Рішення

від 14.11.2019 по справі 905/1443/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.11.2019 Справа № 905/1443/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,

секретар судового засідання Стрюкова А.О.,

у справі за позовом Державного підприємства «Артемсіль» , м.Соледар, Донецька область,

до відповідача Первинної профспілкової організації Державного підприємства «Артемсіль» , м.Соледар, Донецька область,

про стягнення 975507,81 грн.,

за участю представників:

від позивача - Якушев Ю.В., довіреність,

від відповідача - Букштейн П.Ш., довіреність; голова ППО ДП "Артемсіль" - Попов А.П.,

вільний слухач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

Державне підприємство «Артемсіль» , м.Соледар, Донецька область, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Первинної профспілкової організації Державного підприємства «Артемсіль» , м.Соледар, Донецька область, про стягнення 975507,81 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі ст.ст. 9-1, 10, 13, 252 КЗпП України за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 позивачем покривалися витрати Первинної профспілкової організації Державного підприємства «Артемсіль» з виплат премій та винагород робітникам останньої на загальну суму 975507,81 грн. Позивач, вказує на те, що відповідач не має відношення до медичних, дитячих, культурно-освітніх, учбових, спортивних закладів, між позивачем та відповідачем не укладено жодного договору на обслуговування трудового колективу, тому відповідач не є організацією, що обслуговує трудовий колектив позивача, у зв`язку з чим на нього не розповсюджуються положення ст. 9-1 КЗпП України щодо матеріального заохочення працівників, що обслуговують трудовий колектив і не входять до його складу. Позивач вказує, що відповідач, направляючи листи в адресу позивача щодо покриття своїх витрат з виплати премій та винагород своїм робітникам, створив можливість для збільшення свого майна за рахунок позивача, у зв`язку з чим кошти в розмірі 975507,81грн. підлягають поверненню на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

29.08.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вказує, що відповідно до ст.ст. 11, 14, 15, 19 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , ст. 246 КЗпП України, Статут професійної спілки працівників АПК України (надалі - Статут), первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до Статуту виборні органи, на представництво інтересів членів професійної спілки, у даному випадку Державного підприємства Артемсіль . Посилаючись на п. 8 розділу X Колективного договору укладеного між Адміністрацією ДП Артемсіль , відповідач вказує на те, що працівники, що були обрані та знаходяться у штаті профспілкового комітету, мають право на премії та винагороди, передбачені колективним договором ДП Артемсіль .

24.09.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказує, що посилання відповідача на пункт 8 Колективного договору, як на основний доказ своїх правомірних дій є безпідставним, оскільки передбачена вказаний пункт договору, регулює та відноситься тільки до того періоду, в якому працівник, обраний до профспілкової організації, працював у штаті ДП Артемсіль та мав право на отримання вище перелічених премій у відповідному році.

Ухвалою суду від 09.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1443/19; справу №905/1443/19 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

04.09.2019р. через канцелярію суду представником позивача було подано заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області. Заяву обумовлено тим, що позов подано за насідками перевірки позивача, органами Держаудитслужби України в рамках визначених законодавством повноважень.

Ухвалою від 04.09.2019 року суд відмовив в задоволенні заяви про залучення третьої особи з огляду на невстановлення ним, яким чином рішення суду може вплинути та на права та обов`язки Управління східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області.

17.10.2019р. судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судове засідання 15.11.2019 з`явився, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача у судове засідання з`явилися, проти позову заперечували з мотивів, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 1.1. Статуту Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України, затвердженого 30.03.2017 року, передбачено, що професійна спілка працівників агропромислового комплексу України (скорочене найменування - Профспілка працівників АПК України) є всеукраїнською добровільною, неприбутковою громадською організацією, створеною з метою представництва та здійснення захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів Профспілки - працівників агропромислового комплексу, сільського господарства, харчової та переробної промисловості, обслуговуючих, суміжних галузей, учнівської, студентської молоді та інших категорій організацій, які виявили бажання обслуговуватися Профспілкою. Професійна спілка працівників АПК України має всеукраїнський статус та територіальну сферу діяльності. Професійна спілка працівників АПК України розробляє і затверджує у встановленому порядку свій Статут, який є основним нормативним актом, що регулює внутрішньоспілкову діяльність і є обов`язковим для виконання усіма членами та організаціями Профспілки.

