Рішення

від 26.11.2019 по справі 904/3494/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2019м. ДніпроСправа № 904/3494/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е., за участю секретаря судового засідання Сироти М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Дочірнього підприємства "ВАСИЛЬКІВКАТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради", Дніпропетровська область, Васильківський район, Дніпропетровська облас

до Комунального підприємства "Васильківська центральна районна лікарня", смт. Васильківка, Васильківський район, Дніпропетровська область

про стягнення суми боргу у розмірі 750 706,69грн., пені у розмірі 130 902,15грн., 3% річних у розмірі 27 033,85грн. та інфляційних втрат у розмірі 65 741,25грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Васильківкатеплоенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального закладу "Васильківська центральна районна лікарня" (далі - відповідач) про стягнення суми боргу у розмірі 750 706,69грн., пені у розмірі 130 902,15грн., 3% річних у розмірі 27 033,85грн. та інфляційних втрат у розмірі 65 741,25грн.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнення її доводів.

25.01.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір №103 від 25.01.2018.

На виконання умов договору за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 позивач поставив, а відповідач прийняв теплову енергію на загальну суму 1 983 045,03грн.

Позивач вказує, що станом на 01.07.2019 відповідачем здійснено часткову оплату спожитої теплової енергії.

Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 750 706,69грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням зобов`язань встановлених договором №103 від 25.01.2018, позивачем нараховано:

1. пеню у розмірі 130 902,15грн. за періоди нарахування:

- за січень 2018 з 16.02.2018 по 17.08.2018 у розмірі 1 364,97грн.

- за лютий 2018 з 16.03.2018 по 14.09.2018 у розмірі 5 990,38 грн.

- за березень 2018 з 16.04.2018 по 15.10.2018 у розмірі 106 505,54грн.

- за квітень 2018 з16.05.2018 по 14.10.2018 у розмірі 17 041,26грн.

2. 3 % річних у розмірі 27 033,85грн. за періоди нарахування:

- за січень 2018 з 16.02.2018 по 25.04.2019 у розмірі 327,75грн.

- за лютий 2018 з 16.03.2018 по 25.04.2019 у розмірі 1 344,01грн.

- за березень 2018 з 16.04.2018 по 25.04.2019 у розмірі 22 096,12грн.

- за квітень 2018 з16.05.2018 по 25.04.2019 у розмірі 3 265,97грн.

3. інфляційні втрати у розмірі 65 741,25грн. за період нарахування:

- за січень 2018 з березня 2018 по червень 2019 у розмірі 547,69грн.

- за лютий 2018 з квітня по червень 2019 у розмірі 3 300,23грн.

- за березень 2018 з травня 2018 по червень 2019 у розмірі 53 159,03грн.

- за квітень 2018 з червня 2018 по червень 2019 у розмірі 8 434,31грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2019 вказана позовна заява залишена без руху, позивачем надано строк для усунення недоліків.

23.08.2019 на виконання зазначеної ухвали позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 30.09.2019.

30.09.2019 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти позову та просить суд закрити провадження у справі №904/3494/19 за відсутністю предмету спору, посилаючись на те, що станом на 01.07.2019 у відповідача відсутня перед позивачем заборгованість за опалювальний сезон 2017-2018. Відповідач, також вказує, що позивачем не підтверджено заявлену у позовній заяві заборгованість документами бухгалтерського обліку.

В підготовче судове засідання 30.09.2019 з`явилися повноважні представники позивача та відповідача.

Від позивача відповідь на відзив не надходила, строк для її подання до суду не закінчився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2019 відкладено підготовче судове засідання на 15.10.2019.

10.10.2019 від позивача до суду надійшло клопотання від 10.10.2019 за вих.№б/н про заміну Відповідача по справі №904/3494/19, а саме комунальний заклад "Васильківська центральна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" - на його правонаступника - комунальне підприємство "Васильківська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради".

Окрім того, 10.10.2019 позивачем надано до суду відповідь на відзив на позовну заяву від 10.10.2019 за вих.№б/н, згідно з якою зазначено, що факт відсутності наявної перед позивачем заборгованості відповідачем не підтверджено будь-якими доказами. В свою чергу позивачем долучено до матеріалів справи докази поставки теплової енергії відповідачу, а саме: акт виконаних робіт (наданих послуг) за січень 2018 та рахунок-фактури №438 від 05.02.2018., акт виконаних робіт (наданих послуг) у лютому 2018 та рахунок-фактури №487 від 02.03.2018, акт виконаних робіт (наданих послуг) у березні 2018 та рахунок-фактури №536 від 03.04.2018, акт виконаних робіт (наданих послуг) у квітні 2018 та рахунок-фактури №584 від 16.04.2018.

В підготовче судове засідання 15.10.2019 з`явились повноважні представники сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2019 клопотання позивача про заміну учасника у справі його правонаступником задоволено.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2019 відкладено підготовче судове засідання на 28.10.2019.

В підготовче судове засідання 28.10.2019 з`явився повноважний представник позивача. Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2019 закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 12.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2019 відкладено розгляд справи на 26.11.2019.

В судовому засіданні, яке відбулося 26.11.2019, здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 26.11.2019, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між Дочірнім підприємством Васильківкатеплоенерго комунального підприємства Дніпротеплоенерго Дніпропетровської обласної ради (позивач за договором - постачальник) та Комунальним закладом Васильківська центральна районна лікарня Дніпропетровської обласної ради (відповідач за договором - споживач) укладено договір №103 від 25.01.2018

Предметом договору визначено, що постачальник здійснює послуги з постачання пари та гарячої води (ДК 016:2010 35.30.1 - пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (35.30.12-00.00 - Постачання пари та гарячої води трубопроводами) (ДК 021:2015 - 09320000-8- Пара, гаряча вода та пов`язана продукція) (послуги з постачання теплової енергії) по об`єктах споживача в 2018, а споживач приймає та зобов`язується оплатити теплову енергію на умовах даного договору. Теплова енергія постачається споживачу в обсязі до 622,91 Гкал з моменту підписання договору (пункти 1.1., 1.2. Договору)

Ціна договору становить 1700 500,00 грн. з урахуванням ПДВ. Ціна встановлюється в національній валюті України (пункти 3.1., 3.2. Договору).

Строк надання послуг. Поставка теплової енергії здійснюється щомісячно в обсягах, що передбачені пунктом 1.2. договору, з 01 січня 2018 по 30 квітня 2018 протягом опалювального періоду зі встановленим місцем поставки теплової енергії: селище Васильківка, вулиця Михайлівська, 76) (пункти 5.1., 5.2. Договору).

Строк дії договору. Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України цей договір набирає чинності з 01 січня 2018 і діє до 30 квітня 2018, а в частині розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного здійснення (пункт 10.1. Договору).

Між позивачем та відповідачем укладені додаткові угоди до Договору, а саме:

1) додаткова угода №1 від

---

до Договору, в якій сторони дійшли згоди викласти у новій редакції пункт 4.2. Договору:

4.2. Нарахування оплати за теплову енергію здійснює постачальник по тарифам, встановленим відповідно до чинного законодавства України .

2) додаткова угода №2 від

---

до Договору, в якій сторони домовились внести

зміни в розділ 13 Місце знаходження та банківські реквізити сторін Договору:

1. Замінити банківські реквізити постачальника р/р НОМЕР_1 у філії Дніпропетровське ОУ АТ Ощадбанк МФО 305482 НА Р/Р НОМЕР_2 В ПАТ КБ ПриватБанк МФО 305299 .

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01 січня 2018 по 30 квітня 2018 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято теплову енергію на загальну суму 1 983 045,03 грн.

Даний факт підтверджується виставленими позивачем рахунками - фактурами №438 від 05.02.2018 за поставлену теплову енергію за січень 2018 на суму 592 036,88 грн., № 487 від 02.03.2018 за поставлену теплову енергію за лютий 2018 на суму 627 334,69 грн., №536 від 03.04.2018 за поставлену теплову енергію за березень на суму 666 727,38 грн., №584 від 16.04.2018 за поставлену теплову енергію за квітень 2018 на суму 96 946,08 грн.

Так, Позивач свої зобов`язання щодо постачання відповідачу теплової енергії виконав у повному обсязі, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

№ 428 від 26.01.2018р. на загальну суму 528 000,00 грн.;

№ 438 від 505.02.2018р. на загальну суму 592 036,88 грн.;

№ 487 від 02.03.2018р. на загальну суму 627 334,69 грн.;

№536 від 03.04.2018р. на загальну суму 666 727,38 грн.;

№584 від 16.04.2018р. на загальну суму 96 946,08 грн.

За твердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату спожитої теплової енергії, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 750 706,69 грн., що є причиною виникнення спору.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині внесення плати за послуги з постачання теплової енергії позивач нарахував і просить стягнути:

1. пеню у розмірі 130 902,15грн. за періоди нарахування:

- за січень 2018 з 16.02.2018 по 17.08.2018 у розмірі 1 364,97грн.

- за лютий 2018 з 16.03.2018 по 14.09.2018 у розмірі 5 990,38 грн.

- за березень 2018 з 16.04.2018 по 15.10.2018 у розмірі 106 505,54грн.

- за квітень 2018 з16.05.2018 по 14.10.2018 у розмірі 17 041,26грн.

