Рішення

від 26.11.2019 по справі 922/2798/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2798/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Казмерчук М.Т.

за участю представників:

позивача - Мовчан М.В., довіреність № 08-21/509/2-19 від 19.02.2019 р.

відповідача - Смуригін О.О., заступник директора

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Роксолана", м. Харків, простягнення коштів у розмірі 4 527 231,51 грн. здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/2798/19.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Роксолана", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 4 527 231,51 грн. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

30 серпня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/2798/19 підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 16 вересня 2019 року. 16 вересня 2019 року постановлено протокольні ухвали суду про долучення клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання до матеріалів справи; задоволено клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання з призначенням підготовчого засідання на 30 вересня 2019 року. 18 вересня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду відзив на позовну заяву (вх. № 22257 від 17 вересня 2019 року) та долучено його до матеріалів справи. 27 вересня 2019 року від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 23146 від 27 вересня 2019 року), яким останній просить долучити до матеріалів справи копії технічних паспортів будівель відповідача, копію Рішення 23 сесії б скликання Харківської міської ради №1108/13 від 17 квітня 2013 року, копію Рішення 27 сесії 6 скликання Харківської міської ради №1327/13 від 20 листопада 2013 року, копії листів-звернень ТОВ "Фірма "Роксолана" щодо відведення земельної ділянки в період з 2013 по 2019 роки. Окрім цього, 27 вересня 2019 року від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (вх. № 23147 від 27 вересня 2019 року), яке подано в порядку ст. 81 ГПК України, і відповідно до якого відповідач просить суд витребувати у Харківської міської ради: оригінал Рішення 23 сесії 6 скликання Харківської міської ради №1108/13 від 17 квітня 2013 року з додатком - переліком юридичних та фізичних осіб, яким надається дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, а саме ТОВ "ГЕРМЕС 2012"; оригінал Рішення 27 сесії 6 скликання Харківської міської ради №1327/13 від 20 листопада 2013 року з додатком - переліком юридичних та фізичних осіб, яким продаються земельні ділянки, а саме ТОВ "ГЕРМЕС 2012"; договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2487 га. (розташованої за адресою: м. Харків, пр. Московський, 256) від 27 листопада 2013 року, укладений з TOB "ГЕРМЕС 2012", з додатками (у т.ч. план земельної ділянки з визначенням її розмірів); рішення Харківської міської ради про надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2487 га., розташованої в м. Харкові по пр. Московському, 256; - рішення Харківської міської ради про надання дозволу ТОВ "ГЕРМЕС 2012" на розробку технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,2487 га., розташованої в м. Харкові по пр. Московському, 256. Протокольними ухвалами від 30 вересня 2019 року зазначені клопотання відповідача долучено до матеріалів справи, а також долучено до матеріалів справи клопотання про відкладення підготовчого засідання. Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 вересня 2019 року залишено без задоволення клопотання відповідача (вх. № 23147 від 27 вересня 2019 р.) про витребування доказів та залишено без розгляду клопотання відповідача про долучення доказів (вх. № 23146 від 27 вересня 2019 р.). Протокольними ухвалами від 30 вересня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання через невмотивованість підстав його обґрунтування; встановлено позивачу строку на подання відповіді на відзиву до 07 жовтня 2019 року включно та відкладено підготовче засідання на 15 жовтня 2019 року. 15 жовтня 2019 року постановлено протокольну ухвалу суду про відкладення підготовчого засідання на 22 жовтня 2019 року. Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2019 року в задоволені заяви (вх. № 24466 від 11 жовтня 2019 року) про поновлення пропущеного строку та клопотання (вх. № 24465 від 11 жовтня 2019 року) про приєднання доказів до матерів справи через поновлення процесуального строку, в порядку ст. 119 ГПК України, відмовлено. Продовжено відповідачеві до 21 жовтня 2019 року процесуальний строк на подання до суду доказів з долучення заяви (вх. № 24466 від 11 жовтня 2019 року) про поновлення пропущеного строку та клопотання (вх. № 24465 від 11 жовтня 2019 року) про приєднання доказів до матеріалів справи № 922/2798/19. 22 жовтня 2019 року постановлено протокольні ухвали суду про долучення відповіді на відзив до матеріалів справи; встановлено відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив до 28 жовтня 2019 року та відкладено підготовче засідання на 28 жовтня 2019 року. 28 жовтня 2019 року від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (вх. № 25795 від 28.10.2019 року), яке подано в порядку ст. 81 та ст. 119 ГПК України, і відповідно до якого останній просить суд продовжити строк для витребування доказів, що підтверджують сформованість земельної ділянки площею 0,4542 га, розташованої за адресою, м. Харків, пр. Московський, 256 та витребувати у Харківської міської ради: рішення Харківської міської ради про надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки, площею 1,1452 га по пр. Московському, 256 (кадастровий номер 6310138500:07:012:0006) га, розташованої в м Харків, по пр. Московському, 256; рішення Харківської міської ради про надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,2487 га., розташованої в м. Харкові по пр. Московському, 256 на користь ТОВ "Гермес 2012"; договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2487 га. (розташованої за адресою: м АДРЕСА_1 Харків АДРЕСА_2 ) від 27.11.2013р., укладений з TOB "ГЕРМЕС 2012", з додатками (у т.ч. план земельної ділянки з визначенням її розмірів). 28 жовтня 2019 року постановлено протокольні ухвали суду про залучення заперечень та клопотання відповідача про витребування доказів до матеріалів справи; ухвалою господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2019 року залишено без задоволення клопотання відповідача (вх. № 25795 від 28.10.2019 р.) про витребування доказів; протокольною ухвалою від 28 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та визначено дату, час та місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті - 31 жовтня 2019 року. 31 жовтня 2019 року суд розпочав розгляд справи по суті. Протокольною ухвалою від 31 жовтня 2019 року оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті до 18 листопада 2019 року. Протокольною ухвалою від 18 листопада 2019 року оголошено перерву до 20 листопада 2019 року. Протокольною ухвалою від 20 листопада 2019 року оголошено перерву до 26 листопада 2019 року. Позивач повністю підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити з підстав викладених в позові та відповіді на відзив. Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на відзив та заперечення, зокрема зазначаючи на несформованість земельної ділянки, невірне застосування коефіцієнтів та бездіяльність самого позивача, що є наслідком не укладення договору оренди земельної ділянки. У судовому засіданні 26 листопада 2019 року, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24 липня 2019 року № 175030693: право власності на нежитлові будівлі літ «А-1» , загальною площею 163,4 кв. м., літ «Б-2» загальною площею 7514,1 кв. м. по просп. Московському, 256 з 25 квітня 2013 року зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Роксолана" на підставі свідоцтва про право власності б/н від 05 червня 2009 року.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 24 липня 2019 року здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,4542 га (кадастровий номер 6310138500:07:012:0006) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель по просп. Московському, 256 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі.

Як вказує позивач, відповідач у період з 01 серпня 2016 року по 31 липня 2019 року не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.

Позивач зазначає, що земельна ділянка площею 0,4542 га по просп. Московському, 256 у м. Харкові, перебуває у власності територіальної громади міста Харкова та враховуючи використання відповідачем даної земельної ділянки за відсутності виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав, у зв`язку з чим, на думку позивача, відповідач безпідставно зберіг у себе грошові кошти, які повинен був сплачувати в якості орендної плати за користування земельною ділянкою, а тому вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом до відповідача про повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по просп. Московському, 256 у м. Харкові.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує на те, що земельна ділянка площею 0,4542 га по просп. Московському, 256 у м. Харкові не є сформованою в розумінні чинного законодавства як об`єкт цивільних прав, внаслідок того, що рішенням 27 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про продаж земельних ділянок юридичних та фізичним особам" від 20 листопада № 1327/13 ТОВ "ГЕРМЕС 2012" продано земельну ділянку, яка знаходиться у власності територіальної громади м. Харкова, площею 0,2487 га із земель житлово-громадської забудови, розташовану за адресою: м. Харків, просп. Московський, 256, Фрунзенський район (кадастровий номер 6310138500:07:012:0006) за ціною 809 155,00 грн. для будівництва та подальшої експлуатації торгівельного комплексу з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ. "Л-1" та рішенням 23 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу на проведення експертної оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам» від 17 квітня 2013 року № 1108/13 товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Роксолана" припинено право користування частиною земельної ділянки площею 0,0700 га по просп. Московський, 256 за його добровільною відмовою.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями ч. ч. 1 ст.ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У силу ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом вказаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст.ст. 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. "е" ч. 1 ст. 141 цього Кодексу).

Водночас за змістом ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач є власником нежитлової будівлі літ «А-1» , загальною площею 163,4 кв. м., літ «Б-2» загальною площею 7 514,1 кв. м. по просп. Московському, 256 м. Харків на підставі свідоцтва про право власності б/н від 05 червня 2009 року. Докази належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою відповідачем, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, в матеріалах справи відсутні.

Відтак, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15, від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15, від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15, № 922/5468/14.

Разом з тим, нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.

Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч. ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст. 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду (з 01 серпня 2016 року по 31 липня 2019 року) земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів)).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 922/392/18, від 07 лютого 2019 року у справі № 922/3639/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 923/921/17.

Як встановлено за матеріалами справи та підтверджено в ході судового розгляду представником позивача, площа земельної ділянки, яку використовує відповідач, встановлена виходячи із зовнішнього контуру об`єктів нежитлових будівель відповідача (нежитлова будівля літ «А-1» , загальною площею 163,4 кв. м., літ «Б-2» загальною площею 7 514,1 кв. м. по просп. Московському, 256 м. Харків) на підставі геодезичної зйомки при проведенні обстеження на місцевості 24 липня 2019 року, і з урахування цього був розрахований розмір безпідставно збережених відповідачем коштів.

При цьому, суд констатує, що земельна ділянка під нерухомим майном не сформована як об`єкт цивільних прав в розумінні ст. 79-1 ЗК України, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

Так, рішенням 27 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про продаж земельних ділянок юридичних та фізичним особам" від 20 листопада № 1327/13 ТОВ "ГЕРМЕС 2012" продано земельну ділянку, яка знаходиться у власності територіальної громади м. Харкова, площею 0,2487 га із земель житлово-громадської забудови, розташовану за адресою: м. Харків, просп. Московський, 256, Фрунзенський район (кадастровий номер 6310138500:07:012:0006) за ціною 809 155,00 грн. для будівництва та подальшої експлуатації торгівельного комплексу з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ. "Л-1" та рішенням 23 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу на проведення експертної оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам» від 17 квітня 2013 року № 1108/13 товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Роксолана" припинено право користування частиною земельної ділянки площею 0,0700 га по просп. Московський, 256 за його добровільною відмовою.

Отже, земельна ділянка, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Московський, 256, Фрунзенський район (кадастровий номер 6310138500:07:012:0006) є поділеною, внаслідок чого сформовано інші земельні ділянки, зокрема, земельна ділянка площею 0, 2487 га за адресою: м. Харків, просп. Московський, 256, яка була продана ТОВ "ГЕРМЕС 2012" із земель житлово-громадської забудови.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача зауважив, що фактично останній користується земельною ділянкою не лише у межах належних йому об`єктів нерухомого майна.

Тобто, висновки комісії у акті від 24 липня 2019 року обстеження земельної ділянки по просп. Московському, 256 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138500:07:012:0006) ґрунтуються на припущеннях щодо площі, яку покладено в основу обрахунку спірної суми не отриманої орендної плати (постанова Верховного Суду від 12 серпня 2019 року по справі № 922/2927/18).

Відповідно до частини 9 статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК) земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з частинами 1, 2 статті 79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (частина 10 статті 79-1 ЗК).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 4 статті 79-1 ЗК).

Водночас слід зауважити, що у постановах Верховного Суду, зокрема, від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 20.02.2019 у справі № 904/792/18, від 27.03.2019 у справі № 911/512/18 наведено правовий висновок про те, що у зв`язку з поділом земельної ділянки /…/ об`єктивно відбулася зміна меж земельної ділянки, припинилось існування цієї земельної ділянки в дійсних межах.

Доводи позивача щодо визначення меж земельної ділянки на підставі акту обстеження від 24 липня 2019 року, суд оцінює критично, оскільки відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, ні вказаною інструкцією, а ні ЗК України, не передбачено визначення площі земельної ділянок згідно актів обстеження, які в якості доказів додані позивачем, у зв`язку з чим, суд вважає, що акт обстеження від 24 липня 2019 року не є належними та допустимим доказом, який підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку використовує відповідач, та її формування як об`єкт права і участь у цивільному обороті, що було б необхідним для укладення договору оренди, що ставить під сумнів суму обґрунтування розрахунку розміру орендної плати, що збережений за її використання.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за період, за який позивачем нараховується орендна плата, земельна ділянка за адресою: м. Харків, просп. Московському, 256 площею 0,4542 га не була сформована як об`єкт цивільного права, оскільки така не мала ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру.

