Постанова

від 26.11.2019 по справі 4/5025/1228/12

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року Справа № 4/5025/1228/12

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників учасників:

АТ "Державний експортно-імпортний банк України" - Цибульська О.К.

арбітражного керуючого - Ігнатченко Ю.В.

інші учасники - не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 02 жовтня 2019 року у справі №4/5025/1228/12 (суддя Крамар С.І.)

за заявою фізичної особи ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Древсервіс"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 02 жовтня 2019 року у справі №4/5025/1228/12, серед іншого, задоволено заяву арбітражного керуючого Ігнатченка Ю.В. від 28 лютого 2019 року про стягнення основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора та витрат на ліквідаційну процедуру. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на користь арбтіражного керуючого Ігнатченка Ю.В. 109957,48 грн. основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Компанія Древсервіс" та 14765,05 грн. витрат понесених арбітражним керуючим Ігнатченком Ю.В. в результаті проведення ліквідаційної процедури у справі №4/5025/1228/12.

Вказана ухвала мотивована тим, що враховуючи рішення комітету кредиторів, місцевий суд прийшов до висновку про зобов`язання відшкодування основної грошової винагороди ліквідатора Ігнетченка Ю.В. в непогашеній частині та понесених ним витрат покласти на кредиторів боржника пропорційно до розміру визнаних їх кредиторських вимог у даній справі про банкрутство, оскільки фонд оплати послуг ліквідатора кредиторами не утворювався, договір між ліквідатором та кредиторами про оплату його послуг на певну суму не укладався, а також на засіданнях комітету кредиторів (протоколи від 28 лютого 2019 року) був затверджений звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за результатами проведеної процедури ліквідації, а також вирішено компенсувати ліквідатору несплачену грошову винагороду та понесенні витрати за рахунок кредиторів пропорційно до кредиторських вимог.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 02 жовтня 2019 року у справі №4/5025/1228/12 в частині задоволення заяви арбітражного керуючого Ігнатченка Ю.В. від 28 лютого 2019 року про стягнення основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора та витрат на ліквідаційну процедуру; стягнення з Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на користь арбтіражного керуючого Ігнатченка Ю.В. 109957,48 грн. основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Компанія Древсервіс" та 14765,05 грн. витрат понесених арбітражним керуючим Ігнатченком Ю.В. в результаті проведення ліквідаційної процедури у справі №4/5025/1228/12 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви арбітражного керуючого Ігнатченка Ю.В. від 28 лютого 2019 року про стягнення основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора в розмірі 134521,02 грн. та витрат на ліквідаційну процедуру в розмірі 18063,43 грн.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що з аналізу статті 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" можна дійти висновку про відсутність підстав для стягнення грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора за рахунок кредиторів пропорційно до визнаних грошових вимог, оскільки чинне законодавство України визначає вичерпний перелік джерел відшкодування таких коштів ліквідатору банкрута. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що при визначенні розміру оплати послуг ліквідатора під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури, а й дії, які вчинялися ліквідатором в цей період. Більше чотирьох років ліквідатор банкрута не вчиняв під час здійснення ліквідаційної процедури жодних необхідних дій щодо реалізації майна банкрута, яке перебуває в заставі ПАТ "Банк Форум", тим самим провокував значне затягування ліквідаційної процедури та порушення прав кредиторів. З огляду на таку протиправну бездіяльність ліквідатора Ігнатченка Ю.В., стягнення з банку основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Компанія Древсервіс" та витрат понесених арбітражним керуючим в результаті проведення ліквідаційної процедури з а період після реалізації заставного майна банку (15 січня 2015 року) та до 17 січня 2019 року є безпідставним та незаконним. Крім того, засідання комітету кредиторів боржника від 28 лютого 2019 року та від 11 травня 2019 року (на яких було погоджено звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації) відбулись в повній мірі з порушеннями вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та прав забезпеченого кредитора, а тому рішення, прийняті комітетом кредиторів на таких засіданнях, є неправомірними та не можуть бути прийняті судом до уваги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2019 року у справі №4/5025/1228/12 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банку України" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 02 жовтня 2019 року у справі №4/5025/1228/12 та призначено її розгляд на 26 листопада 2019 року.

