Рішення

від 14.11.2019 по справі 910/11134/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2019Справа № 910/11134/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доЖитлово-будівельного кооперативу "Проектувальник-3" простягнення 65 241 грн 83 коп. Представники: від позивача: не з`явились від відповідача: не з`явились Встановив:

15.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" з вимогами до Житлово-будівельного кооперативу "Проектувальник-3" про стягнення 65 241 грн 83 коп. заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення від 25.03.1998 № 5205/4-05, в тому числі: 41 230 грн 77 коп. основного боргу, 8 316 грн 93 коп. інфляційних втрат, 2 730 грн 28 коп. 3 % річних, 4 717 грн 70 коп. пені та 8 246 грн 15 коп. штрафу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення від 25.03.1998 № 5205/4-05 не виконав взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2017 по 28.02.2019 у розмірі 41 230 грн 77 коп., крім того у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором позивачем нараховано 8 316 грн 93 коп. інфляційних втрат, 2 730 грн 28 коп. 3 % річних, 4 717 грн 70 коп. пені та 8 246 грн 15 коп. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/11134/17, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, судове засідання призначено на 23.09.2019.

04.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про відізвання позовної заяви.

18.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення.

У судовому засіданні 23.09.2019 судом оголошено перерву до 21.10.2019.

18.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи та заява про ознайомлення з матеріалами справи.

21.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, письмові пояснення (заперечення) та клопотання про поновлення строків на подачу доказів та клопотань.

У судовому засіданні 21.10.2019 судом оголошено перерву до 12.11.2019.

07.11.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи.

У судовому засіданні 12.11.2019 судом оголошено перерву до 14.11.2019.

Представники сторін у судове засідання 14.11.2019 не з`явилися, клопотання про відкладення судового засідання не подали, про причини своєї неявки суд не повідомили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 14.11.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.03.1998 між Державним комунальним об`єднанням "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником прав та обов`язків якого є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник за договором) та Житлово-будівельним кооперативом "Проектувальник-3" (абонент за договором) було укладено договір № 5205/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов`язався сплатити за вищезазначені послуги згідно умов договору та правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 № 65.

Згідно з положеннями розділу 5 договору встановлено, що даний договір укладається з 25.03.1998 по 25.03.1999 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строку, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Відповідно до пункту 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

У відповідності до пункту 3.4. договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим способом, передбаченим пунктом 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Пунктом 3.6 договору сторони передбачили, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

Відповідно до пункту 3.7 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" цей закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" Послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з:

підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням;

підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення;

об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів;

власниками будинків, що перебувають у приватній власності;

індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила), які є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, суб`єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу послуги з постачання води та прийняття стічних вод на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором на послуги водопостачання та водовідведення № 5205/4-05 від 25.03.1998 за період 01.06.2017 по 28.02.2019 на загальну суму 179 310 грн 43 коп. Факт, обсяги та вартість наданих послуг підтверджується доданими до позовної актами про зняття показань з приладу обліку (підписаних відповідачем), розшифровками рахунків абонента та зведеними відомостями розщеплення сплат (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи).

Відповідно до позовної заяви позивач зазначає, що відповідача в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання по оплаті спожитих послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2017 по 28.02.2019, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиті послуги з постачання води та прийняття стоків у розмірі 41 230 грн 77 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій банківських виписок відповідачем 27.11.2017 на суму 7 389 грн 72 коп., 16.02.2018 на суму 14 921 грн 55 коп., 27.02.2018 на суму 29 555 грн 89 коп., 24.04.2018 на суму 6 350 грн 00 коп., 11.05.2018 на суму 1 930 грн 00 коп., 01.03.2019 на суму 17 600 грн 00 коп. , 06.06.2019 на суму 59 116 грн 64 коп. та 15.07.2019 на суму 21 766 грн 24 коп. проведені оплати за надані послуги з постачання холодної води та прийняття стічних вод за період з червня 2017 року по квітень 2019 на загальну суму 158 630 грн 04 коп.

Разом з тим, позивач додано до матеріалів справи розгорнутий розрахунок позовних вимог, з якого вбачається, що сума основної заборгованості Житлово-будівельного кооперативу "Проектувальник-3" становить 19 464 грн 53 коп.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за надані послуги з постачання холодної води та прийняття стічних вод за період з 01.06.2017 по 28.02.2019 з урахуванням актів зняття показів з приладу обліку (підписаних відповідачем), розшифровок рахунків абонента, зведених відомостей розщеплення сплат та доказів здійснення часткової оплати спожитих послуг, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за спожиті послуги в розмірі 19 464 грн 53 коп., вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 21 766 грн 24 коп. визнається судом необґрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню, оскільки відсутнє порушене право, яке підлягає захисту.

У зв`язку з неналежним виконання зобов`язань за договором на послуги водопостачання та водовідведення, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8 316 грн 93 коп. інфляційних втрат та 2 730 грн 28 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 24.06.2017 по 28.02.2019, 4 717 грн 70 коп. пені, нарахованої за період прострочення з 28.09.2018 по 28.02.2019, та 8 246 грн 15 коп. штрафу за повну або часткову неоплату послуг.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

У відповідності до пункту 4.2. договору сторонами встановлено, що за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 % несплаченої суми.

За несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочки (пункт 4.3 договору).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пунктів 4.2 та 4.3 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов`язання за договором, позивачем було правомірно нараховано пеню, штраф, інфляційні втрати та 3 % річних.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунок пені, наданий позивачем та встановлено його правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

Стосовно нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що позивачем не вірно визначено кінцевий період нарахування, оскільки відповідачем проводилися часткові оплати заборгованості, з огляду на що, за перерахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 634 грн 38 коп. 3 % річних та 8 208 грн 09 коп. інфляційних втрат.

Щодо заявленого позивачем штрафу за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення у розмірі 20 %, суд зазначає, що за перерахунком суду сума штрафу становить 3 892 грн 90 коп. (19 464 грн 53 коп. х 20 %).

З огляду на вищенаведене та доведенням факту несвоєчасності виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 5205/4-05 від 25.03.1998, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 8 208 грн 09 коп. та 2 634 грн 38 коп. відповідно, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача у розмірі 4 717 грн 70 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за повну або часткову неоплату послуг підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 3 892 грн 90 коп.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що відповідач здійснював часткові оплати наданих позивачем послуг, враховуючи, що позивачем не надано суду доказів наявності збитків та інших наслідків порушення зобов`язання відповідача, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності та принципу збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим та вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій на 70 % та стягнути з відповідача штрафні санкції (пеню та штраф) у розмірі 1 415 грн 31 коп. та 1 167 грн 87 коп. відповідно, що в загальному розмірі становить 2 583 грн 18 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Проектувальник-3" (вул. Ніщинського, 10, м. Київ, 03049 ідентифікаційний код 22873639) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (вул. Лейпцизька, 1-А, м. Київ, 01015, ідентифікаційний код 03327664) заборгованість у розмірі 19 464 (дев`ятнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 53 коп., пеню у розмір 1 415 (одна тисяча чотириста п`ятнадцять) грн 31 коп., 3 % річних у розмірі 2 634 (дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн 38 коп., інфляційних втрат у розмірі 8 208 (вісім тисяч двісті вісім) грн 09 коп., штрафу у розмірі 1 167 (одна тисяча сто шістдесят сім) грн 87 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 145 (одна тисяча сто сорок п`ять) грн 90 коп.

3. В іншій частині позову про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 3 302 грн 39 коп., штрафу у розмірі 7 078 грн 28 коп., 3 % річних у розмірі 95 грн 90 коп. та інфляційних втрат у розмірі 108 грн 84 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 27.11.2019

Суддя Н.Б.Плотницька