Рішення

від 27.11.2019 по справі 240/10660/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/10660/19

категорія 112040100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Реал-ТП" про стягнення коштів,

встановив:

25 вересня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, у якому позивач просить стягнути з Приватного підприємства «Реал-ТП» на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені, у розмірі 50993,18 грн, у зв`язку з порушенням вимог ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач зобов`язаний створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та належні для них умови праці, однак свого обов`язку не виконав, оскільки на підприємстві у 2018 році мала б працювати 1 особа з інвалідністю. Відповідач не дотримався вказаного нормативу робочих місць. У встановлений законом термін, визначену суму адміністративно-господарських санкцій в сумі 46475,00 грн. за невиконаний норматив у 2018 році відповідач не сплатив. У зв`язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій до 15 квітня 2019 року, відповідачу нараховано пеню, сума якої на день подання позову до суду становить 4518,18 грн.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

Представником відповідача у строк та у порядку, визначеному статтею 162, частиною 1 статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України, 15 жовтня 2019 року надіслано до суду відзив на позовну заяву від 10 жовтня 2019 року №88, відповідно до змісту якого позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю (а.с.19-21). В обґрунтування заперечень посилається на те, що згідно зі статтею 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні у 2018 році ПП Реал-ТП було виділено та створено 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, своєчасно надано інформацію про наявність вакансій до Чуднівської районної філії Житомирського обласного центру зайнятості, що підтверджується відповідним листом. На підставі наведеного відповідач вважає, що вжив усіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а тому адміністративно-господарські санкції та пеня за їх невчасну сплату розраховані протиправно.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що перевіркою поданої до відділення Фонду державної звітності «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік» за формою №10-ПІ, спеціалістами сектору забезпечення зайнятості та соціального захисту осіб з інвалідністю виявлена заборгованість зі сплаті адміністративно-господарських санкцій Приватним підприємством Реал-ТП (далі - ПП Реал-ТП ) перед відділенням Фонду, у розмірі 46475,00 грн за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві у 2018 році, термін сплати яких минув 15 квітня 2019 року та 4518,18 грн пені станом на 24 вересня 2019 року, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Так, згідно зі звітом про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю форми №10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих у ПП Реал-ТП за 2018 рік склала 32 особи (а.с.12).

Отже, відповідач із числа середньооблікової кількості штатних працівників, що склала 32 особи, повинен був працевлаштувати 1 (одну) особу з інвалідністю - штатного працівника облікового складу за рік, тоді як фактично не працевлаштував особи з інвалідністю, тобто встановлений Законом норматив не виконав у кількості одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю.

Таким чином, ПП Реал-ТП норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - штатних працівників облікового складу за 2018 рік, передбачений частиною 1 статті 19 Закону не виконав у кількості 1 (одного) робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю.

Претензією від 11 липня 2019 року №04-82/596 позивач повідомив ПП Реал-ТП , що відповідно до поданого ним звіту від за 2018 рік воно має сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 46475,00 грн до 15 квітня 2019 року (за незайняті інвалідами робочі місця), а також зазначено, що у разі їх несплати буде ініційовано звернення до суду (а.с.14).

Порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати (частина 2 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ).

Оскільки ПП Реал-ТРП не сплатило адміністративно-господарські санкції до 15 квітня 2019 року, Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів на підставі наведеної норми нарахувало пеню у розмірі 4518,18 грн (а.с.13).

У визначені законом строки ПП Реал-ТП адміністративно-господарські санкції та пеню не сплатило, що спонукало Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернутись з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною 2 статті 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 статті 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону №875-ХІІ.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 затверджено Форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені у частині 1 статті 18 Закону №875-ХІІ.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Судом встановлено, що згідно з поданим ПП Реал-ТП звітом про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою №10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2018 рік становить 32 працівники; штатні працівники - особи з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ на підприємстві (одна особа) відсутні (а.с.12).

Відповідачем виконано вимоги Закону №875-ХІІ про права осіб з інвалідністю, а саме: на підприємстві створено одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю; протягом 2018 року ПП Реал-ТП регулярно інформував державну службу зайнятості про наявні вільні робочі місця й вакантні посади, на яких може використовуватися праця осіб з інвалідністю, що підтверджується щомісячною звітністю Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за ф. №3-ПН (а.с.22-36).

Незважаючи на вжиті підприємством заходи, особи з інвалідністю до ПП Реал-ТП для працевлаштування державною службою зайнятості не направлялися, про що свідчить лист Чуднівської районної філії Житомирського обласного центру зайнятості №196 від 10 жовтня 2019 року (а.с.37). Також особи з інвалідністю до ПП Реал-ТП самостійно не зверталися.

Позивачем не подано документальних підтверджень фактів відмови Відповідачем у працевлаштуванні направлених на роботу осіб з інвалідністю.

Підприємство фактично не працевлаштувало осіб з інвалідністю з незалежних від нього причин, а саме - через відсутність осіб з інвалідністю, які потребують роботи у відповідача та через відсутність направлень на роботу особи з інвалідністю з Чуднівського районного центру зайнятості.

На підставі вищевикладеного, відповідачем не було допущено жодних із наведених вище порушень, а тому відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських стягнень.

З огляду на те, що відповідачем були виконані вимоги Закону №875-ХІІ щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано.

Суд дійшов висновку про те, що причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому у його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними у постановах 14 лютого 2018 року у справі №820/2124/16, від 28 лютого 2018 року у справі №807/612/16, від 11 вересня 2018 року у справі №812/1127/18, від 19 грудня 2018 року у справі №812/1140/18, від 23 липня 2019 року у справі №820/2204/16, від 31 липня 2019 року у справі №812/1164/18 та від 31 жовтня 2019 року у справі №823/1821/18.

Доводи позовної заяви про те, що подання звітності за формою №3ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) є неналежним виконанням нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю - необґрунтовані та відхиляються судом.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

З огляду на відмову у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати понесені позивачем відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул.Домбровського, 38, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 20401066) до Приватного підприємства "Реал-ТП" (вул.Бердичівська, 80-а, с.Великі Коровинці, Чуднівський район, Житомирська область, 13240, код ЄДРПОУ 39186365) про стягнення коштів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 27 листопада 2019 року.

Суддя Д.М. Гурін