Постанова

від 26.11.2019 по справі 818/1940/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2019 року

Київ

справа №818/1940/14

адміністративне провадження №К/9901/6553/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Охтирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року (суддя Прилипчук О.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року (головуючий суддя Філатов Ю.М., судді: Водолажська Н.С., Бенедик А.П.) у справі за позовом виконуючого обов`язки Охтирського міжрайонного прокурора до Охтирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, третя особа: Іванівська дослідно-селекційна станція інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2014 року виконуючий обов`язки Охтирського міжрайонного прокурора (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до Охтирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - Інспекція, відповідач) за участю третьої особи (залученої до участі у справі ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року) - Іванівської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (далі - Іванівська ДСС, третя особа) про визнання протиправними дій відповідача щодо відхилення подання Охтирської міжрайонної прокуратури за №85-2635вих.14 від 07 липня 2014 року; скасування податкового повідомлення-рішення від 03 липня 2014 року №0008051703; зобов`язання Інспекції повторно розглянути питання притягнення до дисциплінарної відповідальності головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Охтирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області Бодрова М.І. та в.о. начальника відділу КПР доходів і зборів з фізичних осіб Мостової Г.В. , з вини яких допущено порушення вимог податкового законодавства.

Обґрунтовуючи позовну заяву, прокурор вказував, що Охтирською міжрайонною прокуратурою у порядку здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів проведено перевірку з питань забезпечення конституційних засад підприємницької діяльності при виконанні службовими особами Інспекції функцій контролю, за результатами якої встановлено порушення працівниками Охтирської ОДПІ при виконанні своїх посадових обов`язків вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Конституції України, що, в свою чергу, мало наслідком винесення протиправного податкового повідомлення-рішення, та слугувало підставою внесення прокурором подання з вимогою усунути виявлені порушення й притягнути винних посадових осіб до відповідальності, яке, однак, було відхилено листом Інспекції від 17 липня 2014 року за №7492/10/18-11-17-00117.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Охтирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області №0008051703 від 03 липня 2014 року; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди прийшли до висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення, враховуючи, що останнім до третьої особи застосовано штрафні санкції на підставі статті 127 ПК України (тобто за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків), тоді як Іванівською ДСС як податковим агентом допущено саме несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету у період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2013 року при його фактичному нарахуванні та утриманні під час виплати доходу працівникам у вигляді заробітної плати, а тому до неї могла бути застосована відповідальність у виді штрафу за статтею 126 ПК України.

Не погоджуючись з рішеннями судів в частині задоволення позовних вимог, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначав, що в надісланому на його адресу поданні прокурор вимагав від Інспекції скасувати прийняте нею податкове повідомлення-рішення, що однак, виходячи з норм ПК України, віднесено до повноважень податкового органу вищого рівня; крім того судами попередніх інстанцій надано неправильну правову оцінку положенням статей 126, 127 ПК України, оскільки саме останньою врегульовано питання відповідальності податкових агентів за порушення ними правил нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків-фізичних осіб.

Інші учасники процесу своїх заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не подали.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 25 квітня 2014 року по 11 червня 2014 року посадовими особами Інспекції проведено планову виїзну перевірку Іванівської ДСС з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки №112/18-11-22/00729899 від 18 червня 2014 року.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено порушення Іванівською ДСС:

- підпунктів а та б пункту 176.2 статті 176 ПК України в зв`язку із порушенням суб`єктом господарювання встановлених строків подання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків та суми утриманого з них податку за IV квартал 2013 року, а також подання звітності у II кварталі 2012 року з недостовірними відомостями та помилками;

- підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України внаслідок несвоєчасного перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року в сумі 395336,42 грн.

Інших порушень щодо нарахування, утримання, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів громадянам перевіркою не встановлено.

03 липня 2014 року на підставі вищезазначеного акту перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0008051703, яким Іванівській ДСС збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 221442,96 грн. (штрафні санкції згідно з пунктом 127.1 статті 127 ПК України).

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ж із частиною 1 статті 2 КАС України (в редакції, що діяла на час подання позову у даній справі) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України надано визначення справи адміністративної юрисдикції, якою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом частин 1 - 3 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб (стаття 47 КАС України).

Як передбачено частинами 1 - 3 статті 50 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

В той же час згідно із частиною 2 статті 60 КАС України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Функцію прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, було закріплено й в пункті 2 частини 1 статті 121 Конституції України (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII).

Водночас за змістом частин 1, 3, 6, пункту 1 частини 5 статті 36-1 Закону України Про прокуратуру від 05 листопада 1991 року №1789-XII (який діяв на час звернення з позовом) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями). Обираючи форму представництва, передбачену частиною п`ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Отже з метою уникнення ситуації, коли інтереси держави залишаться незахищеними, прокурор, виконуючи субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно, й у кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Тобто чинним на час звернення до суду з позовом у даній справі законодавством було чітко визначено обов`язок прокурора, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, визначити в позовній заяві наявність порушень або загрози порушень інтересів держави та обґрунтувати й підтвердити доказами необхідність їх захисту.

Проте суди попередніх інстанцій, розглянувши дану справу та приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, встановлювали й перевіряли лише обставини, пов`язані із питанням правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення як такого, залишивши поза увагою й не проаналізувавши наведені положення законодавства, а також не дослідивши та не надавши оцінки в їх контексті доводам прокурора (наведеним останнім в позовній заяві) щодо правових підстав його звернення з позовом (наявність порушення або загрози порушення інтересів держави із обґрунтуванням необхідності їх захисту) та наявності (відсутності) органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як встановлено статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Охтирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду