Постанова

від 13.11.2019 по справі 552/3635/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/3635/19 Номер провадження 22-ц/814/2721/19Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Бондаревської С.М.,

суддів: Кривчун Т.О., Прядкіної О.В.,

секретар - Зеленська О.І.

за участю представника позивача - адвоката Балабанова Г.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Балабанова Геннадія Леонідовича

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 серпня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської районної в м. Полтаві ради, третя особа: Департамент державної архітектурної будівельної інспекції у Полтавській області Державної архітектурної будівельної інспекції України про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання право власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позову зазначала, що рішенням Київської районної у м. Полтаві ради від 23 жовтня 2014 року їй надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального гаража, а рішенням від 29 лютого 2016 року Київська районна в м. Полтаві рада надана їй у власність земельну ділянку площею 28 кв. м по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального гаража.

У 2018 році на зазначеній земельній ділянці побудовано гараж, вона звернулась до Київської районної ради в м. Полтаві з метою визнання за нею права власності на гараж, але рада повідомила про відсутність таких повноважень.

Просила визнати за нею право власності на самочинно збудований гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 22 кв. м, який розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 5310136400:09:005:0275, площею 0,0028 га з цільовим призначенням для будівництва індивідуального гаража, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 серпня 2019 року у задоволен-ні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погодившись з даним судовим рішенням, представник ОСОБА_3 - адвокат Балабанов Г.Л. оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішенням Київської районної в м. Полтаві ради від 23 жовтня 2014 року погоджено місце розташуван-ня земельної ділянки № НОМЕР_1 відповідно до графічних матеріалів та надано ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 30 кв. м для будівництва індивідуального гаража.

Рішенням Київської районної в м. Полтаві ради від 29 лютого 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 та надано у власність ОСОБА_4 , що мешкає в АДРЕСА_3 , земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_1 площею 28 кв. м для будівництва індивідуального гаража (кадастровий номер 5310136400:09:005: 0275).

В 2018 році по АДРЕСА_1 , на території земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:09:005:0275 позивач здійснила будівництво гаража загальною площею 22 кв. м, що підтверджується даними технічної інвентаризації /інвента-ризаційна справа №36404/.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що самочинно збудований гараж, в експлуатацію не приймався, доказів того, що гараж є таким, що завершений будівництвом та підлягає прийняттю до експлуатації, позивачем не надано. Такожпозивач не надала жодних доказів про те, що у встановленому законом порядку вона зверталася до компетентного органу з питань виконання будівельних робіт та прийняття гаража до експлуатації. Відмова компетентного органу - відсутня, лист Департаменту ДАБІ у Полтавській області від 12 червня 2019 року № 1016-1.20/2/141 не є відмовою компетентного органу, оскільки лише містить роз`яснення норм чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, виходячи з наступного.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За нормами ч. 3 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу (ч.4 ст.375 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

З диспозиції норми ч. 1 ст. 376 ЦК України випливає, що за наявності недотримання забудовником хоча б одного припису, який міститься в ній, будівництво вважається самочинним.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила (або здійснює) самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Разом з тим, в частині п`ятій цієї статті закріплено право особи, яка здійснила самочинне будівництво, звернутись до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване на власній земельній ділянці нерухоме майно, при умові, що воно є завершеним і цим будівництвом не порушено права інших осіб.

Загальною вимогою і підставою для можливого узаконення самочинного будівництва в судовому порядку залишається виконання особою приписів, встановлених ч. 1 ст. 376 ЦК України, тобто отримання належних дозволів та висновків в адміністративному порядку на відповідність здійсненого будівництва державним будівельним, санітарним та іншим нормам, як це вимагається для прийняття будівництва в експлуатацію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, яким визначений механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Пунктом 10 вказаного Порядку передбачено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта. Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України Про архітектурну діяльність одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою- підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат.

На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.

Згідно роз`яснень, наведених в пункті 14 Постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року №6 Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) , - на підставі ч. 3 ст. 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (ч. 3 ст. 375 ЦК).

Виходячи зі встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що самочинно збудований гараж в експлуатацію не приймався, позивач не надала до суду доказів того, що питання щодо відповідності виконання будівельних робіт з будівництва гаража, були предметом розгляду компетентного державного органу.

При цьому правильним є висновок районного суду про те, що лист Департаменту ДАБІ у Полтавській області від 12 червня 2019 року № 1016-1.20/2/141 не є відмовою компетентного органу, а містить лише роз`яснення норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про основи містобудування спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України)

Разом з тим, до участі у справі не була залучена Державна архітектурно-будівельна інспекція України до повноважень якої входить прийняття в експлуатацію об`єктів нерухомості, а залучений до участі у справі Департамент Державної архітектуро-будівельної інспекції у Полтавській області у якості третьої особи - не являється юридичною особою.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування - не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Балабанова Геннадія Леонідовича - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Бондаревська С.М.

Судді: Кривчун Т.О.

Прядкіна О.В.