Постанова

від 20.11.2019 по справі 910/6668/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2019 р. м.Київ Справа№ 910/6668/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

за участю секретаря судового засідання: Короля Д.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 20.11.2019 року у справі №910/6668/19 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий комплекс Рапід

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019, повний текст якого складено та підписано 13.09.2019

у справі №910/6668/19 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий комплекс Рапід

до Київської міської ради та ОСОБА_1 , державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання протиправними дій державного реєстратора.

В С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "Рапід" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі-відповідач 1) та ОСОБА_1 державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (далі-відповідач 2) про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради VII сесії VIII скликання від 20.11.2018 № 206/6257 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки на масиві Чорторий у Деснянському районі міста Києва від 09.09.2005 № 62-6-2008" та визнання протиправними дій державного реєстратора, скасування запису про припинення права оренди земельної ділянки, поновлення запису про право оренди земельної ділянки позивача, яка розташована на масиві Чорторий у Деснянському районі міста Києва розміром 4,5628 га.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що не зважаючи на дотримання позивачем всіх істотних умов договору оренди земельної ділянки, відповідачем 1 прийнято протиправне рішення про розірвання договору.

В свою чергу, відповідач 1 зазначав про відсутність підстав для визнання недійсним та скасування його рішення, оскільки позивачем не доведено належними доказами неможливості виконати умови договору оренди в частині своєчасного завершення забудови, а також зазначив, що позивач не був позбавлений права звернутися до нього з пропозицією продовжити строки здійснення забудови спірної земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі №910/6668/19 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи свої вимоги. Крім того вказав, що позивачем порушено господарське зобов`язання, встановлене пунктом 8.4 договору оренди в частині закінчення будівництва не пізніше трьох років з моменту державної реєстрації цього договору, а тому починаючи з 10.09.2008 відповідач 1 отримав право, встановлене пунктами 11.4 та 11.5 договору оренди від 06.09.2005, розірвати цей договір в односторонньому порядку.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі №910/6668/19 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а також в порядку ст.246 ГПК України постановити окрему ухвалу, у зв`язку із допущенням суддею Господарського суду міста Києва порушень норм процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте з неповним з`ясуванням та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Крім того, скаржник посилається на відсутність його вини у порушені строків завершення забудови земельної ділянки до 09.09.2008 та, як наслідок, відсутності підстав для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді розірвання договору оренди, оскільки позивачем були вчинені всі необхідні та передбачені законодавством і договором дії, спрямовані на умов договору, а недотримання визначених п.8.4 договору оренди строків завершення будівництва сталось через тривалість надання уповноваженими органами технічних умов, розроблення проектно-кошториної документації, її погодження і затвердження, надання необхідних дозволів, тобто не з вини позивача.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/6668/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Козир Т.П., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий комплекс Рапід на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі №910/6668/19; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий комплекс Рапід на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі №910/6668/19 призначено на 30.10.2019; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий комплекс Рапід на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі №910/6668/19 відкладено на 20.11.2019 о 11:20 год., а також зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий комплекс Рапід надати суду належним чином завірену копію рішення Київської міської ради VII сесії VIII скликання від 20.11.2018 №206/6257 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки на масиві Чорторий у Деснянському районі міста Києва від 09.09.2005 № 62-6-2008".

12.11.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду скаржником на виконання вимог ухвали суду від 30.10.2019 подано належним чином завірену копію рішення Київської міської ради VII сесії VIII скликання від 20.11.2018 №206/6257 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки на масиві Чорторий у Деснянському районі міста Києва від 09.09.2005 № 62-6-200258".

20.11.2019 у судовому засіданні представник скаржника просив скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким визнати недійсним та скасувати рішення Київської міської ради VII сесії VIII скликання від 20.11.2018 № 206/6257 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки на масиві Чорторий у Деснянському районі міста Києва від 09.09.2005 № 62-6-200258" та визнати протиправними дії державного реєстратора, скасувати запис про припинення права оренди земельної ділянки і поновити запис про право оренди земельної ділянки позивача.

Представник відповідача 1 у даному судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване суде рішення - без змін.

Відповідач 2 наданим йому процесуальним правом не скористався та у судове засідання повторно не з`явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні його про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Пунктами 1 та 2 частини 3 статті 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

У відповідності до п.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене вище та те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності зазначеного вище учасника справи.

Крім того, учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового судового рішення, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Київської міської ради Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий комплекс РАПІД земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу на масиві Чорторий у Деснянському районі м.Києва від 14.07.2005 №764/3339, 06.09.2005 між відповідачем, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. (реєстровий №635) та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, про що зроблено запис від 09.09.2005 за №62-6-00258 у книзі записів державної реєстрації договорів (а.с.32-37 т.1).

У відповідності до умов Договору відповідач за Актом приймання-передачі передає, а позивач приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - масив Чорторий у Деснянському районі м. Києва; розмір - 4,5628 га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивнооздоровчого комплексу; кадастровий номер - 8000000000:62:206:0049.

Договір укладено на 25 років (п.3.1 Договору).

Відповідно до п.6.1 та 6.2 Договору передача земельної ділянки здійснюється за Актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цього Договору. Право на оренду Земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього Договору.

Як свідчать матеріали справи, 09.09.2005 року сторонами на виконання умов Договору було підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.41 т.1).

Пунктом 11.4 Договору сторонами погоджено порядок припинення цього Договору шляхом розірвання, у тому числі в односторонньому порядку за умови порушення позивачем строків забудови, визначених пунтом 8.4 Договору.

Так, пунктом 8.4 Договору встановлено, у тому числі, обов`язок позивача завершити забудову змельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією, але не пізніше трьох років з моменту державної реєстрації Договору.

З метою проведення забудови земельної ділянки позивачем 24.02.2006 було отримано Архітектурно-планувальне завдання №05-1172 в Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації (а.с.43-49 т.1).

10.03.2006 позивачем укладено договір підряду з ТОВ Печерська архітектурна майстерня на проведення проектних робіт та розпочав погоджувати проект забудови орендованої земельної ділянки, що підтверджується листом №32/07 від 19.07.2016 (а.с.50-54 т.1).

30.08.2006, 21.09.2006 та 25.01.2007 відбулись засідання архітектурно-містобудівної ради при Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, стосовно розгляду проекту будівництва спортивно-оздоровчого комплексу на масиві Чорторий у Деснянському районі міста Києва, на яких схвалювались до подальшого розроблення і погодження архітектурні рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами із протоколів вказаних засідань (а.с.55-57 т.1).

20.03.2008 Головне управляння містобудування, архітектури та дизайну міського середовища продовжило термін дії архітектурно-планувального завдання та надало лист-погодження проектної документації на будівництво. При цьому, в останіх вказано, що зазначені листи не є підставою для початку будівельних робіт (а.с.58-59 т.1).

14.10.2008 був складений та погоджений Акт вибору траси для влаштування паркової дороги з асфальтовим покриттям завширшки 7,5 метрів та профілем 20 метрів для забезпечення автопід`їздів та прокладання кабельних комунікацій до виділених земельних ділянок, зокрема, спортивно-оздоровчого комплексу на масиві Чорторий у Деснянському районі міста Києва (а.с.60 т.1).

09.04.2009 Головним управлянням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища внесено зміни та продовжено термін дії архітектурно-планувального завдання (а.с.61 т.1).

28.04.2009 проведено громадські слухання з питань використання та відновлення парку Дружби народів у Деснянському районі міста Києва, а саме реконструкція з новим будівництвом парку та об`єктів спортивно-рекреаційного призначення, у тому числі спортивно-оздоровчого комплексу. За результатами цих слухань підписано відповідний протокол, згідно якого було погоджено будівництво спортивно-оздоровчого комплексу на масиві Чорторий у Деснянському районі міста Києва, замовником якого є позивач (а.с.62-63 т.1).

10.09.2009 позивач отримав позитивний висновок комплексної державної експертизи проекту будівництва спортивно-оздоровчого комплексу на масиві Чорторий у Деснянському районі міста Києва (а.с.64. т.1).

02.04.2010 позивач отримав дозвіл на виконання підготовчих робіт №1936-Дс/Ш, а 27.10.2010 - дозвіл на виконання будівельних робіт №2246-Дс/Т із будівництва спортивно-оздоровчого комплексу на масиві Чорторий у Деснянському районі міста Києва (а.с.65-66 т.1).

05.07.2011 Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, про що складено відповідний Акт, в якому зафіксовано проведення будівельних робіт підрядною організацією (ТОВ Будівельна компанія Універсал ), а також не було виявлено порушень (а.с.67 т.1).

18.11.2010 оформлено Акт визначення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення поворотних точок межовими знаками (а.с.68 т.1).

05.04.2012 у звязку з ліквідацією підрядника - ТОВ Будівельна компанія Універсал позивачем укладено новий договір будівельного підряду №002 на будівництво спортивно-оздоровчого комплексу на масиві Чорторий у Деснянському районі міста Києва із ТОВ СМУ 1 ЗЗБК №1 . Внаслідок чого, 17.04.2012 позивачем переоформлено дозвіл на виконання будівельних робіт та отримано дозвіл №КВ 12412059473 (а.с.69-82 т.1).

29.09.2015 позивач звернувся із листом до Департаменту містобудування та архітектури, а також до КО Інститут Генерального плану м.Києва щодо внесення змін до Генерального плану міста Києва, оскільки при розробці нового Генерального плану не було враховано Договір оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та відповідачем 1 до 2030 року. Внаслідок чого, орендована земельна ділянка значится як зона зелених насаджень загального користування (а.с.85 т.1).

16.10.2015 та 27.10.2015 позивачем отримано від Департаменту містобудування та архітектури та КО Інститут Генерального плану м.Києва відновідь на заначений вище лист. Так, з даних відповідей вбачається, що станом на 2008 рік, а також відповідно до проекту Генерального плану м.Києва спірна земельна ділянка відноситься до території зелених насаджень загального користування (а.с.86-87 т.1).

26.02.2016 Комунальною організацією Інститут Генерального плану м.Києва направлено позивачу лист №15-332, в якому вказано, зокрема, що подальша розробка проектної документації з освоєння спірної земельної ділянки при незатвердженому проекті Генерального плану м.Києва є ризиком замовника (а.с.88-92 т.1).

09.06.2016 між відповідачем 1, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, укладено договір про внесення змін до Договору, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу кравченко Н.П. (реєстраційний №169) (а.с.99 т.1).

Згідно із пояснювальною запискою №ПЗ-33550 від 17.09.2018 до проекту рішення Київської міської ради №62-6-00258, оскільки позивачем не виконано умов п.8.4 Догвоору, а саме не здійснено будівництва об`єкта протягом трьох років з моменту державної реєстрації даного Договору, чим порушив строк завершення забудови земельної ділянки, Департаментом земельних ресурсів підготовлено проект рішення Київської міської ради про розірвання вказаного Договору. Крім того, в останій вказано, що відповідно до Генерального плану м.Києва територія за функціональним призначенням належить до зелених насаджень та детальний план території не затвержено, а також згідно з відмостями Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка належить до категорій земель рекреаційного призначення (а.с.105-108 т.1).

20.11.2018 за результатами засідання Київською міською радою було прийнято рішення №206/6257 Про розірвання договору оренди земельної ділянки на масиві Чорторий у Деснянському районі м.Києва від 09.09.2005 №62-6-00258 , яким розірвано договір оренди земельної ділянки від 09.09.2005 №62-6-00258 площею 4,5628 га (кадастровий номер 8000000000:62:206:0049), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий комплекс Рапід на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2005 №764/3339 Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий комплекс Рапід земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу на масиві Чорторий у Деснянському районі м.Києва .

Підставою для прийняття зазначеного рішення про розірвання Договору оренди земельної ділянки стало невиконання позивачем зобов`язань за Договором, а саме умов пункту 8.4 Договору - не здійснення будівництва об`єкта протягом трьох років з моменту державної реєстрації Договору.

Звертаючись з даним позовом до господарського суду позивач вказав на те, що зазначене рішення №206/6257 є таким, що прийнято з порушенням приписів чинного законодавства та свідчить про втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, у право особи користуватися відповідною земельною ділянкою, а, відтак, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Також, позивач вказує на дотримання ним всіх істотних умов Договору оренди земельної ділянки та вживання всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язань, однак рішенням №206/6257 про розірвання Договору відповідач 1 припинив його право землекористування у спосіб, який не передбачений ст.141 Земельного кодексу України, чим порушив права останнього як землекористувача.

Крім того, позивач також зазначив, що не проведення остаточної забудови земельної ділянки відбулося не з вини позивача, оскільки не був затверджений Генеральний план м.Києва та відповіно не внесено зміни щодо функціонального призначення спірної земельної діляки, а також закінчення забудови спірної земельної ділянки у строки обумовлені Договором не відбулося внаслідок ліквідації його генеральних підрядників, а тому відсутні підстави для застосування відповідачем 1 такого заходу відповідальності до позивача як розірвання Договору оренди в односторонньому порядку.

Приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем порушено господарське зобов`язання, встановлене пунктом 8.4 Договру оренди в частині закінчення будівництва не пізніше трьох років з моменту державної реєстрації цього Договору, а тому починаючи з 10.09.2008 відповідач 1 отримав право, встановлене пунктами 11.4 та 11.5 договору оренди від 06.09.2005, розірвати цей Договір в односторонньому порядку.

Надаючи юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Колегія суддів проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору вважає, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання Земельного кодексу України, глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини на Україні з питання оренди землі, є Закон України "Про оренду землі".

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно із п.п.1, 2 ст.188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 4 статті 30 Закону України Про оренду землі визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Таким чином, наведені норми законодавства не містять заборони для сторін договору оренди земельної ділянки передбачити випадки розірвання договору в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку (вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №910/8011/17).

Пунктом 11.4 Договору сторонами погоджено порядок припинення цього Договору шляхом розірвання, у тому числі в односторонньому порядку за умови порушення позивачем строків забудови, визначених пунтом 8.4 Договору.

Так, пунктом 8.4 Договору встановлено, у тому числі, обов`язок позивача завершити забудову змельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією, а ле не пізніше трьох років з моменту державної реєстрації Договору.

Як встановлено вище, підставою для прийняття оскаржуваного рішення про розірвання Договору стало невиконання позивачем зобов`язань за Договором, а саме умов пункту 8.4 Договору - не здійснення будівництва об`єкта протягом трьох років з моменту державної реєстрації Договору.

Разом з тим, відповідно до п.1 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Пунктом 12.3 Договору передбачено, що сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Як встановлено вище та свідчать матеріали справи, позивачем вживались числені заходи, необхідні для здійснення та закінчення забудови спірної земельної ділянки, однак тривалість процедури і значна кількість дозвільної документації, а також ліквідація генеральних підрядників та як наслідок переоформлення дозволів на виконання будівельних робіт, уповільнює здійснення забудови вказаної земельної ділянки, що об`єктивно не залежало від волі позивача та свідчить про відсутність його вини у порушення строків встановлених п.8.4 Договору.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт №419/03 від 05.07.2011, який складено Головним управлінням земельних ресурсів за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яким зафіксовано проведення будівельних робіт підрядною організацією (ТОВ Будівельна компанія Універсал ), при цьому не було виявлено порушень (а.с.67 т.1). Тобто, позивачем було розпочато на виконання умов Договору забудову спірної земельної ділянки.

Більше того, у відповідності до Договору спірна земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню та передана позивачу з цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу. В той же час, зазначена земельна ділянка відноситься до території зелених насаджень загального користування та частково до території водних об`єктів, що, зокрема, підтверджується листом Комунальної організації Інститут Генерального плану м.Києва №15-332 від 26.02.2016. Крім того, в зазначеному листі вказано, що функціональне призначення даної території набере чинності лише після затвердження проекту Генерального плану м.Києва відповідним рішенням відповідача 1, яким змінено функціональне призначення спірної земельної ділянки з території зелених насаджень на рекреаційних закладів. Також, в останньому акцептовано, що подальша розробка проектної документації з освоєння зазначеної земельної ділянки без отримання містобудівних умов та обмежень її забудови при незатвердженому проекті Генерального плану м.Києва є ризиком позивача (а.с.88-92 т.1).

Однак, станом на момент прийняття відповідачем 1 рішення №206/6257 проект Генерального плану м.Києва не був затверджений і як наслідок не внесено зміни щодо функціонального призначення орендованої позивачем земельної ділянки.

З огляду на що, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що фактичне введення збудованого об`єкту в експлуатацію на цій території буде перебувати під загрозою, оскільки будівництво об`єкта передбачає зведення капітальних будівель і споруд.

До того ж, підставою для прийняття рішення про розірвання Договору оренди земельної ділянки стало невиконання позивачем зобов`язань за Договором, а саме умов пункту 8.4 Договору - не здійснення будівництва об`єкта протягом трьох років з моменту державної реєстрації Договору, тобто до 09.09.2008. При цьому, 09.06.2016 на підставі рішення Київської міської ради від 28.02.2013 №89/9146 між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір про внесення змін до Договору (а.с.99 т.1). За таких обставин, прийняте відповідачем 1 рішення не узгоджується з його фактичними діями.

Таким чином, із сукупного аналізу вищевикладеного, матеріалів справи та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність вини позивача у порушенні строків завершення забудови земельної ділянки та, як наслідок, відсутності підстав для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді розірвання договору, оскільки позивачем були вчинені всі необхідні та передбачені законодавством і Договором дії, спрямовані на забудову орендованої земельної, а недотримання визначених п.8.4 Договору строків завершення будівництва сталось не з вини позивача.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 910/4198/16 та від 18.06.2019 у справі №910/8424/18.

Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно за відсутності його вини, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції 2.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 вказаного рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

При цьому, у наведеному рішенні Європейського суду з прав людини йдеться про непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Враховуючи вищевикладене та встновлені вище обставини і факти, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради VII сесії VIII скликання від 20.11.2018 №206/6257 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки на масиві Чорторий у Деснянському районі міста Києва від 09.09.2005 № 62-6-200258" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, оскільки вимога про скасування запису про припинення права оренди земельної ділянки та поновлення запису щодо права оренди земельної ділянки фактично є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради VII сесії VIII скликання від 20.11.2018 №206/6257 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки на масиві Чорторий у Деснянському районі міста Києва від 09.09.2005 № 62-6-200258", то в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій державного реєстратора (відповідача 2), колегія суддів вважає, що вони не підлягають задовленню, оскільки, по-перше, належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано, тобто у даному випадку відповідач 1; по-друге, державний реєстратор не може вважатися таким, що порушув права позивача на спірну земельну ділянку, оскільки правомірно вніс вказані записи до реєстру на підставі на той час чинного та не скасованого рішення відповідного суб`єкта, який у даному випадку здійснює повноваження розпорядника земельних ділянок.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/6090/18 та від 18.06.2019 у справі №910/8424/18.

З огляду на встановлене, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, підлягає скасуванню з підстав неповного з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права.

При цьому, доводи позивача з приводу порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а тому апеляційна скарга в частині винесення в порядку ст.246 ГПК України окремої ухвали не підлягає задоволенню.

Доводи, наведені відповідачем 1 у відзиві на позовну заяву та висловленні у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на відповідача 1.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 277, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий комплекс Рапід на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі №910/6668/19 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі №910/6668/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

3.Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради VII сесії VIII скликання від 20.11.2018 № 206/6257 Про розірвання договору оренди земельної ділянки на масиві Чорторий у Деснянському районі м. Києва від 09.09.2005 № 62-6-00258 .

4. Скасувати запис про припинення права оренди земельної ділянки та поновити запис про право оренди земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий комплекс Рапід , яка розташована на масиві Чорторий у Деснянському районі м.Києва розміром 4,5628 га, за кадастровим номером 8000000000:62:206:0049.

5.Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий комплекс Рапід (01013, м.Київ, вул. Будіндустрії, 5; ідентифікаційний номер 33594414) судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 3 842,00 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні нуль копійок) та судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг у розмірі 5 763,00 грн (п`ять тисяч сімсот шістдесят три гривні нуль копійок).

6.В іншій частині позовних вимог відмовити.

7.Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8.Матеріали справи №910/6668/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 27.11.2019.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко