіго і ТОВ Кінгслі груп на переконання ревізорів, є недобросовісним суб`єктом господарювання та платником податків, а відтак, сплачені позивачем на його користь за товарно-матеріальні цінності грошові кошти не можуть бути віднесені до витрат. При цьому, відповідач жодних доказів недобросовісності самого перевіряємого платника податків - ТОВ "Бітум-Трейд" у своєму розпорядженні не мав і не має. Навіть, якщо припустити, що ТОВ ТД Андіго і ТОВ Кінгслі груп неналежним чином вели облік трудових ресурсів чи допускали інші порушення у своїй господарській діяльності або оподаткуванні, то на переконання сторони позивача, це не давало податковому органу правових підстав виключати зі складу витрат ТОВ "Бітум-Трейд", як сумлінного платника податку, фактично понесені ним витрати, а тим більше, кваліфікувати отримані від нього товари як безкоштовно набуті з нарахуванням відповідної суми прибутку та із застосуванням фінансових санкцій. Сторона позивача доводила, що висновки відповідача ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а на власній суб`єктивній оцінці перевіряючих про неспроможність здійснення контрагентом позивача тих чи інших операцій з огляду на відсутність у нього якихось матеріальних, трудових чи інших ресурсів, які, знову ж таки, лише на їхню суб`єктивну думку, є необхідною передумовою для здійснення саме таких господарських операцій. Також сторона позивача підтверджувала реальність здійснених господарських операцій первинними документами, виписками банку, товарно-транспортними накладними щодо придбаного товару в ТОВ ТД Андіго і ТОВ Кінгслі груп та в подальшому проданого покупцям ТОВ "Бітум-Трейд". Сторона позивача доводила, що висновки відповідача є протиправними також з огляду на те, що підприємство - перевізник ТОВ Смарт Трейдін підтвердило реальність господарських операцій щодо перевезення товарів, підтвердило наявність у нього транспортних засобів та наявність відповідних працівників, що здійснювали перевезення товарів, які зазначені в товарно-транспортних накладних. Також позивач вказав на відсутність вироку у кримінальній справі по контрагентах продавцях ТОВ ТД Андіго і ТОВ Кінгслі груп . За сукупністю наведених обставин, сторона позивача просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з відзивом на позов та поясненнями представника в судовому засіданні, сторона відповідача позов не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що позивач в охопленому перевіркою періоді мав взаєморозрахунки з ТОВ ТД Андіго і ТОВ Кінгслі груп , які мали вплив на визначення фінансового результату до оподаткування. Разом з тим, відповідно до даних системи співставлення показників податкових зобов`язань та податкового кредиту на рівні ДФС України було встановлено, що ТОВ ТД Андіго і ТОВ Кінгслі груп не придбавало товарно-матеріальні цінності, які в подальшому нібито реалізовувало для ТОВ "Бітум-Трейд", як і не мало можливості виготовити (заготовити) їх самостійно. Аналізом наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на перевезення ТМЦ отриманого від ТОВ ТД Андіго і ТОВ Кінгслі груп встановлено, що у графі ПІБ водіїв вказані водії знаходились поза межами митної території України. Також у ТОВ ТД Андіго і ТОВ Кінгслі груп відсутні відповідні трудові ресурси, а також відсутній ланцюг постачання відповідних ТМЦ. Зазначала на наявність кримінальної справи та допиту директора, який вказував, що він фактично не був керівником вищевказаних підприємств. Стверджувалось представником відповідача, що задекларовані позивачем господарські операції із придбання товарів у даних контрагентів у дійсності не відбулися. За сукупністю наведених обставин, сторона відповідача просила в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України та на підставі направлень виданих Головним управлінням ДФС у Рівненській області, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2 квартал 2019 р. посадовими особами Головного управління ДФС у Рівненській області була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Бітум-Трейд" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та законодавства, яке стосується нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2019р.

Результати перевірки оформлені актом №1480/17-00-14-01/38593750 від 19.07.2019 р.

30.07.2019 р. на підставі акту перевірки №1480/17-00-14-01/38593750 від 19.07.2019 р. Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийняті податкові повідомлення-рішення, зокрема, № 0013461401 від 30.07.2019 р., згідно з яким ТОВ "Бітум-Трейд" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: "податок на прибуток приватних підприємств" на 1844535,00 грн., в тому числі 1475628,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 368907,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0013471401 від 30.07.2019 р., згідно з яким ТОВ "Бітум-Трейд" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: "податок на додану вартість" на 1675705,00 грн., в тому числі 1340564,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 335141,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту перевірки про порушення ТОВ "Бітум-Трейд" п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), відповідно встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1475628 грн. та п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), відповідно встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1340564 грн.

Ці висновки, в свою чергу, базуються на тому, що перевіркою встановлено завищення ТОВ "Бітум-Трейд" витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ ТД Андіго і ТОВ Кінгслі груп .

Так, відповідно до представлених в ході проведення перевірки документів, встановлено, що ТОВ ТД Андіго і ТОВ Кінгслі груп здійснювали документальне оформлення купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, відповідно до укладених з ТОВ "Бітум-Трейд" договорів. Проте, в ході перевірки було встановлено певні ознаки нереальності таких операцій, а саме:

згідно інформаційної бази даних ДФС України в період документального оформлення операцій із постачання ТМЦ в адресу ТОВ Бітум-Трейд наймані особи та основні засоби відсутні;

згідно облікової справи основним видом діяльності є виробництво продуктів нафто перероблення, проте нерухоме майно у власності чи оренді не перебуває, ліцензії платників акцизного податку-виробників відсутні;

дані податкової та статистичної звітності свідчать про відсутність здійснення діяльності з жовтня 2018 року;

відсутня інформація про наявність транспортних засобів у перевізника;

надано один сертифікат на більшість партій бітуму;

відсутність реального джерела походження товарів та послуг згідно Єдиного реєстру податкових накладних та подальшому дослідженні ланцюга постачання ТМЦ, не встановлено придбання реалізованих ТМЦ та послуг з моменту створення СГ у суб`єктів реального сектору економіки, виробників, натомість спостерігається формування податкового кредиту від підприємств з ознаками фіктивності;

місце складання первинних документів вказано - м.Київ, проте документів щодо відрядження директора ТОВ Бітум-Трейд у відповідному періоді до м.Києва не надано;

вказано, що головним управлінням ДФС у Рівненській області отримано інформацію щодо ознак фіктивності ТОВ Кінгслі груп на підставі отриманого пояснення від гр. ОСОБА_1 код НОМЕР_1 щодо непричетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності TOВ Кінгслі груп код 41977830. Одним із основних постачальників ТОВ Андіго є ТОВ Векторс груп код 41030052, щодо якого до ІС СФП АС Податковий блок внесено картку по TOB "ВЕКТОРС ГРУП" (код 41030052), коментарем до якої є: пояснення гр. ОСОБА_2 щодо до непричетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності.

На спростування висновків відповідача в частині, що стосується господарських операцій з ТОВ ТД Андіго і ТОВ Кінгслі груп , позивачем надано суду посвідчені копії документів, якими такі операції оформлені і які надавались відповідачу під час податкової перевірки, що останнім не заперечується, зокрема позивачем надано договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні; на підтвердження оплати - банківські виписки; на підтвердження обліку - оборотно-сальдові відомості; на підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ - податкові накладні, зареєстровані у встановленому порядку.

На підтвердження продажу ТМЦ придбаних у ТОВ ТД Андіго і ТОВ Кінгслі груп позивачем надано договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки банку, де позивач виступає продавцем.

На підтвердження наявності транспортних засобів у ТОВ Смарт Трейдін позивачем надано ліцензію Укртрансбезпеки; договір позички транспортного засобу № 2 від 12.02.2018 р. між ОСОБА_3 та ТОВ Смарт Трейдін ; договір позички транспортного засобу № 3 від 28.03.2018 р. між ОСОБА_4 та ТОВ Смарт Трейдін ; акт приймання - передачі від 22.02.2018 р.

На підтвердження наявності найманої праці у перевізника ТОВ Смарт Трейдін позивачем надано засвідчені ТОВ Смарт Трейдін належним чином заяву про прийняття водієм ОСОБА_5 на роботу до ТОВ Смарт Трейдін ; наказ про прийняття водієм ОСОБА_5 на роботу до ТОВ Смарт Трейдін ; заяву про звільнення ОСОБА_5 із ТОВ Смарт Трейдін ; наказ про припинення трудового договору ОСОБА_5 із ТОВ Смарт Трейдін ; заява про прийняття водієм ОСОБА_6 на роботу до ТОВ Смарт Трейдін ; наказ про прийняття водієм ОСОБА_6 на роботу до ТОВ Смарт Трейдін ; свідоцтво про підготовку водіїв, що перевозять небезпечні вантажі ОСОБА_6 ; заяву про звільнення ОСОБА_6 із ТОВ Смарт Трейдін ; наказ про припинення трудового договору ОСОБА_6 із ТОВ Смарт Трейдін .

Крім цього, сторонами в повному обсязі визнано, а актом податкової перевірки підтверджено, що основним видом діяльності ТОВ Бітум-Трейд від якого воно отримує прибуток є діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля.

На спростування посилання відповідача на те, що дані податкової та статистичної звітності свідчать про відсутність у постачальників ТОВ Бітум-Трейд здійснення діяльності з жовтня 2018 року позивач надав пояснення, що господарські відносини між ТОВ Бітум-Трейд та ТОВ ТД Андіго і ТОВ Кінгслі груп якраз і здійснювались до 05.10.2018 року, що підтверджується первинними документами.

Щодо посилань відповідача про те, що місце складання первинних документів вказано - м.Київ, проте документів щодо відрядження директора ТОВ Бітум-Трейд у відповідному періоді до м. Києва не надано, позивач вказує на те, що первинні та інші документи складались та підписувались сторонами і пересилались поштою для обміну підписами та печатками для кожної із сторін. Тому була відсутня необхідність у постійних відрядженнях до місць складання та підписання первинних та інших документів з контрагентами.

Щодо інформації про ознаки фіктивності ТОВ Кінгслі груп на підставі отриманого пояснення від гр. ОСОБА_1 код НОМЕР_1 щодо непричетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності TOВ Кінгслі груп позивачем зазначено та відповідачем не заперечується, про відсутність вироку у кримінальній справі, який набрав законної сили.

Проаналізувавши усі надані стороною позивача первинні документи, суд відзначає, що вони відповідають домовленостям сторін, зафіксованим у договорах і за своїм змістом засвідчують факти передачі від постачальників до покупця - позивача у справі товарів, тобто свідчать про здійснення конкретних господарських операцій. При цьому, суд прийшов до висновку, що ці документи також відповідають і вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані в достатній мірі для ідентифікації господарських операцій, визначення їх змісту, вартості та інших істотних обставин їх здійснення. Суд акцентує увагу на тому, що у всіх видаткових накладних наведено інформацію про учасників відповідної господарської операції, тобто вказано найменування, коди, місцезнаходження юридичних осіб - учасників відповідних господарських операцій тощо, а самі первинні документи підписані від імені таких юридичних осіб (містять особистий підпис відповідальних осіб) та засвідчені відтисками їх печаток. Окрім того, обґрунтуванням спрямування намірів позивача і його контрагентів на реальне виконання умов укладених договорів поставки слугує й факт здійснення розрахунків за придбані товари.

Додатковим підтвердженням поставки товарів є наявність належними чином оформлених товарно-транспортних накладних.

При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що вантажне перевезення не відбувалось у зв`язку із тим, що у перевізника ТОВ Смарт Трейдін відсутні транспортні засоби, а вказані в товарно-транспортних накладних водії перебували за межами митної території України, з огляду на підтвердження перевізником ТОВ Смарт Трейдін наявності у нього транспортних засобів згідно вказаних вище договорів позички таких транспортних засобів та надання ТОВ Смарт Трейдін доказів перебування у відповідному періоді у трудових відносинах із водіями ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Що стосується зауважень відповідача щодо сертифікатів якості товару, то вони надані позивачем на кожну господарську операцію з придбання бітуму, крім того суд зазначає, що сертифікати якості не є обов`язковими первинними документами, на підставі яких здійснюється податковий облік.

Висновки органу ДФС щодо відсутності ланцюга постачання до ТОВ ТД Андіго і ТОВ Кінгслі груп товарно-матеріальних цінностей, отриманих ТОВ Бітум-Трейд від ТОВ ТД Андіго і ТОВ Кінгслі груп , суд відхиляє, як з огляду на відсутність відповідних доказів, так і з огляду на те, що ТОВ Бітум-Трейд не може нести будь-яку відповідальність за неналежний облік господарських операцій своїм контрагентом. ТОВ Бітум-Трейд не мало жодних повноважень вимагати у суб`єкта господарських правовідносин - свого контрагента інформацію про те, з яких джерел ним отримано товарно-матеріальні цінності, які він пропонує на продаж. Відповідачем, в свою чергу, висновки зроблено виключно за даними Єдиного реєстру податкових накладних. Разом з тим, система співставлення податкового кредиту і податкових зобов`язань в розрізі контрагентів містить інформацію лише по тих товарах, які придбаваються з оформленням податкових накладних для реалізації права покупця таких товарів на формування податкового кредиту.