Водночас, як вбачається з розрахунків позивача, розмір плати за використання земельної ділянки комунальної власності, який здійснено Департаментом територіального контролю Харківської міської ради виходячи з площі земельної ділянки 0,4542 га, визначеної згідно акту обстеження від 24 липня 2019 року з посиланням на Земельний кодекс України, Податковий кодекс України, Порядок впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року, затверджений рішенням Харківської міської ради від 25 вересня 2013 року № 1269/13, Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затверджений рішенням Харківської міської ради від 27 лютого 2008 року №41/08, рішення Харківської міської ради від 03 липня 2013 року №1209/13 "Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року", такий здійснений виходячи з базової вартості 1 кв. м. земель міста Харкова з урахуванням зазначених коефіцієнтів (визначених рішенням Харківської міської ради від 03 січня 2013 року №1209/13) та коефіцієнтів функціонального призначення, помножених на площу земельної ділянки, визначеної згідно акту обстеження земельної ділянки від 24 липня 2019 року.

Присутній в судовому засіданні представник позивача зазначив, що розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати був здійснений виходячи з того, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:07:012:0006 за адресою: м. Харків, просп. Московському, 256 охоплює своєю територією дві економіко-планувальні зони, а саме - 8226, 8514, дані яких були враховані для розрахунку нормативної грошової оцінки за вказаний у позові період у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 813/0/45-19 від 11 травня 2019 року.

Оцінюючи вказаний доказ (витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 813/0/45-19 від 11 травня 2019 року), суд зазначає, що, позивачем не надано правових обґрунтувань щодо застосування при розрахунку нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки коефіцієнтів Км2 - 2,66, Км3 - 1,36426. Чому саме застосовані такі коефіцієнти, оскільки Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489, передбачає мінімальні та максимальні значення таких коефіцієнтів в залежності від пофакторних оцінок кожної групи з урахуванням питомої ваги ренто утворювальних факторів у формуванні загального рентного доходу в межах населеного пункту та його економіко-планувальних зон (п. 6 Порядку). Крім того, в наданих позивачем розрахунках розміру орендної плати, не зазначені підстави застосування ставки річної орендної плати - 8,00 %, а також інших коефіцієнтів, зазначених у розрахунках.

Позивачем не доведено безпідставного збагачення у розмірі 4 527 231,51 грн. за період з 01 серпня 2016 року по 31 липня 2019 року за користування земельною ділянкою, оскільки розрахунок розміру цієї суми Харківської міською радою здійснено за актом Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель виходячи самостійно визначеної площі земельної ділянки (0,4542 га), яка не є сформованою відповідно до вимог ст. 79-1 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року по справі № 920/739/17, а також у Постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі №804/2111/14 та від 31 липня 2018 року у справі № 804/7823/14.

Щодо посилань позивача на судову практику у аналогічній справі, зокрема на Постанову Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 922/3780/17, від 11 лютого 2019 року у справі № 922/536/18, від 12 квітня 2019 року у справі № 922/981/18, від 12 червня 2019 року у справі № 922/902/18, то земельні ділянки, орендну плату за користування якими просив стягнути позивач у даних справах, в період нарахування такої були сформовані в натурі, відомості про них були внесені до Державного земельного кадастру, а наведені розрахунки здійснювались виходячи з Витягу нормативно-грошової оцінки, у зв`язку з чим, суд вважає, що зазначена судова практика стосується інших правових відносин і не може застосовуватись до випадків де земельна ділянка не сформована, як об`єкт цивільного права.

При цьому, суд не може залишити поза увагою обставини, які свідчать про явно добросовісну поведінку відповідача, як особи, яка виявляла намір розпочати процедуру щодо укладення договору оренди для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ «А-1» , загальною площею 163,4 кв. м., літ «Б-2» загальною площею 7 514,1 кв. м. по просп. Московському, 256 м. Харків. Зокрема, у справі містяться листи відповідача, датовані з 2013 по 2019 рік, з проханням до позивача передати в оренду земельну ділянку орієнтовною площею 0,8 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Б-2» за адресою: м. Харків, просп. Московський, 256.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Виходячи з вищенаведеного, оскільки позивачем в установленому ГПК України порядку не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини, на які останній посилається в якості підстав позову, суд вважає, що у суду відсутні підстави для його задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "28" листопада 2019 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/2798/19