Рішення

від 27.11.2019 по справі 280/4340/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 листопада 2019 року (о 16 год. 35 хв.)Справа № 280/4340/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Василівського районного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області (71601, Запорізька область, м.Василівка, бул.Центральний, 1, код ЄДРПОУ 26014577) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05.09.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Василівського районного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області (відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Василівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області оформлене висновком від 05.06.19 №45/17.10-05.06-83 про відмову у вчинені змін (доповнень) до актового запису та зобов`язати відповідача внести зміни (доповнення) в актовий запис про шлюб від 22.02.2008 №20, складеного в Кушугумській селищній Раді Запорізького району Запорізької області, вказавши національність нареченого - німець .

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що в свідоцтві про народження позивача зазначено, що національність батька позивача - ОСОБА_2 - німець . В свідоцтві про народження батька позивача - ОСОБА_2 , його батьки вказані по національності як німці, що підтверджується актовим записом №16 від 06.05.1937. Зазначає, що батько позивача був уроджений німцем та на протязі свого життя завжди дотримувався традицій цієї національності. Позивач вказує, що також виховувався відповідно до німецьких традицій підтримував стосунки зі своїми родичами та знайомим - німцями, святкував та святкую німецькі свята, тому що завжди вважав себе німцем. Вважає, що німецьке походження не викликає жодних сумнівів . Проте, при реєстрації шлюбу в Кушугумській селищній раді Запорізького району Запорізької області національність позивача в актовому записі про реєстрацію шлюбу зробленого 22.02.2008 №20 не вказана. В зв`язку з цим позивач звернувся до відповідача щодо внесення доповнення до актового запису про шлюб із зазначенням національності німець . Проте, висновком від 07.06.2019 за №45/17.10-05.06-83 відмовлено, мотивуючи відсутністю підстав для внесення змін (відсутністю граф). Позивач не погоджується із вказаним висновком. Зазначає, що відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах міських (міст обласного значення) міськрайонних управлінь юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством. Правилами встановлено, що зміни до актових записів цивільного стану можливі у випадках, які не суперечать чинному законодавству України. Позивач посилається на Закон України Про національні меншини в Україні , відповідно до якого громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність та на Цивільний кодекс України, відповідно до якого фізична особа має право на збереження своєї національності, культурної, релігійної та мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Наголошує на те, що право на належність особи до певної національності або національної меншини, зокрема захищається Міжнародною Рамковою Конвенцією Про захист національних меншин від 01 лютого 1995 року. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 10.09.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 10.10.2019.

26.09.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№40064). Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що відповідно до чинного законодавства у актових записах цивільного стану не передбачено наявність графи про національність. Тому позивачу правомірно відмовлено у внесенні змін до актового запису. Позов вважає необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні.

10.10.2019 у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 23.10.2019.

Протокольною ухвалою суду від 23.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.11.2019.

Відповідно до довідки Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2019 №02-35/19/93, суддя Калашник Ю.В. була відсутня на роботі з 15.11.2019 по 22.11.2019 у зв`язку із перебуванням на лікарняному. У зв`язку цим судове засідання перенесене на 27.11.2019.

У судове засідання 27.11.2019 учасники справи не прибули. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, враховуючи неявку всіх учасників справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені обставини.

Відповідно до свідоцтва про народження позивача НОМЕР_2 від 13.09.1971, національність батька позивача - ОСОБА_2 зазначена німець .

Як вбачається зі свідоцтва про народження батька позивача - ОСОБА_2 , національність його батьків- ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - німці.

У свідоцтві про одруження позивача НОМЕР_3 від 24.12.2004 національність позивача не вказана. Відповідно до зазначеного свідоцтва, в книзі актів про одруження 24.12.2004 зроблений актовий запис №32.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення доповнень до актового запису про шлюб №32 складеного 24.12.2004 щодо доповнення національності нареченого німець .

Висновком від 05.06.2019 №45/17.10-05.06-83 у внесені змін до актого запису відмовлено.

Не погоджуюсь із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення позову та зазначає наступне.

Відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану врегульовано Законом України Про державну реєстрацію актів цивільного стану від 01.07.2010 №2398-VI (надалі за текстом - Закон № 2398-VI ).

Згідно зі статтею 2 Закону №2398-VI, актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Частиною першою статті 6 Закону №2398-VI закріплено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану, зокрема, проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до статті 9 Закону №2398-VI, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Відповідно до частини 3 статті 9 названого Закону актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Згідно частини 1 статті 22 Закону № 2398-VI внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Частиною 5 статті 9 Закону № 2398-VI установлено, що правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджено наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12.01.2011 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 (надалі за текстом - Правила ).

Пунктом 1.1. Правил визначено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 2.6 Правил визначено, що разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

За змістом п.2.11 Правил факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів.

Пунктом 2.12 Правил передбачено, що на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Згідно підпункту 2.13.3 пункту 2.13 підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану районного, районного в місті, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного управління юстиції або дипломатичного представництва чи консульської установи України.

Підпунктом 2.13.12 пункту 2.13 Правил, яким визначаються підстави для внесення змін в актові записи цивільного стану, зокрема передбачено, що таке внесення можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до пункту 2.15 Правил передбачено випадки, коли складається висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану, зокрема, відповідно до пункту 2.15.9 цього пункту висновок складається, якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).

Підставами для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану та рішення, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану; постанова адміністративного суду (підпункти 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 Правил).

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України від 31 грудня 1991 року № 24 Про порядок зміни громадянами України національності , відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України Про національні меншини в Україні . Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі статтею 300 ЦК України, особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі №398/4017/18 (номер в ЄДРСР 82188573) дійшла висновку, що відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону Про національні меншини в Україні . Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Право позивача на збереження або відновлення своєї національності не заперечується, однак у даному випадку відповідні обставини не можуть бути встановлені адміністративним судом при оскарженні особою рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки національна належність особи є актом особистого самовизначення особи і жодним чином не впливає на її публічно-правові відносини з державою.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 липня 2019 року №806/740/17 адміністративне провадження №К/9901/21697/18.

Таким чином, національність позивача, його батьків ніким не оспорюється, оскільки вказаний факт підтверджено належними доказами. Натомість, предметом розгляду даної справи є наявність підстав для внесення змін до актового запису про шлюб позивачу на підставі Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року №96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за №55/18793.

З матеріалів справи слідує, що в актовому записі про шлюб між позивача ОСОБА_5 №32 від 24.12.2004, в графа "національність" не заповнена.

Відтак, суд вважає, що відповідач не мав підстав для внесення змін до актового запису і склав висновок у відповідності до вимог чинного законодавства, тому відсутні підстави для внесення відповідних змін щодо національності.

Тож відмовляючи у внесенні змін до актового запису цивільного стану, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Тому, вимога позивача про скасування рішення відповідача про відмову у внесенні змін до актового запису задоволенню не підлягає.

Позовні вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до актового запису про шлюб № 32 від 24.12.2004 шляхом доповнення національності нареченого німець , є похідними від позовних вимог про визнання протиправною відмови у внесенні змін до актового запису про шлюб № 32 від 24.12.2004 та скасування висновку № 45/17.10-05.06-83 від 05.06.2019, а тому, відповідно, також не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки у задоволенні адміністративного позову судом відмовлено, розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Василівського районного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області (71601, Запорізька область, м.Василівка, бул.Центральний, 1, код ЄДРПОУ 26014577) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 27.11.2019.

Суддя Ю.В. Калашник