Рішення

від 20.11.2019 по справі 125/1384/19

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/1384/19

2/125/480/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.11.2019 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Хитрука В.М.

за участі секретаря Ходи Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Барська державна нотаріальна контора Вінницької області, про визнання недійсною заяви про відмову від спадщини та визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з цим позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з належними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,1132 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,2479 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_4 та син ОСОБА_2 . Позивач та відповідач прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , а син спадкодавця ОСОБА_4 був зареєстрований окремо та з заявою про прийняття спадщини не звертався. Проте, 01.04.2019 року відповідач повідомив позивача, що він є єдиним власником спадкового майна, так як він оформив три свідоцтва про право на спадщину на все майно і почав вимагати, щоб позивач покинула будинок та земельні ділянки, які він успадкував. Відповідач умисно увів у оману відповідача та свого брата ОСОБА_4 , умовивши їх підписати у нотаріальній конторі заяви про відмову від спадщини, мотивувавши тим, що вони відмовляються не від своїх часток у спадщині, а лише від претензій на частку відповідача. Проте, коли 01.04.2019 року вони отримали від відповідача копії свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 позивач зрозуміла, що позивач увів її в оману.

Тому, позивач змушена звертатися до суду за захистом своїх порушених прав та просить визнати недійсною заяву про відмову від прийняття спадщини, а також визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02.2014 р., видані державним нотаріусом Залевською Н.М.

Позивач ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву, в якій зазначила, що просить суд визнати недійсною заяву про відмову від прийняття спадщини, а також визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 26.02.2014, яке видане державним нотаріусом Залевською Н.М. 26.02.2014 року на житловий будинок з належними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер: 0520280613:01:008:0008, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1132 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,2479 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надала суду письмову заяву, в якій зазначила, що свої позовні вимоги підтримує повністю та наполягає на їх задоволенні, просила справу розглянути без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав повністю, не заперечував проти його задоволення, просив справу розглядати без його участі, про що зазначив в письмовій заяві до суду.

Представник третьої особи без самостійних вимог Барської державної нотаріальної контори Вінницької області Гуренко А.О. у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву в якій просила провести розгляд справи без її участі. при вирішенні спору поклалася на думку суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, прийнявши визнання позову відповідачем, оскільки це не буде суперечити закону і не порушуватиме прав сторін та свобод чи інтересів інших осіб, вважає, що позов доведений та обґрунтований і його необхідно задовольнити в повному обсязі. До такого висновку суд дійшов з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його смерть.

Спадкоємцями першої черги за законом є позивач та сини померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з належними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,1132 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,2479 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Статтею 1261 Цивільного кодексу України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Зі спадкової справи № 195/2013 заведеної 18.05.2013 року до майна померлого ОСОБА_3 , вбачається, що з заявою про прийняття спадщини після його смерті звернувся син померлого ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст.1267 Цивільного кодексу України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 1296 Цивільного кодексу України, якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

З Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.02.2014 року, вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом виданого 26.02.2014 року Барською районною державною нотаріальною конторою.

З Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.02.2014 року, вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 0,1132 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0520280613:01:008:0009, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом виданого 26.02.2014 року Барською районною державною нотаріальною конторою.

З Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.02.2014 року, вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрував право власності на жилий будинок з належними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 26.02.2014 року Барською районною державною нотаріальною конторою.

Відповідно до ст. 1301 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що померлому ОСОБА_3 належала Ѕ частка житлового будинку з належними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та Ѕ частка земельної ділянки площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Інша половина вказаного майна належала його дружині ОСОБА_1 , як спільне майно подружжя. Тому, відповідач не мав права успадкувати житловий будинок та земельну ділянку в цілому.

Відповідно ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 позивач не мала коштів на оформлення спадщини, повідомила, що буде оформляти свої частки пізніше, тому вона 18.05.2013 року написала в нотаріальній конторі заяву про відмову від спадщини.

Відповідно до ч.3,5 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 3 цієї статті Кодексу передбачено якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами ч.1 ст.229 ЦК України особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що відмова від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців допускається лише протягом строку для прийняття спадщини. У разі відкликання спадкоємцем своєї відмови від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття, він відновлює своє право на спадкування. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, передбачених ст.225, 229-231, 233 ЦК України.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.5 ст.1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених ст..ст.225,229-231,233 даного Кодексу.

Як зазначено у 2 абзаці ч.1 ст.229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Відмова від спадщини це односторонній правочин, який в силу вимог ст..229 ЦК України може бути визнаний судом недійсним.

Підписуючи заяву про відмову від прийняття спадщини, позивач не передбачала негативних наслідків для себе щодо спадкового майна вчиненням такого правочину, не могла припустити, що відповідач спроможний ввести її в оману. Внаслідок обману, позивач помилилася щодо своїх прав на спадкове майно, так як вважала, що відмовляється не від того майна, яке успадковує, а лише від претензій на частку у спадщині, яку успадкував відповідач.

Відповідач навмисно ввів свою матір в оману саме з метою підписання останньої заяви про відмову від прийняття спадщини. Наслідки вчинення вказано правочину для відповідача були відомі й бажані, тоді як позивачу були невідомі.

З огляду на викладене, враховуючи, що у зв`язку з видачею ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину за законом були порушені права ОСОБА_1 , як іншого спадкоємця першої черги за законом, тому суд вважає за необхідне вказані свідоцтва визнати недійсними, оскільки він не мав законного права на успадкування всього спадкового майна після смерті ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 13, 133, 141, 200, 206, 223, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною заяву ОСОБА_1 від 18.05.2013 року про відмову від прийняття спадщини, посвідченої державним нотаріусом Барської державної нотаріальної контори Барського району Вінницької області Залевською Марією Нарцизівною, зареєстрованою за № 318.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 лютого 2014 року за реєстром № 1-300, видане ОСОБА_2 на жилий будинок з належними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 лютого 2014 року за реєстром №1-301, видане ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер: 0520280613:01:0008:0008, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 лютого 2014 року за реєстром №1-302, видане ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1132 га, кадастровий номер: 0520280613:01:008:0009 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,2479 га, кадастровий номер:0520280613:01:002:0002 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Барський районний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Суддя: