Постанова

від 28.11.2019 по справі 915/1575/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1575/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі :

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевська, С.В. Таран,

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Респект Бізнес»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2019 (суддя Алексєєв А.П., м. Миколаїв)

у справі № 915/1575/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьбудресурс»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Респект Бізнес»

про: стягнення 90228,57 грн.,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Південьбудресурс» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Респект Бізнес» про стягнення грошових коштів у сумі 90228,57 грн., з яких: 80000,00 грн. - основний борг, 1527,20 грн. - інфляційні втрати, 677,26 грн. - 3% річних, 8024,11 грн. - пеня.

Також позивач просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір у сумі 1921,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 7500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору займу (безвідсоткового) від 13.11.2018 щодо повернення грошових коштів у визначений договором строк.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2019 у справі №915/1575/19 позов задоволено.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю та підтвердженістю матеріалами справи позовних вимог.

Не погодившись із рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Респект Бізнес» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення суду скасувати частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник зауважив, що після отримання ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у даній справі ним було сплачено суму основного боргу в розмірі 80000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №0410001 від 03.07.2019, а отже, на час вирішення даної справи щодо стягнення вказаної суми основного боргу, спір між сторонами з цього приводу вже був відсутній, тому провадження у цій частині підлягає закриттю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив прийняти рішення, яким стягнути з ТОВ ВКП «Респект Бізнес» 1527,20 грн. інфляційних втрат, 677,26 грн. 3% річних, 8024,11 грн. пені, а також 1921,00 грн. судового збору.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами ч. 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

13.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Південьбудресурс» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Респект Бізнес» (позичальник) укладено договір безвідсоткового займу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позикодавець керуючись ст. 1046 Цивільного кодексу України надає позичальнику грошові кошти для розвитку виробництва підприємства у розмірі 80000,00 грн. (далі - сума позики), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю суму позики у строк до 28.02.2019 року.

За умовами п. 1.2 Договору відсотки за користування позикою не стягуються.

Згідно з п. 3.1 Договору даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами.

Сума позики передається позикодавцем позичальнику шляхом безготівкового розрахунку, можлива передача частинами (п. 3.2 Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що позичальник зобов`язується повністю повернути суму позики у строк до 28.02.2019 року.

У пункті 5.1 Договору сторони узгодили, що у випадку не повернення суми позики або її частини у строк, встановлений п. 4.1 Договору, позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неповернутої суми позики за кожен день прострочення.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за Договором.

На виконання умов Договору ТОВ «Південьбудресурс» за платіжним дорученням №450 від 13.11.2018 перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 80000,00 грн., що також підтверджується випискою по рахунку позивача.

Однак, у визначений Договором строк ТОВ ВКП «Респект Бізнес» не повернуло позивачу суму позики, що стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Згідно із приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Розглянувши спір по суті, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором в сумі 80000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судова колегія не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Скаржник зазначив у своїй скарзі, що, оскільки борг у сумі 80000,00 грн. був сплачений вже під час розгляду справи, то суд повинен був закрити провадження в цій частині, а не задовольняти відповідну позовну вимогу. У решті рішення суду першої інстанції ТОВ ВКП «Респект Бізнес» не оскаржується.

В оскаржуваному судовому рішенні господарський суд першої інстанції вказав, що ухвалою суду від 18.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі, розгляд справи по суті вирішено розпочати з 12.07.2019, який завершити 12.08.2019, без проведення судового засідання та виклику сторін, запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України. Копію ухвали суду від 18.06.2019 відповідач отримав 21.06.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Отже, встановлений судом 15-денний строк на подання відзиву закінчився 08.07.2019 (включно), а 10.07.2019 до суду від відповідача надійшов відзив.

Відповідно до частин 8, 9 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, суд долучив відзив до матеріалів справи, зазначивши, що цей відзив не буде прийнято судом до уваги, оскільки він поданий з порушенням встановленого судом процесуального строку.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

У частині 1 статті 165 ГПК України визначено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2019 до Господарського суду Миколаївської області від ТОВ ВКП «Респект Бізнес» надійшов документ під назвою Відзив (а.с. 42), в якому відповідач зазначив про сплату ним позивачу 03.07.2019 суми боргу в розмірі 80000,00 грн. під час розгляду справи в суді першої інстанції, у зв`язку з чим просив закрити провадження у даній справі на підставі ст. 231 ГПК України. До даного документу додано платіжне доручення №0410001 від 03.07.2019 на вказану суму.

Вказаний документ не містить заперечення проти позову, а навпаки свідчить про визнання вищевказаної позовної вимоги та її виконання, що є суттєвою обставиною при розгляді спору по суті.

Враховуючи зміст зазначеного документа, цей документ по суті є заявою про закриття провадження у справі з наданням відповідного доказу в обґрунтування наявності підстав для такого закриття (сплата боргу).

Однак, місцевий господарський суд не надав оцінку вказаним документам та не врахував обставину сплати основного боргу відповідачем при ухваленні оскаржуваного рішення.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, в частині стягнення основного боргу в розмірі 80000,00 грн. господарський суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі, а не задовольняти позов, оскільки це призвело б до стягнення 80000,00 грн. з відповідача вдруге.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення 80000,00 грн. основного боргу не відповідає фактичним обставинам справи та прийнято з порушенням наведених процесуальних норм, тому в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про закриття провадження у справі стосовно відповідної позовної вимоги.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось, як вище згадувалось, та залишається без змін.

У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає обґрунтованими, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч. 9 ст.129 ГПК України витрати скаржника зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються, оскільки спір у даній справі виник внаслідок порушення відповідачем умов вищезгаданого договору.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Респект Бізнес» задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2019 у справі № 915/1575/19 скасувати частково - в частині задоволення позовної вимоги про стягнення 80000,00 грн. основного боргу.

В цій частині прийняти нове рішення.

Закрити провадження у справі №915/1575/19 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Респект Бізнес» основного боргу в сумі 80000,00 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран