Постанова

від 06.11.2019 по справі 310/11316/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 310/11316/13-ц

провадження № 61-33493св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач) ,

Курило В. П.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі за першим та другим позовами: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

треті особи: виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_9 ,

позивач за другим позовом - ОСОБА_9 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - ОСОБА_10 , на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 квітня 2017 року в складі судді Вірченко О. М. та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2017 року в складі колегії суддів: Маловічко С. В., Кочеткової І. В., Гончар М. С.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, який уточнили та змінили до початку розгляду справи по суті, до

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_9 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до ордеру на житлове приміщення від 16 грудня 1986 pоку № 1454, виданого виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів м. Бердянська, ОСОБА_13 на сім`ю з 5 осіб (на неї, чоловіка та трьох дітей) надано право на заняття житлового приміщення, зокрема квартири АДРЕСА_1 .

У вказаній квартирі зареєстровані та мешкали ОСОБА_2 , його дружина ОСОБА_3 та їхній син ОСОБА_1 . У квартирі АДРЕСА_6 цього будинку мешкав ОСОБА_9 .

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 грудня 2007 року за відкритим акціонерним товариством Бердянська трикотажна фабрика (далі - ВАТ Бердянська трикотажна фабрика ) було визнано право власності на самочинні споруди, зокрема: житловий будинок А , стіни a, al , сараї Ш, Ч, Х, Ю , вбиральні Т, Ш , розташовані на земельній ділянці, площею 0,0351 га, по АДРЕСА_3 . На підставі чого, 23 грудня 2010 року між ВАТ Бердянська трикотажна фабрика та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до умов якого останні у рівних частинах кожний купили житловий будинок АДРЕСА_3 . Проте рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 13 серпня 2013 року було скасовано вказане рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У квітні 2013 року нові власники стали вимагати від них укласти з ними договір найму строком на 1 рік. Вважали, що у зв`язку із скасуванням рішення суду, яким було визнано право власності на самочинне будівництво, договір купівлі-продажу від 23 грудня 2010 року є таким, що суперечить нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина. Спірний житловий будинок не було введено до експлуатації, а самовільний будинок не може бути об`єктом цивільно-правових відносин, зокрема, об`єктом договору купівлі-продажу.

З урахуванням викладеного, позивачі просили суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23 грудня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області, реєстраційний номер 2688, укладений між ВАТ Бердянська трикотажна фабрика та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , відповідно до якого останнім передано у власність покупців, у рівних частках кожному, житловий будинок АДРЕСА_3 .

У вересні 2014 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа - виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області, про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що у зв`язку із скасуванням рішення суду, яким було визнано право власності на самочинне будівництво та прийняттям нового рішення про відмову в цьому позові, договір купівлі-продажу від 23 грудня

2010 року є таким, що суперечить нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина: відсутні відомості про здачу житлового будинку до експлуатації, а самовільний будинок не може бути об`єктом цивільних прав, він не набув статусу нерухомого майна та не може бути об`єктом договору купівлі-продажу, цим договором порушуються його права як користувача квартири у вказаному будинку, право користування якою він набув до укладення оскаржуваного договору.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_9 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23 грудня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області, реєстраційний номер 2688, укладений між ВАТ Бердянська трикотажна фабрика та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , відповідно до якого останнім передано у власність покупців, у рівних частках кожному житловий будинок АДРЕСА_3 .

Справа переглядалась судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій неодноразово.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 01 грудня 2015 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 вересня 2015 року змінено у частині правового обґрунтування підстав відмови у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2016 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 вересня 2015 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 01 грудня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції (новий розгляд)

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та позовні вимоги ОСОБА_9 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 23 грудня 2010 року приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області, реєстраційний номер 2688, укладений між ВАТ Бердянська трикотажна фабрика та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , відповідно до якого продавцем передано у власність покупців, у рівних частках кожному, житловий будинок

АДРЕСА_3 .

Задовольняючи позови, суд першої інстанції, вважав, що права позивачів порушені та виходив із того, що із скасуванням рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 грудня 2007 року про визнання права власності за ВАТ Бердянська трикотажна фабрика на самочинні споруди втрачені правові наслідки, які з нього випливають, у зв`язку з чим оскаржуваний договір купівлі-продажу суперечить цивільному законодавству та підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції (новий розгляд)

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2017 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 квітня 2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_9 скасовано та у цій частині відмовлено у задоволенні.

Вирішуючи спір, апеляційний суд, виходив із того, що оскаржуваним правочином права ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушені та їх позов підлягає задоволенню, оскільки із скасуванням рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 грудня 2007 року про визнання права власності за ВАТ Бердянська трикотажна фабрика на самочинні споруди втрачені правові наслідки, які з нього випливають, у зв`язку з чим оскаржуваний договір купівлі-продажу суперечить цивільному законодавству, тому є підстави для визнання його недійсним. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_9 , виходив із того, що оскаржуваним договором купівлі-продажу будинку його права не порушені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2017 року представник ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - ОСОБА_10 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та в цій частині вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду в частині позовних вимог ОСОБА_9 про визнання договору купівлі-продажу недійсним не оскаржується, а тому касаційним судом не переглядається (стаття 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачі не мали права на звернення до суду з даним позовом, оскільки вони не є стороною оскаржуваного правочину, а також не є власниками будинку. Крім того, тимчасове право на вселення у будинок мала мати одного з позивачів, чоловік якої у подальшому отримав ордер на постійне житло на усю свою родину, проте їхній син ОСОБА_2 продовжував користуватися тимчасовим житлом без достатніх на то підстав, хоча повинен був звільнити приміщення разом із батьками. У зв`язку із чим заявнику незрозуміло які саме права і законні інтереси позивачів порушені саме під час укладення оскаржуваного договору, які саме майнові інтереси будуть відновлені у результаті визнання договору купівлі-продажу недійсним. Заявник вважає, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності у зв`язку із чим неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У серпні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 грудня 2007 року за ВАТ Бердянська трикотажна фабрика визнано право власності на самочинні споруди, а саме: житловий будинок А , сіни а, а1 , сараї Ш, Ч, Х, Ю , вбиральні Т, Ш , що розташовані на земельній ділянці, площею 0,0351 га, по

АДРЕСА_3 .

Згідно із договором купівлі-продажу, укладеним 23 грудня 2010 року та посвідченим приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Ларіним О. С., реєстраційний № 2688, ВАТ Бердянська трикотажна фабрика продала, а ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 купили у рівних частках кожний, житловий будинок АДРЕСА_3 .

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності житловий будинок

АДРЕСА_3 зареєстрований за вказаними особами по 1/5 частці за кожним.

Рішенням Бердянської міської ради Запорізької області від 31 березня 2011 року відповідачам у рівних частках кожному передано в оренду земельну ділянку, яка перебуває у користуванні, без зміни її цільового призначення, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0351 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , строком до 01 березня 2060 року.

Відповідно до вказаного рішення між Бердянською міською радою Запорізької області, з однієї сторони, та ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , з другої сторони, 12 липня 2011 року укладено договір оренди зазначеної вище земельної ділянки.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 13 серпня 2013 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 грудня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову

ВАТ Бердянська трикотажна фабрика до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , територіальної громади в особі Бердянської міської ради Запорізької області про визнання права власності на самочинно збудоване (відбудоване) нерухоме майно.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням зазначених норм права на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За нормами частини третьої статті 215 ЦК України , якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 16 , 203 , 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 у справі № 6-806цс16).

Судом установлено, що житловий будинок АДРЕСА_3 був зареєстрований: 2/3 частини - за ОСОБА_14 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 23 грудня 1977 року та посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори (реєстровий № 6659), на підставі договору купівлі- продажу, укладеного 20 вересня 1979 року та посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори (реєстровий № 5203), на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 02 жовтня 1979 року та посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори (реєстровий № 5327); 1/3 частини - ОСОБА_15 на підставі договору дарування, укладеного 30 травня 1972 року та посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори (реєстровий № 1820).

Виконавчим комітетом Бердянської міської ради народних депутатів 11 вересня 1986 року прийнято рішення № 363, у якому зазначено, що рішенням виконкому від 08 липня 1982 року № 276 санкціонований додатковий відвід земельної ділянки площею 0,11 га для будівництва гуртожитку та дитячого комбінату трикотажної фабрики за рахунок вилучення земельної ділянки та знесення домоволодіння АДРЕСА_3 , належного ОСОБА_15 та ОСОБА_14 на праві особистої власності.

Згідно з рішенням міськвиконкому від 05 липня 1984 року № 282 ОСОБА_15 надана однокімнатна квартира АДРЕСА_4 , а ОСОБА_14 - однокімнатна квартира АДРЕСА_5 , їм виплачено грошову компенсацію за домоволодіння, що підлягає знесенню.

У 1983 році було введено в експлуатацію гуртожиток, а в грудні 1984 року - дитячий комбінат трикотажної фабрики, однак житловий будинок АДРЕСА_3 залишився незнесений, у зв`язку з цим в бюро технічної інвентаризації документи на домоволодіння не погашено.

У колишній квартирі ОСОБА_14 , яка складається із трьох житлових кімнат, площею 34 кв. м мешкала з 1978 року її дочка ОСОБА_16 з сім`єю у складі п`яти осіб (вона, чоловік та троє дітей).

Виконавчий комітет Бердянської міської ради народних депутатів прийняв рішення згідно з яким: адміністрації трикотажної фабрики вказаний житловий будинок взяти на тимчасовий баланс; сім`ю ОСОБА_13 переселити при отриманні фабрикою житла по частковій участі у першу чергу, а житловий будинок знести; бюро технічної інвентаризації правові документи на домоволодіння погасити; адміністрації трикотажної фабрики запропонувати ОСОБА_17 у строк до 20 вересня 1986 року звільнити квартиру, надану їй до 20 вересня 1986 року в тимчасове користування; відділу по обліку та розподілу житлової площі видати ОСОБА_13 тимчасовий ордер на трикімнатну квартиру, жилою площею 34,9 кв. м, загальною площею 44,4 кв. м, розташовану по АДРЕСА_3 ; міськвідділу внутрішніх справ вирішити у передбаченому законом порядку питання прописки ОСОБА_13 та членів її сім`ї після отримання ордеру.

На підставі указаного рішення на ім`я ОСОБА_13 виданий ордер від 16 грудня 1986 року № 1454 на житлове приміщення, зокрема квартиру АДРЕСА_1 на сім`ї з 5 осіб в складі: ОСОБА_18 - чоловік, сини: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

ОСОБА_2 .

Встановлено, що ОСОБА_21 проживає у квартирі на підставі ордеру, виданого його матері ОСОБА_16 .

Отже, правовідносини між ним та будь-якими власниками будинку випливають з договору найму житла.

Договір купівлі-продажу від 23 грудня 2010 року, укладений між ВАТ Бердянська трикотажна фабрика та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , відповідно до якого останнім передано у власність покупців, у рівних частках кожному житловий будинок АДРЕСА_3 .

Враховуючи викладені вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в позові, оскільки переходом права власності відВАТ Бердянська трикотажна фабрика до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 права та інтереси позивачів, які не є стороною договору купівлі-продажу не порушуються.

Враховуючи те, що норми матеріального права застосовано неправильно судами, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову на підставі статті 212 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - ОСОБА_10 , задовольнити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 квітня

2017 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2017 року в частині позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_9 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_9 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун

В. П. Курило