Рішення

від 19.11.2019 по справі 926/1858/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року Справа № 926/1858/19

За позовом Буковинської конференції церкви адвентистів сьомого дня в Україні (58000, м.Чернівці, вул. Коростишевського, 6-А, код ЄДРПОУ 21429552)

до Бочковецької сільської ради (60021, Чернівецька область, Хотинський район, с. Бочківці, вул. Головна, 3Б, код ЄДРПОУ 04416772 )

про визнання права власності на культову споруду

Cуддя М.І. Ніколаєв

Секретар судового засідання І.В. Циганчук

представники:

від позивача - Чернушка Й.І., адвокат, ордер від 01.08.2019;

від відповідача - Боднар Н.Г., сільський голова;

І. Стислий виклад позицій сторін.

Буковинська конференція церкви адвентистів сьомого дня в Україні звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Бочковецької сільської ради про визнання права власності на молитовний будинок літ. А-1, прибудову літ. А, прибудову літ. А1, котельню літ. Б, вбиральню літ. В, навіс літ. Г, огорожу №3, підпірну стінку №4, замощення літ. І, що знаходяться по вул. Миру, 113 у с. Бочківці Хотинського району Чернівецької області.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на підставі рішення Бочковецької сільської ради від 04.11.1996 Буковинській конференції церкви адвентистів сьомого дня в Україні надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,0520 га для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, кадастровий номер 7325080800:01:002:0351.

У 2018 році релігійна громада завершила будівництво культової споруди на даній земельній ділянці та використовує її для відправлення богослужінь, інших релігійних потреб громади по даний час.

З огляду на те, що молитовний будинок збудований із дотриманням державних будівельних норм та не порушує суспільні інтереси Бочковецької сільської ради і громади села, позивач на підставі статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, зазначивши при цьому, що на даний час культова споруда використовується для богослужінь та інших релігійних потреб громади села. При будівництві культової споруди суспільні інтереси сільської ради та громади села не порушено.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 05.08.2019 відкрито загальне провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.08.2019 з повідомленням сторін.

Надалі ухвалою суду від 20.08.2019 підготовче судове засідання відкладено на 26.09.2019 у зв`язку з неявкою представників сторін.

26 вересня 2019 року через канцелярію Господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшла заява про доповнення підстав позову, у якій останній на підставі частин 3, 5 статті 376 ЦК України та враховуючи рішення Бочковецької сільської ради №488/41/19 від 11.09.2019 просить визнати право власності Буковинської конференції церкви адвентистів сьомого дня в Україні (м.Чернівці, вул. Коростишевського, 6-А, код 21429552) на молитовний будинок літ. А-1, прибудову літ. А, прибудову літ. А1, котельню літ. Б, вбиральню літ. В, навіс літ. Г, огорожу №3, підпірну стінку №4, замощення літ. І, що знаходяться по вул. Миру, 113 у с.Бочківці Хотинського району Чернівецької області.

Ухвалою суду від 26.09.2019 задоволено заяву представника позивача про доповнення підстав позов, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 05.11.2019.

Востаннє ухвалою від 05.11.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до розгляду по суті на 19.11.2019.

У судовому засіданні 19.11.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Судові витрати позивач просив залишити за ним. Сільський голова Бочковецької сільської ради позов визнав.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 19.11.2019 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.04.2019, Буковинська конференція церкви адвентистів сьомого дня в Україні є релігійною організацією, учасниками якої є громадяни України.

На підставі рішення Бочковецької сільської ради від 04.11.1996 позивачу надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,0520 га для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (кадастровий номер 7325080800:01:002:0351), що знаходиться по вул. Миру,113 в с.Бочківці Хотинського району Чернівецької області.

У подальшому, релігійна громада своїми силами, без виготовлення відповідної проектної документації, закінчила у 2018 році будівництво культової споруди, яке використовує для відправлення богослужінь та задоволення інших релігійних потреб громади, що не заперечується представником відповідача.

На замовлення позивача Хотинське районне комунальне проектно-виробниче, архітектурно-планувальне бюро виготовило інвентаризаційну справу №57 та технічний паспорт на громадський будинок (молитовний будинок) №113 по вул. Миру, с. Бочківці, згідно яких:

- загальна площа забудованої земельної ділянки становить 520 кв.м., у тому числі під будинком 164,8 кв.м., під господарськими будівлями 61,1 кв.м.;

- площа приміщень становить 122,40 кв.м.

Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження, проведеного експертом Гаврилюком С.І. (кваліфікаційний сертифікат серій АЕ №002331), встановлено готовність до експлуатації та можливість надійної та безпечної експлуатації молитовного будинку літ. А-1, котельні літ. Б, вбиральні літ. В, навісу літ. Г.

У листі №1024-1.20/2-2174 від 04.12.2018, наданого у відповідь на звернення позивача від 30.11.2018 щодо прийняття в експлуатацію самочинно збудованої громадської будівлі - молитовний будинок в с. Бочківці, Управління Держаного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області пояснило, що з метою введення в експлуатацію самочинно побудованого об`єкта будівництва позивачу необхідно звернутись в суд з позовом про визнання права власності на самочинно побудоване майно проти територіальної громади. Після визнання права власності в судовому порядку необхідно подати до управління декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

Згідно із довідкою виконавчого комітету Бочковецької сільської ради від 18.03.2019 при реконструкції молитовного будинку по вул. Миру, 113 в с. Бочківці суспільних інтересів сільської ради та громади села не порушено.

Листом від 27.11.2018 Відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Хотинської РДА підтвердив, що молитовний будинок по вул. Миру, 113 в с. Бочківці відповідає вимогам державних будівельних норм щодо місця розташування.

Експертним висновком Хотинського районного сектору ДСНС України в Чернівецькій області від 06.12.2018 встановлено, що проведеною перевіркою молитовного будинку по вул. Миру, 113 в с.Бочківці порушень вимог пожежної безпеки не виявлено.

Як слідує із довідки Хотинського районного комунального проектно-виробничого, архітектурно-планувального бюро №57 від 20.11.2018, загальна площа молитовного будинку 122,40 кв.м., рік побудови 1996-2018.

Кошторисна вартість проведеного позивачем будівництва становить 352,4 тис. грн., що підтверджується зведеним кошторисним розрахунком вартості об`єкта будівництва.

Розглянувши звернення Церкви адвентистів сьомого дня щодо об`єкта самочинного будівництва по вул. Миру, 113 в с. Бочківці, Бочковецька сільська рада прийняла рішення №488/41/19 від 11.09.2019, яким не заперечила проти використання земельної ділянки (кадастровий номер 7325080800:01:002:0351) по вул. Миру, 113 в с. Бочківці під забудовану культову споруду - молитовний будинок літ. А-1 з прибудовами літ. А, літ.А1 загальною площею 164,8 кв.м. та допоміжними будівлями (котельня літ. Б, вбиральню літ. В, навіс літ. Г) загальною площею 61,1 кв.м. та огорожі №3, підпірної стінки №4, замощення літ. І.

IV. Норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення .

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії. які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У свою чергу відповідно до статті 18 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом.

У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 2. ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За приписами ч. 2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону .

У частині 1 статті 376 ЦК України зазначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

При цьому, частиною 2 вказаної статті ЦК України чітко унормовано, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Однак, в окремих випадках стаття 376 ЦК України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п`ятою цієї статті.

Так, відповідно до частини 3 статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Водночас частиною 5 цієї статті визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об`єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об`єкту, а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (частина 4 статті 376 ЦК України ) та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Судом встановлено, що Бочковецька сільська рада як власник земельної ділянки не заперечує проти використання земельною ділянкою під збудоване нерухоме майно - культову споруду.

Також суд встановив, що спірне нерухоме майно - молитовний будинок по вул. Миру, 113 в с.Бочківці, збудоване на земельній ділянці, відведеній для цієї мети, відповідає державним будівельним нормам та стандартам, не порушує прав і законних інтересів інших осіб, у тому числі, суміжних землекористувачів, не створює загрози життю і здоров`ю людей, майну фізичних та юридичних осіб, іншим чином не порушує права третіх осіб.

Разом з тим, суд виходить з того, що стаття 331 ЦК України визначає загальні підстави та порядок набуття права власності на новостворене майно, яке побудоване з дотриманням встановленого законодавством порядку, тобто при наявності всіх необхідних дозволів та актів, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва.

Водночас, поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені саме в статті 376 ЦК України , яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 (справа № 11/173-06).

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом визнання права.

Позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно правомірно пред`явлено до органу місцевого самоврядування як власника земельної ділянки, на якій проведено самовільну забудову.

При цьому, як зазначалося вище, відповідач визнав позов повністю.

Положеннями ч. 4 ст. 191 ГПК України унормовано, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом п. 10. Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 , у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Крім того, додатком 5 до згаданого Порядку передбачена Декларація про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на який визнано право власності за рішенням суду.

З огляду на викладене та враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить положенням зазначених вище законів, не порушує права й інтереси Бочковецької сільської ради і громади села, спірне нерухоме майно збудоване на земельній ділянці, відведеній для цієї мети, відповідає державним будівельним нормам та стандартам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

V. Судові витрати.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України .

Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, оскільки спір виник внаслідок самочинного будівництва, суд вважає за необхідне в даному випадку судовий збір покласти на позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 231, 232, 233, 236 - 238, 240, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати право власності Буковинської конференції церкви адвентистів сьомого дня в Україні (м.Чернівці, вул. Коростишевського, 6-А, код 21429552) на молитовний будинок літ.А-1, прибудову літ. А, прибудову літ.А1, котельню літ. Б, вбиральню літ. В, навіс літ. Г, огорожу №3, підпірну стінку №4, замощення літ. І, що знаходяться по вул. Миру, 113 у с. Бочківці Хотинського району Чернівецької області.

3. Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 28 листопада 2019 року.

Суддя М.І. Ніколаєв