Рішення

від 04.11.2019 по справі 320/1788/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2019 року № 320/1788/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Державного комунального виробничого підприємства "Комунальник" про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

Головне управління ДФС у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного комунального виробничого підприємства "Комунальник" про стягнення податкової заборгованості в сумі 132719,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов`язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Вказаною ухвалою встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Частинами 5 та 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Проте, на час прийняття рішення у даній справі відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних доказів або пояснень суду не надав.

При цьому, суд звертає увагу, що поштова кореспонденція із копією ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі №320/1788/19 від 14.05.2019 направлена відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримано 21.05.2019.

Так, відповідно до статті 124 Кодексу адміністративного судочинства судовий виклик або судове повідомлення надсилаються, зокрема юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа ДКВП Комунальник зареєстроване відділом державної реєстрації Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області 17.12.1997 року, про що в журналі обліку реєстраційних справ вчинено запис №1 328 120 0000 000477.

Як платник податків та інших обов`язкових зборів, ДКВП „Комунальник» взяте на облік Білоцерківською ОДПІ 24.12.1997 року за № 137. Відповідач зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 13529575 від 28.01.1998 року).

Відповідачем у порядку і строки, передбачені ст.ст. 49, 203 ПК України, до контролюючого органу засобами електронного зв`язку були подані наступні декларації з ПДВ: від 19.10.2017 року № 9216955676 (за вересень 2017 року) на суму 13 746, 00 грн.; від 20.11.2017 року № 9244283043 (за жовтень 2017 року) на суму 8 229, 00 грн.; від 19.12.2017 року № 9271838616 (за листопад 2017 року) на суму 4 722, 00 грн.; від 18.01.2018 року № 9295853827 (за грудень 2017 року) на суму 1 225, 00 грн.; від 16.02.2018 року № 9023621621 (за січень 2018 року) на суму 9 466, 00 грн.; від 19.03.2018 року № 9047251449 (за лютий 2018 року) на суму 13 077, 00 грн.; від 19.04.2018 року № 9072034315 (за березень 2018 року) на суму 3 151, 00 грн.; від 18.05.2018 року № 9096586784 (за квітень 2018 року) на суму 7 948, 00 грн.; від 19.06.2018 року № 9122843903 (за травень 2018 року) на суму 7, 00 грн.; від 19.07.2018 року № 9148780534 (за червень 2018 року) на суму 13 488, 00 грн.; від 17.08.2018 року № 9174231548 (за липень 2018 року) на суму 5 583, 00 грн.; від 19.09.2018 року № 9201261618 (за серпень 2018 року) на суму 9 120, 00 грн.; від 19.10.2018 року № 9228624438 (за вересень 2018 року) на суму 9 244, 00 грн.; від 19.11.2018 року № 9255497303 (за жовтень 2018 року) на суму 1 641, 00 грн..

Однак в термін, встановлений ст. 57 ПК України, вказані зобов`язання платником податків самостійно погашені не були, що підтверджується копією витягу із КОР платника податків.

Також, позивачем на виконання наданих ПК України повноважень проведені камеральні перевірки дотримання відповідачем вимог законодавства з питань ПДВ, за результатами яких складені акти: № 181/50-01/25297219 від 15.03.2018 року; № 1594/50-01/25297219 від 03.08.2018 року.

В ході проведення перевірки контролюючим органом були встановлені численні випадки порушення ДКВП Комунальник вимог п.201.10 ст. 201, п.203.2 ст. 203 ПК України, а саме: відповідачем порушено законодавчо визначені терміни реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а також сплачено суму узгоджених зобов`язань із ПДВ із порушенням законодавчо визначених термінів сплати.

У відповідності до п. 120 1 . 1 ст. 120 1 , п. 126.1 ст. 126 ПК України та на підставі зазначених актів відносно підприємства були винесені наступні податкові повідомлення - рішення: - форми Ш від 29.03.2018 року № 0040145001 на суму штрафних (фінансових) санкцій 807, 70 грн.; форми Н від 29.03.2018 року № 0040155001 на суму штрафних (фінансових) санкцій 913, 72 грн.; форми Ш від 18.09.2018 року № 01 12565005 на суму штрафних (фінансових) санкцій 11577, 15 грн.; форми Н від 18.09.2018 року № 0113985005 на суму штрафних (фінансових) санкцій 100, 53 грн.

ППР були направлені за податковою адресою відповідача рекомендованими листами з повідомленнями про вручення та отримано. Однак в термін, встановлений ст. 57 ПК України, вказані зобов`язання по них погашені не були. ППР в судовому порядку оскаржувані не були.

В зв`язку з накопиченням у підприємства в інтегрованій картці платника узгодженого боргу, згідно з вимогами ст. 129 ПК України та нормами Порядку № 422 йому автоматично було проведено нарахування пені (за період прострочення платежу з 04.04.2018 року по 19.10.2018 року) на загальну суму 18 672, 61 грн..

У відповідності до ст. 59 ПК України податковим органом виставлено відповідачеві податкову вимогу форми "Ю" № 70 від 01.04.2011 року на загальну суму податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями 148 037, 90 грн. Вказана вимога вручена уповноваженому представнику відповідача наручно в день винесення, про що свідчать відповідна відмітка на корінці, однак залишилися без задоволення.

Таким чином, згідно з довідкою Білоцерківського управління ГУ ДФС у Київській області ДКВП Комунальник має борг з ПДВ у сумі 132 719, 24 грн.

Проте, податковим органом до суду заявлено позов з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог про стягнення боргу з відповідача в сумі 128586,45 грн..

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податок на додану вартість та правова регламентація останнього встановлюються Розділом V (у редакції, чинній на момент виникнення податкового боргу із вказаного платежу).

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Суд зазначає, що грошове зобов`язання з податку на додану вартість, визначене в податковими повідомленнями-рішеннями, які не було оскаржено в установленому законом порядку, у загальному розмірі 13399,10 грн. відповідачем не було сплачене, що підтверджується витягом із зворотного боку інтегрованої картки платника податку.

Відповідно до п.п.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Пеня, визначена п.п.129.1.1 п. 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п. 129.4 ст. 129 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з накопиченням у підприємства в інтегрованій картці платника узгодженого боргу, відповідачу автоматично було проведено нарахування пені (за період прострочення платежу з 04.04.2018 року по 19.10.2018 року) на загальну суму 18 672, 61 грн., що підтверджується даними інтегрованої картки відповідача, з якої вбачається на підставі чого нарахована пеня та за який період.

При цьому, будь-яких доказів щодо неправомірності нарахування пені у вказаному вище розмірі відповідач суду не надав.

Аналізуючи у сукупності вищевикладене, суд дійшов до висновку, що загальна сума податкового боргу відповідача з податку на додану вартість складає 132719,24 грн., що відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно якого податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов`язання, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

Згідно із пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Положенням пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно із пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

ГУ ДФС у Київській області було виставлено відповідачу податкову вимогу від 01.04.2011 №70, яка була вручена відповідача наручно в день її винесення, однак залишена без задоволення.

Щодо способу захисту права на стягнення податкового боргу суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Відповідно абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд вирішуючи питання про погашення за рахунок платника податків податкового боргу, яке здійснюється шляхом стягнення коштів з рахунків банку або за рахунок готівки, приймає рішення про стягнення з боржника коштів у рахунок погашення податкового боргу.

На час розгляду справи та прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог, доказів про сплату відповідачем податкового боргу з податку на додану вартість у загальному розмірі 128586,45 грн. до суду не надано.

Аналізуючи в сукупності вищевикладене та враховуючи підтвердження матеріалами справи наявності податкового боргу відповідача та дотримання податковим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 124, 139, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з рахунків Державного комунального виробничого підприємства "Комунальник" (код ЄДРПОУ 25297219) у банках, що обслуговують боржника до Державного бюджету податкову заборгованість в сумі 128586 (сто двадцять вісім тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн. 45 коп..

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.