Постанова

від 25.11.2019 по справі 472/438/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

25.11.19

22-ц/812/1654/19

Єдиний унікальний номер справи 472/438/19

Провадження № 22-ц/812/1654/19 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 листопада 2019 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Серебрякової Т.В. та Галущенка О.І.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" - Шульги О.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра", рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області, яке ухвалене 12 червня 2019 року, в приміщенні Веселинівського районного суду Миколаївської області, під головуванням судді Тустоновського А.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни, третя особа - Веселинівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про зняття арешту з майна,

в с т а н о в и л а :

18 березня 2019 року ОСОБА_3 , діючи через свого представника ОСОБА_2 , пред`явила до ПАТ "КБ "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" вищезазначений позов, який обґрунтовувала наступним.

22 вересня 2018 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на майно після смерті її матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу спадкового майна увійшли, земельні ділянки площею 6,0526 га та площею 0,0746 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області та квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

При отриманні позивачем свідоцтва про право на спадщину, приватний нотаріус її повідомила про те, що на все її нерухоме майно 28 листопада 2013 року накладено арешт та заборону на відчуження.

Згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у Веселинівському районному відділі ДВС перебував виконавчий лист № 2-8013/10, виданий 20 березня 2013 року Веселинівським районним судом Миколаївської області про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ Надра заборгованості в сумі 890 672 гривні 42 копійки та судових витрат в розмірі 1 820 гривень.

27 грудня 2013 року виконавче проваджене було закінчено, на підставі п. 2 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , тобто у зв`язку з відсутністю майна у боржника.

Станом на 08 травня 2018 року виконавчі листи стосовно позивача у Веселинівському районному відділі ДВС на виконані не перебувають.

Також зазначає, що вона не мала і не має боргових зобов`язань ні перед банком, ні перед іншими особами, кредитні договори не укладала. Про накладений арешт на все майно, позивач дізналась лише у 2018 році.

Накладений арешт на все належне нерухоме майно не дозволяє їй реалізувати свої права власника, та розпорядитись належним їй на праві власності майном.

Посилаючись на виписані обставини, позивач просила зняти арешт з усього нерухомого майна, що їй належить, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Веселинівського районного управління юстиції Миколаївської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 листопада 2013 року.

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 12 червня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на неповне з`ясування обставини справи та неправильне застосування положень матеріального закону, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення - про відмову у позові.

Апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржене рішення суду 1 інстанції скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_3 у позові, виходячи з наступних підстав.

Так, задовольняючи даний позов, суд 1 інстанції виходив з того, що виконавчий лист, на підставі якого і було накладено арешт на нерухоме майно, був завершений 27 грудня 2013 року Веселинівським районним відділом державної виконавчої служби, а матеріали даного виконавчого провадження знищені, а також взявши до уваги те, що позивач не має боргу перед відповідачем, то позов ОСОБА_3 підлягав задоволенню.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду, у повній мірі не погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, вважає їх , необґрунтованими й незаконними.

За Конституцією України, ст. 4 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, для чого роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.

Відповідно до статей 12, 78, 81, 263 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі - рішення суду у цивільній справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 - 78, ч.ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Для цього він досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

При цьому, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції виходить з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 374 ЦПК України, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 375, 383 ЦПК України.

Зокрема, він повинен з`ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Рішення суду І інстанції не у повній мірі відповідає виписаному.

Дійсно, згідно із ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 47 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ст. 56 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ст. 59 зазначеного закону, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно пункту 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про зняття арешту з майна № 5 від 03 червня 2016 року, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 22 вересня 2018 року, виданих приватним нотаріусом Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області належать: земельна ділянка, кадастровий номер 4821783400:02:000:0496, площею 0,0746 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельна ділянка, кадастровий номер 4821783400:02:000:1520, площею 0,2921, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельна ділянка, кадастровий номер 4821783400:03:000:0354, площею 6,0526 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та квартира, розташована в АДРЕСА_1 (а.с.34-35).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 143805075 від 02 листопада 2018 року, постановою державного виконавця відділу ДВС Веселинівського районного управління юстиції Миколаївської області від 26 листопада 2013 року, на зазначене нерухоме майно накладено арешт із забороною здійснення відчуження майна (а.с.39-41).

Відповідно до інформацій Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби від 02 листопада 2018 року та 16 травня 2019 року, виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_3 боргів, згідно автоматизованої системи виконавчого провадження та журналів реєстрації загальної вхідної кореспонденції та журналів обліку виконавчих проваджень за 2015-2018 роки, на виконання не надходили та станом на 16 травня 2019 року не перебувають. Також в цій відповіді додатково повідомлялось, що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження на виконані у Веселинівському районному відділі державної виконавчої служби перебував виконавчий лист № 2-8013/10, виданий 20 березня 2013 року Веселинівським районним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ Надра заборгованості в сумі 890 672 гривні 42 копійки та судових витрат в розмірі 1820 гривень (а.с.33,69).

З інформації Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби від 21 травня 2019 року вбачається, що 14 листопада 2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та 26 листопада 2013 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору на суму 89 249 гривень 24 копійок.

26 листопада 2013 року, у даному виконавчому провадженні, державним виконавцем Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_3 та оголошення заборони на його відчуження. Відповідні дані внесено до державного реєстру обтяжень рухомого майна та державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

27 грудня 2013 року вказаний виконавчий лист був завершений на підставі п. 2 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження .

Матеріали зазначеного виконавчого провадження знищено у зв`язку зі закінченням строків зберігання (а.с.80).

У зв`язку з цим та відсутністю у неї боргів перед відповідачем, позивач вважала, що у суду є достатньо підстав для зняття арешту з майна і її позов підлягає задоволенню.

Між тим, з відповіді державного виконавця Корабельного відділу ДВС м. Миколаєва головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 17.12.2018 року № 39593 вбачається зовсім протилежне.

На виконанні названого органу перебуває виконавче провадження № 50731778 за виконавчим листом № 2-8012/10 виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ Надра заборгованості за кредитом в сумі 890 672 гривні 42 копійки та судових витрат в розмірі 1 820 гривень, а всього 892 492 гривень 42 копійок.

За таких обставин, позов ОСОБА_1 не міг бути задоволений, оскільки солідарна відповідальність передбачає рівну відповідальність солідарних боржників до повного погашення боргу.

Оскільки районний суд був іншої думки і позов задовольнив, то його рішення про це - слід скасувати і прийняти постанову про відмову у позові ОСОБА_3 про зняття арешту з її майна.

Керуючись ст. 367, 368, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк Надра , в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Надра задовольнити, рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 12 червня 2019 року скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_3 у позові до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра", про зняття арешту з майна.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: П.П.Лисенко

Судді: О.І.Галущенко

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 27 листопада 2019 року.