При цьому, інформація про контрагентів позивача - ТОВ ТД Андіго і ТОВ Кінгслі груп наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і жодних відомостей щодо відсутності вищевказаної юридичної особи за місцезнаходженням не внесено.

Також суд критично оцінює висновки відповідача про те, що у контрагента позивача відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, оскільки вказані обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та оборотних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів.

Суд звертає увагу на те, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на коригування фінансового результату до оподаткування та податкового кредиту. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати аналізу фінансової та податкової звітності контрагента позивача, які, тим більше, не стосуються такого платника податків.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд вважає за необхідне врахувати наступні вимоги чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №998-XIV від 16.07.1999 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджено наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (П(С)БO 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно із п.6 П(С)БO 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Разом з тим, за правилами пункту 7 П(С)БO 16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати ж, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

За правилами пункту 10 П(С)БO 16, собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

За вимогами пункту 11 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

А відповідно до пункту 12, - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

При цьому, не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) такі адміністративні витрати, як податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі, окрім тих податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" затверджено наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України14.12.1999 року за №860/4153 (П(С)БO 15).

За правилами п.5 П(С)БO 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

А відповідно до п.8 П(С)БO 15 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

За правилами пункту 21 П(С)БO 15 дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Отримання та оприбуткування позивачем придбаних у ТОВ ТД Андіго і ТОВ Кінгслі груп товарів підтверджується оборотно-сальдовими відомостями і визнається відповідачем. Факт використання позивачем придбаних товарів підтверджено наявними в матеріалах справи доказами і також визнається відповідачем. Обидва факти безпосередньо зазначені контролюючим органом і в акті перевірки.

Однак, відповідач вважає, що товари, за які позивач сплатив грошові кошти ТОВ ТД Андіго і ТОВ Кінгслі груп , фактично такими суб`єктами не придбавався, а тому витрати ТОВ Бітум-Трейд , у тому числі і у вигляді сплаченого ТОВ ТД Андіго і ТОВ Кінгслі груп в ціні товарів ПДВ, не могли бути віднесені до складу витрат при визначені фінансового результату.

Такі висновки суд вважає, що ґрунтуються на припущеннях і суб`єктивних висновках ревізорів та які не узгоджуються і з текстуальним розумінням відповідних стандартів бухгалтерського обліку.

Окрім того, зважаючи на те, що відповідач обґрунтовує своє рішення, прийняте щодо позивача, обставинами, які можуть вказувати на порушення податкового законодавства контрагентом позивача (звітність контрагента, яка свідчать про неможливість здійснити ті операції, які відображені в обліку позивача, аналіз системи співставлення податкового кредиту і податкових зобов`язань) суд також бере їх до уваги, проте, надає їм критичної оцінки.

Суд наголошує на тому, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Слід зазначити, що при провадженні своєї діяльності позивач не зобов`язаний здійснювати перевірку легальності чи правомірності діяльності своїх контрагентів, дотримання ними законодавства України, повноваження їх представників тощо, - для цього позивачеві не надано відповідних повноважень та компетенції й він позбавлений ефективної можливості уникати чи попереджувати співпрацю із несумлінними платниками податків. У той же час, співпраця та наявність господарських відносин із особами, які допустили порушення законодавства, не свідчить автоматично про допущення порушень самим позивачем, за умови якщо ним особисто порушень закону допущено не було.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, визначено й у практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у п.71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі "Бізнес Саппорт Сентр" проти Болгарії , п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Тому, допущені порушення податкового законодавства покупцем товару тягнуть негативні наслідки саме для такої особи та не впливають на права позивача, а лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (покупцями) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи усвідомлене сприяння зі сторони позивача таким особам в порушенні податкового законодавства, може слугувати підставою для застосування й до позивача відповідних правових наслідків.

Таким чином, висновки про ймовірне порушення податкового законодавства контрагентом позивача чи іншими особами не можуть самі по собі й автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїми контрагентами вимог закону.

Суд акцентує увагу також на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальником чи іншими особами у ланцюгу постачання) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які, можливо, допускав його контрагент, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області № 0013461401 від 30.07.2019 р. та № 0013471401 від 30.07.2019 р. не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частини другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітум-Трейд" (вул.Шкільна, буд.31, кв.41, м.Здолбунів, Рівненська область, 35700; код ЄДРПОУ 38593750) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023; код ЄДРПУ 39394217) - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 30.07.2019 №0013461401 та №0013471401.

Стягнути на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітум-Трейд" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 19210,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 25 листопада 2019 року.

Суддя Щербаков В.В.