Постанова

від 27.11.2019 по справі 640/19738/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19738/18 Суддя першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на проголошене о 14 годині 09 хвилин рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року, повний текст якого складено 27 серпня 2019 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Спецметалзбут до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Спецметалзбут (далі - Позивач, ТОВ Компанія Спецметалзбут ) до Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач-1, ДФС України) про:

- визнання протиправними та скасування рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 01.11.2018 року № 974201/41006386, № 974200/41006386 та № 974202/41006386;

- зобов`язання ДФС України зареєструвати податкові накладні ТОВ Компанія Спецметалзбут від 17.09.2018 року № 1 та № 2, від 18.09.2018 року № 3 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2019 року залучено до участі у справі Головне управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач-2, ГУ ДФС у м. Києві) в якості співвідповідача.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, Відповідачем-2 не було доведено правомірність дій щодо відмови у реєстрації податкових накладних, а тому, оскільки Позивачем надані всі необхідні документи для реєстрації податкових накладних, належним способом захисту прав останнього поряд зі скасуванням рішень є зобов`язання ДФС України зареєструвати податкові накладні датою її подання.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому, з посиланням на норми чинного законодавства, якими регламентовано порядок зупинення реєстрації податкових накладних, вказує на обґрунтованість оскаржуваних рішень контролюючого органу, оскільки Позивачем не було надано на підтвердження реальності господарських операцій рахунки-фактури та сертифікат відповідності товару.

Після усунення визначених в ухвалі від 11.10.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.11.2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначає, що ним були надані всі документи, які підтверджують реальність господарських операцій та необхідні для реєстрації податкових накладних, а оскаржувані рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві не містить обґрунтувань його прийняття із посиланням на документи, які повинно було надати ТОВ Компанія Спецметалзбут для реєстрації податкових накладних. Наголошує на правильності позиції суду першої інстанції про те, що в оскаржуваних рішення жодного посилання на конкретні недоліки поданих платником податків документів контролюючим органом не надано.

У судовому засіданні представник Апелянта та Відповідача-1 доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив її вимоги задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що 04.06.2018 року між ТОВ Компанія Спецметалзбут (Постачальник) та ТОВ Науково-виробниче підприємство Металургійний ресайклінг (Покупець) укладено договір № 2018/11, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар у об`ємі базового об`єму поставки на умовах цього договору.

Згідно специфікації від 14.09.2018 року № 3 до договору від 04.06.2018 року № 2018/11 сторони погодили поставку мідних анодів у кількості 65 тон, вартістю 12 784 200,00 грн., на умовах поставки DAP - склад покупця (м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, 172) на вересень 2018 року (а.с. 29).

На підставі видаткових накладних від 17.09.2018 року № РН-57, № РН-58 та від 18.09.2018 року № РН-59 ТОВ Компанія Спецметалзбут здійснило поставку ТОВ Науково-виробниче підприємство Металургійний ресайклінг мідних анодів.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 17.09.2018 року ТОВ Компанія Спецметалзбут складено податкові накладні №1 на загальну суму 3 313 894,10 грн., у тому числі ПДВ 662 778,82 грн., та №2 на загальну суму 3 579 739,90 грн., у тому числі ПДВ 715 947,98 грн., які засобами електронного зв`язку були 11.10.2018 року подано до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 18.09.2018 року ТОВ Компанія Спецметалзбут складено податкову накладну №3 на загальну суму 3 331 759,20 грн., у тому числі ПДВ 666 351,84 грн., яка засобами електронного зв`язку була 11.10.2018 року подана до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Окружним адміністративним судом міста Києва також встановлено, що 11.10.2018 року ТОВ Компанія Спецметалзбут отримано квитанції №1 про прийняття документів та зупинення реєстрації податкових накладних, оскільки останні відповідають вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Крім того, у даних квитанціях запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 33-35).

Як встановлено судом першої інстанції, 30.10.2018 року ТОВ Компанія Спецметалзбут скерувало до ГУ ДФС у м. Києві пояснення щодо зупинених податкових накладних від 17.09.2018 року № 1, № 2 та від 18.09.2018 року № 3, в яких останнім акцентовано увагу на документальному підтвердженні господарських операцій, за наслідками яких складено зупинені податкові накладні. Також повідомлено контролюючому органу про наявність матеріально-технічної бази, штату працівників та походження поставленого товару (а.с. 166-173).

На підтвердження доводів, викладених у поясненнях, Позивачем було подано контролюючому органу видаткові накладні від 17.09.2018 року № РН-57, № РН-58 та від 18.09.2018 року № РН-59; договір від 04.06.2018 року № 18-72, укладений з ТОВ Костянтинівський завод металургійного обладнання , за яким останній здійснює металургійну обробку давальницької сировини, а також документи на підтвердження виготовлення товару, який був реалізований ТОВ Науково-виробниче підприємство Металургійний ресайклінг (акти виконаних робіт); документи щодо поставки реалізованого товару (договір від 04.06.2018 року № П-4/6-18 та видаткові накладні) та докази наявності у Позивача орендованого приміщення складу (договір від 04.06.2018 року № П-4/6-18-о).

За наслідками розгляду пояснень Позивача комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації прийняті рішення від 01.11.2018 року №974200/41006386, №974201/41006386, №974202/41006386 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 81-83) з підстав: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

За результатами адміністративного оскарження рішеннями ДФС України від 14.11.2018 року №42953/41006386/2, №42952/41006386/2, №42954/41006386/2 скаргу ТОВ Компанія Спецметалзбут на згадані індивідуальні акти залишено без задоволення (а.с. 36-38).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз ст. ст. 185, 201 ПК України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (далі - Порядок №1246), Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 (далі - Порядок №117), суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутність належного обґрунтування Відповідачем-2 підстав відмови у реєстрації поданих Позивачем податкових накладних за умови подання останнім всіх необхідних документів на підтвердження здійснення господарської операції має своїм наслідком скасування оскаржуваних рішень ГУ ДФС у м. Києві із покладенням на ДФС України обов`язку із вчинення дій щодо реєстрації податкових накладних.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 2 Поряду №1246 податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Дане положення кореспондує п. 201.16 ст. 201 ПК України.

Приписи п. 13 Порядку №117 визначають, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Разом з тим, судовою колегією враховується, що окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення спірних правовідносин критерії ризиковості платника податку були визначені листом ДФС України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22.03.2018 року.

При цьому пп. 1.6 п. 6 даних критеріїв містить сім підстав можливості віднесення платника податків до ризикових. Водночас, контролюючим органом всупереч вимог п. 13 Порядку №117 не конкретизовано, саме на якій підставі ТОВ Компанія Спецметалзбут було відносено до ризикових, що, у свою чергу, позбавило платника податків можливості визначити межі необхідних документів та пояснень щодо господарської операції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДФС у м. Києві посилається на те, що згідно чинного законодавства воно наділено повноваженнями на здійснення моніторингу податкових накладних, зупинення їх реєстрації та прийняття подальшого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, щодо такого аргументу контролюючого органу Верховий Суд у постанові від 23.08.2019 року у справі №540/2602/18 сформулював правову позицію, згідно якої наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого, у цій справі, є прийняття рішення, законність якого обґрунтовано перевірена судами попередніх інстанцій.

Судом першої інстанції вірно встановлена безпідставність зупинення реєстрації податкових накладних як передумови прийняття відповідного рішення комісією ГУ ДФС у м. Києві, адже у квитанціях № 1 вказано недеталізовані критерії ризиковості. Крім того, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що такі критерії визначені виключно листом ДФС від 21.03.2018 року №959/99-99-07-18.

При цьому, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.

Крім іншого, суд першої інстанції вірно підкреслив, що у квитанціях взагалі не міститься посилання на рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві про внесення платника податків до переліку ризикових, у той час зупинення реєстрації податкових накладених здійснювалося із застосуванням критеріїв ризиковості платника податків, а не критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Відповідно до п. 15 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Приписи п. п. 18 - 20 Порядку №117 визначають, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно п. 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог чинного законодавства Позивачем засобами електронного документообігу Відповідачу-2 були направлені повідомлення разом з поясненнями щодо фактичного здійснення господарської операції із доданими до них первинними документами. При цьому судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані документи повністю підтверджують реальність господарської операції, на підставі якої Позивачем складені спірні податкові накладні.

Однак, всупереч наданих документів, Відповідачем-2 прийняті рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, із змісту вказаних рішень вбачається, що останні не містять конкретної інформації щодо підстав їх прийняття.

Крім того, жодної інформації щодо причин та підстав для прийняття рішень про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних контролюючим органом не наведено ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду.

Тобто, всупереч визначеній у рішенні підставі його прийняття, як встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом не наведено жодного порушення норми матеріального права, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні про відмову у реєстрації податкових накладних не зазначено (не підкреслено), яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Тобто, Відповідачем-2 не зазначено мотивів та підстав прийняття оскаржуваних рішень.

У свою чергу, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі №822/1817/18.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних була встановлена відсутність рахунків-фактур та сертифікату якості судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як вже було підкреслено раніше, у квитанціях №1 від 11.10.2018 року про зупинення реєстрації податкових накладних не було зазначено критерії ризиковості операцій, яким відповідали податкові накладні.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування податковим органом рішення про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, таке рішення не узгоджується з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Посилання Апелянта на судову практику судів першої та апеляційної інстанції щодо схожих правовідносин судовою колегією оцінюється критично, оскільки в силу ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність захисту прав Позивача шляхом покладення на Відповідача-1 обов`язку з реєстрації податкових накладних від 17.09.2018 року №№1, 2 та від 18.09.2018 року №3 суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно п. 20 Порядку №1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав Позивача, є зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 17.09.2018 року №1 та №2 і від 18.09.2018 року №3 днем їх фактичного подання - 11.10.2018 року.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено 27 листопада 2019 року.