За змістом п. 2.1. Статуту Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України, членом Профспілки може бути кожна особа, яка визнає Статут Профспілки, сплачує членські внески в установленому порядку, при цьому; - працює на підприємстві, в установі, організації, незалежно від форм власності і господарювання, або є членом селянського (фермерського) господарства, кооперативу приватним землекористувачем, які за характером виробничої діяльності відносяться до галузей агропромислового комплексу; - працює у фізичної особи або суб`єкта підприємницької діяльності; - забезпечує себе роботою самостійно; - навчається в навчальному закладі.

Членами Профспілки можуть бути інші громадяни, які виявили бажання вступити до неї і визнають Статут Профспілки, а також громадяни інших держав, які працюють або навчаються в Україні.

Відповідно до 4.1. Статуту Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України, Первинні організації Профспілки створюються шляхом добровільного об`єднання не менше трьох членів Профспілки, зайнятість яких відповідає п. 2.1. цього Статуту. Здійснюють представництво і захист колективних трудових і соціально-економічних прав та інтересів працівників, індивідуальних прав та інтересів членів Профспілки в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у відносинах із роботодавцем, з об`єднаннями громадян, представляють інтереси своїх членів при захисті їх прав у судових органах та інше.

Пунктом 7.1. Статуту передбачено, що профспілка має повну фінансову незалежність, є власником коштів, майна, що знаходяться в її віданні, управлінні і необхідні для здійснення статутної діяльності. Кошти і майно Профспілки утворюється зокрема, із членських профспілкових внесків, відрахувань підприємств і організацій на культурно - масову, спортивну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективними договорами, але не менше норм, встановлених відповідними законодавчими актами (пункт 7.2. Статуту). Адміністративно - господарські витрати Профспілок складаються у тому числі і з утримання штатних працівників Профспілки, в тому числі оплати їх праці, доплати за сумісництво, винагороди за цивільно - правовими договорами, вихідної допомоги при виході на пенсію та інших виплат.

Відповідно до п. 4.9.14 та п. 4.9.15. Статуту Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України, первинна профспілкова організація організовує роботу культурних, спортивних споруд, дитячих оздоровчих закладів, інших соціальних об`єктів, переданих власником (уповноваженим ним органом) у користування або розпорядження Профспілки. Сприяє проведенню культурно-масової та спортивної роботи серед працівників колективу, членів їхніх сімей. Вона має право залучати для здійснення своїх функцій експертів, інших спеціалістів, у разі необхідності оплачує їхню роботу, а не надає послуги трудовому колективу як це стверджує Позивач. Це прямий обов`язок первинної профспілкової організації передбачений п. 24 розділу 8 Колективного договору, що діяв у ревізійний період та діє на даний час, та у якому зазначено, що первинна профспілкова організація зобов`язана Організовувати та забезпечувати повноцінний відпочинок працівників ДП Артемсіль та їх сімей на базі відпочинку та у заміському центрі оздоровлення та відпочинку .

За змістом п.7.1, 7.2 Статуту, Профспілка має повну фінансову незалежність, є власником коштів, майна, що знаходяться в її віданні, управлінні і необхідні для здійснення статутної діяльності.

Кошти і майно Профспілки утворюється, зокрема: - з відрахувань на статутну діяльність від створених Профспілкою, її організаціями фондів, кредитних спілок і підприємств; - коштів та іншого майна, переданого у власність членами Профспілки, громадянами, органами державної влади й місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями або перейшло у власність на правах правонаступництва чи передачі корпоративних прав; - благодійних грошових коштів та інших надходжень на статутну діяльність Профспілки, що не суперечить чинному законодавству; тощо.

За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач є первинною профспілковою організацією Державного підприємства «Артемсіль» .

26.02.2016 року за №10 Виконавчим комітетом Артемівської міської ради був зареєстрований Колективний договір між адміністрацією та Первинною профспілковою організацією Державного підприємства «Артемсіль» на 2016-2018 роки.

У п. 8 розділу X Колективного договору укладеного між Адміністрацією ДП Артемсіль та профспілковим органом зазначено, що на обраних та штатних профспілкових працівників поширюються умови преміювання, виплати винагород, а також гарантії, компенсації і соціально-побутові пільги, що встановлені у колективному договорі, для працівників підприємства, при наявності коштів. Зазначені умови колективного договору діяли у ревізійний період та діють по теперішній час.

Пунктами 1, 2 Додатку №15 до Колективного договору Положення про виплату винагороди працівникам ДП Артемсіль за загальні результати роботи за рік на 2016-2018 роки встановлено, що винагорода за загальні результати роботи підприємства за підсумками за рік виплачується робітникам, керівникам, фахівцям і службовцям, які перебувають у списковому складі підприємства, а також працівникам профспілки та спортивних споруд (пункт 1). Винагорода виплачується у повному розмірі працівникам, які відпрацювали повний календарний рік. Винагорода виплачується також працівникам, які не відпрацювали повний рік з поважних причин, зокрема з причини обрання в державні або профспілкові органи (пункт 2).

Пунктом 5 Додатку №15 до Колективного договору Положення про виплату винагороди працівникам ДП Артемсіль за загальні результати роботи за рік на 2016-2018 роки передбачено, що до стажу роботи, що дає право на отримання винагороди за результати роботи за рік, включається час безперервної роботи на підприємстві, а також час, якщо перед таким періодом та після нього працівник продовжував роботу на підприємстві, зокрема, роботи на виборній посаді державних і профспілкових органів.

Пунктом 5 Додатку №16 до Колективного договору Положення про виплату винагороди працівникам ДП Артемсіль за загальні результати роботи за рік на 2016-2018 роки передбачено, що розмір авансової винагороди кожного працівника залежить від стажу безперервної роботи на підприємстві згідно зі шкалою: від 1 до 2 років коефіцієнт виплати винагороди - 1, від 2 до 3 років - 1,2, від 3 до 5 років - 1,4, від 5 до 10 років - 1,6, від 10 до 15 - 1,8, від більше 15 років - 2,0. Розмір авансової винагороди за квартал залежить від розміру суми, виділеної у даному кварталі на виплату авансової винагороди.

Пунктом 2.1.4 Додатку №17 до Колективного договору Положення про виплату одноразової винагороди за вислугу років працівникам ДП Артемсіль на 2016-2018 роки передбачає, що в стаж роботи, який дає право на отримання одноразової винагороди за вислугу років, включається час роботи на виборних посадах в державних, профспілкових органах, якщо безпосередньо перед часом роботи на виборних посадах і після закінчення цієї роботи виконувалася робота, яка дає право на одержання одноразової винагороди за вислугу років.

Згідно з листами, на підставі яких ДП Артемсіль перераховувало грошові кошти ППО ДП Артемсіль , вказані суми витрачались на наступні виплати згідно з: компенсації за харчування; 13-а заробітна плата; 13-а авансова; вислуга років; щомісячна премія; транспортні послуги, що відповідає пункту 8 розділу Х Колективного договору, пункту 10 розділу VIII Колективного договору, Додаткам 15-17 до Колективного договору.

Так, в період з 2016 по 2018 позивачем були перераховані грошові кошти відповідачу на виплати премій та одноразової винагороди працівникам Первинної профспілкової організації ДП «Артемсіль» в загальній сумі 975507,81грн., в підтвердження чого суду надані наступні такі документи:

- розрахунки нарахування премій працівникам Первинної профспілкової організації ДП «Артемсіль» за жовтень 2015р. - вересень 2018р.;

- розрахунок нарахування одноразової винагороди працівникам Первинної профспілкової організації ДП «Артемсіль» за вислугу років за 2018 рік;

- листи Первинної профспілкової організації ДП «Артемсіль» адресовані ДП «Артемсіль» про відшкодування витрат на преміювання: №104 від 20.10.2016 р., №40 від 18.05.2016 р., №63 від 25.07.2016 р., №2 від 22.01.2016 р., №4 від 08.02.2017 р., №16 від 19.05.2017 р., №55 від 21.09.2017 р., №15 від 19.02.2018 р., №31 від 04.06.2018р., №72 від 15.11,2018р., №85 від 10.12.2018 р.;

- службові записки головного бухгалтера ДП «Артемсіль» про перерахування коштів Первинній профспілковій організації ДП «Артемсіль» від 25.01.2016 р., від 27.10.2016р., від 25.05.2016р., від 26.07.2016 р., від 10.02.2017р., від 22.05.2017 р., від 27.09.2017 р., від 25.02.2018р., від 04.06.2018 р., від 10.12.2018р., від 20.11.2018 р.;

- платіжні доручення на загальну суму 975507,81 грн., а саме: №161 від 26.01.2016р. на суму 23031,59 грн., №1461 від 26.05.2016р. на суму 19528,12 грн., №2295 від 27.07.2016р. на суму 16967,28 грн., №3841 від 31.10.2016р. на суму 45138,92 грн., №463 від 10.02.2017р. на суму 23009,63 грн., №1561 від 23.05.2017р. на суму 51289,53 грн., №3398 від 27.09.2017р. на суму 60 509,13 грн., №657 від 26.02.2018р. на суму 102452,73 грн., №2137 від 04.06.2018 р. на суму 87121,82 грн., №112 від 11.12.2018р. на суму 270624,06 грн., №5445 від 20.22.2018р. на суму 275835,00 грн.;

- акти звірки №22/116 від 25.01.2016р., №22/551 від 26.07.2016р., №22/711 від 26.10.2016р., 22/125 від 10.02.2017р., №22/323 від 22.05.2017р., №22/709 від 27.09.2017р., за період з 27.09.2017р. по 31.12.2017р., №22/700 від 04.06.2018р., №22/1464 від 10.12.2018р., №22/1447 від 19.11.2018р.

Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області 19.04.2019 року був складений Акт Ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства Артемсіль за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 №04.05.07-931/001, згідно з яким встановлено, що ДП Артемсіль проведено зайве витрачання державних коштів на покриття витрат первинної профспілкової організації з виплати премії та винагород особам, що не є працівниками ДП Артемсіль та сплати ЄСВ на загальну суму 950110,43грн. (2016р 110062,50 грн., 2017р. - 120086,30 гри., 2018р. - 727961.64 грн.), що є порушенням ст.41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , від 15.09.1999 № 1045-ХІУ, ст. 252 Кодекси Законів про працю від 10.12.1971, ст.42 Господарського кодексу України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Таким чином, внаслідок допущенного порушення, на думку державного аудитора, підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 950110,43 гривень.

20.06.2019 року на адресу Відповідача скерована претензія №27/05-21 щодо повернення на адресу Позивача неправомірно перерахованих коштів в сумі 950 110,43 грн., але вказана претензія залишена без розгляду та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Як вказує позивач, неповернення вказаних коштів, стало підставою для подання ним даного позову предметом якого є матеріально-правова вимога про стягнення 975507,81 грн., які позивач просить стягнути на підстав ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отримані кошти.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені главою 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Так, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

У сторін по справі відсутні заперечення щодо обставин та розміру перехованих коштів, а існує спір щодо наявності у період з 2015 по 2018 р.р. обов`язку позивача перерахувати кошти та права відповідача їх отримувати.

Стосунки між сторонами даного спору регулюються спеціальними нормами права, а саме положеннями Законів України Про колективні договори і угоди , Про соціальний діалог , Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , КЗпП України.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначаються Законом України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

В ст. 36 Конституції України, зазначено, що громадяни України мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об`єднують громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності.

Відповідно до ст.1 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності професійною спілкою (профспілкою) - є добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). При цьому, первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

Виходячи зі змісту виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач є первинною профспілковою організацією Державного підприємства «Артемсіль» .

Згідно із ст.1 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності членом профспілки є особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески. Членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі. Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.

За приписом ст.34 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності профспілки, їх об`єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності. Право власності профспілок, їх об`єднань виникає на підставі: придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством; передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, державними органами або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності у якій зазначено: За працівниками, обраними до складу виборних органів профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі або організації, зберігаються соціальні пільги та заохочення, встановлені для інших працівників за місцем роботи відповідно до законодавства. За рахунок коштів підприємства цим працівникам можуть бути надані додаткові пільги, якщо це передбачено колективним договором .

В статті 243 Кодексу законів про працю України зазначено, що відповідно до Конституції України та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок.

Держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об`єднаннями громадян.

Статтею 245 Кодексу законів про працю визначено, що працівники мають право брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції), ради трудових колективів, професійні спілки, які діють у трудових колективах, інші органи, уповноважені трудовим колективом на представництво, вносити пропозиції щодо поліпшення роботи підприємства, установи, організації, а також з питань соціально-культурного і побутового обслуговування. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створювати умови, які б забезпечували участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями. Службові особи підприємств, установ, організацій зобов`язані у встановлений строк розглядати критичні зауваження і пропозиції працівників і повідомляти їм про вжиті заходи.

Згідно зі статтею 246 Кодексу законів про працю первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси.

Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та статутом професійної спілки. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності первинних профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі, організації (стаття 249 Кодексу законів про працю).

Гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів встановлено статтею 252 Кодексу Законів про працю.

Частиною 8 статті 252 Кодексу Законів про працю передбачено, що за працівниками, обраними до складу виборних органів профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації зберігаються соціальні пільги та заохочення, встановлені для інших працівників за місцем роботи відповідно до законодавства. На підприємстві за рахунок його коштів цим працівникам можуть бути надані додаткові пільги, якщо це передбачено колективним договором.

Як було встановлено судом, п. 8 розділу X Колективного договору укладеного між Адміністрацією ДП Артемсіль та профспілковим органом зазначено, що на обраних та штатних профспілкових працівників поширюються умови преміювання, виплати винагород, а також гарантії, компенсації і соціально-побутові пільги, що встановлені у колективному договорі, для працівників підприємства, при наявності коштів. Зазначені умови колективного договору діяли у ревізійний період та діють по теперішній час.

У відповіді на відзив, позивач вказує, що передбачені, п. 8 розділу X Колективного договору преміювання, виплати винагород, а також гарантії, компенсації і соціально-побутові пільги, що встановлені у колективному договорі, поширюються на працівників профспілкового органу лише за період до їх обрання у профспілковий орган. Текст колективного таких обмежень не містить, що свідчить про хибне тлумачення позивачем положень Колективного договору.

Проте, зміст положень розділу Х Колективного договору (п.8, п.10) та додатків до нього (п.1 р. 5 Додатку №15, п.1 р. 5 Додатку №16, п.2.1.4. р. 5 Додатку №17) навпаки передбачає обов`язок позивача, як сторони Колективного договору, здійснювати компенсаційні перерахування на користь відповідача.

Таким чином, з огляду на складені правовідносини між сторонами та враховуючи наведені норми законодавства, положення Колективного договору, суд дійшов висновків про наявність обов`язку з боку позивача перерахувати, а з боку відповідача отримати нараховані суми премій та одноразової винагороди працівникам Первинної профспілкової організації ДП «Артемсіль» за загальний період з 2016 по 2018 роки в сумі 975507,81грн.

Суд вважає неналежним доказом по справі Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства Артемсіль за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 №04.05.07-931/001, оскільки зазначений акт не містить відомостей щодо фактичних обставин, які підлягають доведенню в рамках цієї справи.

Судом також не приймається в якості доказу по справі та, відповідно, не оцінюється, інформація, яка надана відповідачем під час судових дебатів щодо наявності конфлікту між керівництвом позивача та відповідачем, оскільки це не має доказової сили в рамках цієї справи.

Отже, враховуючи встановлені обставин справи, зокрема наявність підстав для отримання відповідачем перерахованих ДП Артемсіль коштів, суд дійшов висновків про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки такі кошти набуто за наявності правової підстави, а відповідно і не можуть бути повернуті на підставі ст. 1212 ЦК України.

Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин: рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак: рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин (ст.7 ГПК України).

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. В даному випадку цей обов`язок позивачем не виконаний, оскільки ним не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, тому позовні вимоги, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір, сплачений позивачем за подання даної позовної заяви, слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 73 - 86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Артемсіль» , м.Соледар, Донецька область, до відповідача Первинної профспілкової організації Державного підприємства «Артемсіль» , м.Соледар, Донецька область, про стягнення 975507,81 грн. - відмовити.

В судовому засіданні 14.11.2019р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25 листопада 2019р.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя К.С. Харакоз