Рішення

від 21.11.2019 по справі 927/627/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

21 листопада 2019 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Хіловської І. Д.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/627/19

за позовом: Фермерського господарства Батьківщина Краснопільського району Сумської області, вул. Колгоспна, село Велика Рибиця, Краснопільський район, Сумська область, 42418

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю Техноторг , проспект Героїв Сталінграду, буд. 113, місто Миколаїв, Миколаївська область, 54025

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія Пожмашина , вул. Миру, 100/А, смт. Ладан, Прилуцький район, Чернігівська область, 17583

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та актів приймання-передачі транспортних засобів,

у присутності представників сторін :

від позивача: Шевченка В.А. - адвоката (ордер серії СМ №40 від 03.09.2019);

від відповідача-1: Кравця В.О. - адвоката (довіреність від 18.07.2019);

від відповідача-2: Жайворонка І.В. - адвоката (ордер про надання правової допомоги серії ЧН №067441 від 23.10.2019).

В судовому засіданні 21.11.2019 на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення ухвалюється після перерви, оголошеної в судовому засіданні на підставі ч.2 ст.216 Господарського процесуального кодексу України, з 14.11.2019 по 21.11.2019.

Позивач - Фермерське господарство Батьківщина Краснопільського району Сумської області звернувся до Господарського суду Чернігівської області із позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю Техноторг та Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія Пожмашина про:

- визнання недійсним договору купівлі -продажу №41/23 830 від 23.02.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Техноторг та Фермерським господарством Батьківщина Краснопільського району Сумської області;

- визнання недійсним акту приймання-передачі від 11.07.2018 за договором купівлі -продажу №41/23 830 від 23.02.2018, складеного між Фермерським господарством Батьківщина Краснопільського району Сумської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Техноторг ;

- зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю Техноторг повернути Фермерському господарству Батьківщина Краснопільського району Сумської області 2900000грн., сплачених за договором №41/23830 від 23.02.2018 та зобов`язання Фермерського господарства Батьківщина Краснопільського району Сумської області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Техноторг автопоїзд самоскидний у складі автомобіля самоскида АС-1422 та причепа -самоскида ПС-1424, 2018 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 ;

- визнання недійсним договору купівлі -продажу №5946/2018/1084237 транспортного засобу від 30.08.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова компанія Пожмашина та Фермерським господарством Батьківщина Краснопільського району Сумської області;

- визнання недійсним акту приймання-передачі транспортного засобу серії ТОВ №474960 від 17.07.2018, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова компанія Пожмашина .

Обгрунтовуючи позовні вимоги, заявлені до відповідача-1, позивач зазначає, що укладений між ним та ТОВ Техноторг договір купівлі-продажу №41/23830 від 23.02.2018 і складений до нього акт приймання-передачі від 11.07.2018 порушують права позивача й мають бути визнані недійсними, як правочини, що не відповідають вимогам цивільного законодавства, яке регулює правовідносини купівлі-продажу з урахуванням особливостей, встановлених для купівлі-продажу транспортних засобів, зокрема, щодо здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами лише спеціальними суб`єктами господарювання, включених до електронного реєстру таких суб`єктів господарювання. За твердженням позивача, відповідач-1 умисно ввів його в оману щодо обставин, які вплинули на вчинення правочину. Так, позивач зазначає, "що під час переговорів, підписання договору та передачі предмету договору - автопоїзду, відповідач-1, схиляючи до укладення договору, свідомо повідомив позивачу неправдиві відомості, запевнивши, що діє в межах правового поля, й що характер і наслідки угоди відповідають передбаченим законом договорам даного виду". Водночас, за твердженням позивача, відповідач-1 умисно не повідомив існування достовірно відомих йому інших обставин щодо природи правочину, прав і обов`язків сторін та таких властивостей і якостей товару, що значно знижують його цінність й можливість використання за цільовим призначенням. В зв`язку з цим, вказує позивач, ним укладено договір з вадою волі внаслідок умисно спотворених відповідачем-1 обставин, які мають істотне значення. Позивач стверджує, що відповідач-1 не був власником ні автомобіля-самоскида АС-1422, ні причепа-самоскида ПС-1424, щодо яких укладено спірний договір, а відтак і не вправі був продавати цей товар. Перша реєстрація автомобіля, який був предметом спірного договору, здійснена в установленому порядку 14.07.2018 за ТОВ Промислова компанія Пожмашина , а 24.07.2018 проведена перереєстрація цього автомобіля в зв`язку з переобладнанням - встановленням самоскидного обладнання. Позивач звертає увагу, що підготовлений відповідачем-1 договір купівлі-продажу не містить ніякої інформації відносно технічних характеристик, строку служби транспортного засобу, відомостей про дії покупця після закінчення такого строку та можливі наслідки в разі невиконання цих дій, а також найменування суб`єкта господарювання, який виконує функції виробника, пов`язані з прийняттям претензій від покупця. Позивач зазначає, що відповідачем-1 не були видані йому декларація про відповідність, копія сертифіката відповідності затвердженому типу, експлуатаційна документація, копія митної декларації, що унеможливлювало реєстрацію придбаного товару, його нормальну експлуатацію та використання за призначенням. Також позивачем вказано, що внаслідок умисних обманних і недобросовісних дій відповідача-1 позивачу передано вкрай неякісний автомобіль, який фактично весь час перебуває в ремонті. З огляду на вищевикладені обставини позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу №41/23830 від 23.02.2018 та акт приймання-передачі від 11.07.2018 за цим договором з підстав, передбачених ч.1,3,5 ст.203 Цивільного кодексу України в поєднанні з ч.1 ст.215 цього ж Кодексу, та ст.230 Цивільного кодексу України.

Обгрунтовуючи позовні вимоги до відповідача-2 - ТОВ Промислова компанія Пожмашина , позивач стверджує, що з ініціативи відповідача-1 для реєстрації отриманого від нього автопоїзда самоскидного позивач вимушений був укласти договір купівлі-продажу 5946/2018/1084237 транспортного засобу від 30.08.2018, сторонами якого є саме позивач та відповідач-2. Крім примірника цього договору було отримано акт приймання-передачі причепа-самоскида ПС 1424 від 17.07.2018 серії ТОВ №474960. Позивач стверджує, що за вказаними договором і актом приймання-передачі фактично ніякі транспортні засоби не передавались і грошові кошти не сплачувались, що свідчить про укладення між позивачем і відповідачем-2 фіктивного правочину без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались. В зв`язку з цим позивач вважає, що й договір купівлі-продажу від 30.08.2018, й акт приймання-передачі причепу-самоскиду є недійсними на підставі ст.234 Цивільного кодексу України.

Також позивач зазначає, що оспорювані ним договори купівлі-продажу одного й того ж майна поставили позивача в ситуацію правової невизначеності, зокрема, щодо заявлення претензій з приводу гарантійного обслуговування до визначених законом суб`єктів.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви викладена вимога про застосування наслідків недійсного правочину у вигляді зобов`язання відповідача-1 повернути позивачу 2900000грн., які були сплачені йому за придбаний автопоїзд-самоскид, та про зобов`язання самого позивача повернути відповідачу-1 автопоїзд самоскидний у складі автомобіля самоскида АС-1422 та причіпа-самоскида ПС-1424, 2018 року випуску, номер шаси НОМЕР_1 .

Відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю Промислова компанія Пожмашина у відзиві на позов проти позовних вимог в частині визнання недійсними договору купівлі-продажу 5946/2018/1084237 від 30.08.2019 та акту приймання-передачі транспортного засобу серії ТОВ №474960 від 17.07.2019 заперечує, зазначаючи, що відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору купівлі -продажу 5946/2018/1084237 транспортного засобу від 30.08.2018, відповідач-2 зобов?язався передати у власність позивача транспортний засіб марки МАЗ, моделі 6501С5, 2018 року випуску, колір жовтий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , який зареєстрований за відповідачем-2 24.07.2018 підрозділом МВС ТСЦ 7442. Відповідач-2 вказує про відсутність підстав для визнання недійсним акту приймання-передачі транспортного засобу серії ТОВ №474960 від 17.07.2018, оскільки на час реєстрації транспортного засобу зауважень від позивача щодо несправного стану не було, а оспорюваний акт від 17.07.2018 саме підтверджує справний технічний стан та якісні характеристики транспортного засобу та право на першу реєстрацію транспортного засобу причепа-самоскида ПС-1424. Крім того відповідач-2 звернув увагу, що підписавши спірний договір, позивач погодився з його умовами, внаслідок чого і у відповідача-2, також, виник обов?язок виконати умови договору у повному обсязі, що стало підставою для державної реєстрації транспортного засобу у підрозділі МВС ТСЦ 7442, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 30.08.2019 на ім?я позивача. Отже, спірний договір був направлений на реальне настання юридично значимих дій для обох сторін договору.

У відповіді на відзив відповідача-2 позивач заперечував щодо твердження ТОВ ПК Пожмашина про те, що акт приймання-передачі від 17.07.2018 є документом, який підтверджує право на першу реєстрацію причепа-самоскида ПС-1424, оскільки його не можна вважати оформленим належним чином в силу того, що даний акт представником позивача не підписаний. Позивач вказує, що з доданих до матеріалів справи доказів, зокрема, свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 вбачається, що перша реєстрація спеціального вантажного спеціалізованого самоскида марки МАЗ, моделі 6501С5, реєстраційний номер НОМЕР_3 була здійснена за ТОВ ПК Пожмашина 14.07.2018, а наступна реєстрація транспортного засобу за цим же власником відбулась 24.07.2018 у зв`язку з переобладнанням автомобіля, встановленням самоскидного обладнання. Як спірний акт приймання - передачі, так і подальший договір купівлі-продажу зазначеного транспортного засобу від 30.08.2018 були вчинені без наміру реальної передачі майна та сплати за нього відповідних коштів, так як фактичний розрахунок за указаний автомобіль відбувся значно раніше шляхом перерахування позивачем відповідачу-1 за трьома платіжними дорученнями 2900000 грн.00коп. Стверджуючи, що фактична передача одного й того ж переобладнаного транспортного засобу була здійснена відповідачем-1 раніше, а саме 11.07.2018, тому позивач вважає, що правовідносини між ним та відповідачем-2 не можуть "підпадати" під дію ст.655 Цивільного кодексу України.

Подана позивачем заява від 04.09.2019 про виправлення описки у позовній заяві, в якій позивач просить вважати вірним у тексті позовної заяви повне найменування позивача - Фермерське господарство Батьківщина Краснопільського району Сумської області судом прийнята до уваги.

Відповідач-1 відзив на позов у строк, встановлений судом в ухвалі від 13.08.2019 про відкриття провадження у справі, не надав.

Ухвалою суду від 15.10.2019 у цій справі, постановленою в підготовчому засіданні 15.10.2019, судом відмовлено у задоволенні клопотання про продовження пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позов, якій надійшов до матеріалів справи 15.10.2019. Відзив на позов разом с доданими до нього документами залучені до матеріалів справи, проте до розгляду судом не прийняті.

Також в підготовчому засіданні 15.10.2019 судом постановлено ухвалу про відмову позивачу у поновленні пропущеного процесуального строку для подання доказу - заяви свідка. Клопотання про приєднання заяви свідка разом із заявою свідка ОСОБА_1 залучені до матеріалів справи, але не прийняті судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.10.2019 у задоволенні клопотання позивача - Фермерського господарства Батьківщина Краснопільського району Сумської області - про витребування від Територіального сервісного центру 7442 МВС України в Чернігівській області письмових доказів відмовлено, а також залишено без задоволення клопотання відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю Техноторг - про витребування доказів від ТОВ ПК Пожмашина та ТОВ Торговий дім ЕГРІТЕК .

15 жовтня 2019 року в підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів, яка занесена до протоколу судового засіданні від 15.10.2019.

Заява позивача від 03.10.2019 про часткову зміну підстав позову судом на підставі ч.5 ст.46 Господарського процесуального кодексу України не прийнято до розгляду в зв`язку з відсутністю доказів надсилання її копії іншим учасникам справи.

21 жовтня 2019 року від позивача повторно надійшла заява про часткову зміну підстав та предмета позову за окремими вимогами. Докази надсилання її копії відповідачам додані до цієї заяви.

Аналіз змісту позовної заяви та заяви про часткову зміну підстав та предмета позову за окремими вимогами від 17.10.2019, свідчить, що фактично позивачем заявлено про зміну предмету позову у частині вимог до відповідача-1, викладені у п. 4 прохальної частини позову, та відповідно замість зобов?язати ТОВ Техноторг повернути грошові кошти у сумі 2900000грн., позивач просить суд стягнути з ТОВ Техноторг грошові кошти у цьому ж розмірі.

Заява ж у частині зміни підстав позову фактично є викладенням додаткового обгрунтування позовних вимог у частині визнання недійсним договору купівлі -продажу 5946/2018/1084237 транспортного засобу від 30.08.2018 року, укладеного між відповідачем-2 та позивачем.

За змістом норм процесуального права під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. При цьому не вважається зміною підстав позову зміна посилання на норми матеріального права.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що подана заява позивача від 17.10.2019 про часткову зміну підстав та предмета позову за окремими вимогами не містить зміни підстав і предмету позовних вимог одночасно до обох відповідачів у справі, а тому відповідає вимогам ч.2 ст.14, п. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України та приймається судом до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

З урахуванням вищевикладеного судом постановлено ухвалу від 23.10.2019 про прийняття змін підстав та предмета позову за окремими вимогами, що відображено у протоколі судового засідання від 23.10.2019..

