Постанова

від 21.11.2019 по справі 905/1076/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2019 р. Справа № 905/1076/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№ 2860 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 13.08.2019 ухвалене колегією суддів: головуючий суддя Фурсової С.М., суддя Величко Н.В., суддя Паляниці Ю.В. у приміщенні Господарського суду Донецької області, повний текст складено 23.08.2019, у справі №905/1076/16

за позовом ОСОБА_1 , м. Донецьк

до 1) Приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки та права", м. Бахмут Донецької області

2) Бахмутської міської ради, м. Бахмут Донецької області

про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів та скасування державної реєстрації змін до установчих документів, -

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2016 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки та права" та до Бахмутської міської ради про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів Приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки та права" від 08.04.2015 року та про скасування державної реєстрації змін до установчих документів Приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки та права" щодо зміни складу власників та зобов`язання Реєстраційної служби Бахмутського міськрайонного управління юстиції поновити у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомості про Приватний вищий навчальний заклад "Донецький університет економіки та права" станом на 29.06.2015.

Вказана справа неодноразово розглядалась судами першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Постановою Верховного Суду від 24.04.2018 у даній справі касаційну скаргу Приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки та права" задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2017 та рішення Господарського суду Донецької області від 31.05.2017 у справі №905/1076/16 скасовані, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Зокрема, Верховним Судом при винесенні цієї постанови вказано, що при другому новому розгляді судами першої та апеляційної інстанції не надано оцінки ряду доказів, які подані 1-м відповідачем, на підтвердження фактичних обставин, що були підставою для виключення учасника товариства, зокрема: інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №59037455 від 13.05.2016; висновку про вартість майна, складеного МПП Виробничою фірмою "Науктехпроект" станом на 23.10.2012; акту роботи комісії з перевірки обґрунтованості нарахованої заробітної плати співробітника ДонУЕП на посаді в.о. ректора ОСОБА_1 за період з червня 2010 року по лютий 2012 року від 31.10.2014 року; виписці з наказів за 2010-2012 роки, в яких перелічені номера та дати наказів, та суми визначених надбавок; копії наказів Приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки та права", підписаних в.о. ректора ОСОБА_1; лист №06.701-186/67-16622 від 07.09.2016 Красноармійського відділення ПАТ "Укрсоцбанк".

Окрім того, Верховим Судом зазначено, що суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку, що підстави для виключення позивача пов`язані безпосередньо із виконанням ним обов`язків в.о.ректора у період з 2011 року по листопад 2014 року на підставі укладеного між ним і Приватним вищим навчальним закладом "Донецький Університет економіки та права" контракту №1-ІІІ від 25.01.2011, №2-ІІІ від 01.04.2012, не врахували, що набувши прав та обов`язків ректора, ОСОБА_1 не втратив правового статусу власника Приватного вищого навчального закладу "Донецький Університет економіки та права", тобто корпоративних прав та обов`язків учасника товариства.

Також, на думку Верховного Суду, судами не надано оцінки у частині перевірки обставини щодо систематичності невиконання учасником товариства його обов`язків саме відомостям у протоколах загальних зборів Приватного вищого навчального закладу "Донецький Університет економіки та права", які проводилися 18.02.2015, 15.12.2014 щодо звіту про діяльність ОСОБА_1 та щодо розгляду проміжного акту ревізії.

В порядку нового розгляду, рішенням Господарського суду Донецької області від 13.08.2019 у справі №905/1076/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення, Господарський суд Донецької області зазначив, що матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 правомірно був виведений зі складу Приватного вищого навчального закладу Донецький університет економіки та права за порушення положень Статуту Університету рішенням загальних зборів власників, оформлених протоколом №08/04 від 08.04.2015 року. Зокрема, судом встановлено факт нанесення ОСОБА_1 матеріальної шкоди шляхом відчуження 53/100 частини будівлі під учбовий корпус АДРЕСА_1 на користь ТОВ Донінфосервіс , а також факт призначення ОСОБА_1 собі протягом 2012 року надбавок у завищеному розмірі, що суперечило рішенню загальних зборів Приватного вищого навчального закладу Донецький університет економіки та права оформленого протоколом №29 від 30.03.2012.

Враховуючи, що судом першої інстанції відмовлено у визнанні недійсним та скасуванні рішення позачергових зборів учасників Приватного вищого навчального закладу Донецький університет економіки та права від 08.04.2015, судом також відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів Приватного вищого навчального закладу Донецький університет економіки та права .

Позивач не погодився з вказаним рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заявник в апеляційній скарзі зазначає про те, що судом в основу оскаржуваного рішення покладено висновки щодо вчинення позивачем дій, які підпадають під дію Кримінального кодексу України щодо нанесення матеріальної шкоди за відсутності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, а також за відсутності належних доказів в матеріалах даної справи.

До того ж, ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що рішення про передачу на користь ТОВ Донінфосервіс частини нежитлової будівлі відбувалось з його боку у відповідності до приписів п. 6.2.13 та 6.21 Статуту Університету, мало на меті спрямування його діяльності в межах наданими власниками повноважень та за відсутності зауважень з боку вищого органу управління Університету, який здійснював контроль за діяльністю ректора.

Як зазначає ОСОБА_1 на даний час відсутні докази на підтвердження факту звернення Університету до суду з вимогою про стягнення з нього матеріальної шкоди, відповідно, і відсутнє судове рішення, яким би даний був встановлений.

До того позивачем зазначено, що суд першої інстанції не з`ясував, що викладені у спірному протоколі обставини порушення ОСОБА_1 умов Статуту, не носять систематичний та обґрунтований характер, а тому не можуть враховуватись як підстава виключення його зі складу учасників Університету.

Зазначені підстави, на думку ОСОБА_1 стали підставою прийняття судом першої інстанції рішення всупереч чинному законодавству та мало наслідком протиправного позбавлення позивача корпоративних прав.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , розгляд справи призначено на 22.10.2019.

11.10.2019 від 1-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому викладені доводи щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду.

В судовому засіданні 22.10.2019 оголошено перерву до 21.10.2019.

В судовому засіданні 21.11.2019 присутній представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити, навів відповідні пояснення.

Представники 1-го відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, наводили відповідні доводи, просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.

Представник 2-го відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, відповідно до вимог статті 268 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.

Протоколом №1 рішення власників від 26.09.2005 року вирішено створити Приватний вищий навчальний заклад Донецький Університет економіки та права (далі-Університет), Статут Університету затверджено заступником міністра освіти та науки М.Ф. Степко та зареєстрований 25.11.2005 за реєстровим номером - 12661230000014000.

Згідно п.1.2 Статуту, Приватний вищій навчальний заклад "Донецький університет економіки та права" (ДонУЕП, 1-й відповідач) створений шляхом перетворення Донецького Університету економіки та права (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю), перереєстрованого виконкомом Ворошиловської районної ради м. Донецьку рішенням №176/28 від 04.06.2003р. і є його правонаступником (т.1 а.с. 23-45).

Пунктом 1.5 Статуту унормовано, що Університет діє на умовах повної господарської самостійності та самофінансування, веде самостійний баланс. має розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку із власним найменуванням, штампи та інші реквізити юридичної особи відповідно до законодавства, запроваджує власну символіку та атрибутику.

Відповідно до п.2.1 статуту, головними завданням діяльності Приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки та права" є: здійснення освітньої діяльності певного напрямку, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних кваліфікаційно-освітніх рівнів і відповідає стандартам вищої освіти та включає навчальний, науковий, методичний, культурний напрями роботи; здійснення перепідготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації кадрів; забезпечення умов для оволодіння системою знань про людину, природу і суспільство; формування соціально зрілої творчої особистості, виховання морально, психічно і фізично здорового покоління громадян; формування громадянської позиції, патріотизму, власної гідності, готовності до трудової діяльності, відповідальності за долю суспільства, держави і людства; забезпечення високих етичних норм, атмосфери доброзичливості й взаємної поваги; забезпечення умов ліцензування, угод з юридичними особами на підготовку фахівців з вищою освітою; здійснення підготовки наукових, і науково-педагогічних кадрів та їхньої атестації в акредитованих вищих навчальних закладах; вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці та сприяння працевлаштуванню випускників; перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів; просвітницька діяльність; здійснення довузівської підготовки.

Згідно пунктів 3.1., 13.19. Статуту (т.1 а.с. 23-45) зі змінами та доповненнями від 05.09.2013 (т. 1 а.с. 88-90), учасниками закладу були :

- ОСОБА_2 із вкладом в статутний капітал 2,5%, що складає 2700грн.,

- ОСОБА_1 із вкладом в статутний капітал 32,5%, що складає 35100грн.,

- ОСОБА_3 із вкладом в статутний капітал 40%, що складає 43200грн.,

- ОСОБА_4 із вкладом в статутний капітал 25%, що складає 27000грн.

Пунктом 6.1 Статуту передбачено, вищим органом університету є загальні збори власників. Вони складаються з власників університету або призначених ними представників. Приймати участь у зборах мають право всі власники. Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу мають право члени виконавчого органу, що не є власниками.

Пунктом 6.2 статуту встановлено, що до виключної компетенції зборів власників належить, зокрема, прийняття рішення про відчуження майна університетом на суму, що складає 50 та більше відсотків майна університету; визначення умов оплати праці виконавчого органу Університету. Керівників його структурних підрозділів; виключення власника з Університету.

Рішення Зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх власників, а Рішення про внесення змін до статуту Університету, відчуження майна Університету на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна Університету, та про ліквідацію Університету приймаються більшістю не менш як у ? голосів (п.п.6.4. 6.5. Статуту).

Права та обов`язки ректора університету визначені розділом 8 статуту Університету.

Так, пунктом 8.1 Статуту передбачено, що ректор Університету призначається його власниками і згідно зі статтею 32 Закону України Про вищу освіту виконує такі функції, зокрема: представляє Університет в державних та інших органах, відповідає за результати його діяльності перед органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває; видає накази і розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами Університету; є розпорядником майна і коштів, виконує кошторис, укладає угоди, дає доручення, відкриває банківські рахунки; контролює дотримання штатно-фінансової дисципліни всіма підрозділами Університету; відповідає за результати діяльності Університету перед власниками; ректор і підзвітним власникам і організовує виконання їх рішень тощо.

Відповідно до п. 8.4 статуту ректор Університету несе відповідальність перед власниками за виконання покладених на університет завдань, результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження будівель та іншого майна, переданого університету у користування та володіння.

Пунктом 13.3. Статуту визначено, що відчуження майна, яке закріплено за Університетом, здійснюється у порядку, встановленому законодавством. Одержані у результаті відчуження зазначеного майна кошти спрямовуються виключно на інвестиції Університету.

Наказом № 19 від 24.01.2011 ОСОБА_1 призначено на посаду в.о. ректора Приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки та права" з 25.01.2011 та на підставі контрактів №1-ІІІ від 25.01.2011р. (т.2 а.с.80-82), №2-ІІІ від 01.04.2012р. (т.2 а.с.91-93) здійснював обов`язки ректора до листопада 2014 року.

18.05.2012 позивач склав та подав заяву про вихід зі складу власників Університету. Фактичних та правових наслідків подачі позивачем такої матеріалами справи не підтверджено, відповідних змін у Статуті Університету не відбулося, державної реєстрації не проведено, розрахунків, пов`язаних з виходом зі складу власників з позивачем не проведено.

04.11.2014 було проведено загальні збори Університету, на яких прийнято рішення не продляти контракт із позивачем та призначено виконуючим обов`язки ректора ОСОБА_2 , а також прийняте рішення про звернення до судових та правоохоронних органів із заявою про притягнення до відповідальності та відшкодування збитків нанесених Університету в наслідок зловживання позивачем службовим становищем, що встановлено актом комісії від 31.10.2014 (т.2.а.с. 26) (протокол №4/11 від 04.11.2014, т.1 а.с. 118).

