Рішення

від 19.11.2019 по справі 914/1449/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2019 справа № 914/1449/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Леоблу , м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства Зелений гай , с. Розвадів Миколаївського району Львівської області,

про: стягнення 31 370,98 грн.

Суддя Козак І.Б.

При секретарі Пришляк Ю.-М.В.

Представники:

Від позивача: Сиротюк О.С. - директор,

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю Леоблу подано позов до Приватного підприємства Зелений гай про стягнення 31 370,98 грн.

Ухвалою суду від 24.07.2019р. залишено позов без руху для усунення недоліків. 07.08.2019р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та розгляд справи у підготовчому судовому засіданні призначено на 03.09.2019р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду по даній справі. Ухвалою суду від 29.10.2019р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 19.11.2019р.

Позиція позивача.

У судове засідання 19.11.2019р. позивач з`явився, позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов договору постачання №302 від 08.02.2018р. не здійснено повної оплати отриманого товару, внаслідок чого існує заборгованість в розмірі 21' 000,00грн. основного боргу. Крім того, позивачем нараховано відповідачу 7' 861,48 грн. пені, 1827,00 грн. інфляційних втрат, 682,50грн. 3% річних станом на 01.07.2019р.

Позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 19.11.2019р. не з`явився, проти позову не заперечив, відзиву на позов не подав.

Обставини справи.

08.02.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Леоблу та Приватним підприємством Зелений гай укладено договір постачання №302, відповідно до умов якого постачальник (позивач у справі) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, доставити товари в асортименті згідно виставлених накладних, а покупець (відповідач у справі) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти і оплатити таку продукцію.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 35' 951,00 грн. з ПДВ, що підтверджується:

· Видатковою накладною №282 від 29.03.2018р. на суму 30' 551,00 грн.,

· Видатковою накладною №246 від 16.03.2018р. на суму 5' 400,00 грн.,

Відповідачем частково оплачено вартість отриманого товару на суму:

· 5' 551,00 грн. (11.04.2018р.)

· 5' 400,00 грн. (06.11.2018р.)

· 4' 000,00 грн. (25.05.2019р.).

Неоплаченою станом на дату прийняття рішення залишається 21' 000,00 грн. основного боргу.

Оцінка суду.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Позивач свої обов`язки по поставці товару виконав, відповідач отримав товар, проте не оплатив повністю його вартості, тому суд встановив правомірність до стягнення з відповідача 21000,00 грн. основного боргу.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. На підставі ст.625 ЦК України позивач правомірно нарахував відповідачу 1' 827,00грн. інфляційних втрат, 682,50грн. 3% річних за період з червень 2018р. по червень 2019р.

Також позивачем нараховано відповідачу 7' 861,48 грн. пені на підставі п.8.3 договору у зв`язку з простроченням оплати отриманого товару. Однак, суд звертає увагу позивача на те, що Позивачем не було враховано ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. І оскільки Договором між сторонами не погоджено вихід за указаний 6ти місячний строк нарахування пені, то судом визнається обгрунтованою пеня, нарахована позивачем у межах цього 6ти місячного строку, а саме, пеня в сумі 3' 709.81 грн. У іншій частині вимоги про стягнення пені суд визнає необґрунтованими у зв`язку з необґрунтованість строку нарахування, що наведено вище.

Судові витрати.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У позовній заяві позивач зазначив про попередній розрахунок судових витрат в такому розмірі:

- Судовий збір в розмірі 1' 921,00грн.;

- Попередні витрати -2' 000,00 грн.

Детального розрахунку та доказів понесення 2' 000,00 грн. попередніх витрат позивачем суду не подано.

Відповідно до ст.221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Сплачений позивачем судовий збір в силу вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково .

2. Стягнути з Приватного підприємства Зелений гай (адреса: 81634, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Розвадів, вул..Сагайдачного, 72, код ЄДРПОУ 30418517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Леоблу (адреса: 79040, м. Львів, вул.Городоцька, буд.355, к.367, код ЄДРПОУ 39467946 ) 21' 000,00грн. заборгованості, 3' 709.81 грн. пені, 1' 827,00грн. інфляційних втрат, 682,50грн. 3% річних та 1' 666,65 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2019р.

Суддя Козак І.Б.