Рішення

від 25.11.2019 по справі 826/8164/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2019 року № 826/8164/18

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності Україна-Енергосервіс, ЛТД до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Україна-Енергосервіс, ЛТД (далі - позивач, ТОВ Україна-Енергосервіс, ЛТД ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2018 0006561404 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що твердження відповідача викладені в акті перевірки носять оцінюючі судження, а доводи щодо порушення позивачем податкового законодавства такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідач із доводами позивача не погодився, 03.07.2018 надав відзив на адміністративний позов, в якому вважає, що висновки акту відповідають чинному законодавству, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 01.06.2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, із змінами і доповненнями (далі - ПК України), проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Україна-Енергосервіс, ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Кейнфор (код 40947978) за грудень 2016 року.

Перевіркою було встановлено наступні порушення:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого Позивачем завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 123 261 грн. за грудень 2016 року.

За перевіряємий період позивачем задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість всього у сумі 932 513 гривень.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту, по взаємовідносинах із ТОВ Кейнфор за грудень 2016 року встановлено його завищення на суму ПДВ 123 261 грн., в результаті порушень, що викладені в п.3.1.1.2. Розділу 3 даного Акта перевірки.

На підставі акту перевірки, контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.02.2018 №0006561404, яким позивачку зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 123 261 грн.

ТОВ Україна-Енергосервіс, ЛТД скористалось своїм правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення та подало до ДФС України відповідну скаргу, яку рішенням Про результати розгляду скарги від 20.04.2018 №13946/6/99-99-11-01-02-25 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із винесеним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ТОВ Україна-Енергосервіс, ЛТД оформило операції щодо придбання товару та послуг від ТОВ Кейнфор , про що свідчать наступні договори:

- договір поставки продукції від 26.12.2016 № 25/12, відповідно до п. 1.1 постачальник - зобов`язується поставити та передати у власність замовнику (покупцю) товар згідно зі Специфікацією, яка є невід`ємною частиною даного договору, а покупець прийняти і оплатити поставлену продукцію на умовах даного договору;

- договір поставки продукції від 26.12.2016 № 27/12, відповідно до п. 1.1 постачальник - зобов`язується поставити та передати у власність замовнику (покупцю) товар згідно зі Специфікацією (додатком), яка є неві`дємною частиною даного договору, а покупець прийняти і оплатити поставлену продукцію на умовах даного договору;

- договір від 12.12.2016 № 23/12, відповідно до п. 1.1 Замовник - ТОВ Україна- Енергосервіс, ЛТД доручає та оплачує, а Виконавець - ТОВ Кейнфор власними та/або залученими силами відповідно до проектної документації та умов договору при будівництві об`єкту Реокнструкція та будівництво трамвайної лінії від вул. Гната Юри до ЗАТ Кисневий завод приймає на себе виконання робіт по улаштуванню тимчасових трамвайних з`їздів та збирання стрілочних переводів ;

- договір від 01.12.2016 № 21/12, відповідно до п. 1.1 Замовник - ТОВ Україна- Енергосервіс, ЛТД доручає та оплачує, а Виконавець - ТОВ Кейнфор власними та/або залученими силами відповідно до проектної документації та умов договору виконує роботи з реконструкції та будівництва на об`єкті Капітальний ремонт трамвайного переїзду на проспекті Червоної Калини в місті Конотоп ;

- договір від 07.11.2016 № 07/11, відповідно до п. 1.1 Замовник - ТОВ Україна- Енергосервіс, ЛТД доручає та оплачує, а Виконавець - ТОВ Кейнфор власними та/або залученими силами відповідно до проектної документації та умов договору виконує роботи з реконструкції та будівництва на об`єкті Капітальний ремонт трамвайного переїзду на проспекті Червоної Калини в місті Конотоп .

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), постачальником ТОВ Кейнфор оформлено в адресу позивача податкові накладні на загальну суму 739 653,85 грн., в т.ч. ПДВ 123 260,64 грн.

Вищезазначені податкові накладні виписано ТОВ Кейнфор , складено та підписано електронним цифровим підписом директором товариства ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1 ).

ТОВ Кейнфор на адресу позивача оформлено видаткові накладні на загальну суму 469 239,85 грн., у т.ч. ПДВ 78 206,64 грн., які складено та підписано гр. ОСОБА_2 - в.о. директора.

Відповідно до акту від 22.01.2018 № 76/26-15-14-04-04 до перевірки не було надано сертифікати походження та якості придбаного товару.

Інформація щодо відвантаження товару, зберігання, перевезення - при перевірці була відсутня. Також, до перевірки товарно-транспортні накладні, довіреності до ТТН, шляхові листи та договори складського зберігання не було надано, тому відповідачу не вдалося встановити місце завантаження, місце розвантаження, вид транспорту, тощо, та яким чином здійснювалось транспортування/перевалка/зберігання товару від постачальника ТОВ Кейнфор до покупця ТОВ Україна-Енергосервіс, ЛТД .

Однак, позивачем 21.06.2018 до матеріалів справи було долучено: виписку з відомості по ра.631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за грудень 2016 р.; копію штатного розпису станом на 01.12.2016 р.; копії Довіреностей за № 137 від 29.12.2016 р. (по договору від 26.12.2016 р. за № 25/12) та за № 138 від 29.12.2016 р. ( по договору від 26.12.2016 р. за № 27/12); копія товарно- транспортної накладної № 291 від 28.12.2016 р. (по договору від 26.12.2016 р. за № 25/12), копія товарно-транспортної накладної № 292 від 28.12.2016 р. (по договору від 26.12.2016 р. за № 27/12 ); копія акту прийому-передачі матеріалів від 22.12.2016 р. згідно договору підряду № 21/12 від 01.12.2016 р.; копія звіту про використання матеріалів Замовника від 29.12.2016 р. згідно договору підряду № 21/12 від 01.12.2016 р.; копія акту прийому-передачі матеріалів з 23-27.12.2016 р. згідно договору підряду № 07/11 від 07.11.2016 р.; копія звіту про використання матеріалів Замовника від 30.12.2016 р. згідно договору підряду № 07/11 від 07.11.2016 р.; копії документів, які підтверджують купівлю Позивачем ТМЦ : видаткова накладна № 15011299 від 27.12.2016 р.; видаткова накладна № 15011297 від 27.12.2016 р.; видаткові накладні № 412596 від 23/12/16, № 41262 від 26/12/16, № 412593 від 23/12/16, № 412595 від 23/12/16, № 83052 від 23/12/16, № 83053 від 23/12/16; видаткова накладна № РН-0000098 від 27.12.2016 р.; видаткова накладна № 491 від 26.12.2016 р.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за № 431 від 26.12.2016 р. (послуги спецтехніки); ТТН за № Р491 від 26.12.2016 р.; накладна № 29 від 23.12.2016 р.; видаткова накладна № 488 від 23.12.2016 р. акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за № 426 від 23.12.2016 р. (послуги спецтехніки); ТТН за № Р488 від 23.12.2016 р.; видаткова накладна № 118 від 22.12.2016 р.; накладна № 8 від 21.12.2016 р.; накладна № 10 від 23.12.2016 р.; накладна № 11 від 23.12.2016 р.; накладна № 12 від 23.12.2016 р.; ТТН від 23.12.2016 р. серії ААБ № 0005801; ТТН від 23.12.2016 р. серії ААБ № 0005802; видаткова накладна № PH 0000314 від 21.12.2016 р.; видаткова накладна № 462 від 16.11.2016 р.; видаткова накладна № 29 від 24.02.2016 р.; рахунок (інвойс) № 2602 від 26.02.2016 р.; митна декларація № 100260001/2016/199011; видаткова накладна № 181 від 28.07.2016 р.; видаткова накладна № 71/1 від 15.06.2016 р.; видаткова накладна № 107 від 18.07.2016 р.; копія акту прийому-передачі матеріалів від 15.12.2016 р. згідно договору підряду № 23/12 від 12.12.2016 р.; копія звіту про використання матеріалів Замовника від 29.12.2016 р. згідно договору підряду № 23/12 від 01.12.2016 р.; видаткова накладна № 79 від 18.11.2016 р.; видаткова накладна № 22 від 09.09.2016 р.; видаткова накладна №21 від 09.09.2016 р.; видаткова накладна № 71/2 від 15.06.2016 р.; видаткова накладна № 79 від 18.11.2016 р.; видаткова накладна № 56 від 06.01.2016 р.; копія договору оренди № 14/1 автотранспорту та механізмів від 02.04.2016 р.; перелік машин та механізмів наданих оренду (додаток № 1 до договору оренди № 14/1 від 02.04.2015 р.); акт № ОУ- 000010 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2016 р.; акт № ОУ-ООООП здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2016 р.; копія договору від 21.12.2016 р. за № 21/12 надання послуг вантажного автотранспорту в м.Конотоп; перелік машин та механізмів для виконання робіт по перевезенню вантажів (додаток № 1 до договору оренди № 21/12 від 21.12.2016 р.); копія приймання виконаних робіт від 26.12.2016 р.; копія платіжного доручення № 352 від 24.01.2017 р.; копія ТТН по договору № 21/12 від 21.12.2016 р.; копія калькуляції про виготовлення стрілочного переводу С50Х1/6 (до договору № 28/9 від 28.09.2016 р.); копія додаткової угоди № 2 від 28.12.2016 р. (до договору № 25/12 від 26.12.2016 р.).

Разом з тим, відповідно до ІС Податковий блок , автоматизованої системи співставлення та ЄРПН, встановлено, що за період з 08.11.2016 (дата створення підприємства) по 31.12.2016 у ТОВ Кейнфор відсутнє придбання будь-яких товарів /у т.ч.накладка, болт, гайка, тощо та послуг /у піч, роботи з капітального ремонту) у контрагентів- постачальників. Залучення стороннього трудового ресурсу для виконання робіт (надання послуг) у грудні 2016 року ТОВ Кейнфор не здійснювалось.

Відповідно до інформації, що міститься у Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено, що за період з 08.11.2016 (дата створення) по 31.12.2016 в адресу ТОВ Кейнфор зареєстровано лише 2 податкові накладні від ТОВ Центр сертифікації ключів Україна на суму ПДВ 2 грн. з номенклатурою: Постачання КП Програмний комплекс FREEDOM з правом використання до закінчення терміну дії відкритого ключа ЕЦП; Обробка даних та видача сертифікату відкритого ключа ЕЦП для юридичної особи на 1 рік.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: - фактичності придбання такого товару, тобто, реальності здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності та їх реалізації; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті Закону № 996-ХІV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Таким чином, обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, та мають оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість, суду необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) та їх реалізацією, спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Оцінка господарських операціях повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому формальні помилки в первинних документах не повинні бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язки між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, на формування позивачем сум від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за перевіряємий період мали вплив взаємовідносини з ТОВ Кейнфор .

Тобто, в межах даного спору необхідно дослідити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням умов спірних правовідносин та наданих учасниками справи доказами та поясненнями.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ Кейнфор (код 40947978) вироком Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2017 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України.

Також, до матеріалів справи долучено протокол допиту свідка від 15.02.2017 - громадянина ОСОБА_3 від 15.02.2017 відібраного старшим оперуповноваженим ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві капітаном податкової міліції Парахін Н.В. за матеріалами кримінального провадження №32016100060000117, згідно якого, ОСОБА_3 стосовно діяльності ТОВ Кейнфор пояснив наступне: "У кінці грудня 2016 року мій знайомий на ім`я ОСОБА_4 запропонував мені заробити грошей шляхом оформлення мене директором підприємства за що пообіцяв грошову винагороду в розмірі 5000-7000 гривень на що я погодився через скрутне матеріальне становище… Дане підприємство реєструвалося без мети ведення фінансово-господарської діяльності як фіктивне . Декларації, інші документи податкової звітності, договори тощо мною особисто не підписувалися оскільки не мав відповідних навичок…. Ким саме складалися документи від імені товариства мені не відомо .

Отже, за результатами досудового розслідування було встановлено, що ТОВ Кейнфор створено з метою прикриття незаконної діяльності та те, що від імені цього підприємства діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника товариства та не мали законних підстав для підписання документів.

Проаналізувавши вищезазначені матеріали, а також доводи позивача, наведені ним у позові, суд ставить під сумнів реальність здійснених господарських операцій з вказаними контрагентами, з огляду на наступне.

Податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов`язкові реквізити, зокрема, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що у сукупності надає первинному документу юридичної значимості для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об`єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій); 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, 6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов`язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних по суті та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази відповідно до положень ст.90 КАС України за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч.2 ст.73 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України (щодо обов`язку доказування), суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій, відсутність розумних економічних причин для їх замовлення, про юридичну дефектність первинних документів, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Що стосується інформації про наявний вирок суду по кримінальному провадженні за ст.205 КК України та встановлення факту фіктивності підприємства-контрагента позивача, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено та у вироці зазначено, крім іншого, що обвинувачений, діючи умисно з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, достовірно знаючи, що фактично не буде займатись підприємницькою діяльністю, здійснював пособництво невстановленим особам у придбанні суб`єктів підприємницької діяльності або діяли безпосередньо для цих цілей.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених у вироці суду та матеріалах досудового розслідування обставин вбачається, що зазначене підприємство-контрагент зареєстроване на підставну особу, яка не мала наміру та не здійснювала фактичної господарської діяльності (дій) та будь-яких операцій від імені цього контрагента, свої повноваження як керівник вказаний громадян не реалізовував, договори та первинні документи не складав та не підписував.

У даному випадку підприємство знаходились поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цих підприємств. При цьому, як вбачається з вироку суду, номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені товариства в частині проведення господарської діяльності, складання первинних та звітних документів, та відсутні відомості щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені товариства. Матеріалами справи також спростовується наявність таких осіб.

Також, достеменно встановлено, що підприємство-контрагент створювалось та діяло з метою прикриття незаконної діяльності, та має всі ознаки фіктивності.

Виходячи з наведеного, спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеними підприємствами-контрагентами, за відносинами з якими сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Долучені до матеріалів справи копії договорів, акти приймання-передачі за цими договорами та інші документи не є підтвердженням реальності здійснення господарських операцій.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Відтак, у даному випадку, суд приходить до висновку, що за спірними операціями із зазначеним контрагентом лише оформлювались окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого стало отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/податкових документів для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку та, в сукупності, відповідно, свідчить про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод, що, у свою чергу, свідчить про законність та обґрунтованість висновків відповідача та оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.2 ст.76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відповідність фактичним обставинам та нормам податкового законодавства висновків Акту перевірки та, відповідно, оскаржуваного податкового-повідомлення рішення, а відтак підстав для визнання противними та скасування останнього не має.

Доводи позивача та надані ним матеріали, досліджені та оцінені судом, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного. У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відтак, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, на підставі ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальності Україна-Енергосервіс, ЛТД відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.А. Качур