15.12.2014 на позачергових зборах власників ПВНЗ "Донецький університет економіки та права", що оформлено протоколом № 15/12 (т. 2 а.с.38), при розгляді проміжного акту ревізії та прийняття рішення щодо виявлених нестач було заслухано доповідь ОСОБА_2, яка зазначила, що в ході проведення ревізії на 01.12.2014 виявлено нестачі матеріальних цінностей на суму 50 338 гривень, згідно акту інвентаризації (т.2 а.с.40). Постановлено визнати виявлені в ході ревізії нестачі матеріальною шкодою та провести їх погашення в порядку ст.136 КЗПП України. За сумою непокритої матеріальної шкоди підготувати позовну заяву та стягнути в судовому порядку з ОСОБА_1 усі матеріальні збитки, які задані ДонУЕП внаслідок його діяльності.

На чергових загальних зборах, що оформлено протоколом загальних зборів Приватного вищого навчального закладу "Донецький Університет економіки та права" від 18.02.2015, заслухано доповідь в.о. ректора ОСОБА_2, яка зазначила, що ОСОБА_1 , як учасником ДонУЕП та в.о. ректора, допущено грубі порушенняп.6.8., п.6.16 Статуту ДонУЕП, допущено зловживання службовим становищем, підробку службових документів, використовуючи довіру інших учасників товариства, діяв у шкоду ДонУЕП, та відповідно його учасникам, що призвело до нанесення матеріальної шкоди у розмірі 5 млн.грн. Також, шляхом самоусунення від керування закладом, завдав збиток ділової репутації ДонУЕП серед студентів та викладачів ВНЗ, а також діловому та науковому середовищу. На підставі чого, головою ДонУЕП Гущиним І .М . внесено пропозицію про проведення позачергових загальних зборів для прийняття рішення щодо виключеня ОСОБА_1 зі складу учасників ДонУЕП . Постановлено призначити наступні збори на 08.04.2015

08.04.2015 відбулись позачергові загальні збори Приватного вищого навчального закладу Донецький університет економіки та права , на яких прийнято рішення №08/04, яким вирішено:

-виключити ОСОБА_1 зі складу учасників ДонУЕП з внесенням відповідних змін до установчих документів ДонУЕП;

-виплатити ОСОБА_1 вартість частини майна ДонУЕП, що пропорційна його частці у статутному капіталі;

-винести на розгляд загальних зборів ДонУЕП питання, не включеного заздалегідь до порядку денного: "Про внесення і затвердження змін до установчих документів та надання повноважень, щодо вчинення дій спрямованих на проведення їх держаної реєстрації";

-внести та затвердити зміни до статуту Приватного вищого навчального закладу "Донецький Університет економіки та права", в частині змін складу учасників ДонУЕП у зв`язку з виключенням ОСОБА_1 зі складу учасників ДонУЕП. Уповноважити ОСОБА_2 на вчинення дій, спрямованих на проведення державної реєстрації зміни до Статуту Приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки та права".

За ці питання проголосували всі присутні на зборах власники Університету, що володіють 67,5 %часток у статутному капіталі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (100% голосів присутніх учасників).

Прийняття вказаного рішення обгрунтовано порушенням ректором Університету положень Статуту та Закону України Про вищу освіту , зокрема:

- виплатою собі та своїй дружині ОСОБА_8 заробітної плати у розмірі, який значно перевищує розмір, встановлений штатним розкладом в порушення умов контракту та вимог ст. 21 КЗпП;

- системне службове підроблення;

- відчуження в порушення пп. 3.2.13, 13.3 Статуту без згоди власників Університету нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 на користь ТОВ "Донінфосервіс", одним із засновників якого була ОСОБА_8 ;

- організація викрадення бухгалтерської документації ДонУЕП та серверу із бухгалтерською інформацією ;

- відзив підпису з усіх установ банків, що обслуговували ДонУЕП без попередження та призначення іншого підписанта, що призвело до повного зупинення видаткових операцій, в тому числі до несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам ДонУЕП;

- проведення без згоди власників відповідача господарських операцій сумнівного характеру по закупівлі товарів та послуг в одних і тих же контрагентів, переведення зазначених коштів в готівку та їх привласнення.

Заява позивача від 18.05.2012 про вихід його зі складу власників не була предметом розгляду позачергових зборах 08.04.2015р., підставою виключення ОСОБА_1 стали інші обставини, про підтверджується вищенаведеним.

Заперечуючи проти виключення його зі складу власників Університету, позивач у позові зазначив, що виключивши його зі складу власників, загальними зборами 08.04.2015 розглянута його діяльність як ректора Університету, дії ОСОБА_1 , що стали предметом розгляду на загальних зборах Університету не стосуються виконання ним своїх обов`язків власника, які передбачені п. 4.2.

До того ж, позивач зазначає, що претензії щодо виконання ним своїх обов`язків засновані на припущення, адже на час звернення з позовом, відсутні належним чином встановлені факти заподіяння ним збитків Університету, відсутні будь-які судові рішення, якими би встановлено вину позивача у заподіянні таких збитків. Також відсутні підстави вважати вчинення ОСОБА_1 дій, що мають ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 364-1, 365, 366, 367, 212, КК України, оскільки відсутні обвинувальні вироки стосовно вчинення ОСОБА_1 таких дій.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що при проведенні загальних зборів 08.04.2015 порушено порядок повідомлення та проведення загальних зборів, оскільки за місцем проведення зборів, що вказано в повідомленні - вул. Некрасова, буд.1 м. Артемовськ, Донецька область, представника позивача не пустили до будівлі, про що останнім складено протокол місця події від 08.04.2015. Отже, позивач вважає, така протиправна поведінка Університету стосовно недопуску представника позивача до участі у загальних зборах 08.04.2015, була використана Університетом для ухвалення рішень, не включених до порядку денного, оскільки згідно п.6.13 Статуту: з питань не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх власників, присутніх на зборах. За змістом протоколу загальних зборів від 08.04.2015 саме за питання, які не включені до порядку денного Університетом було прийнято рішення про внесення змін до Статуту і внесення до реєстру змін, за якими позивача виключено з числа власників Університету, чим позбавлено позивача належних йому корпоративних прав всупереч законодавству.

ОСОБА_1 також вважає, що рішення на загальних зборах прийнято всупереч приписам Закону України Про вищу освіту , оскільки реалізуючи свою виключну компетенцію щодо внесення змін до Статуту, загальні збори власників Університету зобов`язані вносити зміни до Статуту за наявності відповідного подання вищого колегіального органу громадського самоврядування Університету - загальні збори трудового колективу.

Розглянувши рішення Господарського суду Донецької області від 13.08.2019 у справі № 905/1076/16 на предмет правильного застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Статтею 1 Закону України Про вищу освіту , заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

Пунктами 1-3 ч.2 ст. 15 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, засновник (засновники) вищого навчального закладу або уповноважений ним (ними) орган: 1) затверджує статут вищого навчального закладу та за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу вносить до нього зміни або затверджує нову редакцію; 2) укладає в місячний строк контракт з керівником вищого навчального закладу, обраним за конкурсом у порядку, встановленому цим Законом; 3) за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу достроково розриває контракт із керівником вищого навчального закладу з підстав, визначених законодавством про працю, чи за порушення статуту вищого навчального закладу та умов контракту.

Положеннями статті 27 цього закону, заклад вищої освіти як суб`єкт господарювання може діяти в одному із таких статусів: бюджетна установа; неприбутковий заклад вищої освіти; прибутковий заклад вищої освіти.

У приватному закладі вищої освіти його структура, склад, порядок роботи і повноваження органів управління, робочих і дорадчих органів, органів громадського та студентського самоврядування, наукових товариств, процедури обрання чи призначення керівників закладу та його підрозділів можуть визначатися статутом закладу без дотримання вимог цього Закону.

Положеннями частини 7 статті 27 наведеного закону, заклад вищої освіти діє на підставі власного статуту. Статут закладу вищої освіти повинен містити: 1) повне найменування із зазначенням типу закладу вищої освіти, його правосуб`єктність, місцезнаходження, дату прийняття рішення про його утворення; 2) концепцію освітньої діяльності закладу вищої освіти; 3) права та обов`язки засновника (засновників); 4) обсяг основних засобів (розмір статутного капіталу), наданих засновником (засновниками); 5) повноваження органів управління закладу вищої освіти; 6) права та обов`язки керівника закладу вищої освіти; 7) порядок обрання представників до органів громадського самоврядування; 8) підстави дострокового розірвання контракту з керівником закладу вищої освіти та керівником навчально-наукового інституту (факультету); 9) джерела надходження і порядок використання коштів та майна закладу вищої освіти; 10) порядок звітності та контролю за провадженням фінансово-господарської діяльності; 11) порядок внесення змін до статуту закладу вищої освіти; 12) порядок реорганізації та ліквідації закладу вищої освіти.

Статут закладу вищої освіти може містити інші положення, що стосуються особливостей утворення і діяльності закладу вищої освіти. Статут закладу вищої освіти не повинен суперечити законодавству.

Частиною 5 ст. 71 Закону України Про вищу освіту регламентовано, що фінансування приватних закладів вищої освіти здійснюється їх засновниками та з інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до Положення про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 р. N 228, та чинного на час виникнення спірних правовідносин, обов`язковою умовою створення навчально-виховних закладів в Україні всіх типів незалежно від їх статусу та належності (зокрема й вищих навчальних закладів) є також наявність статутного фонду (що може включати вартість майна та власні кошти) у розмірі не нижче розрахованої вартості навчання слухачів, кількість яких зумовлена обсягом прийому, що заявляється.

Відповідно до листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства від 02.02.2005N 607 Про організаційно-правову форму приватного закладу освіти приватний заклад освіти повинен мати організаційно-правову форму, визначену Класифікацією організаційно-правових форм господарювання Державного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 травня 2004 року, тобто "приватний заклад", а діяльність приватного закладу освіти здійснюється відповідно до статуту закладу освіти, положення якого відповідає вимогам, перш за все, Законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", а також може враховувати норми Закону України "Про господарські товариства" щодо порядку створення та принципів діяльності (зокрема майнові відносини між засновниками), якщо приватний заклад вибрав таку форму для створення.

З положень Статуту Університету та приписів чинного законодавства вбачається, що Приватний вищий навчальний заклад Донецький університет економіки та права відповідно до чинного законодавства є юридичною особою приватного права, що діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їх покликання, інтересів і здібностей.

Пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК (в редакції на час звернення позивача з даним позовом) передбачено, що стороною корпоративного спору може бути також учасник, що вибув з товариства, спори про визнання недійсними рішень про виключення учасника з товариства, а також спори, пов`язані з визначенням та стягненням вартості частки майна товариства, належної до сплати учаснику, який вийшов (вибув) з товариства, належать до корпоративних і підлягають розгляду виключно господарськими судами.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з тим, що між позивачем та 1-м відповідачем існують корпоративні правовідносини та до них мають бути застосовані положення законодавства, що регулюють, зокрема, правовідносини між учасниками та товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15, 16 Цивільного кодексу України цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства та кожна особа має право на судовий захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 5 ст.98 Цивільного кодексу України передбачене право учасника товариства оскаржити рішення загальних зборів до суду.

Згідно п.3 ст.100 Цивільного кодексу України, учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства.

Так, ст.64 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент звернення до суду), передбачено, що учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов`язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

В ч.1 п. 4.24. Постанови Пленуму Верховного суду України від 28 жовтня 2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" передбачено, що суд перевіряє обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення учасника у разі подання ним позову про визнання такого рішення недійсним.

Крім того, в ч.2-4 п. 4.24. Постанови Пленуму Верховного суду України від 28 жовтня 2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що у рішенні загальних зборів про виключення учасника з господарського товариства повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов`язків стали підставою для виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов`язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним за позовом такого учасника.

Під час вирішення питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою.

Господарські суди повинні перевірити фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника товариства.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Якщо одна особа одночасно є і учасником товариства, і його керівником, то її неможливо розглядати ізольовано лише з одного аспекту діяльності, оскільки з керівника ніхто не знімав обов`язків дотримуватися положень статуту, а, навпаки, керівник безпосередньо впливає на процеси волевиявлення Університету, укладає від його імені правочини, що мають правові наслідки для закладу. Особа, маючи статус учасника Університету, повинна усвідомлювати, що її дії, в тому числі як керівника, не повинні йти в розріз з метою діяльності Університету або перешкоджати досягненню цілей закладу, учасником якого вона являється. Таким чином, статус керівника та учасника Університету в даній справі переплелися, що презюмує їх спільну та нерозривну правову відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові від 14.02.2017 у справі № 906/1080/15.

Згідно спірного рішення позачергового рішення загальних зборів Університету від 08.04.2015 №08/04, власниками Університету розглядалась діяльність ОСОБА_1 і як посадової особи, і як власника частки водночас.

Тому, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що зазначені підстави для виключення позивача пов`язані безпосередньо із виконанням ним обов`язків як в.о.ректора у період з 2011 року по листопад 2014 року на підставі укладеного між ним і Приватним вищим навчального заклад "Донецький університет економіки та права" контракту №1-ІІІ від 25.01.2011, №2-ІІІ від 01.04.2012, однак, набувши прав та обов`язків в.о.ректора, ОСОБА_8 не втратив правового статусу власника Приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки та права", тобто корпоративних прав та обов`язків учасника товариства, а тому не міг не усвідомлювати, негативних наслідків для Університету.

Розглядаючи по суті кожну підставу прийняття загальними зборами Університету рішення про виключення ОСОБА_1 зі складу власників Університету, колегія суддів зазначає наступне:

Щодо виплати собі та своїй дружині ОСОБА_8 заробітної плати у розмірі, який значно перевищує розмір, встановлений штатним розкладом в порушення умов контракту та вимог ст. 21 КЗпП; системне службове підроблення; організація викрадення бухгалтерської документації ДонУЕП та серверу із бухгалтерською інформацією.

Згідно виписки з наказів за 2010-2012 роки, наданих Університетом до матеріалів справи, на підтвердження доводів необгрунтованого завищення сум заробітної плати у період з червня 2010 по лютий 2012, вбачається, що

- згідно наказу №40-к від 26.04.2011 "Про оплату виконання додаткової роботи", в квітні 2011 року встановлено надбавки наступним працівникам: ОСОБА_1 в сумі 25000 грн., ОСОБА_9 - 300 гривень. (т.2 а.с.31);

- згідно наказу №72-к від 29.07.2011 "Про надбавки за виконання додаткового обсягу роботи", у липні 2011 року встановлено надбавку ОСОБА_9 - 600 гривень (т.2 а.с.32);

- згідно наказу №73-к від 01.08.2011 "Про оплату навчального навантаження, установлення заробітної плати та надбавки" у серпні 2011 року встановлено надбавку наступним працівникам Університету (у відсотках до посадових окладів): ОСОБА_10 - 60, ОСОБА_11 - 80; - посадовий оклад в.о.ректора ОСОБА_1 в розмірі 30000 гривень, надбавку засновників у розмірі 95 відсотків та надбавку за інтенсивний характер роботи у розмірі 95 відсотків від посадового окладу (т.2 а.с.33);

- згідно наказу №86/1-к від 31.08.2011 "Про установлення надбавок" у серпні 2011 року встановлено надбавку працівнику Університету в.о.ректора д.е.н.доценту ОСОБА_1 в розмірі 300 000,00 гривень (т.2 а.с.34);

- згідно наказу №124-к від 30.11.2011 "Про встановлення надбавок" у грудні 2011 року встановлено надбавку наступним працівникам (у гривнях до посадових окладів): ОСОБА_1 . в сумі 300 000,00 гривень ОСОБА_8 - 200 000,00 гривень. (т.1 а.с.193; т.2 а.с.35);

- згідно наказу №132-к від 30.12.2011 "Про установлення надбавок" у грудні 2011 року встановлено надбавку наступним працівникам Університету (у відсотках до посадових окладів): ОСОБА_1 -50, ОСОБА_8 - 20, ОСОБА_12 -50 (т.2 а.с.36);

- згідно наказу №25/1-к від 26.03.2012 "Про надбавки" у березні 2012 року встановлено надбавку працівнику Університету завідувачу кафедри економіки підприємства та менеджменту д.е.н.доц. ОСОБА_1 70 000 гривень. (т.2 а.с.37).

Також актом роботи комісії з перевірки обґрунтованості нарахованої заробітної плати співробітника ДонУЕП на посаді в.о. ректора ОСОБА_1 за період з червня 2010 по лютий 2012 від 31.10.2014, складеним проректором по науково-педагогічної роботі ОСОБА_2 , та членами комісії: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (т.2 а.с. 26), в ході перевірки встановлено, що нарахування і виплата заробітної плати ОСОБА_1 в період з червня 2010 року по лютий 2012 року проводилася необґрунтовано, в порушення умов контракту, Положення про надбавки, наказів і рішення власників.

Однак, на вимогу суду першої інстанції щодо підтвердження вказаних доводів первісними бухгалтерськими документами, 1-м відповідачем такі документи суду не надані, з посиланням на те, що вони викрадені позивачем, а їх залишки передані правоохоронним органам.

Разом з тим, в рамках кримінального провадження (від 07.02.2015 за №12015050150000485) Донецьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України на підставі постанови Слідчого управління ГУ Національної поліції в Донецькій області Буряка І.М. проведено експертизу (т.4 а.с. 80-85), згідно висновку №2/20-7 від 22.02.2017 якої, висновки, викладені у Довідці Управління східного офісу Держаудитслужби від 23.01.2017, щодо законності завищення розміру посадового окладу та необґрунтованого встановлення надбавок виконуючим обов`язки ректора приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки і права" ОСОБА_1 в період з 2011 по 2013 роки експертом підтверджуються.

Експертами сума необгрунтованого нарахованого посадового окладу ОСОБА_1 розраховувалась на підставі наданих документів, як різниця між штатним розписами ПВНЗ ДонЕП на 2011-2013 роки та даними архівної відомості ОСОБА_1 .

На підставі наданих документів експертами встановлено нарахування виконуючому обов`язки ректора приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки і права" ОСОБА_1, в період часу з 2011 по 2013 роки, у якості посадового окладу та надбавок у сумі 3 259 678,58 гривень, а саме за період з 01.02.2011 до 31.12.2011 - у сумі 1316528,57 гривень, за період з 01.01.2012 до 31.08.2012 - у сумі 1943150,01 гривень.

Як зазначалось, на позачергових зборах власників від 04.11.2014 розглянутий Акт роботи комісії щодо перевірки обґрунтованості нарахування заробітної Позивачем собі та своєї дружині у великих розмірах на підставі вигаданих рішень власників (т1 а.с.118). Рішенням цих зборів затверджений висновок про зловживання Позивачем службовим положенням, в результаті чого Університету нанесено значний збиток. Прийнято рішення звернутися в судові та правоохоронні органи із заявою про притягнення до відповідальності винних осіб.

На загальних зборах від 15.12.2014 власниками розглянутий Акт ревізії матеріальних цінностей Університету, виявлені нестачі на суму 50338,0 гривень. Вирішено підготувати позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 матеріальних збитків, які завдані Університету внаслідок діяльності позивача (т.2 а.с. 22-25).

Також рішенням загальних зборів від 18.02.2015, власниками розглянуті висновки аудита фінансово-господарської діяльності Університету та надана оцінка діяльності позивача як в.о. ректора Університету та як учасника одночасно. Зборами власників встановлено, що позивач систематично порушував пп. 6.8, 6.16 Статуту. Використовуючи службове положення та довіру інших учасників, він здійснив відчуження нерухомого майна з порушенням інтересів Університету, що спричинило нанесення матеріального збитку відповідачу1 в розмірі понад 5 млн. гривень. Одностайним рішенням власники призначили проведення загальних зборів на 08.04.2016 з метою прийняття рішення про виключення позивача зі складу учасників, про що свідчить протокол рішення загальних зборів від 18.02.2015 (т.2 а.с.38-39).

Вказані рішення за своєю юридичною природою є актами, які мають обов`язковий характер для учасників Університету. Виходячи з презумпції легітимності рішень зборів власників, якій є вищим органом управління Університету, ці рішення вважаються дійсними та законними, оскільки їх недійсність не була встановлена у судовому порядку.

Саме на виконання рішення власників від 18.02.2015 були проведені загальні збори від 08.04.2015 та прийнято спірне рішення про виключення позивача зі складу учасників Університету.

При цьому рішенням загальних зборів приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки і права" оформлених Протоколом №29 від 30.03.2012 зафіксовано, що більшістю голосів по пункту 3 порядку денного прийнято рішення направити прибуток на розвиток Університету (т.4 а.с.76-77).

Ректор Університету згідно ч.2 п.8.2. Статуту є підзвітним власникам і організовує виконання їх рішень.

Колегія суддів враховує, що висновок експертизи проведений в рамках кримінального провадження датований - 22.02.2017, тобто станом на день звернення з позовом його не існувало, однак, обставини встановлені у цьому висновку підтверджують факти, наведені у рішенні позачергових зборів власників Університету від 04.11.2014 та у рішенні загальних зборів власників Університету від 18.02.2015, що покладені в основу прийняття рішення про виключення ОСОБА_1 зі складу засновників Університету, яке прийнято 08.04.2015.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тому, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів зазначає. що зібраними в матеріалах справи доказами підтверджується неправомірне, всупереч інтересам та меті створення Університету, призначення ОСОБА_1 собі протягом 2011-2013 року надбавок у завищеному розмірі.

Згідно листа прокуратури Донецької області №04/2/5-17-195вих18 від 24.07.2018 (т.5 а.с.66), у провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області на розгляді перебуває обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами Господарського суду Донецької області, що матеріалами справи не підтверджено організацію викрадення ОСОБА_1 бухгалтерської документації ДонУЕП, серверу із бухгалтерською та кадровою інформацією. Також не підтверджений матеріалами справи факт факт систематичного службового підроблення ОСОБА_1 .

Щодо перешкоджання ОСОБА_1 досягненню основної мети діяльності Університету та відзив електронно-цифрового підпису, що мало наслідком зупинення виплати заробітної плати працівникам Університету.

Згідно п.8.4. Статуту ректор Університету несе відповідальність перед власниками за виконання покладених на Університет завдань, результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження будівель та іншого майна, переданого Університету у користування та володіння.

Відповідно акту інвентаризації проміжної роботи від 01.12.2014, складеного в.о. ректора ОСОБА_2 та уповноваженими працівниками Університету: головним бухгалтером ОСОБА_18 ,, та завідуюча РІЛ ОСОБА_13, бухгалтером 1 кат. ОСОБА_15 , техніком відділу кадрів ОСОБА_22, яка проведена на підставі наказу №129/1 від 25.11.2014, було виявлено розбіжності у фактичній наявності активів з даними бухгалтерського обліку (т.2 а.с.40). Виявлено недолік 245 одиниць на суму 50 338,00 гривень.

Як зазначено в письмових поясненнях головного бухгалтера Університету (т.2 а.с. 223, 224., приблизно з 31.05.2014 керівник (в.о. ректора) Університету ОСОБА_8 виїхав в невідомому напрямку, повідомив, що йому необхідно вивести сім`ю в безпечне місце. До восени 2014 функції ректора здійснював в телефонному режимі. Наказ про надання позивачу відпустки був виданий з порушенням процесу надання наказів, однак у зв`язку з виробничою необхідністю був прийнятий бухгалтерією. З 05.11.2014 замість ОСОБА_8 в.о. ректора була призначена ОСОБА_2 . У жовтні 2014 року під час вивезення майна та документації Університету у зв`язку з загостренням політичної ситуації і наростанням збройного конфлікту в місті Донецьку було виявлено зникнення серверу, фінансових та кадрових документів Університету. Своїми діями щодо блокування банківських рахунків, вивезення та приховування документації Університету, позивач свідомо перешкоджав досягненню основної мети діяльності Університету, а саме ефективної організації навчального процесу

Відповідно до положень Статуту, матеріально відповідальною особою за збереження активів Університету є ректор. Тому, враховуючи, що ректором на той час був ОСОБА_1 , факт нестачі матеріальних цінностей, який встановлений в акті інвентаризації від 01.12.2014, а також приймаючи до уваги пояснення головного бухгалтера Університету, колегія суддів погоджується з тим, що ОСОБА_1 допущено невиконання своїх обов`язків щодо збереження майна Університету, що мало наслідком спричинення збитків Університету, та порушенням положень Статуту.

Однак, доводи щодо зупинення видаткових операцій, в тому числі несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам ДонУЕП, у зв`язку з відзивом підпису ОСОБА_1 з усіх установ банків, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

20.11.2014 в.о. ректора Приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки та права" ОСОБА_8 звернувся з заявою б/н до заступника керуючого відділенням ПАТ "ПУМБ" про скасування електронного цифрового підпису. Згідно Довідки №MPL-52/1087 від 07.09.2016 за підписом керуючого відділенням ПАТ "ПУМБ", блокування системи Інтернет-Клієнт-Банк по рахункам Університету відбулося 20.11.2014 на підставі листа б/н від 17.11.2014 за підписом в.о. ректора Приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки та права" ОСОБА_1 (т.2 а.с. 197-199).

Листом №06.701-186/67-16622 від 07.09.2016 Красноармійське відділення ПАТ "Укрсоцбанк" повідомило Відповідача 1, що блокування системи Інтернет-Клієнт-Банк по рахункам відповідача 1 відбулося 27.10.2014 на підставі листа Університету №93/245 від 27.10.2014 про необхідність блокування ключів доступу, підписаного в.о. ректора Приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки та права" ОСОБА_1 (т.2 а.с. 198).

Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.04.2016 ОСОБА_2 з 07.10.2014 (згідно статуту) є підписантом Приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки та права", а з 05.11.2014 (згідно статуту) - є керівником Приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки та права", ДОНУЕП (код ЄДРПОУ 22012958) (т.1 а.с. 124-129).

Щодо відчуження позивачем в порушення пп. 3.2.13, 13.3 Статуту без згоди власників відповідача 1 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 на користь ТОВ "Донінфосервіс", одним із засновників якого була ОСОБА_8

05.06.2012, ОСОБА_1 видав наказ № 88/1 "Про участь в ТОВ "Донінфосервіс" та зробив внесок до статутного фонду зазначеного товариства об`єкт нерухомого майна площею 1294,9 кв.м. та залишковою вартістю 717 237,69 гривень.

26.06.2012, ОСОБА_1 , взяв участь у проведенні загальних зборів учасників ТОВ "Донінфосервіс", під час яких Позивач, перебуваючи у якості голови цих зборів надав згоду на створення, затвердження статуту та формування статутного капіталу зазначеного товариства наступним чином: 60% статутного капіталу належить Приватному вищому навчальному закладу "Донецький Університет економіки та права", який формує його майновим вкладом: 53/100 частини будівлі під учбовий корпус АДРЕСА_1; 20% - належить його дружині ОСОБА_2

23.10.2012, ОСОБА_1 , склав акт приймання-здачі внеску в статутний капітал ТОВ "Донінфосервіс" 53/100 частини будівлі під учбовий корпус АДРЕСА_1, зазначивши узгоджену вартість майна 690 000 гривень

Відповідно оцінки нежитлових приміщень п`ятиповерхової будівлі учбового корпусу, загальною площею 1294,9 м2, Приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки та права", за адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що ринкова вартість зазначеного приміщення станом на 30.11.2010 становила 7 550 562 гривень без урахування ПДВ.

Вказана оцінка проведена на замовлення в.о. ректора Університету ОСОБА_1

Станом на день подання позову, будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2447,2 кв.м. з 23.10.2012 знаходиться у власності ТОВ Донінфосервіс , що підтверджується Довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №59037455 від 13.05.2016 (т.1 а.с. 171-174).

Вказані дії ОСОБА_1 стали предметом розгляду в досудовому розслідуванні за №12015050150000485 від 07.02.2015. За результатами проведення досудового розслідування відносно ОСОБА_1 складений обвинувальний акт.

У вказаному обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_1 вчинив зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364-1 КК України.

Згідно Висновку про вартість майна, складеного МПП Виробничою фірмою "Науктехпроект" станом на 23.10.2012, ринкова вартість нежитлового приміщення п`ятиповерхової будівлі навчального корпусу загальною площею 1294,9 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, складає 7 425 941,00 гривень без ПДВ (т.2 а.с.98-128).

В ході досудового розслідування встановлено, що кримінальним правопорушенням завдана ПВНЗ "Донецький університет економіки та права" майнова шкода в сумі 6 735 941 грн.

Наведене підтверджується Висновком №1324/1325 складеним 17.05.2018 за результатами проведення судової будівельно-технічної експерти за матеріалами досудового розслідування №12015050150000485 від 07.02.2015 за ознаками ст.364-1 ч.2 КК України (т.6 а.с. 61).

Внесок засновника до статутного капіталу підприємства стає власністю цього підприємства. Отже, підприємство може розпоряджатися отриманим ним майном на свій розсуд: продавати, дарувати, обмінювати, передавати в оренду і здійснювати інші операції.

Рішенням загальних зборів ПВНЗ "Донецький університет економіки та права" оформлених Протоколом від 20.03.2013 прийнято рішення про вихід зі складу учасників ТОВ "Донінфосервіс", визначено, що розрахунки у зв`язку із виходом з Товариства повинні здійснюватись відповідно до чинного законодавства (т.4 а.с. 98).

При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна до його частки у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі (ст. 54 Закону України "Про господарські товариства").

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов`язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов`язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства.

Отже передача 53/100 частини будівлі під учбовий корпус АДРЕСА_1 загальною площею 1 294,9 кв.м. за ціною 690 000 грн вплинула на визначення вартості частки майна ПВНЗ "Донецький університет економіки та права", належної йому до сплати при виході з ТОВ "Донінфосервіс".

Відчуження майна, яке закріплено за Університетом, здійснюється у порядку, встановленому законодавством. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти спрямовуються виключно на інвестиції Університету (п.13.3. Статуту).

Відтак, в результаті зазначених дій, в.о. ректора "ДонУеп" ОСОБА_1 передано ТОВ "Донінфосервіс" 53/100 частини будівлі під учбовий корпус АДРЕСА_1 загальною площею 1 294,9 кв.м. за ціною на 6735941,00 гривень нижче за ринкову, в супереч інтересам Університету, його цілям і завданням, оскільки вказана сума мала б бути залучена на інвестиції (розвиток) Університету.

Застосовуючи практику Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на позицію Європейського Суду викладену у рішеннях Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року), де зазначено про наявність трьох критеріїв, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

У поняття майно , відповідно до практики ЄСПЛ, може включатись як саме майно, так і право на майно. Але право на майно може розглядатись у якості майна лише в тих випадках, коли воно є абсолютно конкретним і певним чином закріпленим в національному законодавстві або у відповідній судовій та адміністративній практиці. До поняття майна ЄСПЛ включає не лише фізичні матеріальні об`єкти, а й інші права, інтереси та блага, відповідно до яких особа може мати певний матеріальний інтерес.

З обставин даної справи вбачається, що дії ОСОБА_1 щодо розпорядження майном Університету без погодження з іншими власниками та створення ТОВ Донінфосервіс та внесення до його статутного капіталу 53/100 частини будівлі навчального корпусу загальною площею 1294,9 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не призвели до очікуваного результату щодо отримання прибутку від ведення господарської діяльності останнім. Доказів зворотнього в матеріалах справи не має.

До того ж, внесення до статутного капіталу будівлі за ціною 690 000,00 грн та вихід в подальшому зі складу учасників ТОВ Донінфосервіс призвело до отримання розрахунку при виході виходячи з внеску вартістю 690 000,00 грн.(узгоджена вартість будівлі), тоді як оціночна (ринкова) вартість будівлі, згідно звітів про оцінку майна станом на 30.11.2010, становила 7550562,00 грн.

Тобто, завдяки діям ОСОБА_1 щодо створення ТОВ Донінфосервіс та внесення до його статутного капіталу 53/100 частини будівлі навчального корпусу загальною площею 1294,9 м.кв., Університет позбавився майна на суму близько 7 000 000,00 грн.

Наведений аналіз обставин дає підстави для ствердження про те, що наведені вище дії ОСОБА_1 не сприяли отриманню прибутку Університетом, що є основою існування приватного навчального закладу, ОСОБА_1 порушено умови Статуту щодо цілей та мети створення ПВНС ДонУЕП .

Колегія суддів зауважує, що вказані обставини встановлені на підставі доказів, які виникли після подання позову до суду, та подані впродовж неодноразового розгляду даної справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанції, однак, вони достеменно підтверджують вчинення ОСОБА_1 дій, які порушують майнові інтереси Університету та не відповідають положенням Статуту, у зв`язку з чим правомірно покладені в основу прийняття загальними зборами Університету 08.04.2015 рішення про виключення ОСОБА_1 зі складу власників.

В обгрунтування правомірності своїх дій щодо передачі учбового корпусу АДРЕСА_1, у статутний капітал ТОВ "Донінфосервіс", позивач зазначає, це позбавило Університет нести значні витрати на утримання будівлі. За твердженням позивача, будівля навчального корпусу після передачі ТОВ "Донінфосервіс" продовжувала використовуватись ПВНЗ "Донецький університет економіки та права" в освітніх цілях на праві оренди. При цьому, орендна плата становила меншу вартість, ніж витрати на утримання будівлі.

Однак, враховуючи відсутність фінансової та бухгалтерської документації Університету вказані доводи не підтверджені документально.

Щодо проведення без згоди власників відповідача господарських операцій сумнівного характеру по закупівлі товарів та послуг в одних і тих же контрагентів, переведення зазначених коштів в готівку та їх привласнення .

В матеріалах справи відсутні будь-які доводи, які підтверджували, або спростовували такі факти, а тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неприйняття таких доводів, в якості підстав виключення ОСОБА_1 зі складу власників Університету.

Тож, здійснюючи детальний аналіз доказів, що є в матеріалах справи, враховуючи положення чинного законодавства, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено правомірність рішення позачергових загальних зборів Приватного вищого навчального закладу Донецький університет економіки та права №08/04 від 08.04.2015, яким виключено ОСОБА_1 зі складу власників Університету.

Не приймає колегія суддів до уваги доводи позивача щодо порушення порядку скликання цих зборів, оскільки факт відсутності допуску до будівлі не підтверджено належними доказами, у відповідності до ст. 86 ГПК України. Наданий до матеріалів справи протокол огляду місця події від 08.04.2015 (а.с.160 т.1), складено одноособово представником позивача, за відсутності свідків.

Крім того, спірне рішення прийнято більшістю голосів, що складає більше ніж 50%. Неявка представника позивача не вплинула на прийняття рішення на загальних зборах. Доводи про те, що всі присутні проголосували про розгляд питань, які не увійшли до порядку денного не встановлюють підстав для визнання його недійсним, адже, питанням 3 на загальних зборах , що не віднесено до порядку денного було: Про внесення і затвердження змін до установчих документів та надання повноважень щодо вчинення дій спрямованих на проведення їх державної реєстрації , тобто похідне від Виключення зі складу учасників ОСОБА_1 , що було в порядку денному під номером 1 .

Таким чином, підсумовуючи, колегія суддів вважає, що при новому розгляді справи судом першої інстанції виконані вказівки Верховного Суду, що наведені у постанові від 24.04.2018, щодо оцінки обставин даної справи та доказів на їх підтвердження. За результатом розгляду справи судом першої інстанції ухвалено законне та справедливе рішення про наявність підстав для виключення ОСОБА_1 зі складу учасників Приватного вищого навчального закладу Донецький університет економіки та права .

Також правомірною колегія суддів вважає відмову в позові в частині вимоги про зобов`язання реєстраційної служби Бахмутського міськрайонного управління юстиції поновити у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомості про Приватний вищий навчальний заклад Донецький університет економіки та права станом на 29.06.2015, оскільки виходячи з положень статті 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України Про виконавче провадження щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Отже, рішення суду про виключення зі складу учасників або поновлення у складі учасників є підставою для внесення відповідних змін до Статуту шляхом вчинення державним реєстратором відповідних режстраційний дій.

При цьому, порушення реєстратором вимог законодавства при проведенні реєстраційних дій є предметом розгляду в суді відповідного позову.

Керуючись практикою Європейського Суду з прав людини, колегія суддів зазначає справі Устименко проти України (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Згідно з п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Мала проти України від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014: Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах Проніна проти України (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та Нечипорук і Йонкало проти України (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

У справі Устименко проти України (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

У Рішенні Серявін та інші проти України (№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) Високий Суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи не призвели до задоволення апеляційної скарги позивача та скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Донецької області від 13.08.2019 залишається колегією суддів без змін, як таке, що відповідає завданню господарського судочинства, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з`ясуванню всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються висновками наведеними у даній постанові, у зв`язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 13.08.2019 у справі №905/1075/16 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286- 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.11.2019

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль