Рішення

від 25.11.2019 по справі 640/8974/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2019 року № 640/8974/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима Юніон"

до Державної фіскальної служби України,

Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптима Юніон" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить: визнати протиправними рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №594622/38453213 від 14 лютого 2018 року, №604382/38453213 від 28 лютого 2018 року, №606050/38453213 від 01 березня 2018 року, № 594621/38453213 від 14 лютого 2018 року, 594620/38453213 від 14 січня 2018 року, № 604383/38453213 від 28 лютого 2018 року, № 606052/38453213 від 01 березня 2018 року, № 609511/38453213 від 06 березня 2018 року, № 594619/38453213 від 14 лютого 2018 року, № 606051/38453213 від 01 березня 2018 року, №615122/38453213 від 20 березня 2018 року; зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати за датою їх складення в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 693 від 20 листопада 2017 року, № 694 від 21 листопада 2017 року, № 695 від 21 листопада 2017 року, № 703 від 29 листопада 2017 року, № 705 від 29 листопада 2017 року, № 706 від 29 листопада 2017 року, № 708 від 30 листопада 2017 року, № 713 від 05 грудня 2017 року, № 715 від 05 грудня 2017 року, № 733 від 12 грудня 2017 року, № 737 від 13 грудня 2017 року, подані Товариством з обмеженою відповідальністю " Оптима Юніон"; стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувані рішення є необґрунтованими як нормативно так і документально, оскільки в таких рішеннях не зазначено яких саме документів не подано для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Додаткового позивач зазначає, що відповідачі перевищили повноваження, оскільки перевіряти реальність вчинення господарських операцій можливо виключно в рамках проведення перевірок. При цьому позивач зазначає, що реальність виконання господарських операцій з контрагентом підтверджується наявною у позивача необхідною первинною бухгалтерською документацією.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позову представник Державної фіскальної служби України у відзиві на позов зазначив, що за результатом розгляду поданих позивачем документів було прийнято оскаржувані рішення. При цьому представник Державної фіскальної служби України вказував, що позивачем було подано до контролюючого органу меншу кількість документів, ніж подано до суду.

Також, представник Державної фіскальної служби України клопотав про залучення до участі у розгляді справи в якості співвідповідача Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, оскільки оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних були прийняті саме Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

В судовому засіданні 15 жовтня 2019 року без виходу до нарадчої кімнати ухвалено про залучення Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві до участі у розгляді справи в процесуальному статусі співвідповідача.

Заперечуючи проти задоволення позовну у відзиві на позов представник Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві зазначив, що оскаржувані рішення прийнято, оскільки позивачем не було подано достатніх документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрації податкових накладених в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптима Юніон" було складено та направлено засобами електронного зв`язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: № 693 від 20 листопада 2017 року, № 694 від 21 листопада 2017 року, № 695 від 21 листопада 2017 року, № 703 від 29 листопада 2017 року, № 705 від 29 листопада 2017 року, № 706 від 29 листопада 2017 року, № 708 від 30 листопада 2017 року, № 713 від 05 грудня 2017 року, № 715 від 05 грудня 2017 року, № 733 від 12 грудня 2017 року, № 737 від 13 грудня 2017 року.

Відповідно до наявних в матеріалах справи квитанції №1 реєстрацію згадуваних накладних зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567. За результатом опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД:2106.. та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.

У зв`язку з викладеним, позивачем направлено повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація яких зупинена, разом із поясненнями.

Проте, комісією Державної фіскальної служби у місті Києві прийняті рішення №594622/38453213 від 14 лютого 2018 року, №604382/38453213 від 28 лютого 2018 року, №606050/38453213 від 01 березня 2018 року, № 594621/38453213 від 14 лютого 2018 року, 594620/38453213 від 14 січня 2018 року, № 604383/38453213 від 28 лютого 2018 року, № 606052/38453213 від 01 березня 2018 року, № 609511/38453213 від 06 березня 2018 року, № 594619/38453213 від 14 лютого 2018 року, № 606051/38453213 від 01 березня 2018 року, №615122/38453213 від 20 березня 2018 року, якими відмовлено в реєстрації податкових накладних позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач подав скарги до Державної фіскальної служби України у порядку, визначеному пунктом 56.23 статті 56 Податкового кодексу України.

Рішеннями комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 20 березня 2018 року №615122/38453213, від 16 березня 2018 року №27852/38453213, від 03 березня 2018 року №24864/38453213, від 19 березня 2018 року №28073/38453213, від 16 березня 2018 року №27853/38453213, від 03 березня 2018 року №24867/38453213, від 03 березня 20198 року №24868/38453213, від 16 березня 2018 року №27851/38453213, від 16 березня 2018 року №27850/38453213, від 03 березня 2018 року №24866/38453213 вказані вище рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Незгода позивача із відповідними рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29 грудня 2010 року (далі по тексту - Порядок №1246), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як зазначено вище, зі змісту квитанцій вбачається, що реєстрацію згадуваних вище накладних зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567. За результатом опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД:2106.. та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.

Так, пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, містить у собі визначення двох різних критеріїв моніторингу податкової накладної:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Відповідно до наведеного пункту 1, передбачений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до підпункту 2 пункту 31 Закону України від 07 грудня 2017 року N 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" змінено редакцію пункту 201.16 статті 201 Кодексу. Згідно з такими змінами реєстрація ПН / РК в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 1 пункту 56 Закону N 2245 розділ XX "Перехідні положення" Кодексу доповнено пунктом 57 1, згідно з яким ПН / РК, реєстрацію яких у ЄРПН зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу, реєструються з урахуванням вимог пунктів 200-1.3 та 200-1.9 статті 200-1 та пункту 201.10 статті 201 Кодексу, крім:

ПН / РК, щодо яких станом на 1 грудня 2017 року не подані пояснення і копії документів відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

ПН / РК, щодо яких прийнято рішення про відмову у реєстрації ПН/РК у ЄРПН, по яких станом на 1 грудня 2017 року не розпочинали процедуру оскарження в адміністративному або судовому порядку.

ПН / РК, реєстрацію яких у ЄРПН зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу з 1 грудня 2017 року до дня набрання чинності Законом N 2245-VIII та щодо яких платником податку після 1 грудня 2017 року подані пояснення і копії документів відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Кодексу, реєструються у ЄРПН у порядку, що діяв до набрання чинності Законом N 2245 щодо зупинення реєстрації ПН / РК у ЄРПН. У разі якщо протягом п`яти робочих днів з дня подання пояснень і копій документів не прийнято та/або не надіслано платнику податку рішення про реєстрацію або про відмову у реєстрації ПН / РК, реєстрація таких ПН / РК здійснюється на наступний робочий день за днем закінчення строку розгляду пояснень і копій документів платника податку.

Відповідно до положень підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.

Суд зауважує, що відповідачем всупереч вимогам пункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, не визначено вичерпного переліку документів, надання яких дало б позивачеві можливість реєстрації податкової накладної.

Відмова у прийнятті до реєстрації податкових накладних з підстав недостатності документів для прийняття рішення можлива виключно за умови наявності вичерпного переліку таких документів (пункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України).

Так, при відмові у прийнятті до реєстрації податкових накладних з посиланням на ненадання платником податків достатніх документів, комісія ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної або відмову в такій реєстрації, має навести дані щодо документів, надання яких дасть можливість прийняти податкову накладну до реєстрації.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень №594622/38453213 від 14 лютого 2018 року, №604382/38453213 від 28 лютого 2018 року, №606050/38453213 від 01 березня 2018 року, № 594621/38453213 від 14 лютого 2018 року, 594620/38453213 від 14 січня 2018 року, № 604383/38453213 від 28 лютого 2018 року, № 606052/38453213 від 01 березня 2018 року, № 609511/38453213 від 06 березня 2018 року, № 594619/38453213 від 14 лютого 2018 року, № 606051/38453213 від 01 березня 2018 року, №615122/38453213 від 20 березня 2018 року, підставою для прийняття таких рішень про відмову у реєстрації податкових накладних слугувало надання платником податків копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Контролюючим органом у вказаних оскаржуваних рішеннях не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено позивачем при складанні документів та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Посилання на вказану підставу в обґрунтування прийняття рішень про відмову, за відсутності встановленого законодавством вичерпного переліку документів та за умови ненаведення комісією доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про необґрунтованість таких рішень.

При цьому суд зазначає, що таке рішення є актом індивідуальної дії.

Так, правовий акт індивідуальної дії - виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, рішення №594622/38453213 від 14 лютого 2018 року, №604382/38453213 від 28 лютого 2018 року, №606050/38453213 від 01 березня 2018 року, № 594621/38453213 від 14 лютого 2018 року, 594620/38453213 від 14 січня 2018 року, № 604383/38453213 від 28 лютого 2018 року, № 606052/38453213 від 01 березня 2018 року, № 609511/38453213 від 06 березня 2018 року, № 594619/38453213 від 14 лютого 2018 року, № 606051/38453213 від 01 березня 2018 року, №615122/38453213 від 20 березня 2018 року не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії та породжують їх неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Щодо аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що відповідачами не доведено правомірності та обґрунтованості відмови в реєстрації податкових накладних № 693 від 20 листопада 2017 року, № 694 від 21 листопада 2017 року, № 695 від 21 листопада 2017 року, № 703 від 29 листопада 2017 року, № 705 від 29 листопада 2017 року, № 706 від 29 листопада 2017 року, № 708 від 30 листопада 2017 року, № 713 від 05 грудня 2017 року, № 715 від 05 грудня 2017 року, № 733 від 12 грудня 2017 року, № 737 від 13 грудня 2017 року, а також відповідності такої відмови вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв`язку чим суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними та скасування рішень №594622/38453213 від 14 лютого 2018 року, №604382/38453213 від 28 лютого 2018 року, №606050/38453213 від 01 березня 2018 року, № 594621/38453213 від 14 лютого 2018 року, 594620/38453213 від 14 січня 2018 року, № 604383/38453213 від 28 лютого 2018 року, № 606052/38453213 від 01 березня 2018 року, № 609511/38453213 від 06 березня 2018 року, № 594619/38453213 від 14 лютого 2018 року, № 606051/38453213 від 01 березня 2018 року, №615122/38453213 від 20 березня 2018 року.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме комісією ДФС України.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що у разі надходження до ДФС України рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних: № 693 від 20 листопада 2017 року, № 694 від 21 листопада 2017 року, № 695 від 21 листопада 2017 року, № 703 від 29 листопада 2017 року, № 705 від 29 листопада 2017 року, № 706 від 29 листопада 2017 року, № 708 від 30 листопада 2017 року, № 713 від 05 грудня 2017 року, № 715 від 05 грудня 2017 року, № 733 від 12 грудня 2017 року, № 737 від 13 грудня 2017 року шляхом прийняття відповідних рішень, суд дійшов до висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні датою її фактичного надходження.

Частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункті 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначені вище податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, покладений на них обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконали, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 72-77, 139, 143, 243-246, 257-263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима Юніон" задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №594622/38453213 від 14 лютого 2018 року, №604382/38453213 від 28 лютого 2018 року, №606050/38453213 від 01 березня 2018 року, № 594621/38453213 від 14 лютого 2018 року, 594620/38453213 від 14 січня 2018 року, № 604383/38453213 від 28 лютого 2018 року, № 606052/38453213 від 01 березня 2018 року, № 609511/38453213 від 06 березня 2018 року, № 594619/38453213 від 14 лютого 2018 року, № 606051/38453213 від 01 березня 2018 року, №615122/38453213 від 20 березня 2018 року.

3.Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима Юніон" № 693 від 20 листопада 2017 року, № 694 від 21 листопада 2017 року, № 695 від 21 листопада 2017 року, № 703 від 29 листопада 2017 року, № 705 від 29 листопада 2017 року, № 706 від 29 листопада 2017 року, № 708 від 30 листопада 2017 року, № 713 від 05 грудня 2017 року, № 715 від 05 грудня 2017 року, № 733 від 12 грудня 2017 року, № 737 від 13 грудня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних днем фактичного подання.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима Юніон" (031483, місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, будинок 9, код ЄДРПОУ 38453213) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04052, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 39292197) судовий збір в сумі 21 131 (двадцять одна тисяча сто тридцять одна) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко