Рішення

від 26.11.2019 по справі 320/679/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 року м. Київ справа № 320/679/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство "Білоцерківський автобусний парк", про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство "Білоцерківський автобусний парк" (далі - третя особа), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті пенсії;

- зобов`язати відповідача здійснити з 27 жовтня 2016 р. перерахунок та виплату позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника, враховуючи що премія ОСОБА_2 виплачувалася поквартально, а посадовий оклад був 180 карбованців.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зв`язку з тим, що відповідачем не вірно проведено перерахунок пенсії позивачу, а саме: без врахування посадового окладу у розмірі 180 крб. та премії, позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. Проте, відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії через те, що в документах відсутні докази отримання померлим чоловіком позивача посадового окладу у розмірі 180 крб. та премії під час роботи.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 р. позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали. 11 березня 2019 р. ухвалою Київського окружного адміністративного суду повернуто позовну заяву позивачу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 р. за апеляційною скаргою позивача ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

30 травня 2019 р. протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями справу передано на розгляд судді цього адміністративного суду Журавлю В.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 червня 2019 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

1 липня 2019 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав. Зазначає, що суть позову зводиться до двох основних моментів: включення до розрахунку заробітної плати посадового окладу у розмірі 180 крб., замість 160 крб., а також включення квартальної премії як премії за період виконання робіт у зоні відчуження. Стверджує, що відсутні будь-які підстави для застосування для обчислення заробітної плати за роботу в зоні відчуження відповідних сум.

30 серпня 2019 р. до суду надійшла заява від позивача про заміну первісного відповідача на належного відповідача. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 р. замінено у справі первісного відповідача - Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Київській області на належного відповідача Головне управління ПФУ у Київській області.

12 вересня 2019 р. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з відзивом в повному обсязі. Зазначає, що відповідачу було надано копії всіх зазначених документів на підтвердження вимоги позивача про перерахунок пенсії, проте відповідачем порушено її право на отримання пенсії в більшому розмірі та безпідставно відмовлено в перерахунку та виплаті пенсії, у зв`язку з чим позивач змушена звернутися до суду за захистом свої прав.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Білоцерківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області. Із 27 жовтня 2016 р. позивач отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

22 жовтня 2018 р. позивач звернулася до Білоцерківського ОУ ПФУ у Київській області для здійсненням перерахунку пенсії з урахуванням того, що премія виплачувалася її померлому чоловіку поквартально, що підтверджується наказами та відомостями по заробітній платі, а також з урахуванням того, що оклад її померлого чоловіка становив 180 крб., що підтверджується наказами № 142 від 24 вересня 1979 р. та № 155-к від 1 жовтня 1979 р.

18 січня 2019 р. листом № 906/Б-01 Білоцерківського ОУ ПФУ у Київській області позивача повідомлено, що з 27 жовтня 2016 р. його переведено з пенсії по інвалідності на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Щодо поданих позивачем документів у листі вказано, що довідка складена на підставі відомості за серпень 1986 р. та наказу № 74 від 1994 р. Згідно наявних відомостей по нарахуванню заробітної плати особі було встановлено оклад 160 крб. Стверджують, що згідно наявних копій особових рахунків щомісячна пенсія померлому чоловіку позивача не виплачувалася, тому не може бути відображена у довідці про заробітну плату. При цьому, в червні 1986 р. померлому чоловіку позивача була виплачена премія за ІІ квартал в сумі 145,04 крб., тобто дві третіх частини якої включено в заробітну плату для визначення збереженої заробітної плати за основним місцем роботи за дві роботи в зоні відчуження.

Стверджує також, що в колективному договорі Білоцерківського АТП 31011 на 1986 р. в додатку 2 до розділу 4 зазначено, що «Виплата премії із фонду матеріального заохочення» в пункті 9 зазначено: «ІТП і службовцям премію за виконання плану доходів і рентабельності згідно положення про преміювання». Проте, положення про преміювання на час відрядження померлого чоловіка позивача для виконання робіт в зоні відчуження не надано. У зв`язку з цим позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач вважає ці дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. № 796-XII (далі Закон № 796-XII), який створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 1 Закону № 796-XII визначено, що цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону № 796-XII регламентовано, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду внаслідок Чорнобильської катастрофи громадянам та зобов`язується відшкодувати її за втрату годувальника, якщо його смерть пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 рр., у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 рр. не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

За змістом ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 19 липня 2003 р. № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника в разі смерті пенсіонера незалежно від тривалості страхового стажу.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 36 Закону № 1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в ч. 2 цієї статті, якщо вони були на повному утриманні померлого годувальника чи одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Частиною 1 ст. 37 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 р. № 22-1 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до вимог п. 1 Порядку 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з вимогами п. 2.3 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в п.п. 2, 3 п. 2.1 цього розділу, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Також надаються такі документи: про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності); свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абз. 2 п. 2 ч. 2 ст. 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім`ї, яким право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.

