Рішення

від 18.11.2019 по справі 916/2735/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2735/19

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

Від позивача : Цибулько Н.П., довіреність від 03.01.2019 р.;

Від відповідача: не з`явився.

розглянувши справу за позовом Державного підприємства Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту Чорноморндіпроект до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Київ Електрик про стягнення 342 030,87 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство (ДП) Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту Чорноморндіпроект (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Київ Електрик (надалі - відповідач) про стягнення за Договором № 162-1 від 30.03.2017 р. основної заборгованості у розмірі 240 735,56 грн., пені у розмірі 80 708,41 грн., інфляційних втрат у розмірі 12 972,38 грн. та 3% річних 7 614,52 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2019р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу прийнято розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання "15" жовтня 2019 р. о 10:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 р. відкладено судове засідання у підготовчому засіданні на "05" листопада 2019 р. о 10:45 год.

28 жовтня 2019 р. до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання відповідача (вх. ГСОО №22144/19), відповідно до якого відповідач визнає наявність заборгованості за Договором № 162-1 від 30.03.2017 р., однак, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій та відстрочити оплату боргу на 6 місяців.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.11.2019р. закрито підготовче провадження у справі №916/2735/19 із призначенням справи до судового розгляду по суті на "18" листопада 2019 р. о 10:30 год.

18 листопада 2019 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Позивач - ДП Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту Чорноморндіпроект , позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач - ТОВ Київ Електрик , визнає позовні вимоги, просить відмовити у стягненні штрафних санкцій та відстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

30 березня 2017 р. між ДП Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту Чорноморндіпроект (Виконавець) та ТОВ Київ Електрик (Замовник) укладено Договір про №162-1 (надалі - Договір), відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати роботи: Реконструкція системи пожежогасіння причалів №№ 3, 4 в м. Южне, Одеської області по вул., Берегова, 11 Робоча документація.

В подальшому Додатковими угодами № 1 від 26.10.2017р., №2 від 02.04.2018р. та №3 від 30.07.2018р. сторонами було внесено зміни до Договору.

Позивач зазначає, що Відповідач прийняв виконані Позивачем роботи 1-го етапу календарного плану відповідно до Акту здачі-приймання № 1 від 16.03.2018 р. на суму 804 636,74 грн. (у т.ч. ПДВ); роботи 3-го етапу календарного плану відповідно до Акту здачі-приймання № 3 від 06.04.2018 р. на суму 95 460,00 грн, (у т.ч. ПДВ) та додаткових обсяг робіт за Додатковою угодою №3 від 30.07.2018р. до Договору відповідно до Акту здачі-приймання від 16.01.2019р. на суму 216410,03 грн. (у т.ч. ПДВ) та ) роботи 2-го етапу календарного плану за Додатковою угодою № 1 від 26.10.2017р. відповідно до Акту здачі-приймання від 16.01.19 на суму 820 938,82 грн. (у т.ч. ПДВ).

Таким чином, всього Позивачем виконано, а Відповідачем прийнято робіт на суму 1 937 145,59 грн.

Згідно п.2.2.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 02.04.2018р. розрахунок за 2-й етап робіт має бути здійснений Відповідачем на протязі 10-ти банківських днів з дати отримання рахунку від Позивача шляхом банківського перерахування на поточний рахунок Позивача.

Відповідно до позовної заяви, 17.01.2019р. ТОВ Київ Електрик отримано листа від ДП Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту Чорноморндіпроект за вих. №П14-11/39 від 16.01.2019р., додатком до якого направлено рахунок та Акт здачі-приймання робіт 2-го етапу від 16.01.2019р., який відповідачем було підписано.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач, підписавши Акт здачі-приймання від 16.01.2019 р. 2-го етапу робіт, визнав суму боргу в розмірі 520 735,56 грн.

Однак, відповідачем не було в повному обсязі сплачено на користь позивача вартість виконаних робіт за Договором №162-1 від 30.03.2017р., у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 240 735,56 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Крім цього, позивач зазначає, що п.5.2 Договору передбачено, що за прострочення грошових зобов`язань з винної сторони стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого боргу за кожен день прострочення.

Таким чином, строк прострочки виконання відповідачем зобов`язання за Договором №162-1 від 30.03.2017р. складає 222 дні, починаючи з 01.02.2019р., однак, враховуючи положення ст. 232 Господарського кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 80 807,41 грн., нараховану за 182 дні.

Окрім вказаного, позивач посилається на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Так, позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 12 972,38 грн та 3% річних у розмірі 7 614,52 грн., які, також, просить стягнути на свою користь.

Позивач, вважаючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №162-1 від 30.03.2017р. порушенням своїх прав та законних інтересів, просить стягнути з ТОВ Київ Електрик на користь ДП Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту Чорноморндіпроект основний борг у розмірі 240 735,56 грн., пеню у розмірі 80 807,41 грн., інфляційні втрати у розмірі 12 972,38 грн та 3% річних у розмірі 7 614,52 грн.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до суду не надавав, однак, в клопотанні, що надійшло до суду 28.10.2019р. (вх. ГСОО №22144/19), відповідач підтвердив той факт, що між сторонами існують правовідносини, що випливають з Договору №162-1 від 30.03.2017р. (зі змінами та доповненнями), крім цього, відповідач визнає наявність за останнім боргу у розмірі 240 735,56 грн., однак, враховуючи відсутність об`ємів робіт та скрутне фінансове становище на підприємстві відповідача, просить суд не стягувати штрафні санкції, заявлені позивачем до стягнення, у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат. Крім вказаного, ТОВ Київ Електрик просить суд відстрочити виконання рішення у справі №916/2735/19 на 6 місяців.

Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти задоволення клопотання відповідача про відмову у стягненні пені, інфляційних втрат та 3% річних, та зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій ґрунтуються на нормах чинного законодавства та відповідач має нести відповідальність за порушення останнім зобов`язань за Договором №162-1 від 30.03.2017р.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 889 Цивільного кодексу України визначені обов`язки замовника, до яких віднесено, зокрема, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Судом встановлено, що 30.03.2017 р. між ДП Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту Чорноморндіпроект та ТОВ Київ Електрик укладено Договір №162-1, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати роботи: Реконструкція системи пожежогасіння причалів № № 3, 4 в м. Южне, Одеської області по вул., Берегова, 11 Робоча документація.

Відповідно до п. 7.1 Договору він набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до виконання усіх зобов`язань сторонами.

У відповідності до п. 1.2 - 1.4 Договору строк виконання роботи - 3 місяці, що визначено в Додатку №1 Календарний план виконання робіт , який є невід`ємною частиною даного Договору, виконавець приступає до виконання роботи після одержання підписаного Замовником Договору, затвердженого Завдання, вихідних даних, визначених в Додатку № 2 та надходження попередньої оплати на рахунок Виконавця та обсяг та вартість робіт визначені Завданням та Кошторисом №1, що є невід`ємними частинами даного Договору.

Крім цього, пунктом 9.7 Договору визначено, що до даного Договору додаються, як невід`ємні частини: 1. Календарний план виконання робіт, 2. Завдання, 3. Кошторис №1.

Згідно п. 9.1 Договору усі зміни і доповнення до цього Договору дійсні лише за умови, якщо вони оформлені у письмовій формі і підписані сторонами.

Додатком №1 до Договору № 162-1 від 30.03.2017р. Календарний план виконання робіт сторонами погоджено строки, етапи та вартість відповідних робіт у розмірі 1 240 302,07 грн. з урахуванням ПДВ, а саме:

1-й етап: Розробка РД системи пожежогасіння. Причал №4;

2-й етап: Розробка РД системи пожежогасіння. Причал №3.

26 жовтня 2017р. до Договору № 162-1 від 30.03.2017 р. укладено Додаткову угоду №1, (на додатковий обсяг робіт) якою сторони домовились щодо виконання додаткового обсягу робіт до Договору № 162-1 від 30.03.2017 р. вартістю 480433,49 грн. з урахуванням ПДВ; викладено п.2.1. Договору у наступній редакції, а саме: загальна сума цього Договору на підставі п.1 Додаткової угода №1, що є невід`ємною частиною Договору, складає: 1433946,30 грн., крім того ПДВ (20%) - 286789,26 грн., усього разом з ПДВ - 1720735,56 грн.; п. 2.2. Договору доповнено підпунктом 2.2.3. у наступній редакції: Передоплата робіт по 3-му етапу, здійснюється Замовником протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку від Виконавця у сумі: 79 300,00 грн., окрім того ПДВ (20%): 15860,00 грн., усього: 95160,00 грн. ; розділ 8 Договору доповнено п. 8.2 Додаткової угоди № 1 у наступній редакції: У разі надходження від Замовника змін та доповнень вихідних даних, Виконавець має право відкоригувати Додаток № 1 Календарний план виконання робіт , згідно п.9.1 Договору та викладено Додатки 1 та 3 до Договору у редакції до Додаткової угода № 1.

Додатком № 1 до Додаткової угоди № 1 до Договору № 162-1 від 30.03.2017 р. сторонами скореговано Календарний план виконання робіт , змінено строки, обсяг та вартість відповідних робіт у розмірі 1720735,56 грн. з урахуванням ПДВ, а саме визначено наступні етапи:

1-й етап: Розробка РД системи пожежогасіння. Причал №4;

2-й етап: Розробка РД системи пожежогасіння. Причал №3;

3-й етап: Автоматизована система керування технологічним процесом. Робоча документація.

02 квітня 2018 р. до Договору № 162-1 від 30.03.2017 р. укладено Додаткову угоду №2, в кій сторони виклали п. 2.2.4.. Договору в новій редакції:

2.2.4.1 Розрахунок по 1-му етапу здійснюється Замовником, частками на протязі другого кварталу - 200 000,00 грн. у тому числі ПДВ, на протязі третього кварталу залишок - 404 636,74 грн. у тому числі ПДВ шляхом банківського перерахування на поточний рахунок Виконавця.

2.2.4.2 Розрахунок по 2-му етапу здійснюється Замовником, на протязі 10 банківських днів з дати отримання рахунку від Виконавця шляхом банківського перерахування на поточний рахунок Виконавця, з урахуванням п. 4.3 Договору.

30 липня 2018 р. до Договору № 162-1 від 30.03.2017 р. укладено Додаткову угоду №3, відповідно до якої сторони домовилися щодо виконання додаткового обсягу робіт на Корегування робочої документації щодо системи пожежогасіння на причалах №№ 3,4 МТП Южний без улаштування водяної завіси на причалі № 4 до Договору № 162-1 від 30.03.2017 р., вартість додаткового обсягу робіт складає: 180 341,69 грн., крім того ПДВ: 36 068,34 грн., всього з урахуванням ПДВ: 216410,03 грн.; передоплата додаткового обсягу робіт здійснюється Замовником у повному обсязі протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку від Виконавця у сумі: 180 341,69 грн., окрім того ПДВ: 36 068,34 грн., усього: 216 410,03 грн.; строк виконання додаткового обсягу робіт - 30 календарних днів після початку, згідно п. 4 Додаткової угоди № 3 та виконавець приступає до виконання робіт після одержання підписаної Замовником Додаткової угоди № 3 та повної суми передоплати.

У відповідності до п. 3.1 Договору Виконавець, зокрема, зобов`язаний виконувати роботу відповідно до Договору і діючих нормативних актів, державних стандартів і правил та передати Замовнику результат виконаної роботи.

В свою чергу у відповідності до п. 3.2 Договору Замовник зобов`язаний сплатити Виконавцю вартість роботи в порядку і на умовах, передбачених Договором, прийняти у Виконавця результати виконаної роботи та оформити двосторонній акт здачі-приймання роботи, у випадку невідповідності виконаної роботи умовам Договору та завдання надати мотивовану відмову з переліком необхідних зауважень та необхідних доробок у межах умов Договору та завданням.

Згідно п. 4.1 Договору при завершенні роботи (етапу) Виконавець направляє Замовнику результат виконаної роботи (етапу), а також двосторонній акт здачі - приймання роботи (етапу) в 3-х примірниках. Замовник протягом 15 днів із дня одержання документації, зобов`язаний надати Виконавцю підписаний акт здачі-приймання чи письмову мотивовану відмову від приймання роботи (етапу) (п. 4.2 Договору).

У відповідності до п. 2.2 Договору Замовник здійснює оплату робіт Виконавцю поетапно з авансом платежем по кожному етапу. Вартість етапів вказана у Календарному плані виконання робіт .

У відповідності до п. 2.2.4.2 Додаткової угоди №3 Договору розрахунок по 2-му етапу здійснюється Замовником, на протязі 10 банківських днів з дати отримання рахунку від Виконавця шляхом банківського перерахування на поточний рахунок Виконавця, з урахуванням п. 4.3 Договору.

Судом встановлено, що позивачем виконано роботи першого, другого та третього етапів, які відповідач прийняв: роботи 1-го етапу відповідно до Акту здачі-приймання № 1 від 16.03.2018 р. на суму 804 636,74 грн. (у т.ч. ПДВ); роботи 3-го етапу календарного плану відповідно до Акту здачі-приймання № 3 від 06.04.2018 р. на суму 95 460,00 грн, (у т.ч. ПДВ) та додаткових обсяг робіт за Додатковою угодою №3 від 30.07.2018р. до Договору відповідно до Акту здачі-приймання від 16.01.2019р. на суму 216410,03 грн. (у т.ч. ПДВ) та ) роботи 2-го етапу календарного плану за Додатковою угодою № 1 від 26.10.2017р. відповідно до Акту здачі-приймання від 16.01.19 на суму 820 938,82 грн. (у т.ч. ПДВ).

Згідно матеріалів справи, листом від 16.01.2019р. позивачем направлено відповідачу Акт здачі-приймання від 16.01.2019р. та рахунок №699 від 16.01.2019р. на суму 520 735,56 грн., які відповідач отримав відповідно до накладної Кур`єрської служби доставки . Крім цього, матеріали справи не містять доказів не отримання відповідачем вказаних вище документів, таким чином, суд вважає їх такими, що були вручені ТОВ Київ Електрик .

21 червня 2019р. ТОВ Київ Електрик було частково оплачено вартість робіт 2 етапу у розмірі 280 000 грн. Таким чином, наявна заборгованість за роботи 2-го етапу робіт за Договором № 162-1 від 30.03.2017 р. у розмірі 240 735,56 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 5.2 Договору передбачено, що за прострочення грошових зобов`язань з винної сторони стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого боргу за кожен день прострочення.

Таким чином, враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 162-1 від 30.03.2017 р., що полягають у сплаті вартості робіт 2-го етапу, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у розмірі 80 807,41 грн.

Однак, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Так, у своєму клопотанні відповідач просить не стягувати штрафні санкції посилаючись на скрутне становище відповідача у зв`язку з відсутністю об`ємів робіт.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 7-рп/2013.

Враховуючи наведене, інтереси позивача, а також те, що відповідач сплатив більшу частину вартості робіт 2-го етапу, беручи до уваги те, що вартість 1-го та 3-го етапів робіт відповідачем оплачено повністю, враховуючи скрутне становище ТОВ Київ Електрик , суд вважає за доцільне скористатись наданим йому ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України правом та зменшити розмір нарахованого позивачем пені до 8 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 12 972,38 грн та 3% річних у розмірі 7 614,52 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі. Однак, враховуючи те, що суд зменшив розмір нарахованої суми пені до 8 000 грн., позовні вимоги що стягнення пені підлягають частковому задоволенню, так як пеня стягується у розмірі 8 000 грн.

При цьому суд враховує положення п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , відповідно до якого судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Керуючись положеннями ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно із частиною 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Приписами ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач сплатив більшу частину вартості робіт 2-го етапу, та те, що вартість 1-го та 3-го етапів робіт відповідачем оплачено повністю, скрутне становище ТОВ Київ Електрик , суд надає відповідачу відстрочку виконання рішення на 6 місяців.

Керуючись ст. ст. 20, 73, 74, 76, 86, 129, 130, 165, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Державного підприємства Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту Чорноморндіпроект до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Київ Електрик про стягнення 342 030,87 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Київ Електрик (03056, м. Київ, пров. Індустріальний, б. 23, офіс 207/2, код ЄДРПОУ 31861382) на користь Державного підприємства Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту Чорноморндіпроект (65058, м, Одеса, просп. Шевченка, б. 12, код ЄДРПОУ 01128110) основну заборгованість за Договором №162-1 від 30.03.2017 р. у розмірі 240 735,56 грн. /двісті сорок тисяч сімсот тридцять п`ять гривень п`ятдесят шість копійок/, пеню у розмірі 8 000 грн. /вісім тисяч гривень/, інфляційні втрати у розмірі 12 972,38 грн. /дванадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дві гривні тридцять вісім копійок/, 3% річних 7 614,52 грн. /сім тисяч шістсот чотирнадцять гривень п`ятдесят дві копійки/ та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 130,46 /п`ять тисяч сто тридцять гривень сорок шість копійок/.

3.Відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/2735/19 до 28.05.2020 р.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повне рішення складено 28 листопада 2019 р.

Суддя С.Ф. Гут