Постанова

від 21.11.2019 по справі 440/1094/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 р.Справа № 440/1094/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.,

представника відповідача - Фоменко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 року, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, повний текст складено 01.07.19 року по справі № 440/1094/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

27 березня 2019 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач), в якій просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 №0011625013.

В обґрунтування позову послався на відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за несвєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням, яке не було вручено позивачу до 01 липня звітного року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 по справі № 440/1094/19 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 14.03.2019 №0011625013.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДПОУ НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 по справі № 440/1094/19, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що позивачу 04.06.2018 було надіслано податкове повідомлення-рішення від 27.03.2019 № 1329758-1303-1601 про визначення грошового зобов`язання з орендної плати за землю. 06.07.2018 конверт із цим податковим повідомленням-рішенням повернувся з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання . Вказав, що Податковим кодексом України не передбачене повторне надсилання податкового повідомлення-рішення в разі його повернення за закінченням строку зберігання, адже платника податків було повідомлено про надходження поштового відправлення згідно пункту 91 Правил надання послуг поштового зв`язку від 05.03.2009 №270 - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразку. Отже, податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 вважається врученим 06.07.2018, а визначене ним податкове зобов`язання підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення, тобто, до 04.09.2018. Оскільки податкове зобов`язання в сумі 263308,44 грн було сплачене позивачем лише 28.12.2018, вважає обґрунтованим застосування до позивача штрафних санкцій згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 по справі № 440/1094/19 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в надісланому до суду письмовому відзиві просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. З посиланням на п.54.5 ст.54, пп.56.15 ст.56, п.287.5 ст.287 ПК України стверджує, що оскільки позивачем не отримувалось податкове повідомлення-рішення з сумою податкового зобов`язання від 27.03.2019 № 1329758-1303-1601, що позбавило позивача перевірити суму грошового зобов`язання (а в разі незгоди - оскаржити її у встановленому законом порядку), сума грошового зобов`язання вважається неузгодженою, а встановлення в акті перевірки несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання не відповідає вимогам законодавства. Вказує, що відповідно до п.287.5 ст.287 ПК України земельний податок сплачується протягом 60 днів саме з дня вручення (а не з дня направлення) податкового повідомлення-рішення. Вважає, що положення чинного законодавства не передбачають повернення рекомендованих листів з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання". Зазначив, що вручення податкового повідомлення-рішення від 27.03.2018 з порушенням строку, встановленого п.286.5 ст.286 ПК України, є безумовною підставою для звільнення позивача від відповідальності у вигляді штрафу в силу п.126.3 ст.126 ПК України. Враховуючи викладене, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 №0011625013 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві на апеляційну скаргу просив суд апеляційної інстанції розглянути справу без участі представника позивача.

У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на наведену норму, беручи до уваги, що представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.02.2019 Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено камеральну перевірку з питання своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб за 2018 рік фізичної особи ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт від 25.02.2019 №15872/16-31-50-13/20824, яким зафіксовано порушення пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України - несвоєчасну сплату суми податкових зобов`язань, що призвело до виникнення штрафу у розмірі 52661,69 грн.

Так, в акті перевірки зазначено, що на підставі пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України гр. фізичній особі ОСОБА_1 30.05.2018 сформовано та направлено рекомендованим листом податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 за №1329758-1303-1601 на суму податкового зобов`язання 263308,44 грн., лист повернувся у зв`язку з закінченням терміну зберігання 27.06.2018. Термін сплати орендної плати згідно пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України та абз.6 пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України - 26.08.2018. Фактично податкове зобов`язання в сумі 263308,44 грн сплачено 28.12.2018 із затримкою 125 календарних днів, тобто, із порушенням строку сплати.

У відповідності з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України в інтегрованій картці платника податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки нарахована штрафна санкція у розмірі 52661,69 грн (20% погашеної суми податкового боргу у разі затримки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання більше 30 календарних днів) (а.с.16-17).

На підставі наведених висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 №0011625013, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 52661,12 грн. (а.с.14).

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій, оскільки податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу грошового зобов`язання із земельного податку фактично не вручене позивачеві, що в силу п.126.3 ст.126, п.287.9 ст.287 ПК України є підставою для звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну сплату земельного податку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.270 ПК України).

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 01 травня (пункт 287.2 статті 287 ПК України).

Згідно з пунктом 288.7 статті 288 ПК України порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 ПК України.

За приписами п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 ПК України.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Строк сплати плати за землю визначено у статті 287 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 287.5 статті 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, абзац 2 пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачає, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п.56.2 ст.56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

За змістом п.56.3 ст.56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов`язання платника податків за причинами, не пов`язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу (п.56.12 ст.56 ПК України).

Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою (п.56.15 ст.56 ПК України).

Системний аналіз зазначених норм закону свідчить, що у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, то визначені в них грошові зобов`язання з плати за землю вважаються узгодженими на наступний день за останнім днем строку для подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 Податкового кодексу України.

У свою чергу, останнім днем строку, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 ПК, є десятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, днем узгодження нарахованих фізичній особі контролюючим органом податкових зобов`язань із земельного податку, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, для встановлення факту несвоєчасної сплати грошового зобов`язання слід враховувати, чи є нараховані контролюючим органом податкові зобов`язання із земельного податку узгодженими.

При цьому, слід виходити з положень пункту 58.3 статті 58 ПК, згідно з якими податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 статті 126 ПКУ) протягом строків, визначених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу (пункт 126.1 статті 126 ПКУ).

Враховуючи вищезазначене, якщо податкове повідомлення-рішення надіслано (вручено) фізичній особі - платнику плати за землю (його представнику) до 01 липня поточного року за місцем його реєстрації або адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) з повідомленням про вручення і фізична особа не сплатила плату за землю у визначені ПК України строки, то такій фізичній особі нараховується штраф та пеня в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання із земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Водночас, у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) фізичній особі податкове/податкові повідомлення-рішення з податку на майно у строки, встановлені статтею 287 ПК України, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої ПКУ за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання (пункт 126.3 статті 126, пункт 287.9 статті 287 ПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 №1329758-1303-1601 про сплату орендної плати з фізичних осіб у сумі 263308,44 грн надіслано ОСОБА_1 04.06.2018, що підтверджується відбитком штампу відділення поштового зв`язку "Укрпошти" на конверті (а.с. 24, 25).

Разом з тим, зазначене поштове повідомлення повернуто відділенням зв`язку з поштовою відміткою від 06.07.2018 із зазначенням причини невручення адресату "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 25).

З огляду на викладене, викладена в Акті перевірки від 25.02.2019 №15872/16-31-50-13/20824 інформація про те, що фізичній особі ОСОБА_1 та податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 за №1329758-1303-1601 на суму податкового зобов`язання 263308,44 грн направлено 30.05.2018, лист повернувся у зв`язку з закінченням терміну зберігання 27.06.2018, не відповідає обставинам справи та не підтверджена документально.

Ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано обґрунтованих пояснень щодо причин розбіжностей між відомостями акту перевірки та фактичними обставинами справи.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За таких обставин, відомості акту перевірки від 25.02.2019 №15872/16-31-50-13/20824 є недостовірними та не є доказом вчинення позивачем податкового правопорушення.

З огляду на приписи частини 6 пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 №1329758-1303-1601 вважається врученим платнику податків саме 06.07.2018, тобто з порушенням строку, визначеного пунктом 286.5 статті 286 ПКУ, що в силу пунктів 126.3 статті 126 та 287.9 статті 287 ПК України є безумовною підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності, передбаченої п.126.1 ст.126 ПК України.

Слід також вказати, що в силу п.126.2 ст.126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу настає за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання.

Однак, враховуючи, що податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 за №1329758-1303-1601 фактично не було отримане позивачем, що позбавило його можливості перевірити суму грошового зобов`язання, а в разі незгоди з нею - оскаржити її у встановленому законодавством порядку, колегія суддів вважає, що у розумінні наведених вище положень ст.58 ПК України грошове зобов`язання із земельного податку, визначене цим податковим повідомленням-рішенням, не є узгодженим, що виключає застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за визначенням пп.14.1.265 п.14.1 ст.14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.109.1 ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Європейським судом з прав людини у рішенні від 23.07.2002 по справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції зазначено, що загальний характер правових норм, які регулюють питання податкових штрафів, та мета стягнення, яке має водночас і запобіжний, і каральний характер, з достатньою очевидністю вказують на те, що - для цілей статті 6 Конвенції заявники обвинувачувалися в кримінальному правопорушенні (п.79).

Тобто Європейський суд з прав людини розцінює податкові правопорушення, як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції.

Таким чином, передбачені статтею 126 ПК України штрафи, за своєю тяжкістю та каральним характером, цілком відповідають санкціям притаманним для застосування за кримінальні правопорушення, відтак наявні всі підстави для застосування частин другої статті 6 Конвенції, яка, у свою чергу, унеможливлює притягнення до відповідальності особи за відсутності вини.

Відтак, застосування до платника податків наслідків несвоєчасної сплати грошового зобов`язання із земельного податку, розрахованого контролюючим органом, можливе лише за наявності вини платника.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у спірних відносинах неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасної сплати позивачем земельного податку відбулось не з вини позивача, що виключає протиправність діянь платника податку, та, як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 №0011625013, прийняте на підставі акту перевірки від 25.02.2019 №15872/16-31-50-13/20824 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 року по справі № 440/1094/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді (підпис) (підпис) С.П. Жигилій В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 26.11.2019 року