Рішення

від 27.11.2019 по справі 640/18799/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2019 року № 640/18799/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Девелопмент Енд Піпл до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Девелопмент Енд Піпл з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №КВ796/32/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-351 від 07.05.2019, прийняту Головним управлінням Держпраці у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач дійшов безпідставних висновків про використання ТОВ Девелопмент Енд Піпл праці осіб, з якими не укладені трудові договори. Як зазначає позивач, у 2019 році підприємством було укладено ряд цивільно-правових угод, на підставі яких фізичними особами, що взяли на себе зобов`язання виконавців за вказаними договорами, надавалися послуги, вид яких визначався на підставі попередньої усної домовленості із замовником.

Позивач стверджує, що обумовлені договорами послуги виконувались зобов`язаною стороною самостійно і на власний ризик, зазначені особи не підпорядковувались керівництву ТОВ Девелопмент Енд Піпл та внутрішньому трудовому розпорядку, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що особи, з якими були укладені цивільно-правові договори, виконували трудові функції без укладення трудового договору.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що у ході інспекційного відвідування посадовими особами Головного управління Держпраці у Київській області було виявлено п`ять осіб, які виконували трудові обов`язки у ТОВ Девелопмент Енд Піпл без укладення трудових договорів.

За таких обставин відповідач вважає, що обґрунтовано притягнув позивача до юридичної відповідальності у вигляді штрафу за порушення законодавства про працю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі №640/18799/19 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Протокольною ухвалою суду від 11.11.2019 вирішено здійснювати подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 15.04.2019 по 16.04.2019 Головним управлінням Держпраці у Київській області відповідно до направлення на проведення інспекційного відвідування від 22.03.2019 № 796 було проведене інспекційне відвідування ТОВ Девелопмент Енд Піпл на предмет дотримання вимог законодавства про працю.

Результати інспекційного відвідування оформлені актом від 16.04.2019 №КВ796/32/АВ (далі - Акт інспекційного відвідування) (а.с. 66-73).

У ході інспекційного відвідування відповідачем встановлено, що між ТОВ Девелопмент Енд Піпл та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 були укладені цивільно-правові угоди, на підставі яких зазначені фізичні особи зобов`язувались надавати послуги: (1) з прибирання номерів; (2) розвантажувально-навантажувальних послуги; (3) наклеювання стікерів.

Проаналізувавши умови зазначених договорів у взаємозв`язку поясненнями, відібраними у посадових осіб ТОВ Девелопмент Енд Піпіл , зміст та характер послуг, що надавались за вказаними договорами, спосіб, у який вони надавались, відповідач дійшов висновку, що між ТОВ Девелопмент Енд Піпл та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 фактично існують трудові відносини.

Таких висновків відповідач дійшов встановивши, що:

- за умовами договорів послуги надаються виключно на підставі попередньої усної домовленості, що здійснюється не пізніше ніж за 12 годин до необхідного клієнту замовника часу надання послуг, під час якої сторонами визначається перелік послуг, що свідчить про участь замовника у процесі надання послуг;

- замовнику надається право обмеження доступу виконавця на територію клієнта замовника, що свідчить про підпорядкованість виконавця замовнику;

- у договорі не визначено які саме, у якому обсязі та на який строк будуть надані послуги виконавцем, що обумовлює саме процес праці;

- умови договору зобов`язують виконавця знати і дотримуватись правил і порядку використання обладнання клієнта замовника, правил й норм охорони праці і пожежної безпеки та санітарних норм, при цьому виконавець не є найманим працівником ні замовника, ні клієнта замовника.

Розглянувши матеріали інспекційного відвідування на підставі обставин, зазначених в Акті інспекційного відвідування, Головне управління Держпраці у Київській області дійшло висновку про порушення ТОВ Девелопмент Енд Піпл вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України у зв`язку з допущенням працівників до роботи без укладення трудових договорів.

За порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 Кодексу адміністративного судочинства України Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято постанову від 07.05.2019 №КВ796/32/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-351, якою на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України позивачеві визначений штраф у розмірі 625950,00 грн. (а.с. 93-96).

Не погоджуючись із застосованими штрафними санкціями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V.

Відповідно до частин 1, 3 та 11 статті 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб`єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Частиною 1 статті 7 Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Згідно з частиною 2 статті 7 Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Відповідно до частини 5 статті 7 Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Згідно з частиною 3 статті 6 Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (КЗпП України).

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З аналізу наведених правових норм слідує, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання не індивідуально-визначеної роботи, а трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правового договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, які визначаються після закінчення роботи і оформляються актами передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Цивільно-правовим договором може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовим договором не робиться.

Визначальною ознакою, що відрізняє трудовий договір від цивільно-правового, є те, що трудовим договором регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець за цивільно-правовим договором на відміну від працівника за трудовим договором не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Ще одна відмінність між цивільно-правовим та трудовим договорами полягає в тому, що відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства і не може змінюватися сторонами трудового договору, а відповідальність у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 26.09.2018 у справі №822/723/17.

Встановлюючи належне оформлення трудових відносин у спірний період ТОВ Девелопмент Енд Піпл з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , судом досліджено цивільно-правові договори № 42 від 04.03.2019, № 122 від 06.06.2019, № 39 від 04.03.2019, № 41 від 04.03.2019, № 23 від 08.02.2019, № 50 від 01.04.2019 зі змісту яких вбачається, що останні надають послуги на підставі попередньої усної домовленості, що здійснювалася не пізніше ніж за 12 годин до необхідного клієнту замовника часу надання послуг шляхом інформування виконавця у телефонному режимі на вказаний у договорі номер телефону (а.с. 8-9; 10-11; 20-21; 22-23; 38; 80-81).

Згідно з пунктом 1.3 цивільно-правових договорів перелік послуг, які будуть надаватися за даним договором, у кожному конкретному випадку визначається сторонами під час попередньої усної домовленості, відповідно до пункту 1.2 договору та будуть вказуватись в актах приймання-передачі наданих послуг, що складатимуться за результатами їх надання.

З наданих договорів вбачається, що виконавці не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку та самостійно організовують процес виконання робіт.

За результатами виконаних робіт сторонами підписано акти прийому передачі наданих послуг від 07.03.2019 за цивільно-правовим договором № 39 від 04.03.2019 (а.с. 12), від 15.03.2019 за цивільно-правовим договором № 41 від 04.03.2019 (а.с. 13), від 15.03.2019 за цивільно-правовим договором № 42 від 04.03.2019 (а.с. 14), від 17.06.2019 за цивільно-правовим договором № 122 від 06.06.2019 (а.с. 14а), що вказує на завершення процесу виконання робіт кінцевим результатом.

Судом були проаналізовані акти прийому передачі наданих послуг, якими оформлювалось надання послуг за договорами між ТОВ Девелопмент Енд Піпл та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 у березні 2019 року надав послуги з наклеювання стікерів (30 432 стікери вартістю 0,01 грн. за стікер) та розвантажувально-навантажувальні послуги клієнту замовника (протягом 6 годин вартістю 7 грн./год.), ОСОБА_1 надавала послуги з прибирання номерів клієнта замовника (протягом 6 годин вартістю 7 грн./год.) та наклеювання стікерів (54 310 стікери вартістю 0,01 грн. за стікер), ОСОБА_4 також надавала послуги з прибирання номерів клієнта замовника (протягом 23 годин вартістю 7 грн./год.) та наклеювання стікерів (54 310 стікери вартістю 0,01 грн. за стікер), ОСОБА_5 надавала послуги з прибирання громадських зон клієнта замовника (протягом 44 годин вартістю 7 грн./год.) та наклеювання стікерів (20062 стікери вартістю 0,01 грн. за стікер).

Аналіз наведеного свідчить, що вартість таких послуг оплачувалась залежно від визначеної у актах послуги та обсягу роботи.

Також у матеріалах справи міститься відомість на виплату № ЦПХ8 та № ЦПХ5, у яких відображено розмір виплати позивачем готівки за березень 2019 року та за червень 2019 року, що кореспондується із вартістю виконаних послуг за договорами цивільно-правового характеру (а.с. 24, 33).

У наданих до суду письмових поясненнях представник позивача зазначила, що ТОВ Девелопмент Енд Піпл були укладені цивільно-правові договори, зокрема, з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Зважаючи на проведення перевірки у квітні 2019 року на вимогу інспектора були надані для огляду договори, які були укладені у квітні 2019 року. Проте, будь-яких послуг за вказаними договорами (за квітень 2019 року) зазначені особи не надавали, у зв`язку з чим відповідні додатки до зазначених договорів з переліком послуг заповнені не були, так як сторони не досягли домовленості щодо їх надання за відсутності відповідного замовлення зі сторони клієнтів позивача.

Представник позивача також пояснила, що відповідно до наданих до позову відомостей про виплату готівки, ОСОБА_1 надавала послуги в березні 2019 року на підставі укладеного договору, а ОСОБА_5 лише у червні 2019 року, тобто лише тоді коли з`являлося замовлення клієнтами та вказаними особами фактично надавалися послуги. Інші укладені договори у квітні 2019 фактично не були виконані за відсутності замовлень на такі послуги

У письмових поясненнях наданих суду ОСОБА_1 підтвердила, що підписувала з позивачем декілька договорів, проте послуги виконувала лише у березні 2019 року (а.с.112).

ОСОБА_5 також надала пояснення, у яких зазначила, що працювала на основній роботі медичною сестрою операційного відділення хірургічного профілю з 23.07.2019. До компанії ТОВ Девелопмент Енд Піпл звернулася за можливістю додаткового заробітку. Договори підписувала декілька разів, проте послуги надавала в червні місяці 2019 року. Замовлення компанії отримувала по телефону. Після завершення надання послуг зв`язків з позивачем не підтримувала, проживає та працевлаштована в місті Яготин. На підтвердження зазначених пояснень долучила копію паспорту серії НОМЕР_3 від 10.06.2003, копію трудової книжки серії НОМЕР_2 від 07.08.1992 (а.с. 114; 115; 116-123).

Суд зазначає, що пояснення вказаних осіб в частині способу організації роботи, порядку визначення її обсягу і змісту, передачі її результатів, є подібними, узгоджуються між собою і дають підстави для таких висновків.

Відносини, що склались між ТОВ Девелопмент Енд Піпл та вказаними фізичними особами, характеризуються такими визначальними елементами цивільно-правових відносин як ініціативність, рівність, самостійність. Зокрема, зміст викладених пояснень дає підстави стверджувати, що виконавці усвідомлювали свою участь як сторони цивільно-правового договору та/або вступали у відносини з ТОВ Девелопмент Енд Піпл з ініціативою виконати певний обсяг послуг за винагороду; з виконавцями погоджувався вид послуг та їх кількість (обсяг) у спосіб, характерний для цивільно-правових відносин; приймання-передавання робіт відбувалось у певному матеріальному виразі.

Окрім того, з акту інспекційного відвідування від 16.04.2019 №КВ796/32/АВ судом встановлено, що перевірку відповідачем проведено за фактичним місцезнаходженням ТОВ Девелопмент Енд Піпл , а саме: м. Київ, вул. Антоновича, 51, офіс 1309 (а.с.66).

З додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна № 25 ор від 03.09.2018 (а.с.139-140) убачається, що позивач орендує нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Антоновича , буд. 51 (кабінет 1309) площею 41,6 м2.

Відповідно до штатного розпису, затвердженого наказом директора ТОВ Девелопмент Енд Піпл № 17 від 01.03.2019, у штаті позивача працює п`ять осіб (а.с., 146, 147).

Відтак, фізичне перебування інших осіб у приміщенні площею 41,6 м2, що є фактичним місцезнаходженням позивача, та в якому проведено інспекційне відвідування, вбачається судом неможливим.

Ураховуючи встановлені судом обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає помилковим висновок Головного управління Держпраці у Київській області про порушення ТОВ Девелопмент Енд Піпл вимог частини 3 статті 24 КЗпП внаслідок допущення працівників до роботи без укладення трудового договору.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 9 389,25 грн., що підтверджується оригіналом квитанції від 20.09.2019 № ПН193593С1 (а.с.4).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем за звернення з позовною заявою судовий збір у сумі 9 389,25 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області.

Також позивач просить присудити на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн., з приводу чого суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим суд звертає увагу, що статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини 5 статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії , заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Девелопмент Енд Піпл (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням Едвайс в особі Старика Володимира Михайловича (Адвокат) було укладено договір про надання юридичної допомоги від 22.04.2019 № 22-04/19, за яким адвокат зобов`язався надавати за дорученням клієнта юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.2.1 кінцевий фактичний розмір винагороди фіксується в актах передачі приймання послуг, які оформляються сторонами за результатами кожного місяця надання послуг (а.с.47-50).

Позивачем на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн. додано акт прийому-передачі послуг від 26.09.2019 на суму 10 000,00 грн. з предметом послуги: опрацювання матеріалів справи (постанова про накладення штрафу №КВ796/32/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-351 від 07.05.2019, первинні документи, укладені цивільно-правові договори тощо) та підготовка позиції захисту (а.с.162); акт прийому-передачі послуг від 31.10.2019 на суму 20 000,00 грн. з предметом послуги: підготовка та подання заяви про забезпечення позову, моніторинг розгляду заяви та отримання ухвали суду, підготовка та подання позовної заяви, формування додатків, моніторинг призначення справи до судового розгляду (а.с.163); акт прийому-передачі послуг від 06.11.2019 на суму 40 000,00 грн. з предметом послуги: участь у судовому засіданні 04.11.2019, підготовка додаткових пояснень у справі, формування додатків, подання пояснень через канцелярію суду та направлення відповідачу копій, авансування витрат на участь у судовому засіданні 11.11.2019 та отримання судового рішення (а.с.164), копії квитанцій до прибуткового касового ордера №26 від 26.09.2019 (а.с. 165), №31 від 31.10.2019 (а.с. 166), № 06 від 06.11.2019 (а.с. 167).

Відповідно до вказаних квитанцій позивач здійснив оплату у розмірі 70 000,00 грн. за отриману юридичну допомогу.

Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), оскільки вартість наданих позивачу відповідно до рахунку послуг є завищеною.

Суд звертає увагу на те, що ухвала про забезпечення позову позивачем до суду не подавалась, ухвала суду з розгляду заяви про забезпечення позову не виносилася.

Крім того, дана категорія справ є типовою, всі додатки до позовної заяви були наявні в позивача, а документи, долучені до письмових пояснень, були наявні у представника та отримані на виконання договору про надання правової допомоги.

У зв`язку з цим, враховуючи складність адміністративної справи та обсяг та зміст позовної заяви з доданими до неї документами, суд вважає, що позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.

Керуючись статтями 77, 134, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №КВ796/32/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-351 від 07.05.2019, прийняту Головним управлінням Держпраці у Київській області.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Девелопмент Енд Піпл (ідентифікаційний код 39914525, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 5/1-А) судовий збір у розмірі 9 389 (дев`ять тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн. 25 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (ідентифікаційний код: 39794214, місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10).

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Девелопмент Енд Піпл (ідентифікаційний код 39914525, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 5/1-А) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (ідентифікаційний код: 39794214, місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено - 27.11.2019.

Суддя Т.П. Балась