Рішення

від 26.11.2019 по справі 196/1343/18

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/1343/18

№ провадження 2/196/33/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року смт Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої - судді Гудим О.М.

за участю секретаря - Шевченко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Царичанської райдержадміністрації Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_2 , Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, про визнання незаконними та скасування рішень Царичанської селищної ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Царичанської райдержадміністрації Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_2 , Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, про визнання незаконними та скасування рішень Царичанської селищної ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що в смт Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області на території 11-го житлового кварталу розташовані 10 багатоквартирних будинків, в тому числі і будинок АДРЕСА_1 , в якому проживає і він.

13 березня 2017 року власник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 обпиляв два великих фруктових дерева (яблуню і абрикосу) біля його будинку і повідомив, що збирається побудувати гараж для власного автомобіля. ОСОБА_2 показав свідоцтво на право власності на земельну ділянку, але за адресою: АДРЕСА_3 .

Зі свідоцтва стало відомо, що 16.08.2013 року відділ Держземагенства у Царичанському районі Дніпропетровській області зареєстрував земельну ділянку під кадастровим номером 1225655101:03:022:0002 за адресою приватного будинку, розташованого в 50 АДРЕСА_4 від його будинку: АДРЕСА_3 . Проте, в плані земельної ділянки з проекту землеустрою ця ділянка показана біля його багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

На підставі вказаних документів 11.12.2013 року Реєстраційна служба Царичанського районного управління юстиції Дніпропетровської області видала ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку під індексним номером 14373793 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 238082612256).

14.03.2017 року він листом звернувся до голови Царичанської селищної ради Сумського Г.В. і попросив невідкладно вжити необхідних заходів з метою недопущення початку непогодженого з співмешканцями будинку будівництва гаража ОСОБА_2

29.03.2017 року він отримав відповідь від ОСОБА_3 про законність права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку і на будівництво гаража з додатком - копією рішення Царичанської селищної ради від 12.09.2013 року за № 818-37/VI, яким було затверджено проект землеустрою земельної ділянки для обслуговування житлового будинку (ОЖБ) у власність площею 0,040 га для гаража громадянину ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаний проект землеустрою був розроблений на підставі рішення-дозволу Царичанської селищної ради № 415-18/VI від 15.02.2012 року на розробку проекту землеустрою ОСОБА_2

30 березня 2017 року він звернувся до голови Царичанської селищної ради Сумського Г.В., а 02.04.2017 року - до Голови Царичанської районної ради Горбачової С.А. з проханням скасувати незаконне рішення Царичанської селищної ради від 12.09.2013 року за № 818-37/VI.

05.04.2017 року він отримав відповідь від ОСОБА_4 (вих..№11-7/2-04) з поясненням, що вказане рішення Царичанської селищної ради згідно п.10 ст.59 Закону України Про місцеве врядування в Україні можливо скасувати лише в судовому порядку.

03.05.2017 року він отримав відповідь від ОСОБА_3 (вих.№353/21), що скасування рішення Царичанської селищної ради від 12.09.2013 року за № 818-37/VI можливо лише в судовому порядку.

01 квітня 2017 року ОСОБА_2 розпочав будівництво гаража. На його звернення 06.04.2017 року в смт Царичанку приїхав інспектор Департаменту Державно-архітектурної будівельної інспекції України в Дніпропетровській області (ДДАБІУ) і після огляду та відповідних замірів зробив висновок, що розпочате будівництво незаконне: не витримані згідно державних будівельних норм (ДБН) відстані гаража від нашого будинку і сусідського паркану, не виготовлена проектна документація на гараж та не зареєстровано в ДДАБІУ повідомлення про початок будівельних робіт. ОСОБА_2 на запрошення інспектора не вийшов з квартири, хоча його автомобіль стояв біля будинку. 21.06.2017 року, після чотирьох приїздів в смт Царичанку, пов`язаних з ухилянням ОСОБА_2 від перевірки, інспектор ДДАБІУ склав акт, протокол і припис ОСОБА_2 . В приписі від 21.06.2017 року ОСОБА_2 були висунуті вимоги:

1) усунути виявлені порушення до 21.07.2017 року;

2) не виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Крім того, ОСОБА_2 був оштрафований на 10200 грн. за порушення містобудівного законодавства.

Проте, ОСОБА_2 , ігноруючи припис державного інспектора, закінчив будівництво гаража і зареєстрував в ДДАБУ повідомлення про початок виконання будівельних робіт та Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта будівництва. Після чергового звернення ДДАБІУ наказом від 18.10.2017 року №74-Н скасував право ОСОБА_2 на початок виконання будівельних робіт та наказом від 18.10.2017 року №75-Н скасував реєстрацію Декларації про готовність до експлуатації об`єкта будівництва, а саме гаражу від 11.10.2017 року. До того ж, відповідно до ст.188 -42 КУпАП за невиконання припису ДДАБІУ ОСОБА_2 повторно був оштрафований на 6800грн.

Також, він звертався до Дніпропетровської обласної прокуратури з проханням скасувати рішення Царичанської селищної ради, але отримав відповідь, що він може сам захистити свої права в судовому порядку. Крім того, прокуратурою Дніпропетровської області було зобов`язано Новомосковську місцеву прокуратуру зареєструвати в ЄДРДР кримінальне провадження №42018041500000045, передбачене ч.1 ст.358 КК України за фактом внесення невідомою особою недостовірних даних до офіційних документів. Зараз проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню проводиться Царичанським відділенням поліції.

Він звернувся до ДДАБІУ з проханням скасувати рішення Царичанської селищної ради щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_2 в судовому порядку, але отримав відповідь, що може це зробити сам. Крім того, 02 листопада 2018 року ДДАБІУ звернулося з позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про знесення незаконно збудованого гаражу.

Відповідно до ст.4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

При цьому в побудованому гаражі знаходиться легковий автомобіль, заправлений бензином, зберігаються паливо-мастильні матеріали, які при необережному поводженні можуть зайнятися в будь-який час і призвести до вибуху або пожежі, яка може перекинутися на весь багатоквартирний будинок. Згідно з ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Вважає, що Царичанська селищна рада своїми рішеннями також порушила визначене ст.50 Конституції України та ст.293 Цивільного Кодексу України право на безпечне для життя та здоров`я довкілля.

Згідно з ч.2 ст.293 Цивільного Кодексу України діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.

Правові підстави для визнання незаконним та скасування вищевказаних рішень Царичанської селищної ради полягають в тому, що орган місцевого самоврядування не мав жодних підстав, передбачених законодавством, ані на надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для обслуговування житлового будинку (ОЖБ) у власність площею 0,040га, для будівництва гаража ОСОБА_2 , ані на затвердження проекту землеустрою.

У відповідності до ст.19 Конституції України та ч.3 ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено п.2 ч.1 ст.19 Земельного Кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі житлової та громадської забудови.

За загальним правилом, що випливає з наведеної вище норми Земельного кодексу України, - землі житлової та громадської забудови складають той обсяг землі, що знаходяться в межах населеного пункту і які призначені для будівництва об`єктів містобудування.

Статтею 41 Земельного кодексу України встановлено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду в розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Згідно з п.7.44 діючих з 2002 року Державних будівельних норм України, гаражі та автостоянки індивідуальних автомобілів слід розміщувати, в основному, на периферії житлових районів і міжмагістральних територіях або у їхніх межах на ділянках, віддалених від місць, призначених для ігор дітей і відпочинку населення при дотриманні санітарно-гігієнічних вимог щодо планування прибудинкової території та площі озеленення.

Саме така велика ділянка і була виділена в 1988 році Царичанською селищною радою для будівництва індивідуальних гаражів навпроти житлового кварталу, на якій і збудували собі гаражі мешканці смт Царичанки, в тому числі і мешканці їх кварталу. При цьому, ОСОБА_2 також має там свій гараж.

Згідно з ч.2 ст.10 Закону України Про благоустрій до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить:

- організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях;

- організація місць відпочинку для населення.

Проте, Царичанська селищна рада замість створення тиші та місць відпочинку для людей вирішила віддати земельну ділянку біля їх будинку під будівництво гаража ОСОБА_2 , який тепер постійно створює під нашими вікнами шум і забруднює повітря вихлопними газами.

Згідно з ст.30 чинного Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , органи місцевого самоврядування забезпечують виділення земельних ділянок інвалідам із захворюваннями опорно-рухового апарату під будівництво гаражів для автомобілів з ручним керуванням поблизу місця їх проживання.

Проте, ОСОБА_2 , який не є інвалідом і не має захворювань опорно-рухового апарату, виділення земельної ділянки для будівництва гаража поблизу місця проживання не потребував і не потребує.

Згідно з ч.3 ст.42 Земельного Кодексу України п орядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. При цьому, Царичанська селищна рада не погодила з співмешканцями нашого будинку порядок використання земельної ділянки біля нашого будинку.

Згідно з ст.1 Закону України Про будівельні норми , будівельні норми - затверджений суб`єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов`язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Згідно з ст.2 д ія цього Закону поширюється на суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність і забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з п. 6.29 діючих на момент надання дозволу на розробку та затвердження проекту землеустрою Царичанською селищною радою Державних будівельних норм України (ДБН В.2.3-15:2007), яка чинна і на час пред`явлення даного позову до суду, відстань від в`їздів у гаражі та виїздів з них до перехресть вулиць і проїздів місцевого значення повинна бути не менше 35м.

Згідно з п.7.50 діючих на момент затвердження проекту землеустрою Царичанською селищною радою Державних будівельних норм України (ДБН 360-92**), мінімальна відстань при будівництві гаражів від фасаду або торця будинку з вікнами або без вікон повинна бути не менше 10м(!?). Згідно з ч.6 ст.1 86 -1 Земельного Кодексу України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Враховуючи вищевикладене, Царичанська селищна рада повинна була б відмовити ОСОБА_2 у виділенні земельної ділянки у приватну власність для будівництва гаражу на території житлового кварталу.

Проте, Царичанська селищна рада, маючи в своєму штаті двох інженерів-будівельників, свідомо порушила Державні будівельні норми, виділивши ОСОБА_2 земельну ділянку у власність на відстані 7м (?!) від проїзду на їх квартал та в 3м (?!) від стіни нашого будинку.

Таким чином, оскаржувані рішення Царичанської селищної ради не відповідають вищевказаним нормам чинного законодавства, які є обов`язковими під час здійснення функціонального розподілу землі та визначення її цільового призначення і підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпункту а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, в даному випадку підлягають скасуванню державна реєстрація земельної ділянки та державна реєстрація права власності на земельну ділянку під індексним номером14373793, здійснена 11.12.2013 року реєстраційною службою Царичанського районного управління юстиції на ім`я ОСОБА_2 права на земельну ділянку ОСОБА_2 , які є похідними від вищевказаних рішень Царичанської селищної ради.

Згідно з п.10 ч.2 ст.16 ЦК України , способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із ст.76 Закону Про місцеве самоврядування органи місцевого самоврядування несуть відповідальність, яка настає за умови порушення ними Конституції чи законів України.

Відповідно до ч.2 ст.77 Закону України Про місцеве самоврядування передбачено, спори про поновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладені обставини, прохає суд:

- Визнати незаконними та скасувати:

1). Рішення Царичанської селищної ради № 415-18/VI від 15.02.2012 року Про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків та дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_2 за адресою:

АДРЕСА_5 ). Рішення Царичанської селищної ради № 818-37/VI від 12.09.2013 року Про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки для обслуговування житлового будинку у власність громадянину ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 Скасувати:

1). Державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі під кадастровим номером 1225655101:03:022:0002, здійснену 16.08.2013 року відділом Держземагенства у Царичанському районі на ім`я ОСОБА_2 .

2). Державну реєстрацію права власності на земельну ділянку під індексним номером 14373793, здійснену 11.12.2013року реєстраційною службою Царичанського районного управління юстиції на ім`я ОСОБА_2 .

3.) Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку) від 11.12.2013року під індексним номером 14373793 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 238082612256) на ім`я ОСОБА_2 .

- Стягнути з Царичанської селищної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп.

У відзиві на позовну заяву та в запереченнях на відповідь позивача на відзив представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області - Армашова І.М. прохала суд виключити Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з кола відповідачів в даній справі або відмовити в задоволенні позовних, заявлених до неналежного відповідача - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, посилаючись на наступне.

Предметом даного спору не є рішення, дія чи бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Головне управління не порушувало прав, свобод або законних інтересів позивача, у своїй позовній заяві останній не прохає визнати дії, рішення суб`єкта владних повноважень протиправними, не зобов`язує Головне управління утримуватися від вчинення певних дій, не визнає бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною. Фактично предметом даного спору є рішення прийняті органом місцевого самоврядування - Царичанською селищною радою.

Також, згідно з п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Пунктом 6 Постанови встановлено, що до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів належать зокрема здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використаннні, скасування такої реєстрації; формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення їх зберігання; присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам.

Відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Органом, уповноваженим державою здійснювати дані функції виступає Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин - Держгеокадастру.

Відповідно до п.п.13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року №308, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах Дніпропетровської області.

Спірна земельна ділянка не відноситься до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення.

Таким чином фактично між ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області відсутній спір про право.

На даний час, Держгеокадастр та його територіальні органи здійснюють державну реєстрацію земельних ділянок, а не прав на них.

З набранням чинності з 01.01.2013 року Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 року №3613-VІ та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 посвідчення права власності на земельну ділянку здійснюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" без оформлення державних актів.

В пункті 113 Порядку зазначено, що Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Статтею 30 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що для державних кадастрових реєстраторів інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених цим Законом, надається в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до цього реєстру відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державний реєстратор речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки має безпосередній доступ та користується відомостями з Державного земельного кадастру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, повідомлення про зареєстровані (припинені) речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі і за рішенням суду, надходять автоматично з органів реєстру прав і після чого відомості вносяться у Поземельну книгу.

У своїх поясненнях на позовну заяву представник третьої особи Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області - Бісєров А.С. не заперечує проти задоволення позовних вимог, обмотивовуючи наступним.

Інспектором Департаменту були проведені позапланові перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства під час виконання будівельних робіт з будівництва гаражу за адресою: АДРЕСА_3 , в ході яких:

- 21.06.2017 року було складено протокол про адміністративне правопорушення та припис, яким зобов`язано гр. ОСОБА_2 зупинити виконання будівельних робіт, усунути встановлені під час перевірки порушення щодо самовільного будівнитцва та дотримання під час виконання будівельних робіт нормативних відстаней відповідно до ДБН 360-92** в строк до 21.07.2017 року, які ОСОБА_2 отримав особисто;

- 27.06.2017 року відносно гр. ОСОБА_2 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №28/Дз та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 10200 грн., який останній сплатив в повному обсязі;

- 24.04.2018 року складено протокол про адміністративне правопорушення (ч.1 ст.188-42 КУпАП) та припис, яким зобов`язано гр. ОСОБА_2 усунути встановлені під час перевірки 21.06.2017 року порушення щодо дотримання під час виконання будівельних робіт нормативних відомостей відповідно до ДБН 360-92** шляхом перебудови об`єкта зі збільшення відстані від житлового будинку з 7,1 м до 10 м, які були направлені ОСОБА_2 поштою, у зв`язку з відмовою останнього в їх отриманні;

- 08.05.2018 року за №8 винесено постанову про адміністративне правопорушення, відповідно до якої гр. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-42 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 6800 грн.

03 серпня 2018 року посадовою особою Департаменту було проведено перевірку виконання гр. ОСОБА_2 вимог припису та встановлено, що станом на 03.08.2018 року не усунуто в добровільному порядку порушення вимог містобудівного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з ч.7 ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Оскільки, станом на 03.08.2018 року гр. ОСОБА_2 не було усунуто в добровільному порядку порушення вимог містобудівного законодавства, у зв`язку з чим Департамент був змушений звернутися до адміністративного суду з позовною заявою про знесення самочинно збудованого обєкта будівництва.

У своїх поясненнях на заперечення відповідача ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області на відповідь позивача на відзив позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю та вважає, що Царичанським районним судом Дніпропетровської області його позов прийнятий до провадження в порядку цивільного судочинства правомірно.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та прохав їх задовольнити повністю.

Представник відповідача Царичанської селищної ради Дніпропетровської області - Бойко Н.Г. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечувала проти їх задоволення, пояснюючи, що оскаржувані рішення Царичанською селищною радою були прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - Сінчук Л.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечувала проти його задоволення, оскільки вважає, що Земельним кодексом України чітко передбачено підстави скасування державної реєстрації земельної ділянки і в даному випадку правові підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки відсутні.

Представник відповідача відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Царичанської райдержадміністрації Дніпропетровської області - Кулага Є.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні вважав, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, не заперечують проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши думку позивача ОСОБА_1 , доводи представника відповідача Царичанської селищної ради Дніпропетровської області - Бойко Н.Г., представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - Сінчук Л.М., представника відповідача відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Царичанської райдержадміністрації Дніпропетровської області - Кулаги Є.О., третьої особи ОСОБА_2 , вивчивши всі надані по справі докази та даючи їм оцінку у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

За правилами ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За частинами 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з чч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до архівного витягу від 16.08.2018 року №694, виданого архівним відділом Царичанської райдержадміністрації, рішенням вісімнадцятої чергової сесії шостого скликання №415-18/VI виконавчого комітету Царичанської селищної ради від 15 лютого 2012 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , для будівництва гаража, площею 40 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.4).

Рішенням тридцять сьомої чергової сесії шостого скликання Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області від 12 вересня 2013 року №818-37/VI затверджено проект із землеустрою земельної ділянки для ОЖБ гр. ОСОБА_2 , для будівництва гаража, площею 0,0040 га, за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.5).

16 серпня 2013 року відділом Держземагенства у Царичанському районі Дніпропетровської області проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,004 га, для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, розташованої за адресою АДРЕСА_3 , кадастровий номер 1225655101:03:022:0002, на ім`я ОСОБА_2 .

11 грудня 2013 року реєстраційною службою Царичанського районного управління юстиції Дніпропетровської області проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,004 га, для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, розташованої за адресою АДРЕСА_3 , кадастровий номер 1225655101:03:022:0002, власник ОСОБА_2 (а.с.6).

01 квітня 2017 року ОСОБА_2 розпочав будівництво гаража.

При цьому, слід зауважити, що земельна ділянка для будівництва гаража площею 40 кв.м була виділена ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 (на території приватного житлового будинку), а гараж збудовано біля багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 , тобто з порушенням меж, визначених оскаржуваним рішенням вісімнадцятої чергової сесії шостого скликання №415-18/VI виконавчого комітету Царичанської селищної ради від 15 лютого 2012 року та рішенням тридцять сьомої чергової сесії шостого скликання Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області від 12 вересня 2013 року №818-37/V.

За зверненням позивача ОСОБА_1 інспектором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області 21 червня 2017 року була проведена позапланова перевірка дотримання вимог містобудівного законодавства під час виконання будівельних робіт з будівництва гаражу за адресою: АДРЕСА_3 .

В ході перевірки 21.06.2017 року інспектором Департаменту було складено протокол про адміністративне правопорушення та припис, яким зобов`язано гр. ОСОБА_2 зупинити виконання будівельних робіт, усунути встановлені під час перевірки порушення щодо самовільного будівнитцва та дотримання під час виконання будівельних робіт нормативних відстаней відповідно до ДБН 360-92** в строк до 21.07.2017 року, які ОСОБА_2 отримав особисто (а.с.41-54).

27.06.2017 року відносно гр. ОСОБА_2 інспектором Департаменту винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №28/Дз та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 10200 грн., який останній сплатив в повному обсязі (а.с.55-58).

ОСОБА_2 , всупереч вимогам припису інспектора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, закінчив будівництво гаража, зареєструвавши в ДДАБІ у Дніпропетровській області повідомлення про початок виконанная будівельних робіт та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта будівництва, які в подальшому за зверненням позивача ОСОБА_1 наказом ДДАБІ у Дніпропетровській області від 18.10.2017 року №74-Н було скасовано повідомлення ОСОБА_2 про початок будівельних робіт та наказом ДДАБІ у Дніпропетровській області від 18.10.2017 року №75-Н скасовано реєстрацію Декларації про готовність до експлуатації об`єкта будівництва гаража від 11.10.2017 року.

За повторним зверненням позивача ОСОБА_1 інспектором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області 24 квітня 2018 року була проведена позапланова перевірка дотримання вимог містобудівного законодавства під час виконання будівельних робіт з будівництва гаражу за адресою: АДРЕСА_3 .

В ході перевірки 24.04.2018 року інспектором Департаменту було складено протокол про адміністративне правопорушення (ч.1 ст.188-42 КУпАП) та припис, яким зобов`язано гр. ОСОБА_2 усунути встановлені під час перевірки 21.06.2017 року порушення щодо дотримання під час виконання будівельних робіт нормативних відомостей відповідно до ДБН 360-92** шляхом перебудови об`єкта зі збільшення відстані від житлового будинку з 7,1 м до 10 м, які були направлені ОСОБА_2 поштою, у зв`язку з відмовою останнього в їх отриманні (а.с.60-75).

08.05.2018 року за №8 інспектором Департаменту винесено постанову про адміністративне правопорушення, відповідно до якої гр. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-42 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 6800 грн. (а.с.76-81).

03 серпня 2018 року головним інспектором будівельного нагляду здійснено виїзд на об`єкт перевірки з метою проведення перевірки виконання вимог припису Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 24.04.2018 року, яким зобов`язано ОСОБА_2 усунути виявлені під час перевірки порушення шляхом перебудови об`єкта будівництва з дотриманням вимог ДБН 360-92**, а саме збільшення відстані від житлового будинку з 7,1 м до 10 м.

Під час проведення перевірки виконання вимог припису головним інспектором будівельного нагляду встановлено, що ОСОБА_2 станом на 03.08.2018 року не усунуто в добровільному порядку порушення вимог містобудівного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності - державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553.

Відповідно до Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 приписи виносяться відповідно до суб`єктів містобудування.

В силу частин 1, 2 ст.10 Закону України Про архітектурну діяльність для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури, додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 р. № 294 (далі - Положення) Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Таким чином, перевірками ДДАБІ у Дніпропетровській області було встановлено, що об`єкт будівництва: АДРЕСА_3 , виконується з істотними порушеннями будівельних норм і правил виконання, а саме порушені вимоги ДБН 360-92** (відстань між прибудовою та існуючим будинком).

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, об`єкт будівництва: гараж за адресою: АДРЕСА_3 є самовільним.

Згідно із ч.1 ст.38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат пов`язаних з таким знесенням.

Згідно з частиною 7 статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом україни "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з ч.7 ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Оскільки, станом на 03.08.2018 року гр. ОСОБА_2 не було усунуто в добровільному порядку порушення вимог містобудівного законодавства, у зв`язку з чим Департамент був змушений звернутися до адміністративного суду з позовною заявою про знесення самочинно збудованого обєкта будівництва.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року в адміністративній справі №160/8354/18 за позовом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , про знесення самочинно збудованого об`єкту нерухомості та зобов`язання вчинити певні дії, позовні вимоги задоволено частково та зобов`язано ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудований об`єкт будівництва - гараж за адресою: АДРЕСА_3 з компенсацією витрат пов`язаних з таким знесенням, та в задоволенні решти позову - відмовлено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року в адміністративній справі №160/8354/18 набрало законної сили 26.03.2019 року.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Згідно з пунктами "а" - "г" статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини третьої цієї статті безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою пункту 12 розділу X "Перехідні положення" ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом (ст.40 ЗК)

Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель відносяться до категорії земель житлової і громадської забудови ( ст.19 ЗК).

За загальним правилом, що випливає з наведеної вище норми Земельного кодексу України, - землі житлової та громадської забудови складають той обсяг землі, що знаходиться в межах населеного пункту і які призначені для будівництва об`єктів містобудування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст.39 ЗК).

Відповідно до ч.1, ч.6, ч.7 ст.118 ЗК України (в редакції чинній на час набуття відповідачем права власності на землю) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з п.д ч.1 ст.121 ЗК України (в редакції чинній на час набуття відповідачем права власності на землю) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Відповідно до ч.2 ст.123 ЗК України (в редакції чинній на час набуття відповідачем права власності на землю) особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно доповноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Статтею 41 ЗК України визначено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до п.7.44 Державних будівельних норм "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92** (в редакції чинній на час набуття відповідачем права власності на землю) встановлено, що гаражі та автостоянки індивідуальних автомобілів слід розміщувати, в основному, на периферії житлових районів і міжмагістральних територіях або у їхніх межах на ділянках, віддалених від місць, призначених для ігор дітей і відпочинку населення.

Згідно з п.1, 2, 3 ч.2 ст.10 Закону України "Про благоустрій" до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: 1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; 3) організація місць відпочинку для населення.

Згідно зі статтею 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Згідно зі ст.ст.1, 2 Закону України "Про будівельні норми" (в редакції станом на 05.01.2013 року) визначено, що будівельні норми - затверджений суб`єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов`язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Дія цього Закону поширюється на суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність і забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п.6.29 ДБН "Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів" (в редакції чинній на час набуття відповідачем права власності на землю) відстань від в`їздів у гаражі та виїздів з них до перехресть вулиць і проїздів місцевого значення повинна бути не менше 35 м.

Відповідно до п.7.50 ДБН "Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів" (в редакції чинній на час набуття відповідачем права власності на землю) мінімальна відстань при будівництві гаражів від фасаду або торця будинку з вікнами або без вікон повинна бути не менше 10 м .

Згідно з ч.6 ст.186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації .

У відповідності до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-яким не забороненим законом способом захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Завданням цивільного судочинства згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Позивач своє порушене право обумовлює тим, що передача земельної ділянки у власність ОСОБА_5 створює йому, а також іншим мешканцям багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 перешкоди у користуванні прибудинковою земельною ділянкою, оскільки об`єкт будівництва - гараж за адресою: АДРЕСА_3 , виконаний з істотними порушеннями будівельних норм і правил виконання, а саме порушені вимоги ДБН 360-92** (відстань між прибудовою та існуючим будинком) та є самочинним будівництвом.

У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що відповідачем Царичанською селищною радою Дніпропетровської області не надано належних письмових доказів, якими підтверджувалися б обставини, якими вони обгрунтовують своє невизнання позовних вимог.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов до висновку про те, що в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, оскаржувані рішення селищної ради зачіпають конкретні права позивача, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, в тому числі, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Скасування рішення про надання земельної ділянки у власність слугує приводом для визнання недійсним державного акту на право власності на землю.

В силу ст.126 ЗК (в редакції чинній на час набуття відповідачем права власності на землю) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 є документом, що посвідчує право власності й виданий на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Відповідно до п.п.60, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються:

в електронній (цифровій) формі - кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора;

у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Згідно з ч.2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню повністю.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи та визначено судом, при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в розмірі 704,80 гривень. Суд, враховуючи, що позов задоволено повністю, вважає стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 704,80 гривень. Пропорційний розмір стягнення цих судових витрат з кожного з відповідачів становить 234,93 грн. (704,8 грн./3).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.379, 386, 391 ЦК України, ст.с.4, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, п.п.15 п.15 ч.1 Перехідних положень Розділ ХІІІ ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Царичанської райдержадміністрації Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_2 , Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, про визнання незаконними та скасування рішень Царичанської селищної ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати рішення Царичанської селищної ради № 415-18/VI від 15.02.2012 року Про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків та дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 .

Визнати незаконним та скасувати рішення Царичанської селищної ради № 818-37/VI від 12.09.2013 року Про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки для обслуговування житлового будинку у власність громадянину ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 .

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі під кадастровим номером 1225655101:03:022:0002, здійснену 16.08.2013 року відділом Держземагенства у Царичанському районі Дніпропетровської області на ім`я ОСОБА_2 .

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку) від 11.12.2013року під індексним номером 14373793 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 238082612256) на ім`я ОСОБА_2 .

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку під індексним номером 14373793, здійснену 11.12.2013 року Реєстраційною службою Царичанського районного управління юстиції Дніпропетровської області на ім`я ОСОБА_2 .

Стягнути з Царичанської селищної ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339706, Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, смт Царичанка, вул. 14 Гвардійської дивізії, буд. 10, 51000), Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39835428, м.Дніпро, пр. Олександра Поля 2, каб. 327, 49004), відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Царичанської райдержадміністрації Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04052413, вул.Театральна, 17 смт Царичанка, Дніпропетровська область, 51000), судові витрати із сплати судового збору в розмірі по 234 (двісті тридцять чотири) грн. 93 коп. з кожного на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду в повному обсязі виготовлено 27 листопада 2019 року.

Головуюча: О.М.ГУДИМ