Рішення

від 26.11.2019 по справі 910/13348/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2019Справа № 910/13348/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом фермерського господарства "Теолинське" ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім Центр" про стягнення 169 731,00 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2019 року фермерське господарство "Теолинське" ОСОБА_1 (далі - Господарство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 22 березня 2019 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохім Центр" (далі - Товариство) було укладено договір поставки товару № 221/2. Оскільки відповідач свої зобов`язання щодо поставки обумовленого даним правочином товару у встановлений строк не виконав, позивач, посилаючись на статті 207, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 142 020,00 грн., а також 24 225,00 грн. пені, 2 066,00 грн. трьох процентів річних та 1 420,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням Товариством своїх договірних зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 вересня 2019 року прийнято позовну заяву Господарства до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13348/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Проте Товариство у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

З огляду на наведене суд зазначає таке.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 27 вересня 2019 року про відкриття провадження у справі № 910/13348/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04073, місто Київ, вулиця Степана Бандери, будинок 21.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення з посиланням на відсутність Товариства.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 27 вересня 2019 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2019 року між сторонами було укладено договір поставки товару № 221/2, за умовами якого Товариство зобов`язалося поставити покупцеві мінеральні добрива - карбамід та діамофоск, а Господарство, у свою чергу, - прийняти товар та оплатити його вартість.

Зазначений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

За змістом пункту 2.1 цього договору найменування, кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці відповідно до цього договору, визначаються сторонами у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, що зазначені у специфікації до цього договору (пункт 2.5 наведеної угоди).

Відповідно до пункту 3.9 цього правочину зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в момент підписання сторонами видаткових накладних чи підписання покупцем акту приймання-передачі товару.

Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що ціна за товар (з урахуванням ПДВ) та загальна вартість товару за даним договором вказується у специфікації до даного договору, а також в рахунках-фактурах, які видаються постачальником. Покупець здійснює оплату вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів у національній валюті України (гривні) на банківський рахунок постачальника на підставі виставлених ним рахунків таким чином: 20 % вартості товару сплачується покупцем до моменту поставки товару, вказаного у специфікації; 80 % вартості товару сплачується покупцем до 1 вересня 2019 року. Об`єм поставки вказується у специфікації.

Згідно з пунктами 9.1, 9.2 наведеного правочину останній набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. У випадку, якщо жодна із сторін письмово не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 15 днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік.

Судом встановлено, що на виконання умов цієї угоди позивач на підставі виставленого Товариством рахунку-фактури від 22 березня 2019 року № СФ-00114 згідно платіжного доручення від 26 березня 2019 року № 834 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача суму попередньої оплати у розмірі 142 020,00 грн.

Відповідно до умов пункту 3 підписаної між сторонами специфікації № 1 до вищенаведеного договору поставки товару від 22 березня 2019 року № 221/2 поставка товару здійснюється на адресу покупця у термін до 1 квітня 2019 року.

Водночас судом встановлено, що у наведений строк спірний товар на адресу Господарства поставлено відповідачем не було.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є поставка товару.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Товариства з відповідними вимогами, зокрема, про повернення перерахованої суми попередньої оплати, у позасудовому порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що волевиявлення Господарства щодо обрання одного з вищенаведених варіантів поведінки було виражене у поданні зазначеного позову з вимогами про стягнення з Товариства, зокрема, суми перерахованої останньому попередньої оплати непоставленого товару в розмірі 142 020,00 грн.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 142 020,00 грн. перерахованої позивачем попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Господарством, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної поставки товару, позивач просив суд стягнути з Товариства 24 225,11 грн. пені, нарахованої за прострочення виконання зобов`язання по поставці товару у період з 26 березня 2019 року по 18 вересня 2019 року на суму основного боргу в розмірі 142 020,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом пункту 7.2 договору передбачено, що у випадку затримки поставки товару або поставки його не у повному обсязі, постачальник сплачує покупцю пеню, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте судом встановлено, що дійсною початковою датою прострочення відповідачем виконання взятого на себе негрошового зобов`язання з поставки Господарству передбаченого договором товару, з урахуванням встановленого пунктом 3 підписаної між сторонами специфікації № 1 строку такої поставки, є 2 квітня 2019 року, а не 26 березня 2019 року, як помилково зазначено у розрахунку позивача.

Відтак, стягненню з Товариства на користь Господарства підлягає сума пені у розмірі 22 952,77 грн., нарахована у період з 2 квітня 2019 року по 18 вересня 2019 року на суму основного боргу в розмірі 142 020,00 грн., тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 272,23 грн. слід відмовити.

Також у зв`язку з порушенням Товариством строків виконання взятих на себе за договором поставки товару від 22 березня 2019 року № 221/2 зобов`язань, Господарство просило суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 2 066,00 грн., нарахованих у період з 26 березня 2019 року по 18 вересня 2019 року на суму основного боргу в розмірі 142 020,00 грн., а також 1 420,20 грн. інфляційних втрат, нарахованих у вищенаведений період на вказану суму боргу.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було зазначено вище, Товариство повинно було поставити позивачу передбачений укладеним між сторонами договором товар до 1 квітня 2019 року.

Разом із тим волевиявлення Господарства щодо обрання одного з вищенаведених варіантів поведінки було виражене у поданні зазначеного позову з вимогами про стягнення з Товариства, зокрема, суми перерахованої останньому попередньої оплати непоставленого товару в розмірі 142 020,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що з наведеним позовом Господарство звернулося до суду 23 вересня 2019 року, що підтверджується календарним штемпелем відділення поштового зв`язку на конверті, в якому зазначений позов надійшов до суду. Слід також зазначити, що копія позовної заяви Господарства була направлена на адресу Товариства також 23 вересня 2019 року.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що прострочення зобов`язання Товариства щодо поставки товару виникло 2 квітня 2019 року та трансформувалося у грошове зобов`язання з повернення позивачу сплачених останнім грошових коштів попередньої оплати такого товару лише після подання ним вказаного позову.

Водночас згідно наданого позивачем розрахунку заявлених ним до стягнення з відповідача сум компенсаційних виплат вбачається, що Господарство просило суд стягнути з Товариства три проценти річних та інфляційні втрати у період, коли у відповідача було відсутнє прострочення виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи відсутність прострочення відповідачем у спірний період грошового зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення з Товариства 2 066,00 грн. трьох процентів річних та 1 420,00 грн. інфляційних втрат, заявлених на підставі статті 625 ЦК України.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

За таких обставин позов Господарства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім Центр" (04073, місто Київ, вулиця Степана Бандери, будинок 21; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фермерського господарства "Теолинське" ОСОБА_1 (19141, Черкаська область, Монастирищенський район, село Теолин, вулиця Польова, будинок 32; ідентифікаційний номер 30885664) 142 020 (сто сорок дві тисячі двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 22 952 (двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 77 коп. пені, а також 2 474 (дві тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 60 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог фермерського господарства "Теолинське" ОСОБА_1 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім Центр" 1 272,23 грн. пені, 2 066,00 грн. трьох процентів річних та 1 420,20 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 26 листопада 2019 року

Суддя Є.В. Павленко