Рішення

від 26.11.2019 по справі 921/695/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 листопада 2019 року м. ТернопільСправа № 921/695/19

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 01601, м.Київ, бульвар Т.Шевченка,18, ідентифікаційний код 21560766 в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" 46001, м.Тернопіль, вул. Чорновола,4, ідентифікаційний код 01188052

до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації, 48300, Тернопільська область, Монастириський район, м.Монастириська, вул..Бандери, 7, ідентифікаційний код 03195599

про стягнення 25 196,24 грн. заборгованості по витратах, понесених у січні - серпні 2019 року внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

За участю представників сторін від:

Позивача: не з`явився

Відповідача : не з`явився

Встановив: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" 01601, м.Київ, бульвар Т.Шевченка,18, ідентифікаційний код 21560766 в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" 46001, м.Тернопіль, вул. Чорновола,4, ідентифікаційний код 01188052 звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації, 48300, Тернопільська область, Монастириський район, м.Монастириська, вул..Бандери, 7, ідентифікаційний код 03195599 про стягнення 25 196,24 грн. заборгованості по витратах, понесених у січні - серпні 2019 року внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи призначено на 26.11.2019 об 11 год. 15 хв.; запропоновано відповідачу надати суду відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.

12.11.2019 на адресу Господарського суду Тернопільської області від Управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації надійшов Відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що профінансовані органами місцевого самоврядування кошти на відшкодування за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах громадянам, списувалися з січня 2019 з рахунку Управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації в порядку безспірного списання коштів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників на виконання наказів Господарського суду про стягнення за 2016-2018 роки витрат, понесених ПАТ Укртелеком внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах. Дії Управління не можуть бути визнані протиправними, оскільки в даному питанні Управління керувалось чинним законодавством України, а також не маючи кошторисних призначень, не брало і не може брати жодних фінансових зобов`язань щодо відшкодування наданих телекомунікаційних послуг, оскільки перебуває в залежності від рішення місцевих органів самоврядування. Вважає позов безпідставним та просить суд в позові відмовити. Також у відзиві на позов відповідач просить справу розглядати без участі представника управління.

26.11.2019 від позивача по справі ПАТ Укртелеком на адресу господарського суду Тернопільської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Відповідь на відзив позивачем не подавалась з огляду на те, що у відзиві відповідач не визнає позов лише з підстав відсутності коштів.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Позивач є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Як свідчать матеріали справи, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Тернопільської філії протягом січня - серпня 2019 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам міста Монастириська та Монастириського району, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".

Відповідно до п.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації", споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012р., визначено, що встановлені законом пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст.87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.97 Бюджетного кодексу України).

Підпунктом "б" п.4 ч.1 ст.89 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад належать, зокрема, видатки на державні програми соціального захисту, в тому числі додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України; особам, звільненим із служби цивільного захисту за віком, через хворобу або за вислугою років, та які стали особами з інвалідністю під час виконання службових обов`язків; звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; батькам та членам сімей військовослужбовців, військовослужбовців Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або зникли безвісти під час виконання службових обов`язків; реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; депортованим особам, які повернулися в Україну на постійне проживання; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; пенсіонерам з числа спеціалістів із захисту рослин відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про захист рослин"; громадянам відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я, частини п`ятої статті 29 Закону України "Про культуру", частини другої статті 30 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", абзаці першого частини третьої статті 57 Закону України "Про освіту"; дітям війни; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування; доставка громадянам повідомлень про призначення субсидії.

Пунктом 20-4 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку.

Згідно ч.1 ст.102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів за здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг окремим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 вказаної Постанови визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги"; здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

За змістом п.2 Порядок №256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад на зазначені цілі.

Відповідно до п.3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Пунктом 5 Порядку №256 передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про суми нарахованих соціальних виплат, пільг та житлових субсидій населенню та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об`єднаних територіальних громад.

Згідно ч. 1 п. 8 Порядку № 256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки з підприємствами, установами та організаціями (ч. 2 п.8 Порядку ).

Відтак, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг для населення міста Монастириська та Монастириського району є Управління соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації, а тому, на підставі вищезазначених законодавчих норм та положень Порядку №256, саме на відповідача покладено обов`язок щодо здійснення розрахунків з позивачем за телекомунікаційні послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Водночас, слід зазначити, що чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Згідно приписів ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом січня - серпня 2019 року Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" були надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах населенню м. Монастириська та Монастириського району на суму 25 196,24 грн.

Факт надання цих послуг Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх відповідними категоріями населення, підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг громадянам за січень - серпень 2019 року (копії розрахунків та доказів їх надсилання відповідачу знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до приписів п.3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги.

Згідно п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Підпунктом 1 пункту 11 Положення передбачено, що уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

На виконання вищезазначених вимог позивач направляв відповідачу, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні розрахунки (звіти) видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за формою "№2-пільга" за січень 2019 року - серпень 2019 року, що підтверджується супровідними листами з описами вкладення у лист з оголошеною цінністю, рекомендованими повідомленнями, поштовими квитанціями, наявними в матеріалах справи.

Разом з тим, відповідач як орган державної влади не заперечує факту надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян та не оспорює їхнього обсягу та правильності проведення позивачем розрахунків, які подано позивачем в обґрунтування позовних вимог. Натомість, вказує на відсутність відповідного бюджетного фінансування, відтак, і на відсутність у нього зобов`язань відшкодовувати такі витрати, оскільки акти звіряння розрахунків (виконаних робіт) Управлінням не підписувалися, договірних правовідносин між сторонами спору з приводу відшкодування вартості пільг не існує.

Управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення м. Монастириська та Монастириського району, зобов`язане було здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем, внаслідок надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

Посилання відповідача на те, що у місцевому бюджеті не передбачені витрати, пов`язані із наданням пільг на послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, суд оцінює критично, оскільки законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 Господарського кодексу України).

Зі змісту статті 617 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України наголосив, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ (справа "Кечко проти України", заява № 63134/00) держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення ЄСПЛ). У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Наведену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справах № 911/4249/16, № 906/621/17, постановах Верховного Суду від 07.05.2018р. у справі №920/724/17, від 05.06.2018р. у справі 915/827/17 та постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

У листі від 30.06.2011 № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз`яснило, зокрема, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Відтак, зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

З огляду на наведене вище, у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 906/621/17.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідачем не спростовані належними засобами доказування позовні вимоги.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення з відповідача вартості витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян за період з січня по серпень 2019 року в розмірі 25 196,24 грн. обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими що підлягають до задоволення в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123,129, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2 . Стягнути з Управління соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації, 48300, Тернопільська область, Монастириський район, м.Монастириськ, вул.Бандери, 7, ідентифікаційний код 03195599 на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", 01601, м.Київ, бульвар Т.Шевченка,18, ідентифікаційний код 21560766 в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" 46001, м.Тернопіль, вул. Чорновола,4, ідентифікаційний код 01188052 - 25 196 грн. 24 коп. (двадцять п`ять тисяч сто дев`яносто шість гривень 24 копійки) заборгованості по витратах, понесених у січні-серпні 2019 року внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 1921 грн. 00 коп. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 28.11.2019.

Суддя А.М. Сидорук