Рішення

від 26.11.2019 по справі 546/637/19

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/637/19

номер провадження 2/546/542/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Лизенко І.В.,

за участі секретаря судового засідання Коваленка А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в судовій залі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №546/637/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СТАТУС ФОРМ про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

18.06.2019 позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у сумі 14559,25 грн, з яких: заборгованість по заробітній платі у розмірі 10 000,00 грн; понесені витрати у розмірі 1 559,25 грн; моральна компенсація у розмірі 2 000,00 грн; очікувані витрати у розмірі 1 000,00 грн.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що в період з 27.03.2019 по 26.04.2019 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із відповідачем, що підтверджується записами у трудовій книжці, при цьому йому була нарахована, проте не виплачена заробітна плата у розмірі 10000 грн. Згідно із записами у трудовій книжці позивача звільнено 15.04.2019, хоча фактично він пропрацював до 26.04.2019, тобто запис у трудовій книжці зроблено не правильно. Крім того, позивача не повідомили і не внесли запис про те, згідно якої статті трудового законодавства його звільнили, а також не видали йому наказ про звільнення. В день фактичного звільнення розрахунок із позивачем не проведено та не повідомлено його письмово про розмір нарахованих і належних до сплати сум при звільненні. У зв`язку з невиплатами, позивач постраждав морально, зокрема у тому, що йому була запропонована робота за кордоном, для чого він мав терміново виготовити закордонний паспорт, але не мав достатньо коштів для цього, тому не реалізував зазначені наміри і отримав душевну травму; позивачем також зазначено, що ним отримано душевні страждання, які призвели до негативних змін у житті, постійних стресів, сварок в сім`ї, порушення сну, стійких переживань, емоційної напруги, нервозності, дратівливості, почуття образи.

Ухвалою від 26 червня 2019 року позов було залишено без руху та надано позивачеві строк, в межах якого він виправив недоліки позовної заяви.

02 липня 2019 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадждення з викликом сторін та призначено відкрите судове засідання на 01.08.2019.

01.08.2019 розгляд справи відкладено до 11.10.2019 у зв`язку з неявкою сторін.

09.10.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнав, щодо участі представника у судовому засіданні не висловився. У відзиві представником відповідача зазначено, що позивач був прийнятий на посаду підсобного робітника у ТОВ СТАТУС ФОРМ 27.03.2019, з окладом 10000 грн, і звільнений 15.04.2019, про що свідчать записи у трудовій книжці, а посилання позивача на те, що він працював до 26.04.2019 не відповідає дійсності. Після звільнення позивач звернувся до товариства лише раз - із заявою у травні 2019, у якій просив внести зміни до трудової книжки, видати довідку про заборгованість по заробітній платі та копії наказу про його звільнення. Відповідач зазначає, що позивач повинен був отримувати заробітну плату через касу підприємства і не подавав заяви про виплату заробітної плати через установи банків, при цьому він був відсутній на роботі без поважних причин в день звільнення і в день виплати заробітної плати за березень 2019, а згідно з вимогами ст. 116 КЗпП, у разі відсутності працівника в день звільнення, виплата належних йому сум проводиться не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги, а вимога про розрахунок від ОСОБА_1 до товариства не надходила. Відповідач також зазначив, що позивач неправильно здійснив розрахунок заробітної плати, яка підлягала виплаті, оскільки така складала: за березень 2019 до нарахування - 750 грн, до виплати - 603,75 грн, за квітень 2019 до нарахування - 5407,59 грн, до виплати - 4353,11 грн. Вимогу про стягнення моральної шкоди відповідач вважає безпідставною і не доведеною, так само як і вимогу про стягнення витрат на правову допомогу (а.с.47-63).

11.10.2019 розгляд справи відкладено за клопотанням позивача на 21.11.2019.

Позивач в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі і просив задовольнити такі із зазначених у позові підстав.

Додатково позивач зазначив, що приступив до роботи у відповідача 27.03.2019, у товаристві забрали його трудову книжку, 03.04.2019 він оформив зарплатну картку, дані якої надав роботодавцю. Йому повідомили, що заробітну плату буде отримувати на картку. Працював до 26.04.2019, за винятком двох днів відпустки. Прогулів не вчиняв, додані до відзиву акти є недостовірними, однак надати докази на їх спростування не може. Не вживає зовсім алкоголь та будь-які психоактивні речовини вже більше 1,5 року, тому твердження відповідача про його перебування у нетверезому стані є неправдивими. Оскільки на кінець квітня 2019 року заробітну плату йому не платили, то 26.04.2019 зателефонував керівництву та повідомив про звільнення. Трудовими обов`язками було виконання дорожніх робіт на території Решетилівського району. Кожного робочого дня автомобіль товариства забирав працівників у м. Решетилівка та відвозив на об`єкт. Йому відомо, що офіс товариства знаходиться у м. Кременчук, однак жодного разу там не був, тому не знає, чи є там каса для виплати заробітної плати. На роботу він влаштувався, зателефонувавши по оголошенню, після чого зустрівся з представником у м. Решетилівка біля магазину і віддав йому трудову книжку. У травні 2019 року телефонував керівництву щодо розрахунку та видачі трудової книжки, після чого йому у м. Решетилівку на пукнт приймання металобрухту, де він працював, привезли трудову книжку. З трудової книжки дізнався, що звільнений 15.04.2019, підстави звільнення не вказані. Щодо моральної шкоди позивач зазначив, що неодноразово телефонував до відповідача з проханням провести виплату, вислуховував обіцянки, зазначене призвело до стресу, депресії, оскільки він розраховував на заробітну плату, яку не отримав, йому потрібні були гроші.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності (а.с.65).

Вислухавши позивача та дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що позивач був прийнятий на роботу відповідачем з 27.03.2019 підсобним робітником з оплатою згідно штатного розкладу, що підтверджується доданою до відзиву копією наказу №10-к від 26.03.2019 (а.с.51).

Сторонами у заявах по суті визнано, що оклад позивача згідно штатного розкладу складає 10000 грн на місяць.

Згідно копії трудової книжки позивача, позивач звільнений з роботи на підставі наказу №12-к від 15.04.1019 (а.с.9).

Позивачем не надано суду допустимих доказів на підтвердження його роботи з 15.04.2019 по 26.04.2019.

Надані позивачем письмові свідчення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.22-24) не є допустимими доказами, оскільки згідно ч.1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Відповідно до ст. 90, 230 ЦПК України допит свідка проводиться безпосередньо судом під час судового розгляду. Позивачем клопотання про виклик свідків не заявлено.

Отже, з наданих суду доказів встановлено, що позивач працював у відповідача з 27.03.2019 по 15.04.2019.

Відповідачем у відзиві визнано, що за цей період часу позивачу нараховано заробітну плату за березень 2019 - 750 грн, до виплати - 603,75 грн, за квітень 2019 - 5407,59 грн, до виплати - 4353,11 грн (а.с.47-48).

Позивачем не надано доказів на спростування цього розрахунку.

Також відповідачем визнано, що заробітна плата позивачеві не виплачена до цього часу (за відсутності на роботі у день виплати та за відсутності вимоги про розрахунок).

Факт направлення позивачем вимоги видачу довідки про заборгованість по заробітній платі підтверджується копією заяви від 14.05.2019, копіями та оригіналами квитанцій про оплату послуг поштового відправлення, копією та оригіналом поштового конверта, який повернуто за закінченням терміну зберігання (а.с.10-12, 67-72).

Отже, враховуючи, що інші докази, які підтверджують розмір заборгованості по заробітній платі відсутні, то на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України суд вважає встановленою суму заборгованості по заробітній платі на день звільнення - 6157,59 грн, яка включає податки, збори та обов`язкові платежі.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що кошти не були виплачені вчасно, оскільки ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці в день звільнення, а заробітну плату він отримував особисто в касі, а не через установи банку.

Вказані у відзиві обставини спростовуються наданими позивачем доказами, зокрема довідкою заступника директора Полтавського відділення №31 АТ ТАСКОМБАНК від 21.10.2019, про те, що на ім`я ОСОБА_1 на підставі заяви-договору №901/6206865-VP, було відкрито рахунок для зарахування заробітної плати в рамках зарплатного проекту і такий рахунок закрито 22.07.2019, при цьому за період з 03.04.2019 по 22.07.2019 рух коштів на рахунку відсутній, записом у трудовіц книжці про те, що у період часу з 27.03.2019 по 15.04.2019 позивач мав лише одне місце роботи та заробітну плату за цей період не отримав.

Окрім того, відповідач мав провести розрахунок з позивачем при фактичній видачі йому трудової книжки.

На підставі вищезазначеного, суд вважає, що відповідач має обов`язок провести виплату заборгованості по за робітній платі позивачеві в сумі 6157,59 грн, з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

Долучені до матеріалів справи акти про відсутність працівника ( ОСОБА_1 ) на роботі, складені 27.03.2019, 03.04.2019, 04.04.2019, 05.04.2019, 10.04.2019, 11.04.2019, 12.04.2019, 15.04.2019 не позбавляють відповідача обов`язку провести виплату належних позивачеві сум.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Дослідженими вище доказами доведено факт порушення відповідачем прав позивача.

Суд вважає встановленим, що у зв`язку з невиплатою заробітної плати, на яку розраховував позивач, у встановлений Законом строк, йому було завдано моральну шкоду, яка полягала у переживаннях з приводу неотримання заробітної плати, відсутності засобів до існування, у нехтуванні відповідачем законними правами позивача.

Залежно від характеру та тривалості правопорушення, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди складає 1000 грн., тому позовні вимоги позивачки у цій частині підлягають задоволенню частково.

Згідно ч.2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивач просив стягнути 1559,25 грн витрат на правничу допомогу, які не підтверджені жодним доказом, тому витрати на правничу допомогу з відповідача стягненню не підлягають.

З урахуванням того, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, то витрати позивача на сплату судового збору з цих позовних вимог підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно у сумі 384,20 грн (а.с.20).

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у мінімальній ставці у сумі 1921 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 116, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. 81-82, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СТАТУС ФОРМ (юридична адреса: вул. Зодчих, буд. 44, Святошинський район, м. Київ, ідентифікаційний код 42019726) про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СТАТУС ФОРМ (юридична адреса: вул. Зодчих, буд. 44, Святошинський район, м. Київ, ідентифікаційний код 42019726) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) невиплачену заробітну плату за період з 27.03.2019 по 15.04.2019 в сумі 6 157 (шість тисяч сто п`ятдесят сім) гривень 59 копійок, яка включає податки, збори та обов`язкові платежі.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СТАТУС ФОРМ (юридична адреса: вул. Зодчих, буд. 44, Святошинський район, м. Київ, ідентифікаційний код 42019726) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди 1000 (одна тисяча) гривень, судові витрати у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СТАТУС ФОРМ (юридична адреса: вул. Зодчих, буд. 44, Святошинський район, м. Київ, ідентифікаційний код 42019726) на користь держави судовий збір у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області .

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу .

Повне рішення суду виготовлено 26.11.2019.

Суддя І.В. Лизенко