2. 3 % річних у розмірі 27 033,85грн. за періоди нарахування:

- за січень 2018 з 16.02.2018 по 25.04.2019 у розмірі 327,75грн.

- за лютий 2018 з 16.03.2018 по 25.04.2019 у розмірі 1 344,01грн.

- за березень 2018 з 16.04.2018 по 25.04.2019 у розмірі 22 096,12грн.

- за квітень 2018 з16.05.2018 по 25.04.2019 у розмірі 3 265,97грн.

3. інфляційні втрати у розмірі 65 741,25грн. за період нарахування:

- за січень 2018 з березня 2018 по червень 2019 у розмірі 547,69грн.

- за лютий 2018 з квітня по червень 2019 у розмірі 3 300,23грн.

- за березень 2018 з травня 2018 по червень 2019 у розмірі 53 159,03грн.

- за квітень 2018 з червня 2018 по червень 2019 у розмірі 8 434,31грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (статті 174 Господарського кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частина 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічна норма міститься у статті 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (статті 692 Цивільного кодексу України).

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи положення пункту 5.1. Договору, суд дійшов висновку, що строк оплати спожитої теплової енергії за період з січня по квітень 2018 року є таким, що настав.

Теплову енергію, отриману в зазначений період, відповідач оплатив частково, у зв`язку з чим непогашеною залишилась заборгованість перед позивачем у сумі 750 706,69 грн.

Часткове погашення боргу господарський суд розцінює як дії, які свідчать про визнання відповідачем себе зобов`язаною особою по відношенню до позивача в частині оплати теплової енергії, отриманої в період з січня по квітень 2018 року.

Доказів здійснення оплати за спожиту теплову енергію в сумі 750 706,69 грн. відповідач не надав.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 750 706,69 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

У відповідності до пункту 7.3.7. Договору за несвоєчасну сплату спожитої теплової енергії, передбачену пункту 4.7. Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем нараховано пеню за несвоєчасну оплату послуг з постачання теплової енергії за період з 16.02.2018 по 30.06.2019 у розмірі 130 902,15 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасну оплату послуг з постачання теплової енергії за заявлений період приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Крім того, дослідивши матеріали справи, суд приймає рішення про зменшення розміру неустойки на 50%, з власної ініціативи , виходячи з наступного.

Згідно зі статею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до частини 1 статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частин 2-4 статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (частина 3 статті 15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

За приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки, суд взяв до уваги те, що відповідачем частково здійснено оплату спожитої теплової енергії за договором №103 від 25.01.2018 у сумі 1 232 338,34 грн., та ту обставину, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків теплопостачання, між позивачам та відповідачем, станом на 01.08.2018 у відповідача була наявна переплата на суму 750 706,69грн. за другим договором.

Таким чином, судом взято до уваги відсутність в діях відповідача умисних дій (заздалегідь передбачуваних).

Згідно зі статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Позивач нарахував і просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 27 033,85 грн., інфляційні втрати в розмірі 65 741,25 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за заявлений період приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі .

На підставі викладеного, Господарський суд вирішив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приходить до висновку, що судові витрати у справі, у зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 233, 236-238, 240-241, 247-252, 254-259, п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської області до Комунального підприємства "Васильківська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" про стягнення суми боргу у розмірі 750 706,69грн., пені у розмірі 130 902,15грн., 3% річних у розмірі 27 033,85грн. та інфляційних втрат у розмірі 65 741,25грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Васильківська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" (52600, Дніпропетровська область, смт. Васильківка, вулиця Михайлівська, будинок 76Д; код ЄДРПОУ 01987758) на користь Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської області (52600, Дніпропетровська область , Васильківський район, смт. Васильківка, вул. Абрикосова, 177-А, код ЄДРПОУ 20242337) заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 750 706,69 грн. (сімсот п`ятдесят тисяч сімсот шість грн. 69 коп.), 3% річних в сумі 27 033,85 грн. (двадцять сім тисяч тридцять три грн. 85 коп.), інфляційних втрат в сумі 65 741,25 грн. (шістдесят п`ять тисяч гривень сімсот сорок одна грн. 25 коп.), пені в сумі 65 451,08 грн. (шістдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят одна грн. 08 коп.) та судовий збір в сумі 14 615,76 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот п`ятнадцять грн. 76 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Реквізити сторін:

Стягувач: Дочірнє підприємство "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської області (52600, Дніпропетровська область , Васильківський район, смт. Васильківка, вул. Абрикосова, 177-А, код ЄДРПОУ 20242337).

Боржник: Комунальне підприємство "Васильківська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" (52600, Дніпропетровська область, смт. Васильківка, вулиця Михайлівська, будинок 76Д; код ЄДРПОУ 01987758).

Повне рішення складено 27.11.2019.

Суддя Н.Е. Петренко