Рішення

від 13.11.2019 по справі 916/2146/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2146/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Драганова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до відповідача: Комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнатеплокомуненерго" (67400, Одеська обл., Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Європейська, буд.26)

про стягнення 659 312,98 грн

за участю представників сторін:

від позивача : Пронюк В.Я. - довіреність № 14-190 від 17.05.2019р;

від відповідача : Пояркова О.В. - ордер ОД № 295825 від 02.09.2019р.

ВСТАНОВИВ:

29.07.2019р. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнатеплокомуненерго", в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 300 000 грн, пеню у сумі 139 268,57 грн, 3% річних у сумі 43 995,46 грн, інфляційні витрати у сумі 176 048,95 грн та судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про несвоєчасну оплату відповідачем за використаний газ та невиконання зобов`язання у строк, визначений договором №3508/1617-БО-23 від 14.09.2016р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2019р. відкрито провадження у справі №916/2146/19 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "02" вересня 2019 р. о 14:00.

27.08.2019р. до суду від Комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнатеплокомуненерго" надійшов відзив на позовну заяву (а.с.65-66), відповідно до якого відповідач зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів того, що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а також доказів передачі природного газу відповідачу, оскільки у наданих позивачем актах вказано Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яка не є стороною договору.

Також, заперечуючи проти позову, відповідач зазначив про відсутність в матеріалах справи обґрунтованого розрахунку пені та 3% річних та неправомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму залишку основного боргу та інфляційних втрат, нарахованих за попередній період, посилаючись при цьому на правові висновки Верховного Суду, наведені у постанові №910/17938/17.

02.09.2019р. від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив (а.с.70-73), згідно якої позивач зазначив, що в силу абз.3 ч.2 ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства" правовий статус НАК "Нафтогаз України", як позивача у справі, не змінився, оскільки Постановою КМУ від 06.03.2019р. №226 лише було змінено тип товариства з публічного на приватне, що жодним чином не є його перетворенням.

Крім того позивач зазначає, що твердження відповідача, що постачальником в актах зазначена Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яка не є стороною договору, не відповідають дійсності, оскільки відповідно до п.3 Статуту Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України скорочене найменування Компанії є НАК "Нафтогаз України".

У своїй відповіді на відзив позивачем також наведено обґрунтування нарахування 3 % річних та інфляційних втрат з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.07.2019р. у справі №905/600/18.

У судовому засіданні 02.09.2019р. судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 23.09.2019р. о 14 год. 15 хв.

Ухвалою суду від 02.09.2019р. судом, в порядку ст. 120 ГПК України, повідомлено позивача про відкладення розгляду справи.

20.09.2019р. відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.89-90), в яких останній повністю відхиляє наведені доводи позивача, зазначаючи, зокрема, про відсутність в матеріалах справи інформації щодо утворення розміру інфляції.

Ухвалою суду від 23.09.2019р. судом продовжено строк підготовчого провадження до 04.11.2019р., закрито підготовче провадження із призначенням справи до розгляду по суті у засіданні суду на 16.10.2019р. о 12 год. 50 хв.

У судовому засіданні 16.10.2019р. та 06.11.2019р. судом оголошувалась перерва при розгляді справи по суті.

У судовому засіданні 13.11.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.11.2019р. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, 14.09.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (в подальшому перейменоване на Акціонерне товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") та Комунальним підприємством спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнатеплокомуненерго" (Споживач) було укладено договір постачання природного газу №3508/1617-БО-23 (а.с.15-23), згідно якого Постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017роках природний газ, а Споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

За умовами п.2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ обсягом до 1214 тис куб.м.

Згідно з п.п. 3.4, 5.2 договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу. Ціна за 1000 куб. м. газу на дату укладання договору становить 5 635 грн, крім того податок на додану вартість (20%) - 1 127 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 6 762 грн.

Відповідно до п.п.6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовами абзацу 4 п. 6.3. договору за наявності заборгованості у Споживача за цим договором Постачальник зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

У відповідності до п. 7.2. Споживач, зокрема, взяв на себе обов`язок своєчасно сплачувати поставлений природний газ в розмірі та в порядку, що передбачені цим договором.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016р. до 31.03.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення (п.12.1. договору).

22.09.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнатеплокомуненерго" було укладено додаткову угоду №1 (а.с.24), якою сторони погодили викласти п.5.2. у такій редакції: "5.2. Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором з 01.10.2016р. становить 5 916 грн, крім того податок на додану вартість (20%) - 1 183,20 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 7 099,20 грн".

Додатковою угодою №2 від 26.10.2016р. сторони погодили викласти п.6.3. договору у такій редакції: "6.3. У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання, 2) у другу чергу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пеня, штрафи, 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

Додатковою угодою №3 від 28.10.2016р. (а.с.29) сторони виклали п.5.2. у такій редакції: "5.2. Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором з 01.11.2016р. становить 6 819 грн, крім того податок на додану вартість (20%) - 1 363,80 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 8 182,80 грн".

Додатковою угодою №4 від 22.11.2016р. (а.с.30) сторони виклали п.5.2. у такій редакції: "5.2. Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором з 01.12.2016р. становить 7 148 грн, крім того податок на додану вартість (20%) - 1 429,60 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 8 577,60 грн".

Додатковою угодою №5 від 30.12.2016р. (а.с.31) сторони виклали п.5.2. у такій редакції: "5.2. Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором з 23.12.2016р. становить 4 942 грн, крім того податок на додану вартість (20%) - 1 363,80 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 5 930,40 грн".

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом з матеріалів справи, на виконання умов договору №3508/1617-БО-23 від 14.09.2016р. у період з жовтня 2016р. по березень 2017р. позивач передав у власність відповідача природний газ об`ємом 1 027,548 тис куб.м. на загальну суму 6 962 081,53 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу, підписаними та скріпленими печатками сторін без жодних зауважень (а.с.37-42).

Водночас, як вказує позивач, відповідач свої зобов`язання за договором в частині оплати природного газу в повному обсязі та своєчасно не виконав, у зв`язку з чим, станом на момент подачі позовної заяви, за Комунальним підприємством спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнатеплокомуненерго" рахується заборгованість за переданий природний газ у сумі 300 000 грн. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 300 000 грн, відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, а вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з цим, надаючи оцінку запереченням відповідача, суд зазначає про правомірність звернення до суду Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", оскільки постановою КМУ від 06.03.2019р. №226 змінено тип Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , що в силу абз.3 ч.2 ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства" не є перетворенням товариства.

Суд також вважає доведеним факт надання саме позивачем послуг, оскільки Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", зазначена у актах приймання-передачі природного газу, згідно наявного в матеріалах справи статуту товариства (а.с.45-45) є скороченим найменування Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2. договору у редакції додаткової угоди №2 у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені позивача (а.с.34-36), вважає його вірним та таким, що не спростований відповідачем ні методологічно, ні арифметично. За таких обставин, вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 139 268,57 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку вимогам позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням заперечень відповідача щодо неправомірності нарахування інфляційних втрат на суму залишку основного боргу та інфляційних втрат, нарахованих за попередній період, суд вказує наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 УК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019р. у справі №905/600/18, яка була прийнята у зв`язку з наявністю різної судової практики, зокрема, у справах №910/17938/17 та №904/7401/16, на які і посилається відповідач у відзиві, та яка, в силу ст.236 ГПК України, є обов`язковою для врахування.

Поряд з цим суд також вказує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст.129 Конституції України), одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовими елементами принципу правової визначеності є однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд з прав людини наголосив, що вжитий у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" має на увазі дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" стосується не лише писаного права, а саме норм писаних законів, а й неписаного, тобто усталених у суспільстві правил та засад моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дати змогу громадянинові у разі потреби досить точно передбачити за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Таким чином, виходячи із наведеного, постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, належить до тієї судової практики, яка визначає сталість правозастосування на даний час.

Отже, враховуючи висновки Верховного Суду щодо правомірності нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, суд, перевіривши розрахунок позивача (а.с.34-36), вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає правилам розрахунку індексу інфляції, а отже вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 176 048,95 грн підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок 3% річних, сума яких складає 43 995,46 грн (а.с.34-36), суд також зазначає про його правильність, у зв`язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнатеплокомуненерго" (67400, Одеська обл., Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Європейська, буд.26, код ЄДРПОУ 31640133) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг у сумі 300 000 /триста тисяч/, пеню у сумі 139 268 /сто тридцять дев`ять тисяч двісті шістдесят вісім/ грн 57 коп., 3% річних у сумі 43 995 /сорок три тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять/ грн 46 коп., інфляційні втрати у сумі 176 048 /сто сімдесят шість тисяч сорок вісім/ грн 95 коп., а також судовий збір у сумі 9 889 /дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять/ грн 69 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 листопада 2019 р.

Суддя Ю.М. Щавинська