Від арбітражного керуючого - Ігнатченка Ю.В. надійшли заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких останній вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а ухвалу у справі залишити без змін.

Безпосередньо в судовому засіданні представник АТ "Державний експортно-імпортний банку України" та арбітражний керуючий повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у запереченнях на неї.

Інші учасники провадження у справі в судове засідання не з`явилися, пояснень стосовно апеляційної скарги не надали, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

У відповідності до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Тобто, суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень переглядає в апеляційному порядку законність винесення судових актів, прийнятих місцевими господарськими судами.

Оскільки спірні правовідносини у справі виникли під час дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинного на той час, і місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, керувався відповідними положеннями даного Закону, то під час перегляду справи в апеляційному порядку на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм законодавства, чинного до введення у дію Кодексу України з процедур банкрутства, застосуванню підлягають норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у відповідній редакції.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника апелянта та арбітражного керуючого, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 05 листопада 2012 року порушено провадження по справі №4/5025/1228/12 про визнання ТОВ "Компанія Древсервіс", м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області банкрутом, введено мораторій та процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна у справі арбітражного керуючого Ігнатченка Ю.В.

15 грудня 2012 року опубліковано в офіційному друкованому органі - газеті "Голос України" №239 (5489) оголошення про порушення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 26 червня 2013 року затверджено реєстр грошових вимог кредиторів до ТОВ "Компанія Древсервіс" у сумі 8173214,54 грн., покладено на боржника судові витрати у сумі 15299,00 грн.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 25 липня 2013 року ТОВ "Компанія Древсервіс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців - до 25 липня 2014 року; ліквідатором ТОВ "Компанія Древсервіс" призначено арбітражного керуючого Ігнатченка Юрія Васильовича (свідоцтво №1544 від 19 липня 2013 року; 033035, м. Київ, а/с119).

06 березня 2019 року на адресу місцевого суду від арбітражного керуючого Ігнатченка Ю.В., серед іншого, надійшов звіт від 27 лютого 2019 року про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації ТОВ "Компанія "Древсервіс" та заява від 28 лютого 2019 року про стягнення основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора та витрат на ліквідаційну процедуру.

Розглянувши звіт арбітражного керуючого Ігнатченка Ю.В. про нарахування та виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації на загальну суму 295190,27 грн. та стягнення їх з кредиторів пропорційно заявлених вимог, місцевий господарський суд прийшов до висновку про задоволення заяви ліквідатора.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Положеннями частини 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Стаття 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, у справі про банкрутство виносяться ухвали господарського суду, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини 1 статті 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) від 14 травня 1992 року у редакції від 22 грудня 2011 року арбітражний керуючий (розпорядник майна), серед іншого, має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород.

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати.

Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Відповідно до частин 5, 7 статті 115 Закону про банкрутство, сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Таким чином, звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів, а звіт за підсумками судових процедур (розпорядження майном, санації, ліквідації) - затверджений господарським судом.

Як вбачається із матеріалів справи, арбітражним керуючим Ігнетченком Ю.В. складено та винесено на розгляд комітету кредиторів звіт про нарахування грошової винагороди та відшкодування витрат понесених в ліквідаційній процедурі за час виконання повноважень ліквідатора боржника.

Протокольним рішенням комітету кредиторів ТОВ "Компанія Древсервіс" від 28 лютого 2019 року схвалено звіт ліквідатора банкрута про нарахування грошової винагороди та відшкодування витрат понесених в ліквідаційній процедурі. Вирішено компенсувати ліквідатору несплачену грошову винагороду та понесені витрати за рахунок кредиторів пропорційно до кредиторських вимог.

Виходячи з поданого арбітражним керуючим Ігнатченком Ю.В. звіту сума основної грошової винагороди ліквідатора складає - 277 126,84 грн. за період з 25 липня 2013 року по 17 січня 2019 року.

Колегією суддів перевірено здійснений арбітражним керуючим розрахунок грошової винагороди та встановлено, що він є вірним.

Згідно з частиною 4 статті 115 Закону витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов`язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Ліквідатором, витрати понесенні при виконані його повноважень в ліквідаційній процедурі вказано в розмірі 18063,43 грн., які складаються з витрат на відрядження та платних послуг підприємств і установ, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд правомірно затвердив звіт арбітражного керуючого Ігнатченка Ю.В. від 27 лютого 2019 року про нарахування та виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації ТОВ "Компанія "Древсервіс" по справі №4/5025/1228/12 на загальну суму 295190,27грн., з яких: 277126,84грн. - основна грошова винагорода, 18063,43грн. - витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень ліквідатора ТОВ "Компанія "Древсервіс".

Також, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення заяви арбітражного керуючого Ігнатченка Ю.В. від 28 лютого 2019 року про стягнення основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора та витрат на ліквідаційну процедуру з урахуванням принципу пропорційності грошових вимог кредиторів по справі №4/5025/1228/12, з огляду на наступне.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), разом з тим Закон не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10 серпня 1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05 жовтня 2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Аналогічна правова позицію викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року у справі №916/1503/17.

З дослідженого судом вбачається, що оплата послуг ліквідатора за час здійснення ним повноважень за період з 25 липня 2013 року по 17 січня 2019 року склала 277126,84 грн. Витрати арбітражного керуючого за цей період становили 18063,43 грн. Станом на 17 січня 2019 року ліквідатору було відшкодовано 142605,82 грн. основної грошової винагороди, не відшкодованою залишилась сума 152584,45 грн., з яких: 134521,02 грн. - виплата основної грошової винагороди, 18063,43 грн. - відшкодування витрат за підсумками ліквідаційної процедури.

Судами обох інстанцій враховано, що про всі вжиті заходи, щодо пошуку майна банкрута та отриману інформацію від реєструючих органів, про реалізацію наявного майна та відсутність іншого майна на праві власності за банкрутом, звітувалось ліквідатором на засіданнях комітету кредиторів та надавались копії документів представникам кредиторів.

У свою чергу, вжиті ліквідатором заходи, поданий звіт ліквідатора, отримана інформація від реєструючих органів, банківських установ, а також ліквідаційних баланс засвідчують про відсутність інших майнових активів (майно та майнові права, грошові кошти) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання, отже відсутні кошти для виплати непогашеної грошової винагороди ліквідатора та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Наявність понесених витрат підтверджується долученими до матеріалів справи документами.

У випадку, коли відсутні активи боржника в ліквідаційній процедурі та кредитори боржника не створили відповідного фонду оплати праці арбітражного керуючого за період з дня першого засідання комітету кредиторів боржника і до затвердження ліквідаційного балансу, на суд покладається обов`язок застосування справедливого механізму оплати послуг арбітражного керуючого, оскільки Конституцією України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виключається можливість безоплатного надання послуг арбітражним керуючим.

Законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від обсягу діяльності ліквідатора відсутнього боржника, від розміру вимог кожного із кредиторів у справі, майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство відсутнього боржника, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Тобто, не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації останнього майна (інших активів та грошових коштів) достатнього для відшкодування витрат у справі про банкрутство, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи рішення комітету кредиторів, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про покладення на кредиторів боржника пропорційно до розміру визнаних їх кредиторських вимог у даній справі про банкрутство зобов`язання відшкодувати основну грошову винагороду ліквідатора Ігнетченка Ю.В. в непогашеній частині та понесені ним витрати, оскільки фонд оплати послуг ліквідатора кредиторами не утворювався, договір між ліквідатором та кредиторами про оплату його послуг на певну суму не укладався, а також на засіданнях комітету кредиторів (протоколи від 28 лютого 2019 року) був затверджений звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за результатами проведеної процедури ліквідації, а також вирішено компенсувати ліквідатору несплачену грошову винагороду та понесенні витрати за рахунок кредиторів пропорційно до кредиторських вимог.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що ліквідатор тривалий час не вчиняв під час здійснення ліквідаційної процедури жодних необхідних дій щодо реалізації майна банкрута, яке перебуває в заставі ПАТ "Банк Форум", тим самим провокував значне затягування ліквідаційної процедури та порушення прав кредиторів, оскільки вказане спростовується матеріалами справи. Крім того, судом не встановлено оскарження кредиторами дій/бездіяльності ліквідатора під час здійснення ним своїх повноважень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 02 жовтня 2019 року у справі №4/5025/1228/12 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 02 жовтня 2019 року у справі №4/5025/1228/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №4/5025/1228/12 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "27" листопада 2019 р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Павлюк І.Ю.