Рішення

від 26.11.2019 по справі 420/5470/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5470/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 23.08.2019 року №3971/3/15-32-13-01-10/іПК,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного Управління ДФС в Одеській області, викладену в листі за №3971/3/15-32-13-01-10/іПК від 23.08.2019 року, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій №3971/3/15-32-13-01-10/іПК від 23.08.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09.08.2019 року, позивач звернувся до Головного управління ДФС в Одеській області із запитом для отримання індивідуальної податкової консультації у письмовій формі в якій просив пояснити чи існує у нього обов`язок, як у самозайнятої особи - адвоката сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в ті місяці (періоди), коли він не отримує доходу від здійснення адвокатської діяльності, при умові, що єдиний внесок за нього сплачує роботодавець, а саме юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Адвокатська контора НАШІ ЛЮДИ . З моменту працевлаштування, зазначене Товариство сплачує за позивача усі необхідні податки у тому числі єдиний внесок. Відповідач надав індивідуальну податкову консультацію, виклавши її в листі за №3971/3/15-32-13-01-10/іПК від 23.08.2019, в якій зазначив про необхідність сплачувати позивачу єдиний внесок навіть за умови перебування позивача у трудових відносинах та сплати єдиного внеску за нього роботодавцем. Вказана податкова консультація є протиправною, оскільки суттєво порушує мої права, свободи та інтереси, а також надана без врахування принципів законності , верховенства права , юридичної визначеності та судової практики Європейського суду з прав людини, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представником відповідача, 10.10.2019 року до суду надано відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач зазначає, що не погоджується з доводами позивача та вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Представник відповідача зазначає, що у податковій консультації зазначено, що позивач перебуває на обліку як платник єдиного внеску в Південному управлінні у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області з 07.02.2017 року. відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464 - особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності є платниками єдиного внеску. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 частини першої ст.7 Закону №2464). Таким чином, Законом №2464 - обов`язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у п.5 ч. 1 ст.4 Закону №2464, як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності. Крім того, згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464 - платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами. Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Ставка єдиного внеску для платників, зазначених у ст.4 Закону №2464, встановлюється у розмірі 22 %, визначеної ст.7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску. Отже, платник єдиного внеску, визначений у п. 5 ч.1 ст. 4 Закону №2464, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до визначеної ст.7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

У відповіді на відзив від 21.10.2019 року позивач зазначає, що доводи відповідача базуються на припущеннях, так як не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам законодавства України.

Ухвалою суду від 23.09.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Позивач - ОСОБА_1 , є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю Серії ОД №002922 та займається адвокатською діяльністю (а.с.24).

Відповідно до повідомлення форми №2-ЄСВ від 29.12.2018 року №1815538000097, позивача взято на облік як платник єдиного внеску (а.с.27).

Відповідно до довідки №16/09/2019/1 від 16.09.2019 року позивач працює в ТОВ АК НАШІ ЛЮДИ та займає посаду директора ТОВ АК НАШІ ЛЮДИ (а.с.39).

Позивач, 09.08.2019 року звернувся до Головного управління ДФС в Одеській області із запитом для отримання індивідуальної податкової консультації, в якій просив надати індивідуальну податкову консультацію в письмовій формі на питання чи існує у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обов`язок, як у самозайнятої особи - адвоката сплачувати єдиний внесок (ЄСВ) в ті місяці (періоди), коли позивач не отримує доходу від здійснення адвокатської діяльності, при умові, що єдиний внесок (ЄСВ) за нього сплачує роботодавець, а саме юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Адвокатська контора НАШІ ЛЮДИ (код ЄДРПОУ 39876024) (а.с.16-17).

У відповідь на звернення позивача Головним управлінням ДФС в Одеській області 23.08.2019 року за №3971/3/15-32-13-01-10/іПК надано податкову консультацію в якій відповідач, по суті звернення зазначив наступне: …Відповідно до пункту 5 частини першої ст.4 Закону 2464 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності є платниками єдиного внеску. При цьому, якщо платник єдиного внеску, визначений пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464 не отримав дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, він зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Водночас сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464). Таким чином, Законом №2464 обов`язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464, як таких, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності. Крім того, згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами. Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону №2464). Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 Закону №2464, встановлюється у розмірі 22 відсотки визначеної статтею 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п`ята статті 8 Закону №2464). Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464). Отже, платник єдиного внеску визначений у пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464 перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до визначеної пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем і сплату останнім єдиного внеску, згідно до вимог Закону №2464. Відповідно до п. 52.2 ст.52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. (а.с.21-23).

Позивач вважає, що вказана податкова консультація не відповідає встановленим у ч.2 ст.2 КАС України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755- IV (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.172 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до пп.14.172-1 п.14.1 ст.14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Порядок надання податкових консультацій регулюється главою 3 ПК України.

Відповідно до положень п.52.1. ст.52 ПК Укарїни за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2 ст.52 ПК Укарїни).

Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору (п.53.2 ст.53 ПК Укарїни).

Отже індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.

Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Приписами норм ПК України визначено, що в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації, чітко передбачено суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору, що має місце у спірному випадку.

Платник податків має право звертатись до суду про оскарження акту ненормативного характеру - податкової консультації. Підставою для визнання податкової консультації недійсною є її суперечність правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач надавши позивачу індивідуальну податкову консультацію зазначив про обов`язок платника податків визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску за місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

Суд вважає зазначену позицію податкового органу помилковою з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VІ) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 3 ч.1 ст.1 Закону №2464-VІ визначено, що застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно пункту другого частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (база нарахування єдиного внеску) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, відповідно до пункту першого частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Системний аналіз пп.14.1.226. п.14.1 ст.14 ПК України та статей 4, 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 свідчить на користь того, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач реалізує своє право на зайняття адвокатською діяльністю не як самозайнята особа, а як найманий працівник Товариства з обмеженою відповідальністю Адвокатська контора НАШІ ЛЮДИ на посаді директора.

В свою чергу, його роботодавець сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за свого працівника.

Згідно з пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Отже, оскільки Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності, а із системного аналізу його норм слідує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні вказаного Закону позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли позивач був найманим працівником, та відповідно не був самозайнятою особою.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява № 39766/05), Щокін проти України (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що зміст податкової консультації, наданої позивачу листом за №3971/3/15-32-13-01-10/іПК від 23.08.2019 року, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій №3971/3/15-32-13-01-10/іПК від 23.08.2019 року, базується на однобокому трактуванні і застосуванні відповідних норм законодавства, причому на такому, яке здійснено не на користь платника податків і зборів.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 78, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 23.08.2019 року №3971/3/15-32-13-01-10/іПК - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного Управління ДФС в Одеській області, викладену в листі за №3971/3/15-32-13-01-10/іПК від 23.08.2019 року, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій №3971/3/15-32-13-01-10/іПК від 23.08.2019 року.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5).

Суддя П.П.Марин

.