Постанова

від 13.11.2019 по справі 540/1100/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 540/1100/18 Номер провадження 22-ц/814/2760/19Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.

за участю секретаря: Кальник А.М.

розглянув в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області - адвоката Чолана Михайла Васильовича

на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2019 року у складі судді Косик С.М.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Машівська районна державна адміністрація Полтавської області, про визнання права на земельну частку (пай),

в с т а н о в и в:

В грудні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Машівська районна державна адміністрація Полтавської області, про визнання права на земельну частку (пай).

Позов мотивовано тим, що 16.05.1989 року він був прийнятий в члени колгоспу Росія Машівського району Полтавської області. У жовтні 2017 року в Сахнівщинській сільській раді довідався, що, можливо, має право на земельну частку (пай) КСП Росія . Державний акт на право колективної власності на землю КСП Росія виданий 20.01.1996 року та у списку громадян-членів КСП за № 110 вказаний він, ОСОБА_1 . Натомість, Міжрайонне управління Держгеокадастру повідомило йому, що в Проекті розташування земельних часток (паїв) на території Сахнівщинської сільської ради прізвище ОСОБА_1 відсутнє. Позивач вважає, що пропустив строк на звернення до суду з позовом з поважних причин, оскільки він не знав і не міг знати про порушення свого права, а дізнався лише 24.11.2017 року.

Посилаючись на викладене, просив поновити йому строк на звернення до суду з позовом, як такий, що порушено з поважних причин, задовольнити позовну заяву та визнати за ним право на земельну ділянку (пай) розміром 6,80 умовних кадастрових гектарів, розташованої на території Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області, за межами населених пунктів.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 6,80 умовних кадастрових гектарів, розташованої на території Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області, за межами населених пунктів.

Рішення суду мотивовано тим, що на час видачі Державного акту 20.01.1996 року ОСОБА_1 працював в колективному сільськогосподарському підприємстві Росія , був включений до списку, який є додатком до Державного акту, отже, набув право на земельний пай. Його наступне звільнення та невключення до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) не позбавляють його такого права.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник відповідача Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області - адвокат Чолан М.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи скарги ґрунтуються на тому, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з вказаним позовом без поважних причин, оскільки позивач постійно проживав в с. Сахнівщина Машівського району та йому достовірно було відомо про розпаювання земель, а рішення суду, що до позовних вимог ОСОБА_1 позовна давність не застосовується, не відповідає вимогам закону.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гайтота І.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення скарги.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає в с. Сахнівщина Машівського району Полтавської області.

16 вересня 1986 року позивач був прийнятий в члени колгоспу ім. Гоголя на посаду шофера, а 16 травня 1989 року був прийнятий у члени колгоспу Росія Машівського району Полтавської області та направлений працювати у тваринництво. В подальшому, 16 листопада 1996 року був звільнений з роботи згідно його заяви, що підтверджується записами у Трудовій книзі колгоспника № 969.

Згідно повідомлення міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 21.11.2017 року № 70/151-17, Державний акт на право колективної власності на землю видано КСП Росія 20 січня 1996 року та до списку громадян-членів КСП (додатку до вказаного державного акту) за № 110 вказаний гр. ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 2 розпорядження голови Машівської РДА № 506 від 28.12.1996 року Про затвердження грошової оцінки сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність та вартості земельної частки (паю) і її розміру в умовних кадастрових гектарах , затверджено вартість земельної частки (паю) в розмірі 40533 грн. та її розмір в умовних кадастрових гектарах 7,17 га.

Розпорядженням голови Машівської РДА № 193 від 29.04.2002 року Про надання дозволу на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю власникам сертифікатів надано дозвіл на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю громадянам Сахнівщинської сільської ради відповідно списку.

За рішенням Сахнівщинської сільської ради від 24.04.2002 року Про надання дозволу на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю власникам сертифікатів надано дозвіл на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю власникам сертифікатів 376 чоловік та рекомендовано громадянам, які включені до Державного акту на право колективної власності і не видані сертифікати звернутися до суду.

Як вбачається з вищевказаного списку власників сертифікатів, які мають право приватної власності на землю КСП Росія Машівського району Полтавської області, позивач до нього включений не був.

Згідно додатку 1 до Державного акту на право колективної власності на землю серія ІІ-ПЛ № 000058 від 20 січня 1996 року - списку громадян-членів Колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства вбачається, що під № 110 включений до нього позивач по справі ОСОБА_1 , проживаючий у с. Сахновщина.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач був включений до списку, який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю, отже, набув право на земельний пай, відповідач правомірність включення позивача до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) не оспорює, а тому дійшов висновку, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника і до позовних вимог ОСОБА_1 позовну давність застосовувати не слід. При цьому суд послався на правову позицію Верховного Суду (ВС/КГС, справа № 904/10673/16) .

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками місцевого суду повною мірою погодитись не може з огляду на наступне.

Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними. Вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначається виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь, що обчислюється за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай). Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

За змістом статей 22, 23 ЗК України в редакції від 22 червня 1993 року, та зазначеного Указу Президента України особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Таким чином, вирішуючи питання про право певної особи на земельну частку (пай), суд повинен з`ясувати, чи була ця особа членом КСП на час передання державного акта про право колективної власності на землю та чи була вона внесена до списку осіб, що додається до цього державного акта.

По справі встановлено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 на момент паювання земель КСП Росія с. Сахнівщина Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області був членом данного КСП, включений до списку осіб, що доданий до державного акта на право колективної власності на землю та одержав право на земельну частку (пай) , але не отримав сертифікату.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, статей 4, 5 ЦПК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Проте, право особи на захист судом обмежується строком позовної давності.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Статтями 71-75 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв на час виникнення спірних правовідносин , загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки. Зміна строків позовної давності і порядку їх обчислення угодою сторін не допускається. Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

При цьому відповідно до статті 76 цього Кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові (частина перша статті 80 ЦК УРСР).

Згідно з частиною другою статті 80 ЦК УРСР порушене право підлягає захистові лише, якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності.

Аналогічні норми містяться у статтях 257, 261, 267 ЦК України.

Положеннями статті 83 ЦК УРСР та статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, до яких спірні правовідносини по справі не відносяться.

Посилання в оскаржуваному рішенні на судову практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 29 березня 2018 року у справі № 904/10673/16 є необґрунтованими, оскільки у цій справі предметом спору є витребування власником майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України, а отже, відносини не є подібними та у відповідності до частини четвертої статті 263 ЦПК України висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, викладені у цій постанові, не можуть враховуватись судом.

Таким чином, на спірні правовідносини поширюється позовна давність у три роки, яка на момент звернення позивача ОСОБА_1 з даним позовом до суду сплинула, що є підставою для відмови у захисті права позивача судом.

Доводи позивача про те, що про порушення свого права на отримання земельної частки (паю) він дізнався лише 24 листопада 2017 року, є безпідставними, оскільки об`єктивних перешкод, за яких позивач був позбавлений можливості вчасно довідатись про включення до списку осіб - членів КСП Росія , які мають право на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства, по справі не встановлено і суду таких обставин не доведено. Поважних причин пропуску строку позовної давності позивачем не наведено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказаного не врахував, дав невірну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про скасування оскаржуваного судового рішення та постановлення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку позовної давності.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області - адвоката Чолан Михайла Васильовича - задовольнити.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2019 року - скасувати та постановити по справі нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Машівська районна державна адміністрація Полтавської області, про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: С.Б. Бутенко

Судді: О.І. Обідіна

О.В. Прядкіна