Рішення

від 26.11.2019 по справі 903/680/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 листопада 2019 р. Справа № 903/680/19

Суддя Господарського суду Волинської області Костюк С. В., розглянувши матеріали по справі 903/680/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВП Тріада"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології модернізація"

про стягнення 397697,70 грн.,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Дудій А. І., ордер серія ХВ № 194300010 від 06.05.2019 року;

від відповідача: н/з.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Судове засідання проведено в режимі відеоконференції.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВП Тріада" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології модернізація", в якому просить стягнути 397697,70 грн., з них 280802,92 грн. заборгованості за договором поставки товару № 140618 від 14.06.2018, 51386,93 грн. неустойки, 19656,20 грн. штрафу, 45851,65 грн. - 20 % річних.

При обґрунтуванні заявленої вимоги вказує, що 14.06.2018 року сторонами був укладений договір поставки товару № 140618, позивач 13.07.2018 здійснив оплату рахунку за товар на розрахунковий рахунок відповідача в сумі 280802,92грн., що підтверджується платіжним дорученням № 309 від 13.07.2018. Відповідач свої зобов`язання не виконав, поставку товару, як це передбачено п. 2.1. договору не здійснив, на підставі п. 10.2 договору за несвоєчасну поставку товару нараховано неустойку в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення та штраф в розмірі 7% від вартості непоставленого товару згідно п. 10.5 договору нараховано 20% річних за користування чужими коштами..

Ухвалою суду від 29.10.2019 відкладено розгляд справи по суті на 26.11.2019 на 10:30год.

26.11.2019 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав заперечення проти позовної заяви (відзив) вх. № 01-57/13416/19, в якому позовні вимоги вважає необґрунтованими, мотивуючи тим, що позивач не виконав пункт 14.7. додаткової угоди.

Представник позивача 26.11.2019 через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання вх. № 01-57/13413/19 про приєднання до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист від 30.10.2019 та накладну № 6103718555812 від 30.10.2019, яким підтвердив отримання відповідачем позовної заяви з додатками 07.11.2019; його представник на відзив відповідача зазначив, що додаткових угод до договору поставки сторонами не укладалось, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301037956648.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, заслухавши пояснення представника позивач та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив:

14.06.2018 між ТзОВ "Нові технології модернізація" (постачальник) та ТзОВ "ІВП ТРІАДА" (покупець) був укладений договір поставки товару № 140618 (далі договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно п. 1.2. договору сторони погодили, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначається специфікацією (ями), що є додатками до цього договору. Специфікації до договору складаються з назв товару, викладених з урахуванням термінів на російській мові.

В специфікації № 1 вказано, що товаром є засувка шиберна 200 EV BONETE 500 GGG40 SS304 VITON PN10 в кількості 2шт., загальна вартість 280802,92грн.

Відповідно до п. 1.4. договору, загальна ціна товару за цим договором становить 280802,92грн., в тому числі ПДВ.

Згідно п. 2.1. договору поставка товару за цим договором здійснюється у такі строки: до 90 календарних днів після надходження 100% попередньої оплати за товар на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору розрахунки за товар здійснюються на умовах 100% попередньої оплати в гривнях по курсу купівлі евро в ПАТ Приватбанк . Оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, що визначений у цьому Договорі. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника що визначений у договорі.

14.06.2018 постачальником було виставлено рахунок на оплату за товар № 24 (а.с. 18).

Позивач, на виконання умов договору, перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 280802,92грн., що підтверджується платіжним дорученням 309 від 13.07.2018 (а.с. 19).

Сторони погодили, що датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно - транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу (п. 2.4 договору).

Однак відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, поставку товару не здійснив.

07.08.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією повернути сплачену суму попередньої оплати 280802,92грн. (а.с. 20-21).

Предметом даного спору є стягнення попередньої оплати в сумі 280802,92грн., на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України, яка перерахована платіжним дорученням № 309 від 13.07.2018, нарахованої неустойки в розмірі 51386,93грн., штрафу - 19656,20 (п. 10.2.), 20% річних - 45851,65грн. (п. 10.5.).

Відповідно до ст. ст. 626, 634 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 ГК України.

За загальними нормами ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, за ст. 712 ЦК України договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 663 ЦК України Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Умовами договору, а саме п. 2.1, визначено строк поставки товару протягом 90 календарних днів після надходження 100% попередньої оплати.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що вимога про повернення попередньої оплати направлялась відповідачу 07.08.2019 і гарантія останнього щодо повернення коштів не виконана, тому позов в частині стягнення суми попередньої оплати ґрунтується на нормах чинного законодавства, підтверджений належними доказами та підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 10.2 договору, постачальник за цим договором несе наступну відповідальність:

- за несвоєчасну поставку сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого, недопоставленого товару за кожний календарний день прострочення;

- за прострочення в поставці понад 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на те, що поставка товару мала б відбутися по 11.10.2018, то з 12.10.2018 відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, а отже, відповідач має сплатити неустойку (0,1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення) за період з 12.10.2018 по 12.04.2019 за непоставлений у строк, передбачений договором, товар вартістю 280802,92 грн., що становить 51386,93грн.

Також з вищевикладеного вбачається, що наявне прострочення відповідачем поставки товару на суму 280802,92 грн. понад 30 календарних днів, а отже відповідач згідно із п. 10.2 договору має сплатити позивачу штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару на суму 280802,92грн., що складає 19656,20 грн.

Згідно ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У п. 10.5 договору сторони погодили, що у разі порушення строків постачання товару постачальник сплачує на користь покупця 20% річних за весь час користування чужими коштами, нарахованих на суму попередньої оплати і обчислених з дня, коли товар мав бути переданий покупцю до дня фактичної передачі товару чи повернення суми попередньої оплати.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 24) сума 20 річних складає 45851,65грн.

Враховуючи те, що умовами договору поставки сторони передбачили сплату неустойки, штрафу за несвоєчасну поставку товару (п. 10.2), а також процентів за користування чужими коштами (п. 10.5), що не суперечить положенням Цивільного кодексу України, вимога про стягнення 51386,93грн. неустойки, 19656,20грн. штрафу, 45851,65грн. - 20% річних є правомірною і підлягає задоволенню.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в силу ст. 129 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові технології модернізації» (43018, Волинської області, м. Луцьк, вул. Чекаліна 7/1, ідентифікаційний код 40732455) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВП ТРІАДА" (61037, м. Харків, проспект Московський 199-Б, код ЄДРПОУ 33203410) 397697,70грн. з них 280802,92грн. грошових коштів за непоставлений товар, 51386,93грн. неустойки, 19656,20грн. штрафу, 45851,65грн. - 20% річних, а також 5965,48грн. витрат по судовому збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення

складено 28.11.2019

Суддя С. В. Костюк