У поданих письмових запереченнях на заяву про часткову зміну підстав позову № ЮВ-48 від 11.10.2019, які надійшли від відповідача-2, останній зазначив про те, що реальне настання правових наслідків забезпечене саме з моменту підписання договору купівлі-продажу №41/23830 від 23.02.2018 та акту приймання-передачі від 11.07.2018 за договором купівлі-продажу №41/23830 від 23.02.2018, відповідно до яких відповідач-1 передав, а позивач прийняв автопоїзд самоскид у складі автомобіля самоскида АС-1422 та причепа-самоскида ПС-1424, акт приймання-передачі підписаний сторонами договору. У п. 4 вказаного акту приймання-передачі від 11.07.2018 за договором купівлі-продажу № 41/23830 від 23.02.2018, який підписав позивач, визначено, що у покупця, тобто позивача, відсутні будь-які претензії щодо якості, кількості та комплектації товару та супровідних документів. З моменту підписання договору купівлі-продажу 5946/2018/1084237 транспортного засобу від 30.08.2018 умовами якого передбачене, а саме: п. 1.3. - покупець (позивач) оглянув та ознайомився із майном, яке зазначено у п. 1.1. цього договору, претензій щодо технічного стану та якісних характеристик відчужуваного транспортного засобу не має. Право власності на транспортний засіб переходить до позивача з моменту підписання даного договору (п. 2.2.) Підставою для державної реєстрації права власності на причіп-самоскид ПС-1424 став акт приймання-передачі транспортного засобу Серії ТОВ №474960 від 17.07.2018. Таким чином, за твердженням відповідача-2, вище визначені документи направлені на виконання усіх умов договорів та актів приймання-передачі, що стало підставою для подальшої реєстрації цих транспортних засобів. Також відповідач-2 вказав, що спірний договір купівлі-продажу 5946/2018/1084237 транспортного засобу від 30.08.2018, який укладений між позивачем та відповідачем-2, був спрямований на виконання волі сторін. Вказаним договором не передбачена передача транспортного засобу позивачу за актом приймання-передачі транспортного засобу. Відповідач-2 вважає, що внутрішня воля сторін була вільною та обізнаною, бо сприяла позивачу в подальшій реєстрації права власності на транспортні засоби, що підтверджує факт передачі відповідачем-1 та відповідачем-2 транспортного засобу позивачу, без порушення умов договорів та законодавства України. Крім того, відповідачем-2 вказано про належне дотримання відповідачами у справі умов Постанови КМУ від 11.11.2009 №1200, на яку посилається позивач.

Заперечення на заяву про часткову зміну підстав позову №ЮВ-48 від 11.10.2019 залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23 .10.2019 клопотання відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю Техноторг про поновлення пропущеного ним процесуального строку для подання відзиву на позов відхилено та відмовлено у поновленні пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позов.

За таких обставин, судом при вирішенні спору поданий відповідачем-1 відзив на позов від 22.10.2019 до уваги не приймається.

Відповідачем-1 подано клопотання від 22.10.2019 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в якому відповідач-1 просить суд залучити до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім ЕГРІТЕК .

В обгрунтування підстав залучення до участі у справі третьої особи ТОВ ТД ЕГРІТЕК , відповідач-1 послався на договір поставки №0103/18 від 01.03.2018, укладений між ТОВ Техноторг та ТОВ ТД ЕГРІТЕК , відповідно до умов якого відповідачем-1 (ТОВ Техноторг ) був придбаний автопоїзд самоскидний у складі автомобіля самоскида АС-1422 та причепа-самоскида ПС-1424. Відповідач-1 вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім ЕГРІТЕК як третьою особою будуть надані необхідні пояснення та первинні документи на товар - автопоїзд самоскидний.

Ознайомившись з матеріалами справи, вивчивши зміст заяви про залучення третьої особи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Отже, суттєвою підставою для залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є вплив рішення суду на права та обов`язки третьої особи щодо однієї із сторін спору.

При цьому, в залежності від того, з ким у такої особи існують (або існували) певні правові відносини, вирішується питання на якій стороні - позивача або відповідача - виступає в процесі третя особа, що також випливає із приписів ч.1 ст.51 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої на сторону, яка в результаті ухвалення судового рішення може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до цієї сторони, покладений обов`язок сповіщення третій особі про відкриття провадження у справі та подання заяви про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Тобто, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору може бути залучена до участі у справі коли у неї існує юридичний інтерес у справі.

Водночас, судове рішення повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків у правовідносинах такої третьої особи з однією із сторін у справі, що полягає у встановленні судом в ході вирішення спору обставин щодо прав та/або обов`язків третьої особи у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття судом рішення є така третя особа.

З огляду на зміст позовних вимог спір між сторонами у цій справі є спором про відповідність спірних правочинів нормам чинного законодавства, а також порушенням прав позивача внаслідок укладення спірних договорів, а тому до предмета доказування в межах справи входять обставини, з якими матеріальний закон пов`язує наявність підстав для визнання недійсним оскаржуваних договорів та актів приймання-передачі та настання відповідних наслідків для сторін. Обставини щодо наявності у відповідачів у справі будь-яких правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім ЕГРІТЕК`до предмета доказування, враховуючи предмет спору у цій справі, не входять.

До того ж, відповідач-1 у своєму клопотанні не зазначив на стороні кого має бути залучена третя особа.

Отже, суд доходить висновку про безпідставність поданого позивачем клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ЕГРІТЕК`до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Враховуючи вищевикладене, судом постановлено ухвалу від 23.10.2019 про відмову у задоволенні клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, яка занесена до протоколу судового засідання від 23.10.2019.

Від відповідача-1 та відповідача-2 надійшли клопотання про витребування доказів від 22.10.2019 та від 29.10.2019 №ЮВ-52/1.

Відповідно до ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

Згідно із ч.3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Отже останнім днем подання до суду клопотання про витребування доказів для відповідача-1 є 06 вересня 2019 року, оскільки відповідачем-1 ухвалу суду від 13.08.2019 про відкриття провадження у справі отримано 22.08.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 1400045280049 (а.с.146), а для відповідача-2 - 30.08.2019, оскільки відповідачем-2 ухвалу суду від 13.08.2019 про відкриття провадження у справі отримана 15.08.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 1400045280014 (а.с.150).

Відповідно до ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України якщо клопотання про витребування доказів заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Оскільки відповідачами клопотання про витребування доказів подані з пропуском встановленого строку та без обґрунтування неможливість їх подання у встановлений строк, а відповідних заяв про поновлення пропущеного процесуального строку відповідачами не надано, тому судом постановлено ухвалу від 23.10.2019 та ухвалу від 05.11.2019 про залишення без задоволення клопотань відповідача-1 та відповідача-2 про витребування доказів. Відповідні ухвали занесені до протоколів судового засідання від 23.10.2019 та від 05.11.2019.

У поданому відповідачем -1 відзиві на заяву позивача про часткову зміну підстав та предмета позову за окремими вимогами від 31.10.2019 останній вказав, що договір купівлі-продажу №41/23830 від 23.02.2018 було виконано сторонами в повному обсязі з реальним настанням всіх правових наслідків, обумовлених даним договором. Позивач оплатив загальну вартість товару за договором, а відповідач-1 здійснив його поставку, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі без жодних зауважень щодо асортименту, якості, комплектності та кількості переданого товару та супровідних документів на товар. Щодо посилань позивача на статтю 230 ЦК України та визнання недійсним договору купівлі-продажу №41/23830 від 23.02.2018, укладений між ТОВ Техноторг та ФГ Батьківщина Краснопільського району Сумської області із-за умисних обманних дій ТОВ Техноторг , то відповідач-1 зазначив, що позивач жодним чином не вказав, у чому саме був обман та якими діями ТОВ Техноторг ввело в оману ФГ Батьківщина з метою настання наслідків правочину, які не настали чи не можуть настати. За твердженням відповідача-1 позивачем на підтвердження своєї позиції про те, що ТОВ Техноторг ініціював реєстрацію товару у ТСЦ 5946 шляхом укладання договору купівлі-продажу 5946/2018/1084237 від 30.08.2018 між відпоівдачем-2 та позивачем, не наведено жодного доказу. Відповідач-1 послався на відповідь Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області №27.09.2019 №31/18/5946-К-21аз від 27.09.2019 на адвокатський запит від 20.09.2019, яка містить інформацію про те, що позивач до 29.08.2018 включно не звертався до сервісного центру з метою здійснення реєстрації товару. Відповідач-1 вважає, що договір купівлі-продажу №41/23830 від 23.02.2018 укладений між ТОВ Техноторг та ФГ Батьківщина Краснопільського району Сумської області має всі ознаки дійсності.

У запереченнях на заяву про часткову зміну підстав та предмета позову за окремими вимогами №ЮВ-52 від 29.10.2019, які надійшли від відповідача-2, останнім підтримано викладену позицію у запереченнях №ЮВ-48 від 11.10.2019, а також доповнено посиланням на те, що набуття права власності позивачем на автомобіль самоскид АС-1422 та причіп-самоскид ПС-1424 здійснене без порушень норм діючого законодавства. Право власності за позивачем підтверджує і той факт, що автомобіль самоскид АС- 1422 та причіп-самоскид ПО-1424 використовувались позивачем за призначенням тривалий час, без будь-яких обмежень в праві власності з боку відповідачів.

Ухвалою суду від 05.11.2019 у задоволенні клопотання відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю Техноторг про призначення колегіального розгляду справи відмовлено.

05.11.2019 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 14.11.2019 о 14год.00хв., яке занесено до протоколу судового засідання від 05.11.2019.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті, яке відбулось 14.11.2019, оголошено перерву до 21.11.19 о 10год.00хв.

Рішення ухвалено після оголошеної перерви.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, з`ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Техноторг (відповідач-1 у справі, продавець за договором) та Фермерським господарством Батьківщина Краснопільського району Сумської області (позивач у справі, покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу №41/23 830 (далі по тексту - договір від 23.02.2018), згідно з яким відповідач-1, як продавець, прийняв на себе зобов`язання передати у власність позивачеві, як покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов?язався прийняти й оплатити техніку (далі по тексту - товар), асортимент, кількість та комплектність якої визначається сторонами у специфікації (додаток до договору) (т.1, а.с.80).

Відповідно до п.1.2. договору від 23.02.2018 якість та комплектність товару повинні відповідати ТУ, що діють у виробника товару.

Пунктом 1.3. договору від 23.02.2018 сторони передбачили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати загальної вартості товару та підписання сторонами Акту приймання-передачі та/або видаткової накладної відповідно до п. 4.2 договору.

Згідно із п.2.1. договору від 23.02.2018 загальна вартість товару за даним договором становить 2900000грн., у т.ч. ПДВ - 483333грн.33коп.

В п.2.2. договору від 23.02.2018 визначені умови щодо порядку здійснення покупцем оплати товару, а саме: у сумі, що дорівнює 30% від загальної вартості товару згідно з п. 2.1. договору - протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання сторонами договору; у сумі, що дорівнює 70% від загальної вартості товару згідно з п. 2.1. договору - протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту одержання повідомлення продавця про готовність товару до поставки.

Оплата за договором вважається здійсненою з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 2.4. договору від 23.02.2018).

В розділі 3 договору від 23.02.2019 визначено права та обов?язки сторін, а саме: в п. 3.1., 3.1.1. передбачається, що продавець зобов?язаний поставити товар покупцю на умовах EXW- склад продавця, м. Суми, вул. Чернігівська, 7 згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс -2010 протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту оплати покупцем загальної вартості товару, за умови направлення продавцем покупцю повідомлення про готовність товару до поставки.

Пунктами 3.1.2., 3.1.3., 3.1.4. договору від 23.02.2018 визначено, що продавець зобов?язаний повідомити покупця про готовність товару до поставки; зобов`язаний під час поставки товару передати покупцю паспорт на товар, копію вантажної митної декларації, видаткову накладну, сервісну книжку на товар та Інструкцію по експлуатації товару; зобов`язаний здійснювати гарантійне обслуговування товару особисто або через свою уповноважену особу згідно з договором на гарантійне обслуговування, який укладається окремо.

Пунктом 4.1. договору від 23.02.2018 встановлено, що покупець здійснює одержання поставленого товару: - не пізніше строку, зазначеного у п.п.3.1.1. договору; - в день його поставки продавцем.

В п.4.2., 4.3. договору від 23.02.2018 сторонами викладені умови, що факт поставки продавцем товару покупцеві згідно з п.п.3.1.1. цього договору сторони фіксують шляхом складання відповідного двостороннього Акту приймання-передачі та /або видаткової накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається покупцю. Підписанням відповідного двостороннього Акту приймання-передачі та/або видаткової накладної покупець підтверджує факт своєчасного передання йому товару, всієї необхідної інформації та супровідних документів стосовно товару, передбачених договором та чинним законодавством України, відсутності у нього будь-яких претензій щодо асортименту, якості, комплектності та кількості переданого йому товару, необхідної інформації та супровідних документів стосовно товару.

Відповідно до п.8.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (та скріплення його тексту їхніми печатками) і діє до 31 грудня 2018 року , але у будь-якому випадку до повного виконання ними своїх зобов`язань.

До договору купівлі-продажу №41/23 830 від 23.02.2018 сторонами підписано специфікацію, що є додатком до цього договору, в якій сторонами визначено найменування товару (марка, модель) - автопоїзд самоскидний у складі автомобіля самоскида АС-1422 та причіпа-самоскида ПС-1424, у кількості 1 штука, ціна за одиницю - 2900000грн.00коп., загальна вартість товару (з ПДВ) 2900000грн. 00коп.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи копій примірника договору купівлі-продажу №41/23830 від 23.02.2018 та специфікації до нього, останні підписані сторонами та скріплені їх печатками, що свідчить про набрання чинності договором та узгодження асортименту, кількості та комплектності товару.

Доказів розірвання вказаного договору на час розгляду даної справи сторонами не надано.

На виконання договору купівлі-продажу №41/23 830 від 23.02.2018 позивачем сплачено відповідачеві-1 за товар 2900000грн.00коп., що підтверджено платіжними дорученнями №1 від 28.02.2018 на суму 600000грн.00коп., №2 від 12.03.2018 на суму 270000грн.00коп,, №3 від 26.06.2018 на суму 2030000грн. 00коп. (т.1, а.с.82-83).

11 липня 2018 року сторонами договору від 23.02.2018, а саме: позивачем та відповідачем-1 на підставі п.4.2. цього договору, складено Акт приймання-передачі від 11.07.2018 до договору купівлі-продажу №41/23830 від 23.02.2018 (т.1, а.с.84). Із змісту даного акту вбачається, що:

1. Продавець (відповідач-1) передав, а покупець (позивач) прийняв товар та номерні знаки для разових поїздок (видаються у випадку продажу товару, який підлягає реєстрації у сервісних центрах МВС) або номері знаки Транзит (видаються у разі у випадку продажу товару, який підлягає реєстрації у органах Держпродспоживслужби) щодо товару: Автопоїзд самоскидний у складі автомобіля самоскида АС-1422 та причіпа- самоскида ПС-1424, 2018 року випуску, арт/зав № НОМЕР_1 , вартістю 2900000,00грн.

2.Сторони констатують, що переданий покупцю за даним актом товар на момент його передачі покупцю знаходиться у відмінному стані та у повному обсязі відповідає умовам договору.

3.Покупець підтверджує, що разом із товаром ним одержано у продавця всю необхідну інформацію та супровідні документи стосовно товару, передбачені договором та чинним законодавством України.

4. У покупця відсутні будь-які претензії щодо якості, кількості та комплектації товару та супровідних документів.

Акт підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

30.08.2018 у Територіальному сервісному центрі МВС № 5946 РСЦ МВС в Сумській області між Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова компанія Пожмашина (відповідач-2 у справі, продавець за договором) та Фермерським господарством Батьківщина Краснопільського району Сумської області (позивач у справі, покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу 5946/2018/1084237 (далі по тексту - договір від 30.08.2018) (т.1, а.с.86), згідно з умовами якого відповідач-2 зобов`язався передати у власність позивача транспортний засіб: марка МАЗ , модель 6501С, 2018 року випуску, колір жовтий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований за продавцем 24.07.2018 підрозділом МВС ТСЦ 7442 (п.1.1.).

В п.1.2. договору від 30.08.2018 вказано про гарантування продавцем, що майно, яке є предметом продажу за даним договором, належить йому на праві власності, не обтяжене арештом, у розшуку, заставі не перебуває, не являється предметом спору у суді.

В п.1.3. договору від 30.08.2018 зазначено про те, що покупець оглянув та ознайомився із майном, яке зазначене у п.1.1. цього договору, претензій щодо технічного стану та якісних характеристик відчужуваного транспортного засобу не має.

В розділі 2 Передача об`єкта договору від 30.08.2018 сторонами узгоджено про: передачу транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем після повної оплати вартості майна (п.2.1.); перехід права власності на транспортний засіб до покупця з моменту підписання даного договору (п.2.2.).

Ціна транспортного засобу визначена сторонами в сумі 1925550грн., про що зазначено у п.1.3. договору від 30.08.2018.

Відповідно до п.9.1. договору від 30.08.2018 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання.

Договір підписаний його сторонами - відповідачем-2 та позивачем, скріплений печатками сторін.

Договір оформлений та підписаний сторонами в сервісному центрі 5946 РСЦ МВС в Сумській області в присутності адміністратора, який перевірив відповідність інформації, внесеної до цього договору документами, які надані сторонами договору.

17 липня 2018 підприємством-виробником: ТОВ ПК Пожмашина (відповідач-2 у справі) складено Акт приймання-передачі транспортного засобу серії ТОВ №474960 на транспортний засіб Причіп-самоскид ПС 1424, колір синій, VIN 469 НОМЕР_5 , який виготовлений і укомплектований відповідно до ТУ У-29.2-33742637-010:2017 і придатний до експлуатації. Дата виготовлення 30.05.2018 (т.1, а.с.87). В даному акті зазначено про організацію-одержувача - ФГ Батьківщина Краснопільського району Сумської області.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 від 30.08.2018 за позивачем зареєстровано транспортний засіб МАЗ , модель - 6501С, тип - спеціалізований вантажний - спеціалізований самоскид, номер шасі НОМЕР_1 , колір жовтий, особливі примітки: Євро-5, переобл. В 2018, вст. Самоскидного обл., АС 1422, НОМЕР_2 від 24.07.2018 ТСЦ 7442, ДКП ТСЦ 5946/2018/1084237 30.08.2018 (т.1, а.с.92).

Оспорюючи вищевказані договір купівлі-продажу №41/23 830 від 23.02.2018, акт приймання-передачі від 11.07.2018 за цим договором, договір купівлі-продажу 5946/2018/1084237 транспортного засобу від 30.08.2018, акт приймання-передачі транспортного засобу від 17.07.2018 серії ТОВ №474960, позивач стверджує, що вказані договори, а також акти, як самостійні правочини, не відповідають вимогам закону, договір від 23.02.2018 укладений під впливом обману, а договір від 30.08.2018 є фіктивним, в зв`язку з чим позивач просить визнати їх недійсними, та застосувати наслідки недійсності договору від 23.02.2018 шляхом повернення його сторонами одна одній всього, що одержано ними від виконання договору.

Отже спір стосується правомірності укладених між сторонами договорів та їх відповідності вимогам чинного законодавства.

Враховуючи, що позовні вимоги за позовом, який розглядається в межах цієї справи, стосуються захисту прав позивача, як покупця транспортного засобу, тому до предмету дослідження при вирішенні спору входять обставини, з якими матеріальний закон пов`язує наявність підстав для визнання недійсним оскаржуваних договорів та актів приймання-передачі та настання відповідних наслідків для сторін, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).

Виходячи із приписів ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Враховуючи, що в силу приписів ч.1, 2 ст.202 Цивільного кодексу України договір є одним із видів правочину, тому до договору застосовуються положення ст.203 цього ж Кодексу, які визначають загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, згідно з приписами ст. 203 Цивільного кодексу України необхідними умовами для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину в силу ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивач, стверджуючи, що договір купівлі-продажу №41/23 830 від 23.02.2018 не відповідає вимогам закону, зазначає, що відповідач-1 на момент його укладення не був власником товару, який є предметом договору, не був зареєстрований в установленому порядку як суб`єкт господарювання, що має право здійснювати роздрібну та оптову торгівлю транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, а тому вказаний договір не відповідає актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Аналіз змісту договору від 23.02.2018 свідчить, що на його підставі між позивачем та відповідачем-1 виникли правовідносини купівлі-продажу, які регулюються гл.54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.655 цього Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є визначення предмета договору та його ціна.

Як встановлено судом вище, в специфікації, яка є додатком до договору від 23.02.2018, позивачем та відповідачем-1 визначено, що його предметом є товар - автопоїзд самоскидний у складі автомобіля самоскида АС-1422 та причіпа-самоскида ПС 1424, та встановлена ціна товару - 2900000грн. (два мільйона дев`ятсот тисяч грн.).

При цьому суд звертає увагу, що ані в тексті договору від 23.02.2018, ані в специфікації до нього не визначено індивідуальних ознак товару - автопоїзду самоскидного у складі автомобіля самоскида АС-1422 та причіпа-самоскида ПС-1424.

В силу ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Водночас відповідно до приписів ч.1, 2 ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Згідно зі ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів (ч.1). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2).

Суд звертає увагу, що вимог щодо обов`язкової державної реєстрації договорів купівлі - продажу транспортних засобів чинне законодавство не містить, законодавством не встановлюються спеціальні вимоги щодо моменту переходу права власності на транспортні засобі, а тому в такому випадку для визнання моменту набуття відповідачем-1 права власності на автомобіль, який згодом був проданий позивачу, судом застосовуються положення саме ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, відповідач-1 на підставі акту приймання-передачі від 05.07.2018 до договору поставки №0103/18 від 01.03.2018 прийняв від ТОВ ТД ЕГРІТЕК автопоїзд самоскидний у складі автомобіля-самоскида АС 1422 та причіпа-самоскида ПС-1424 з такими індивідуальними ознаками: шасі - НОМЕР_1 , двигун - НОМЕР_8 , номер техпаспорта НОМЕР_2 , причіп-самоскид ПС 1424 шасі НОМЕР_8 . Акт підписаний представниками обох сторін та затверджений керівниками обох сторін.

Вказаний акт приймання-передачі складений на виконання договору поставки №0103/18 від 01.03.2018, сторонами якого є Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЕГРІТЕК та Товариство з обмеженою відповідальністю Техноторг (відповідач-1), відповідно до умов якого ТОВ ТД ЕГРІТЕК зобов`язався постачати, а відповідач-1, як покупець, зобов`язався прийняти та оплатити продукцію в порядку та на умовах, визначених даним договором. Перелік продукції, яка постачається в кожній конкретній партії, її асортимент, характеристики, ціна за одиницю продукції та загальна вартість кожної партії вказуються в специфікаціях, які підписуються уповноваженими представниками сторін і з цього моменту є невід`ємними частинами цього договору. В Специфікації №1, яка є додатком №1 від 01.03.2018 до договору №0103/18 від 01.03.2018, підписаної сторонами цього договору, зазначається найменування товару - автопоїзд самоскидний у складі автомобіля самоскида АС-1422 та причіпа-самоскида ПС-1424, загальною вартістю 2749000грн.

В п.5.1. договору поставки №0103/18 від 01.03.2018 визначено, що перехід права власності на продукцію та ризиків випадкового знищення та (або) пошкодження відбувається в момент фактичної передачі продукції від постачальника продавцю, що посвідчується підписанням товаросупроводжувальної документації на продукцію, що є підтвердженням господарської операції.

Отже, враховуючи приписи ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України, та приймаючи до уваги положення договору поставки №0103/18 від 01.03.2018, суд доходить висновку, що відповідач-1 набув право власності на транспортний засіб: автопоїзд самоскидний у складі автомобіля-самоскида АС 1422 та причіпа-самоскида ПС-1424, номер шасі НОМЕР_1 , з 05.07.2018.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про визнання договору №0103/18 від 01.03.2018 недійсним, а також докази, які спростовують факт правомірного набуття відповідачем-1 права власності на автопоїзд самоскидний у складі самоскида АС 1422 та причіпа-самоскида ПС. Відтак, виходячи із принципу вірогідності доказів, суд вважає, що відповідачем-1 доведено вказану обставину.

Як встановлено судом вище, та не заперечується позивачем і відповідачами, 11 липня 2018 року відповідач-1 передав позивачу автопоїзд самоскидний у складі автомобіля самоскида АС-1422 та причіпа- самоскида ПС-1424, 2018 року випуску, арт/зав № НОМЕР_1 , вартістю 2900000,00грн. При цьому, суд звертає увагу, що в акті приймання-передачі від 11.07.2018 позивачем, як покупцем, зазначено про отримання разом з товаром супровідних документів стосовно товару, передбачених договором та чинним законодавством України.

Отже, оскільки в силу приписів ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який буде придбаний (набутий) продавцем в майбутньому, а на момент передачі відповідачем-1 позивачу автопоїзду самоскидного відповідач-1 набув право власності на товар, тому судом не приймається до уваги твердження позивача, що на момент укладення оспорюваного договору від 23.02.2018 відповідач-1 не був власником товару, щодо якого укладався цей договір.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем-1 державної реєстрації набутого ним транспортного засобу: автопоїзду самоскидного у складі автомобіля самоскида АС-1422 та причіпа- самоскида ПС-1424 до моменту передачі його позивачеві.

Водночас суд зауважує, що правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності на транспортний засіб є саме договір купівлі-продажу такого засобу. При цьому, проведення реєстраційних дій щодо транспортного засобу та видача відповідного свідоцтва про його реєстрацію лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, але свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, як самостійний документ, не породжує у особи право власності, оскільки виникнення права власності на рухомі речі не пов`язані з його державною реєстрацією.

Слід зазначити, що наслідком порушення Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, скоструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (в редакції постанови КМУ від 23.12.2009 №1371), є покладення на порушників відповідальності, встановленої законом, що відображено в п. 5 цього Порядку.

Також судом не приймається до уваги посилання позивача на порушення відповідачем-1 вимог Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 №1200 (далі по тексту - Порядок №1200), оскільки вказаний Порядок визначає механізм провадження торговельної діяльності у сфері оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами, дія якого поширюється на суб`єктів господарювання, які здійснюють передачу для реалізації транспортних засобів. Отже, цей Порядок лише регулює та встановлює обов`язки продавців та покупців транспортних засобів (зняття з реєстраційного обліку, реєстрації транспортного засобу, тощо) і не пов`язують момент реєстрації транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах із набуттям особою права власності на нього. Відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №910/4924/18, який враховується судом на підставі ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд вважає зазначити, що висновок про невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, має ґрунтуватися на фактах, які свідчать про порушення певним правочином імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Порядок №1200 не містить імперативної норми, яка забороняє укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу, продавцем за яким є суб`єкт господарювання, що не перебуває на обліку у Головному сервісному центрі МВС і Держпродспоживслужбі, а тому відсутні підстави для ствердження, що порушення вказаного Порядку є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу №41/23 830 від 23.02.2018, як такого що не відповідає закону.

Виходячи із визначення договору купівлі-продажу, правовими наслідками його укладення є передача продавцем у власність покупця товару, отримання покупцем товару та його оплата продавцю.

Відповідно до п.1.3. договору право власності на товар переходить до покупця з мементу оплати загальної вартості товару та підписання сторонами акту приймання-передачі та\або видаткової накладної.

Судом приймається до уваги, що матеріалами справи підтверджується як факт передачі відповідачем-1 позивачу автопоїзда самоскидного у складі автомобіля самоскида АС-1422 та причіпа-самоскида ПС-1424, 2018 року випуску, арт/зав № НОМЕР_1 , вартістю 2900000,00грн., так й факт сплати позивачем коштів за придбання вказаного транспортного засобу, а тому відсутні підстави для сумніву, що внаслідок укладеного між позивачем та відповідачем договору №41/23 830 від 23.02.2018, позивач набув право власності на вищезазначене майно.

З огляду на вищевикладене, твердження позивача, що договір від 23.02.2018 не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, спростовуються матеріалами справи. Відтак, обставини щодо передачі товару відповідачем-1 та оплату цього товару позивачем виключають можливість вважати договір таким, що не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зазначеним у частині 5 статті 203 Цивільного кодексу України.

Щодо обгрунтування позивачем своєї позиції невідповідності оспорюваного ним договору від 23.02.2018 як такого, що укладений під впливом обману, суд зазначає про таке.

Положеннями статей 203, 215, 229, 230 Цивільного кодексу України передбачена недійсність правочинів з вадами волі, коли волевиявлення учасника правочину не відповідає його внутрішній волі, у тому числі якщо внутрішня воля сторони сформувалась невірно під впливом обману. Суд зауважує, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З урахуванням приписів ч.1 ст.229 Цивільного кодексу України для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Виходячи із принципу змагальності сторін в господарському процесу, саме позивач, який стверджує, що діяв під час укладення оспорюваного договору від 23.02.2018, під впливом обману, повинен довести не лише факт обману та наявність умислу в діях її контрагента, а й та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Позивач в позовній заяві стверджує, що "відповідач-1 свідомо повідомив позивачу неправдиві відомості, запевнивши, що діє в межах правового поля, й що характер і наслідки угоди відповідають передбаченим законом договорам даного виду, не повідомив існування достовірно відомих йому інших обставин щодо природи правочину, прав і обов`язків сторін та таких властивостей і якостей товару, що значно знижують його цінність й можливість використання за цільовим призначенням".

Суттєвим є існування обставини, щодо яких сторона правочину ввела в оману іншу сторону, саме на момент вчинення правочину.

За загальним правилом під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення.

Позивач, оспорюючи договір від 23.02.2018 з підстав його укладення під впливом обману, має довести: обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; факт того, що їх наявність не відповідає волі позивача перебувати у відносинах, породжених правочином; факт того, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями відповідача-1.

Лише посилання позивача у позовній заяві на неповідомлення відповідачем-1 про обставини щодо природи укладеного між ним та відповідачем-1 договору від 23.02.2019, прав та обов`язків сторін за цим договором судом до уваги не приймається, оскільки позивач не конкретизував яка обставина щодо природи договору була йому не повідомлена відповідачем-1, щодо яких прав та обов`язків сторін, визначених у оспорюваному договору, не була доведена відповідна інформація, а також про які властивості і якості товару, що можуть значно знизити його цінність, відповідачем-1 не було зазначено позивачу на момент укладення договору.

Не було надано позивачем відповідної конкретизації істотних обставин, щодо яких позивач вважає, що його було введено в оману, й під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Щодо тверджень позивача, що відповідач-1 ввів в оману стосовно властивостей та якостей товару, при цьому зазначаючи, що йому передано неякісний товар, то суд зауважує, що не є обманом щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину. Доказів того, що внаслідок поведінки відповідача-1 виникли труднощі у використанні автопоїзду, позивач суду не надав.

При цьому, суд звертає увагу, що в акті приймання-передачі від 11.07.2018 за договором купівлі-продажу №41/23 830 від 23.02.2018 позивачем, як покупцем, зазначено про отримання разом з товаром всієї необхідної інформації та супровідних документів стосовно товару, передбачені договором та чинним законодавством України.

Відтак, самим актом приймання-передачі від 11.07.2018 спростовується твердження позивача про введення його в оману щодо властивостей та якості придбаного за оспорюваним договором товару.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, свобода договору заснована на свободі волевиявлення, а останнє, у свою чергу, грунтується на свободі волі, що реалізується за допомогою диспозитивності норм цивільного права. Під диспозитивністю норм цивільного права розуміється заснована на нормах цивільного права юридична свобода суб`єкта цивільних правовідносин здійснювати свої суб`єктивні права за своїм розсудом. Одним із елементів свободи договору є воля, виявлена відповідним чином, зокрема, направлена на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Враховуючи, що судом встановлено факт укладення між позивачем та відповідачем-1 оспорюваного договору від 23.02.2018 та факт виконання сторонами цього договору, тому суд доходить висновку, що обидві сторони бажали укласти вказаний договір і їх волевиявлення відповідало внутрішній волі.

Також суд враховує, що позивач не довів відповідними засобами доказування факт настання для нього несприятливих наслідків через укладення оспорюваного ним договору від 23.02.2018.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу №41/23 830 від 23.02.2018 недійсним, як такого, що укладений під впливом обману.

Доводи позивача про відсутність в договорі певних умов, а саме: щодо технічних характеристик, строку служби транспортного засобу, відомостей про дії покупця після закінчення такого строку та можливі наслідки в разі невиконання цих дій, а також найменування суб`єкта господарювання, який виконує функції виробника, судом до уваги не приймається, оскільки позивачем не наведено на підставі якого закону ці умови є істотними. До того ж, суд звертає увагу, що відсутність в договорі певних істотних умов свідчить про неукладеність такого договору, а не його недійсність.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу №41/23 830 від 23.02.2018 є необґрунтованими, в зв`язку з цим в цій частині в задоволенні позову має бути відмовлено.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача в частині визнання недійсним акту приймання-передачі від 11.07.2018 за договором купівлі-продажу №41/23 830 від 23.02.2018 з огляду на таке.

В силу ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом вище, оспорюваний позивачем акт приймання-передачі від 11.07.2018 складений на виконання договору купівлі-продажу №41/23 830 від 23.02.2018.

У цьому випадку, акт приймання-передачі слугує лише для підтвердження належного виконання стороною - продавця за договором - зобов`язання з передачі товару, зокрема, транспортного засобу, а тому такий акт приймання-передачі не має ознак правочину у розумінні положень статті 202 Цивільного кодексу України, а отже й позовні вимоги про визнання нечинним акту приймання-передачі не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків. крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи, що підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу №41/23 830 від 23.02.2018 відсутні, тому відсутні й підстави для застосування наслідків недійсності договору, передбачені ст.216 Цивільного кодексу України.

Відтак в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача-1 вартості отриманого за договором купівлі-продажу №41/23 830 від 23.02.2018 товару - автопоїзду самоскидного, в сумі 2900000грн. належить відмовити.

Також відсутні підстави й для повернення позивачем відповідачу-1 автопоїзда самоскидного у складі автомобіля самоскида АС-1422 та причіпа-самоскида ПС-1424, 2018 року випуску, арт/зав № НОМЕР_1 , отриманого на виконання договору купівлі-продажу №41/23 830 від 23.02.2018.

Вирішуючи спір в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу 5946/2018/1084237 від 30.08.2018, укладеного між позивачем та відповідачем-2, суд виходить з такого.

Вище судом встановлено, що за умовами договору від 30.08.2018 відповідач-2 зобов`язався передати у власність позивача транспортний засіб: марка МАЗ , модель 6501С, 2018 року випуску, колір жовтий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований за продавцем 24.07.2018 підрозділом МВС ТСЦ 7442 (п.1.1.). В п.3.1. договору від 30.08.2018 встановлена ціна транспортного засобу, що є предметом цього договору - 1925550грн.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, змістом яких є передача товару у власність та оплата переданого товару.

Відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Ознаками фіктивності договору є наявність зовнішньої форми правочину, що фіксує удавані наміри сторін, та відсутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які зумовлювалися у цьому правочині. Тобто, має місце лише імітація правочину. У діях сторін, що імітують правочин, відсутня головна ознака правочину - спрямованість на встановлення, припинення або іншу видозміну цивільних правовідносин.

Отже, позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести відсутність у учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги в цій частині, зазначає у позовній заяві, що метою укладення договору від 30.08.2018 було здійснення державної реєстрації автопоїзду самоскидного у складі автомобіля самоскида АС-1422 та причіпа-самоскида ПС-1424, 2018 року випуску, арт/зав № НОМЕР_1 .

Як вбачається із копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 від 30.08.2018, відповідно до якого за позивачем зареєстровано транспортний засіб МАЗ , модель - 6501С, тип - спеціалізований вантажний - спеціалізований самоскид, номер шасі НОМЕР_1 , колір жовтий (т.1, а.с.92), з додатковим обладнанням, підставою для здійснення реєстраційних дій цього транспортного засобу є саме договір купівлі-продажу 5946/2018/1084237 від 30.08.2018. Тобто, саме державне реєстрація транспортного засобу є правовим наслідком укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору.

Отже суд доходить висновку про відсутність кваліфікуючих ознак фіктивного правочину, оскільки внаслідок укладення цього договору здійснені відповідні дії, направлені на легітимізацію транспортного засобу, належного позивачу, як учаснику дорожнього руху.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання договору від 30.08.2018 недійсним, в зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині має бути відмовлено.

Заявляючи позовні вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі транспортного засобу серії ТОВ № 474960 від 17.07.2018 (т.1, а.с.87), позивач стверджує, що вказаний акт був ним отриманий від відповідача-2 разом із договором купівлі-продажу 5946/2018/1084237 від 30.08.2018.

Аналіз змісту цього акту свідчить про відсутність ньому будь-які істотних умов, на підставі яких суд може дійти висновку щодо правової природи відносин, що виникли на підставі вказаного акту. Відтак, цей акт не є правочином в силу приписів ст.202 Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Обираючи спосіб захисту та обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач має належним чином довести суду При цьому суд враховує, що захист суб`єктивних цивільних прав здійснюється в межах правовідносин, які виникли між сторонами.

Позивач, заявляючи позовні вимоги про визнання недійсними оспорюваних ним договорів щодо одного й того ж майна, стверджує, що внаслідок їх укладення у нього виникла ситуація правової невизначеності, у тому числі щодо заявлення претензій з приводу гарантійного обслуговування до визначених законом суб`єктів. При цьому, позивач не зазначає, яке його суб`єктивне право, як покупця за договорами, порушено внаслідок укладення оспорюваних договорів.

Відтак суд доходить висновку, що позивач не довів встановленими засобами доказування порушення його прав, які можуть бути відновлені в обраний ним спосіб.

Посилання позивача на правову невизначеність щодо особи, до якої можуть бути пред`явлені претензій з приводу гарантійного обслуговування, судом до уваги не приймаються, оскільки правові наслідки передання товару неналежної якості, а також питання гарантії якості товару та гарантійного обслуговування визначаються нормами цивільного законодавства., та не є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

При цьому, стверджуючи про таку правову невизначеність позивач не навів жодної обставини, яка свідчить про порушення його такого права, та не надав відповідних доказів.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи не підтверджується факт порушення прав позивача, які можуть бути захищені шляхом визнання недійсними оспорюваних ним договорів купівлі-продажу, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими, безпідставними, в зв`язку з чим в їх задоволенні маю бути відмовлено повністю.

Згідно із ч.1, 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з розглядом даної справи позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до господарського суду у сумі 53105грн.00коп.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, сплачений за подання позову судовий збір не підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Про понесення інших судових витрат сторонами в ході розгляду справи не заявлено.

Керуючись ст.13, 73, 75, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог Фермерського господарства Батьківщина Краснопільського району Сумської області (вул. Колгоспна, село Велика Рибиця, Краснопільський район, Сумська область, 42418, ідентифікаційний код 33245995) до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю Техноторг , проспект Героїв Сталінграду, буд. 113, місто Миколаїв, Миколаївська область, 54025, ідентифікаційний код 30976452) про визнання недійсним договору купівлі -продажу №41/23830 від 23.02.2018, визнання недійсним акту приймання-передачі від 11.07.2018 за договором купівлі -продажу №41/23830 від 23.02.2018, стягнення 2900000грн., сплачених за договором купівлі -продажу №41/23830 від 23.02.2018, відмовити повністю.

2. В задоволенні позовних вимог Фермерського господарства Батьківщина Краснопільського району Сумської області (вул. Колгоспна, село Велика Рибиця, Краснопільський район, Сумська область, 42418, ідентифікаційний код 33245995) до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія Пожмашина (вул. Миру, 100/А, смт. Ладан, Прилуцький район, Чернігівська область, 17583, ідентифікаційний код 33742637) про визнання недійсним договору купівлі -продажу 5946/2018/1084237 транспортного засобу від 30.08.2018 та визнання недійсним акту приймання-передачі транспортного засобу серії ТОВ №474960 від 17.07.2018, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова компанія Пожмашина відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 25 листопада 2019 року .

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т. Г. Оленич