Рішення

від 25.11.2019 по справі 910/13032/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2019Справа № 910/13032/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу

За позовом Агрофірма "Евріка" (Товариство з обмеженою відповідальністю) (вул. Заводська, буд.20, с. Молодіжне, Овідіопольський район, Одеська область, 67840, код ЄДРПОУ 20934070)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІФОРМ" (вул.Раїси Окіпної, буд. 8, м.Київ, 02002, код ЄДРПОУ 40213705)

про стягнення 52702,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Агрофірма "Евріка" (Товариство з обмеженою відповідальністю) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІФОРМ" про стягнення суми 33 451,20 грн передоплати, 8 095,50 грн пені, 11 155,40 грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №27 від 18.04.2018 щодо поставки товару.

Ухвалою від 23.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 23 .0 9.2019 була надіслана відповідачу 25 .0 9.2019 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Раїси Окіпної, 8, м. Київ, 02002.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 28 . 10.2019 з приміткою: не знайдено , що підтверджується відміткою відділення поштового зв`язку на відповідному конверті.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Насос ЛТД" (далі - Відповідач, позивач), яке змінило назву та Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІФОРМ" та Агрофірмою "Евріка" (Товариство з обмеженою відповідальністю) (далі - Покупець, позивач) укладений Договір №27 (далі - Договір), відповідно до умов якої Продавець зобов`язався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити насосне обладнання, на загальну суму 111 504 грн з ПДВ далі - товар), а саме: Насосний агрегат СД 450/22.5Б з електродвигуном 22 кВт/1000 об/хв., лінії переробки томатів - 1 шт на умовах, передбачених цим Договором та додатками до нього.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Продавець здійснює передачу товару в строки, які додатково узгоджуються між сторонами в додатках, Специфікаціях до Договору, що оформлюються після отримання заявки (підтвердження замовлення Покупця).

Згідно із Специфікацією №1 від 18.04.2019 до Договору, Продавець здійснює передачу товару в термін не пізніше 30 робочих днів після отримання передплати. Авансовий платіж в розмірі 30% від суми товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів Покупця в розмірі 33 451,20 грн у строк до 03.05.2019. Остаточний розрахунок в розмірі 70% від суми товару здійснюється протягом 10 календарних днів після отримання товару Покупцем та видаткових накладних повноважним представником Покупця.

За прострочення поставки товару або поставку неякісного товару Продавець сплачу на користь Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення від вартості товару, поставку якого прострочено за кожен день прострочення (п.8.3 Договору).

За прострочення поставки товару або поставку неякісного товару Продавець крім пені передбаченої п. 8.3 Договору сплачує на користь Покупця штраф в розмірі 10% від вартості товару, поставку якого прострочено або неякісного товару за кожен день прострочення (п.8.5 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2019, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по Договору (п.10.1 Договору).

На виконання умов Договору, позивачем здійснено переказ коштів за встановленим рахунком №242 в розмірі 30% від вартості товару (33 451,20 грн), що підтверджується платіжним дорученням №1177 від 03.05.2019.

Таким чином, між сторонами фактично укладено договір поставки, а відтак - виникли відносини, які підпадають під правове регулювання статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов`язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов`язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.

Основні зобов`язання, що виникли у відповідача внаслідок укладення договору це поставка і передача товару, у позивача - прийняття товару та оплата його вартості.

Відповідно до умов Договору, поставка товару повинна бути здійснена у термін до 17.06.2019 включно.

Спір у справі виник з неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, а саме, за твердженням позивача, відповідачем не поставлений обумовлений товар після отримання авансового платежу за нього, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 33 451,20 грн.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що з метою досудового врегулювання спору позивач намагався багато разів зв`язатися із відповідачем телефон та надсиланням електронних листів, але вони залишились без відповіді, про що долучив до матеріалів справи службову записку від 20.06.2019, у якій зазначено, що строк поставки обладнання (товару), відповідно до умов Договору повинен відбутися - 17.06.2019.

З огляду на викладене вище, враховуючи дату складення службової записки та зазначений в ній термін для поставки обладнання (товару), відповідно обов`язок відповідача вважається таким, що настав.

Разом з тим, суд звертає увагу на тому, що доказів на спростування факту повернення суми попередньої оплати в розмірі 33 451,20 грн, відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, з огляду на викладене вище, з врахуванням обставин щодо здійснення позивачем як покупцем попередньої оплати в сумі 33 451,20 грн та невиконання відповідачем обов`язку з поставки товару та відсутність будь яких спростувань з боку відповідача, то за таких підстав, суд дійшов висновку, щодо задоволення позовний вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми передоплати в розмірі 33 451,20 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8 095,50 грн пені та 11 155,40 грн штрафу нараховані за період з 17.06.2019 по 01.09.2019.

Виходячи з зазначеного періоду позивачем, суд зазначає, що він є невірним, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України Про перенесення робочих днів у 2010 році , 9 травня 2019 є святковим днем, а Специфікацією № 1 від 18.04.2019 до Договору передбачено, що Продавець здійснює передачу товару в термін не пізніше 30 робочих днів після отримання передплати, тобто не пізніше 17.06.2019 включно. Отже нарахування суми пені та штрафу нараховується з 18.06.2019.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку з поставки обумовленого товару позивачу не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 8.3 Договору сторони погодили, що за прострочення поставки товару або поставку неякісного товару Продавець сплачує на користь Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення від вартості товару, поставку якого прострочено, за кожен день прострочення.

Положеннями статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до статті 3 Закону розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення позивачем суми пені в розмір 8 095,50 грн з урахуванням визначеного судом періоду та керуючись приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено обов`язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, прийшов до висновку про правомірність стягнення з відповідача 8 095,50 грн суми пені.

Разом з тим, пунктом 8.5 Договору передбачено, що за прострочення поставки товару або поставку неякісного товару Продавець крім пені передбаченої п. 8.3 Договору сплачує на користь Покупця штраф в розмірі 10% від вартості товару, поставку якого прострочено або неякісного товару за кожен день прострочення.

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з наведеної умови Договору, встановлена сторонами додатковий штраф в розмірі 10% від вартості товару, поставку якого прострочено, за кожен день прострочення за своєю правовою природою є пенею.

Водночас, Конституцією України у статті 61 встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тобто, вищевикладене виключає можливість подвійного застосування до відповідача санкції одного виду за одне й те саме правопорушення, яким є пеня у даному випадку. Окрім того, встановлена сторонами пеня (штаф за Договором) у розмірі 10% від вартості товару, поставку якого прострочено, за кожен день прострочення, виходить за межі, визначені законодавством як максимально дозволені для нарахування санкції такого виду (подвійна облікова ставка НБУ).

Відтак, оскільки стягнення вказаної пені (штрафу за Договром), розрахованої позивачем у розмірі 11 155,40 грн, суперечить приписам статті 61 Конституції України, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду письмового відзиву на позов та свого контррозрахунку суми позову, стверджувань позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Агрофірми "Евріка" (Товариство з обмеженою відповідальністю) підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 129, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІФОРМ" (вул.Раїси Окіпної, буд. 8, м.Київ, 02002, код ЄДРПОУ 40213705) на користь Агрофірма "Евріка" (Товариство з обмеженою відповідальністю) (вул. Заводська, буд.20, с. Молодіжне, Овідіопольський район, Одеська область, 67840, код ЄДРПОУ 20934070) основний борг в розмірі 33 451 (тридцять тири тисячі чотириста п`ятдесят одну) грн 20 коп., пеню в розмірі 8 095 (вісім тисяч дев`яноста п`ять) грн 50 коп та судовий збір у розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн 38 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 26.11.2019

Суддя Н.І. Ягічева