Постанова

від 27.11.2019 по справі 200/6381/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року справа №200/6381/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Гайдара А.В., Міронової Г.М.,

секретар судового засідання - Сухов М.Є.,

за участю:

представника позивача - Балашова Ю.В., договір № 01/2019 від 29.01.2019 року,

представника відповідача - Груєнка С.Л., договір № 14/05-99-08-06 від 07.11.2019 року,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДФС у Донецькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий дім 7Я на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року у справі № 200/6381/19-а (головуючий І інстанції Стойка В.В., повний текст рішення складено 16 серпня 2019 року у приміщенні суду за адресою: вул. Добровольського, 1, м. Слов`янськ Донецької області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий дім 7я до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Видавничий дім 7Я (далі-позивач, ТОВ Видавничий дім 7Я ) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі-відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0036324603 від 14.02.2019 року про нарахування штрафу у розмірі 430238,99 грн та стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати судового збору у сумі 6453,58грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 35000,00 грн та прямі витрати пов`язані з претензійною та позовною роботою - по факту підтвердження (а.с. 4-9).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0036324603 від 14.02.2019 року про нарахування штрафу у розмірі 430238,99 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий дім 7Я судовий збір у розмірі 6453,58 грн (а.с. 156-160).

29 серпня 2019 року позивачем до Донецького окружного адміністративного суду подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення в якій зазначено, що питання щодо витрат на правничу допомогу судом не вирішено (а.с. 161).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення у зв`язку з тим, що вказане питання вирішено в абзаці 59 мотивувальної частини рішення від 07.08.2019 року (а.с. 168).

Відповідач з вказаним рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що для звільнення від відповідальності, передбаченої п.1201.1. ст. 1201 ПК України, необхідна наявність двох обов`язкових складових, а саме податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Вважає, що податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. На думку податкового органу, реєстрація податкових накладних, у яких відображені операції, що оподатковуються за ставками 7% та/або 20%, а також розрахунків коригування, що передбачають збільшення суми ПДВ, після граничного терміну реєстрації, тягне за собою застосування штрафної санкції за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі, визначеному п.1201.1. ст. 1201 ПК України (а.с. 169-170).

Позивачем також подана апеляційна скарга на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року, проте лише в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у сумі 35000,00 грн, яка обґрунтована тим, що підтвердження фактичного розміру витрат було подано разом з позовом. Згідно умов договору досить чітко визначено, що клієнт сплачує (вже сплатив) гонорар за претензійну, позовну роботу та представлення клієнта у Донецькому окружному адміністративному суді, що складає 35000,00 грн. Відповідно до пункту 5.1 договору від 29.01.2019 року між позивачем та Адвокатським бюро Балашов та партнери не залежно від кількості та видів юридичних дій, вартість обумовлена стадією судового розгляду. Вказана стадія розпочалась скаргою до ДФС України та завершилась винесенням рішення по суті судом першої інстанції. Зазначає, що позивачем було долучено до позову попередній розрахунок витрат/гонорару за надану правничу допомогу. Вважає, що на підставі документів, які знаходяться в матеріалах справи, можливо розглянути компенсацію витрат на правову допомогу. Просив змінити рішення по даній справі в частині відмови стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35000,00 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати за звернення до апеляційної інстанції, прямі витрати, пов`язані з претензійною та позовною роботою - по факту підтвердження (а.с. 174-176).

Також, від позивача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що операції при здійсненні господарської діяльності ТОВ Видавничий дім 7Я підпадають під операції, звільнені від оподаткування. Зведена податкова накладна не є податковою накладною, яка безпосередньо складається на продаж товарів/послуг. Вважає, що суд першої інстанції вірно вирішив, що відповідач помилково застосував приписи п.201.10 ст.201 та п.1201.1. ст. 1201 ПК України, щодо спірних правовідносин. Просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення та в подальшому продублював вимоги прохальної частині які викладені ним в апеляційній скарзі визначивши лише суму у 10000,00 грн за супровід справи у Першому апеляційному адміністративному суді. Доповнив вимоги своєї апеляційної скарги посиланням на висновки, які викладені у Додатковій постанові Верховного Суду від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17, відповідно до яких розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю (а.с. 232-235).

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Суд, заслухав суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційних скарг, встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю відповідальністю Видавничий дім 7Я є юридичною особою (код ЄДРПОУ 34273646, розташований за аресою: 87515, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Торгова, 10, основний вид економічної діяльності якої: 58.14 Видання журналів і періодичних видань (а.с. 45-51).

Головним державним інспектором Маріупольського управління Головного управління ДФС Донецької області було проведено камеральну перевірку та складено акт № 374/05-99-46-03/34273646 від 21 січня 2019 року з питань не подання звіту про суми податкових пільг за 1 квартал, 1 півріччя 2018 року, 3 квартали 2018 року, несвоєчасну реєстрацію податкових накладних з датою виписки січень 2017 року - травень 2017 року, липень 2017 року - листопад 2018 року за висновками якого, в тому числі, встановлено порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в частині порушення термінів реєстрації податкових накладних, а саме:

- реєстрація податкових накладних складених у січні 2017 року - травні 2017 року, липні 2017 року - листопаді 2018 року на суму ПДВ 4 302389,89 грн. із затримкою до 15 календарних днів (а.с. 14-18).

Позивачем 04.02.2019 року було надано заперечення до акту перевірки від 21.01.2019 року, які за результатами розгляду відповідачем 12.02.2019 року були залишені без задоволення, а висновки зазначені у акті перевірки - без змін (а.с. 24-31).

На підставі зазначених висновків акту перевірки податковим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0036324603 від 14.02.2019 року про нарахування штрафу у розмірі 430238,99 грн (а.с. 20-23).

На вказане податкове повідомлення-рішення ТОВ Видавничий дім 7Я 26.02.2019 року було подано скаргу, яка за результатами розгляду рішенням відповідача від 24.04.2019 року була залишена без задоволення (а.с. 32-43).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення № 0036324603 від 14.02.2019 року протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу податкового органу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно підпунктів а, б пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Як встановлено судом першої інстанції позивач має від діяльності Код КВЕД 58.14 видання журналів і періодичних видань, які звільняються від оподаткування ПДВ згідно з пп.197.1.25 п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України. Зазначена обставина не є спірною.

Згідно з пп.197.1.25 п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання (передплати) та доставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації (крім видань еротичного характеру) вітчизняного виробництва, підготовлення (літературне, наукове і технічне редагування, коригування, дизайн та верстка), виготовлення (друк на папері чи запис на електронному носієві), розповсюдження книжок, у тому числі електронного контенту (крім видань еротичного характеру) та дитячих книжкових видань, вітчизняного виробництва, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови вітчизняного виробництва на митній території України.

Судом також було встановлено, що спірні накладні, які згідно з актом перевірки зареєстровані позивачем з порушенням граничних термінів реєстрації, були складені позивачем для операцій, які звільнені від оподаткування.

Пунктом 198.5. ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

Відповідно до п.199.1. ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Згідно з п.201.5. ст.201 Податкового кодексу України для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Абзацом четвертим п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 8 Наказу Міністерства фінансів № 1307 від 31.12.2015 року (далі Порядок № 1307) Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини робиться помітка X та зазначається тип причини: , в тому числі 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1307 у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися:

1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування;

2) в операціях, звільнених від оподаткування;

3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

У зведених податкових накладних, у яких зазначено код ознаки 1 або 2, у графі Отримувач (покупець) платник податку зазначає власне найменування (П.І.Б.), у рядку Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця) проставляється умовний ІПН 600000000000 , рядок Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта не заповнюється, а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

Колегія суддів зазначає, що у такому самому порядку складається податкова накладна у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, за якими не були нараховані податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України (для товарів/послуг, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту) у межах балансу платника податку для невиробничого використання; використання товарів/послуг, за якими не були нараховані податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України (для товарів/послуг, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), в операціях, які не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування; використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг, за якими не були нараховані податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України (для виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), не в господарській діяльності; визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, за якими не були нараховані податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту) та які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Зі змісту спірних податкових накладних вбачається, що вони були складені на підставні пункту 11 Порядку № 1307, а саме в них зазначено:

- позначка X про те, що податкова накладна не видається покупцю;

- позначка X про те, що це зведена податкова накладна;

- тип причини - 09 Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість ;

- Продавець - найменування та ІПН позивача;

- Покупець - найменування позивача та умовний ІПН 600000000000 ;

- Ряд І-VI з урахуванням ставки ПДВ: (відповідно 20 % (ряд. ПІ, V), 7 % (ряд. IV, VI));

- ряд. VII - IX не заповнюються;

- графа 4 - зазначено грн. ;

- графи з, 5 - 9 - не заповнені (а.с. 52-74).

Відтак, позивачем були складені та надіслані відповідачу зведені податкові накладні відповідно до вимог п. 198.1 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України та Порядку № 1307.

Разом з тим, будь яких порушень щодо складання зазначених накладних відповідачем встановлено не було.

Як вже було зазначено, в податкових накладних позивачем зазначався код 09 - тип причини, що означає, що податкові накладні складені на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування.

Судами встановлено, що спірні податкові накладні були складені наприкінці податкових періодів, направлені до єдиного реєстру з затримкою 2-5 днів. Зазначена обставина не є спірною.

Відповідно до п. 201.10. статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Разом з тим, пунктом 1201.1. ст. 1201 Податкового кодексу України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постанчання товарів/послуг для операцій: які звільенні від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладенняна платника податку на додану варстість на якого відповідно до вимог статеї 192 та 201 цього кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану варстість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних /розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану варстість, зазначеної в таких податкових накладних/рахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартісить, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/рахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

З аналізу викладеної норми вбачається, що для звільнення від відповідальності, передбаченої п.1201.1. ст. 1201 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обставин: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Отже, зведена податкова накладна не є податковою накладною, яка безпосередньо складається на продаж товарів/послуг.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховних суд по справі № 816/1488/17 від 04 вересня 2018 року.

Отже, законодавець вставив особливий порядок складання зведених податкових накладних по господарським операціям, які звільняються від оподаткування ПДВ, та звільнив від відповідальності за відсутність їх реєстрації протягом граничного строку, які передбачені п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідач помилково застосував приписи п. 201.10. статті 201, та п.1201.1. ст. 1201 Податкового кодексу України щодо спірних правовідносин, що в подальшому призвело до винесення податкового повідомлення-рішення, яким протиправно нараховані позивачу штрафні санкції.

Щодо вимог апеляційної скарги позивача та правомірності висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 35000,00 грн, та понесених судових витрат позивачем за звернення до суду апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено договір про надання правової допомоги від 29.01.2019 року № 22/12-6 з Адвокатським бюро Балашов та партнери .

Зі змісту вказаного договору вбачається, що розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокатському бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, а саме претензійну роботу та представлення клієнта у Донецькому окружному адміністративному суді становить 35000,00 грн. Підготовка процесуальних документів у другий судовій інстанції та представлення клієнта у Першому апеляційному адміністративному суді становить 10000,00 грн (а.с. 89-90).

Позивачем до позову було долучено попередній розрахунок витрат/гонорару за надану правничу допомогу в якому детально описані надані послуги (а.с. 10).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на виконання умов вказаного договору сума у розмірі 35000,00 грн сплачено позивачем на рахунок Адвокатського бюро Балашов та партнери платіжним дорученням № 291 від 08.05.2019 року (а.с. 11).

Окрім того, надання позивачу послуг з правової допомоги (що становлять предмет договору від 29.01.2019 року № 22/12 між позивачем та адвокатським бюро) підтверджується підписаним сторонами Актом надання послуг № 37 від 19 серпня 2019 року (а.с. 164).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає співрозмірними заявлені до стягнення позивачем витрати із складністю справи та обсягом наданих послуг у суді першої інстанції, отже витрати на правову допомогу та представництво адвокатським бюро позивача у Донецькому окружному адміністративному суді у розмірі 35000,00 грн підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.

Разом з тим, позивачем також понесені судові витрати при зверненні з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції у розмірі 14802,50грн. Вказана сума складається, із сплаченого позивачем судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у сумі 4802,50грн (а.с. 178, 193) та судових витрат при представництві адвокатським бюро інтересів позивача у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000,00грн відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 29.01.2019 року № 22/12-6 (а.с. 90, 236). Вказані суми підтверджуються платіжними дорученнями № 569 від 18 вересня 2019 року, № 599 від 2 жовтня 2019 року, № 620 від 10 жовтня 2019 року. Та наданим в судовому засіданні суду апеляційної інстанції Актом надання послуг № 12 від 26.11.2019 року (а.с. 178, 193, 236).

За таких обставин судом встановлено, що понесені позивачем витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10000,00 є співмірними із наданими послугами, підтверджуються наявними у справі доказами та відповідачем не було заявлено клопотання про їх зменшення. Щодо суми 4802,50грн, суд зазначає, що вона також повертається позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки складається з судового збору та відповідно до приписів ст. 139 КАС України підлягає поверненню у разі задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що суд не має права змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Вказана позиція викладена у Додатковій постанові Верховного Суду від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив справу по суті позовних вимог, проте, невірно вирішив питання щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну допомогу, внаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає зміні в зазначеній частині.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року у справі № 200/6381/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий дім 7я до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий дім 7я на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року у справі № 200/6381/19-а - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року у справі № 200/6381/19-а - змінити в мотивувальній частині стосовно витрат на професійну допомогу та в абзаці третьому резолютивної частини після 58 коп. доповнити текстом наступного змісту та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 35000 (тридцять п`ять тисяч) гривень.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року у справі № 200/6381/19-а - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028; 87526, Донецька область м. Маріуполь, вул.130 Таганрогської дивізії, буд. 114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий дім 7Я (ЄДРПОУ 34273646; 87515, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Торгова, 10) судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 14802 (чотирнадцять тисяч вісімсот дві) гривні 50 копійок.

Повний текст постанови складений та підписаний 27 листопада 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач: І.В. Геращенко

Судді: А.В. Гайдар

Г.М. Міронова