Рішення

від 27.11.2019 по справі 910/13483/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2019Справа № 910/13483/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Житлово-будівельного кооперативу Індикатор-10

про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі в розмірі 110 837,59 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Житлово-будівельного кооперативу Індикатор-10 про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі в розмірі 110 837,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднанні мережі № 14964/4-10 від 25.02.2016, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13483/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Також, означеною ухвалою витребувано у Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго довідку, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, поставленої КП Київтеплоенерго у період з 01.08.2018 по 30.04.2019 споживачу (ам) до будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В.Чорновола, 10 (ЖБК Індикатор-10 ).

15.10.2019 Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго подано пояснення.

18.10.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що нарахування по коду 29-50482 є необґрунтованими, оскільки в період з 26.06.2018 по 31.08.2018 було відсутнє гаряче водопостачання. Також, відповідач зазначає, що в жовтні 2018 року гаряча водна постачалась 20 днів, в листопаді 2018 року - 15 днів, у грудні 2018 року - 23 дні.

25.10.2019 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій останній заперечує щодо доводів відповідача про необгрунтоване нарахування позивачем за водовідведення гарячої води, оскільки відповідачем не надано доказів направлення звітів по обсягам наданих послуг та актів звіряння обсягів наданих послуг, а отже, що в силу положень п. 2.1.6 договору від 10.09.2002 № 01032/4-03 дані постачальника вважаються прийнятими абонентом. Крім того, відповідач зазначає, що в жовтні, листопаді та грудні 2018 частково була відсутня гаряча вода, але надає копію листа КП "Київтеплоенерго" в якому підтверджується відсутність гарячої води за період з 01.08.2018 до 20.08.2018, тоді як позовний період по коду 29-50482 становить з 01.11.2018 по 30.04.2019. Також, вищезазначеним листом КП "Київтеплоенерго" підтверджується споживання ЖБК "Індикатор-10" гарячої води, а отже позивачем правомірно нараховується плата за надані послуги з прийняття стоків гарячої води. Щодо платіжних доручень, які долучені до відзиву на позовну заяву позивач зазначив, що всі платежі зараховані останнім відповідно до призначення платежу та не входять до позовного періоду по даній справі.

Відповідач своїм правом на подання до суду заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2016 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал (в подальшому реорганізовано в Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (далі - позивач, постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом Індикатор-10 (далі - відповідач, абонент) укладено Договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 14964/4-10 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення, яка є невід`ємною частиною цього Договору, та на підставі пред`явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації (надалі - Умови), а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну плату наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (в подальшому - правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за № 37, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому - правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за № 1879, зареєстрованими в головному управлінні юстиції у м. Києві 17.10.2011 за № 44/903 (в подальшому місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється: за показаннями засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх засобів обліку, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показами засобів обліку. В разі технічної неможливості встановлення засобів обліку, кількість поставленої води для опливу може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Згідно з п. 2.1.2 Договору, зняття показань з засобу (-ів) обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки, згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента зі стабільним об`ємом водоспоживання (до 30 м.куб. із незначним коливанням) зняття показів з засобів обліку може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Покази засобу (ів) обліку за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, зняті постачальником є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Пунктом 2.1.4 Договору встановлено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків, у відповідності до Правил користування.

У відповідності до п. 2.1.6 Договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за завітним кварталом місяця, та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту Договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими абонентом.

Постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення, тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами, відповідно із чинним законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. У разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах, без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів (п. 2.2.1 Договору).

За умовами пункту 2.2.2 Договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Згідно з п.п. 2.2.3, 2.2.4 Договору, у разі не отримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Пунктом 3.3.5 Договору визначено, що абонент зобов`язується сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

Цей договір укладається строком на 1 рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення (п. 7.1 Договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним належним чином виконувалися зобов`язання за Договором в частині надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.08.2018 по 01.04.2019 за кодом 29-482 на загальну суму 204 222,86 грн. та у період з 01.11.2018 по 30.04.2019 за кодом 29-50482 на загальну суму 70 463,22 грн., в підтвердження чого позивачем надано акти про зняття показань з лічильників (приладів обліку), розшифровки рахунків абонента.

Крім цього, позивач надав довідку вих. № 55/9-893 від 24.06.2019, видану АТ Банк Кредит Дніпро , що підтверджує виставлення відповідачу дебетових повідомлень за період з 01.08.2018 по 30.04.2019 з долученим реєстром таких повідомлень.

Проте, як зазначає позивач, вартість наданих відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення, оплачена відповідачем лише частково, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за період з 01.08.2018 по 01.04.2019 за кодом 29-482 у розмірі 5 170,31 грн. та за період з 01.11.2018 по 30.04.2019 за кодом 29-50482 у розмірі 69 470,22 грн.

Відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що нарахування по коду 29-50482 є необґрунтованими, оскільки в період з 26.06.2018 по 31.08.2018 було відсутнє гаряче водопостачання. Також, відповідач зазначає, що в жовтні 2018 року гаряча водна постачалась 20 днів, в листопаді 2018 року - 15 днів, у грудні 2018 року - 23 дні.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України закріплено обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом (ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

При цьому, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

За приписами ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно із ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов`язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Міністерством з питань житлово-комунального господарства України прийнято наказ №190 від 27.06.2008, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила №190).

Так, згідно пунктами 3.1., 5.2. Правил №190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.7. Правил №190).

За приписами ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та пп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору ПАТ АК Київводоканал надало Житлово-будівельному кооперативу Індикатор-10 послуги з водопостачання та водовідведення у з 01.08.2018 по 01.04.2019 за кодом 29-482 на загальну суму 204 222,86 грн. та у період з 01.11.2018 по 30.04.2019 за кодом 29-50482 на загальну суму 70 463,22 грн., в підтвердження чого позивачем надано акти про зняття показань з лічильників (приладів обліку), погоджені та підписані відповідачем та розшифровки рахунків абонента.

У відповідності до п. 2.1.6 Договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за завітним кварталом місяця, та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту Договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими абонентом.

Будь-яких доказів висловлення заперечень щодо нарахованих обсягів матеріали справи не містять.

В свою чергу, доводи наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву, щодо того, що нарахування по коду 29-50482 є необґрунтованими, оскільки в період з 26.06.2018 по 31.08.2018 було відсутнє гаряче водопостачання, судом до уваги не приймаються, оскільки спірним періодом по означеному коду є листопад 2018 року - квітень 2019 року.

В свою чергу, доводи відповідача щодо того, що в жовтні 2018 року гаряча водна постачалась 20 днів, в листопаді 2018 року - 15 днів, у грудні 2018 року - 23 дні, жодним чином не впливають на об`єми здійснених нарахувань, з огляду на облік води згідно лічильників.

При цьому, згідно з п. 2.2.4 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, акти про зняття показань з лічильників (приладів обліку), погоджені та підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Таким чином, матеріали справи не містять зауважень відповідача щодо обсягів послуг водопостачання згідно наявних в матеріалах справи актів про зняття показників з приладів обліку у спірний період.

Таким чином, відповідачем отримано від позивача послуг у період з 01.08.2018 по 01.04.2019 за кодом 29-482 на загальну суму 204 222,86 грн. та у період з 01.11.2018 по 30.04.2019 за кодом 29-50482 на загальну суму 70 463,22 грн. та прийнято їх без заперечень та зауважень.

Однак, як зазначає позивач, вартість наданих відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення, оплачена відповідачем лише частково, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за період з 01.08.2018 по 01.04.2019 за кодом 29-482 у розмірі 5 170,31 грн. та за період з 01.11.2018 по 30.04.2019 за кодом 29-50482 у розмірі 69 470,22 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 2.2.2 Договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Позивачем долучена до матеріалів справи довідка вих. № 55/9-893 від 24.06.2019, видана АТ Банк Кредит Дніпро , що підтверджує виставлення відповідачу дебетових повідомлень за період з 01.08.2018 по 30.04.2019 з долученим реєстром таких повідомлень.

З урахуванням умов укладеного договору, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати розрахунки у п`ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача із позовом до суду, за відповідачем обліковується заборгованість за період з 01.08.2018 по 30.04.2019 за кодом 29-482 у розмірі 5 170,31 грн. та за період з 01.11.2018 по 30.04.2019 за кодом 29-50482 у розмірі 69 470,22 грн.

Водночас, в процесі розгляду справи, відповідачем було сплачено 40 000,00 грн. із призначенням платежу за приймання стічних вод згідно договору № 314964/4-10 від 25.02.2016, код 9-50482 згідно платіжних доручень № 55 від 04.10.2019 на суму 20 000,00 грн. та № 58 від 07.10.2019 на суму 20 000,00 грн.

При цьому, суд враховує, що у призначені платежу відповідачем вказано невірний номер Договору, а саме перед номером Договору помилково зазначено цифру 3 , однак, оскільки існування укладеного між сторонами іншого Договору до суду не надано, судом приймаються вказані платіжні доручення у якості сплати заборгованості за спірним Договором.

Водночас, оскільки у означених платіжних дорученнях відсутній період (місяць) за який сплачується заборгованість, судом відхиляються посилання позивача на зарахування означених коштів в інші періоди, після спірного.

В свою чергу, оскільки в платіжних дорученнях № 54 від 04.10.2019 на суму 20 000,00 грн. та № 59 від 16.10.2019 на суму 43 346,52 грн. в призначенні платежу зазначено червень 2019 та липень, серпень 2019 року відповідно, означені оплати судом не враховуються в рахунок погашення заборгованості, оскільки здійсненні поза спірні періоди.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи, в процесі розгляду справи судом, відповідачем було погашено заборгованість за період з 01.11.2018 по 30.04.2019 за кодом 29-50482 у розмірі 40 000,00 грн. згідно платіжних доручень № 55 від 04.10.2019 та № 58 від 07.10.2019.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Таким чином, провадження у справі № 910/13483/19 в частині стягнення за період з 01.11.2018 по 30.04.2019 за кодом 29-50482 заборгованості у розмірі 40 000,00 грн. підлягає закриттю.

В свою чергу, вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.08.2018 по 01.04.2019 за кодом 29-482 у розмірі 5 170,31 грн. та за період з 01.11.2018 по 30.04.2019 за кодом 29-50482 у розмірі 29 470,22 грн. підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 19 058,46 грн., 3% річних в розмірі 1 591,08 грн., інфляційні втрати в розмірі 8 083,47 грн. та штраф в розмірі 7 464,05 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені на підставі п. 4.2 Договору, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 4.2 Договору у разі порушення строків виконання зобов`язань по оплата зі надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від сплати несплаченого рахунку в повному розмірі. .

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 19 058,46 грн.

Щодо вимоги про стягнення 7 464,05 грн. штрафу, на підставі пункту 4.6 Договору, то суд вважає дану позовну вимогу необґрунтованою, оскільки позивач не направляв відповідачеві рахунки, а надсилав через банк інформаційні дебетові повідомлення, в матеріалах справи також відсутні рахунки, а подані лише розшифровки до рахунків.

Відтак, матеріали справи не містять, а позивачем не доведено, що ним виставлялись рахунки відповідачу, а відповідач в свою чергу, відмовлявся їх оплачувати.

Крім того, судом встановлено, що відповідач частково сплачував суми заборгованості, що виникла у нього за договором, що свідчить про прострочення виконання своїх договірних зобов`язань, а не про відмову їх виконувати.

При цьому, суд враховує, що позивач не надав обґрунтованого розрахунку штрафу та не зазначив, які саме рахунки відповідач відмовився сплатити і на яку суму.

Аналогічна правова позиції викладена Вищим господарським судом України у постанові від 29.03.2017 у справі № 910/10950/16.

За таких умов суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7 464,05 грн. в зв`язку з необґрунтованістю.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вимоги про стягнення 3 % річних є обґрунтованими в частині нарахування 3% річних в розмірі 1 591,08 грн. та інфляційних втрат в розмірі 8 083,47 грн.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження в частині стягнення заборгованості за період з 01.11.2018 по 30.04.2019 за кодом 29-50482 у розмірі 40 000,00 грн., відмові у задоволення вимог про стягнення штрафу у розмірі 7 464,05 грн. та задоволення позовних вимог в іншій частині, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Індикатор-10 (01135, м. Київ, вул. В. Чорновола, 10; ідентифікаційний код: 23379692) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а; ідентифікаційний код: 03327664) заборгованість у розмірі 34 640 (тридцять чотири тисячі шістсот сорок) грн. 53 коп., 3% річних в розмірі 1 591 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто одна) грн. 08 коп., інфляційні втрати в розмірі 8 083 (вісім тисячі вісімдесят три) грн. 47 коп., пеню в розмірі 19 058 (дев`ятнадцять тисяч п`ятдесят вісім) грн. 46 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 791 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 64 коп.

3. У задоволенні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 7 464,05 грн. відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 129,36 грн. покласти на позивача

5. Провадження у справі № 910/13483/19 в частині стягнення за період з 01.11.2018 по 30.04.2019 за кодом 29-50482 заборгованості у розмірі 40 000,00 грн. закрити.

6. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 27.11.2019

Суддя О.А. Грєхова