До заяви про призначення пенсії членам сім`ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог ч. 1 ст. 40 Закону.

Положеннями пп. 4.1, 4.2, 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Аналіз норм Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 дає підстави для висновку, що дружинам, які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС віднесених до категорії 1 призначається пенсія за умови подання відповідних документів.

Судом встановлено, що відповідачем не оспорювався той факт, що позивач має право на отримання пенсії в зв`язку із втратою годувальника, після смерті її чоловіка та з 27 жовтня 2016 р. позивач отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідач відмовляється врахувати позивачу у розмір її пенсії у зв`язку з втратою годувальника премію ОСОБА_2 (її померлого чоловіка), яка виплачувалася поквартально.

Так, у відзиві та своїх відповідях відповідач зазначає, що щомісячна премія ОСОБА_2 не виплачувалася, а тому не може бути відображена у довідці про заробітну плату. При цьому відповідач зазначає, що виробничі премії враховувались, якщо вони були обумовлені системою оплати праці на підприємстві і були виплачені за період, що не перевищував трьох місяців.

Суд бере до уваги прийнятий ПАТ «Білоцерківський автобусний парк» наказ № 74-а від 8 вересня 1994 р. «Про виплату премії працівникам, які приймали участь в ліквідації аварії на ЧАЕС». Цей наказ прийнято за результатами роботи комісії, яку створено наказом по підприємству № 74 від 8 вересня 1994 р. у зв`язку з численними зверненнями працівників (понад 50 чоловік) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з приводу недоплати за працю у вихідні дні, понадурочні, преміальні, що позначилося на розмірах допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також при обчисленні пенсій.

Відповідно до цього наказу, працівникам, які приймали участь в ліквідації аварії на ЧАЕС розмір премії за роботу в зоні з квітня 1986 р. до 1988 р. включно встановлено у розмірі 30%.

У листах Міністерства праці та соціальної політики України від 19 липня 2006 р. № 1291/20/132-06 та від 29 жовтня 1992 р., зазначено, що у разі неправильного нарахування заробітної плати особам, які брали участь у зазначених роботах у 1986-1987 роках підприємство (організація), яке відряджало працівника в зону відчуження (або його правонаступник), має зробити перерахунок заробітної плати і надати довідку про новий розмір заробітної плати для подання до органу Пенсійного Фонду України для перерахунку розміру пенсії.

Судом також встановлено, що відповідно до п. 36, 42 Типового положення про оплату праці і преміювання працівників автомобільного транспорту (затвердженого Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по питанням праці та заробітної плати і Секретаріат ВЦРПС від 14 грудня 1972 р. № 322/34) преміювання проводиться, як правило, за результатами роботи за місяць. У випадку необхідності керівник підприємства (організації) за згодою профспілки може встановлювати інші періоди преміювання. Премії за звітний період (місяць, квартал) виплачуються не пізніше місячного строку після закінчення звітного періоду.

Відповідно до Колективного договору Білоцерківського автотранспортного підприємства 31011 на 1986 рік (п. 9 Додаток 2 до розділу 4) ІТР та службовцям премію за виконання плану доходів і рентабельності виплачувати згідно положення про преміювання, що підтверджується витягом з Колективного договору, який доданий до позовної заяви позивачем.

Третьою особою по справі надано відповідь на запит позивача про те, що в архіві підприємства Положення про преміювання не збереглося. Державний архів Київської області на запит позивача повідомив, що документи Білоцерківського АТП 31011 на зберігання до Державного архіву Київської області не передавалися.

Разом з тим, суд зазначає, що факти виплати премії ОСОБА_2 (померлий чоловік позивача) підтверджується іншими наявними у справі доказами, які надавалися позивачем відповідачу і безпідставно не були ним взяті до уваги - наказам № 201 та наказом № 159. Так, з наказу № 201 встановлено, що ОСОБА_2 було встановлено та виплачено премію у розмірі 135,92 крб., а з наказу №159 встановлено, що ОСОБА_2 було встановлено та виплачено премію у розмірі 145,04 крб.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 отримував премії у відповідності до встановлених вимог. Отже, відповідач під час перерахунку та виплати пенсії позивачу у розмір її пенсії у зв`язку з втратою годувальника протиправно не враховано розмір премії ОСОБА_2 , яка виплачувалася поквартально.

Також, судом встановлено, що відповідач відмовляється врахувати позивачу у розмір її пенсії у зв`язку з втратою годувальника, розмір окладу ОСОБА_2 (її померлого чоловіка) у розмірі 180 крб.

Щодо цього питання суд звертає увагу, що позивачем було подано на вимогу відповідача нову довідку про заробітну плату ОСОБА_2 (померлого чоловіка позивача) довідку № 97 від 26 жовтня 2016 року про заробітну плату ОСОБА_2 в зоні відчуження.

У зв`язку з наданням позивачем довідку № 97 від 26 жовтня 2016 року відповідачем було проведено перевірку відомостей, які визначені в цій довідці.

Після проведення перевірки правильності видачі довідки № 97 від 26 жовтня 2016 року було складено відповідний акт зустрічної перевірки від 2 листопада 2016 р., після проведення якої листом від 1 листопада 2016 р. № 102 ПАТ «Білоцерківський автобусний парк» відкликав довідку № 97 від 26 жовтня 2016 р., так як відомості, зазначені у ній суперечать рішенню Урядової комісії від 26 червня 1986 р., та надав нову довідку № 103 від 1 листопада 2016 р. суми в якій відповідають сумам у довідці, яка використовувалася для розрахунку пенсії померлого годувальника.

Судом встановлено, що в довідці № 103 від 1 листопада 2016 р., яку відповідач прийняв до розрахунку пенсії позивача, зазначено посадовий оклад - 180 крб. Крім того, відповідачем у акті зустрічної перевірки від 2 листопада 2016 р. головним спеціалістом відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 1 УПФУ у м. Білій Церкві встановлено, що відповідно до наданих відомостей по нарахуванню заробітної плати за червень-липень 1986р. гр. ОСОБА_2 в червні 1986р. відпрацьовано 21 роб. день, оклад 180 крб., в липні 1986 р. оклад 180 крб.. Судом також встановлено, що ОСОБА_2 за серпень 1986р. отримав оклад 180 крб.

Відповідно до наказу по підприємству № 155-к від 1 жовтня 1979 р. розмір окладу ОСОБА_2 було підвищено до 180 крб. Згідно з параграфом 22 наказу у зв`язку із змінами в штатному розписі апарату управління на 1979 рік та реорганізацією автоколон (наказ № 142 від 24 вересня 1979 р.) з 1 жовтня 1979 року посадовий оклади начальника АК-1 ОСОБА_2 визначено 180 крб.

Окрім цього, наказами по підприємству № 201 та № 159 ОСОБА_2 було нараховано заробітну плату (оклад) за І квартал - 540 крб. (540 крб./3 місяці = 180 крб. в місяць), за II квартал - 540 крб. (540 крб./3 місяці=180 крб. в місяць).

Отже, з наявних документів вбачається, що розмір окладу ОСОБА_2 (померлого чоловіка позивача) встановлено у розмірі 180 крб., а не 160 крб. як стверджує відповідач.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що під час перерахунку пенсії позивача в зв`язку із втратою годувальника, після смерті її чоловіка, відповідач протиправно не врахував розмір окладу ОСОБА_2 (померлого чоловіка позивача) 180 крб.

Суд звертає увагу, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 22 серпня 2018 р. № 628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України", згідно з якою реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком до цієї постанови.

Зокрема, визначено, що Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області реорганізовується шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Судом встановлено, що станом на 30 серпня 2019 р. Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області із 21 серпня 2019 р. припинило свою діяльність, що про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, суд звертає увагу, що рішення по цій справі є обов`язковим для виконання Головному управлінню ПФУ у Київській області, так як він є правонаступником Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що Білоцерківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, протиправно було відмовлено позивачу у перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням премії ОСОБА_2 (померлого чоловіка позивача), яка виплачувалася поквартально, та посадового окладу у розмірі 180 карбованців, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії відповідача були неправомірними. Право позивача на отримання належної йому пенсії у передбаченому чинним законодавством розмірі порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Білоцерківського об`єднаного управлінням Пенсійного фонду України Київської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із втратою годувальника після смерті ОСОБА_2 (її померлого чоловіка).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 у зв`язку із втратою годувальника після смерті ОСОБА_2 (її померлого чоловіка) із урахуванням премії ОСОБА_3 , яка виплачувалася поквартально, та посадового окладу у розмірі 180 карбованців.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, адреса: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ - 22933548.

Третя особа Публічне акціонерне товариство «Білоцерківський автобусний парк», адреса: вул. Сухоярська, 18, м. Біла Церква, Київська область, 09109, код ЄДРПОУ 05538721.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 27 листопада 2019 року