Рішення

від 14.11.2019 по справі 580/2150/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року справа № 580/2150/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дорошенко Л.В.,

представника позивача: Базарної І.О. - за довіреністю,

представника відповідача: Радченко О.П. - за довіреністю,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ДРУЖБА до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ДРУЖБА звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 05.04.2019 №0003801408.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог щодо формування податкового кредиту, оскільки з контрагентом ТОВ ГТА-ІНТРЕЙД здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні, належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, а висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами.

За вказаних обставин позивач вважає, що спірні податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В письмовому відзиві на адміністративний позов та в судовому засіданні представник відповідача просив у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивачем занижено податок на додану вартість, внаслідок відсутності фактичного здійснення господарських операцій з наведеним контрагентом, а тому податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог Податкового кодексу України та не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ДРУЖБА зареєстроване як юридична особа 15.03.2000, ідентифікаційний код 03794348 та є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу ГУ ДФС у Черкаській області від 11.10.2018 № 1940 та направлень від 31.10.2018 № 1786/23-00-14-0806 та 31.10.2018 № 1787/23-00-14-0806, від 17.10.2018 №1668/23- 00-14-0409 виданих ГУ ДФС у Черкаській області - заступником начальника відділу перевірок інших галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Черкаській області Мирзаковою Н.Т., головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Черкаській області Швачкою Я.Я., головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок контрольно- перевірочної роботи юридичних осіб управління податків та зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Черкаській області Кілівнік В.В. проведена документальна планова виїзна перевірка сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ДРУЖБА (код ЄДРПОУ 03794348) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2015 по 30.06.2018 .

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 27.02.2019 №70/23-00-14- 0807/03794348.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок па додану вартість на загальну суму 1332164, в т.ч. за травень 2017 року на сулу 780 800 грн., липень 2017 року на суму 416863 гри., за жовтень 2017 року на суму 20039 грн., за листопад 2017 року на суму 114462 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.04.2019:

- №0003801408, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість СТОВ ДРУЖБА на суму 1332164,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 333041,00 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі за текстом - ПК України).

Постачанням товарів згідно підпункту 14.1.191 пункту 14.1 Податкового кодексу України є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІ (надалі - Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України №996-ХІ (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України №996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, позивач у перевірений період мав господарські взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю ГТА-ІНТРЕЙД .

Зокрема, між СТОВ ДРУЖБА (покупець) та ТОВ ГТА-ІНТРЕЙД (продавець) укладено договір поставки №03/17/1 від 03.03.2017. Згідно специфікації до вказаного договору №1 від 13.03.2017 сторони домовились про продаж концентрату суспензії мікродобрива ОСОБА_1 та пелет з лушпиння соняшника.

Факт виконання договірних зобов`язань сторонами підтверджується зареєстрованою податковою накладною №68 від 15.03.2017, видатковою накладною №153/1 від 15.03.2017, товарно-транспортною накладною №326575 від 15.03.2017 про перевезення концентрату суспензії мікродобрива ОСОБА_1 , які дослідженні під час проведення перевірки контролюючим органом.

Пелети із лушпиння соняшника зберігались у ТОВ НОВО-ОІЛ (код 37988134) згідно договору складського зберігання №15/03/17 від 15.03.2017. За актом приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 15.03.2017 передано 1500 т. пелет з лушпиння.

Позивач оплатив вартість товарів, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Вищевказані пелети в кількості 750 т. перевезені в період з 01.10.2017 по 10.10.2017 автомобілями ТОВ НОВО-ОІЛ , завантажені в с. Знаменівка, Дніпропетровська область, розвантажені за місцем здійснення позивачем господарської діяльності в с. Острівець, Уманського району, Черкаської області.

Вищенаведені мікродобрива ОСОБА_1 та пелети з лушпиння соняшника використані СТОВ ДРУЖБА у власній господарській діяльності, що не заперечується відповідачем.

Твердження відповідача, що позивач використовує посівну площу 942,42 га, тому витрати на використання мікродобрива ОСОБА_1 повинні складати 235,6 л., суд відхиляє, оскільки посадові особи контролюючого органу не уповноважені законом чи підзаконним актом щодо оцінки необхідності чи інтенсивності використання суб`єктом господарювання добрив для вирощування сільськогосподарських культур. Таку необхідність визначає виключно особа, яка має спеціальну освіту агронома та спеціалізується на процесі вирощування сільськогосподарських культур.

Позивач стверджує, що використовував зазначене мікродобриво на посівних площах декілька разів обробляв посівні площі зазначеним добривом та додатково обробляв насіння бобових перед посівом. Відповідні первинні документи та пояснення з цього приводу позивач надавав під час проведення перевірки, що відображено в акті 27.02.2019 №70/23-00-14- 0807/03794348, однак не прийнято до уваги контролюючим органом.

Суд переконаний, що платник податків не може позбавлятись права на податковий кредит внаслідок оціночних суджень перевіряючих, які не підтверджені жодним висновком спеціаліста у відповідній галузі.

З урахуванням зазначеного з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що позивачем до перевірки надані всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які вказують на виконання договірних зобов`язань з названими контрагентами.

В тому числі позивачем надано товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товару від ТОВ НОВО-ОІЛ до СТОВ ДРУЖБА , які досліджені в ході проведення перевірки.

Отже, проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Товари та послуги отримані від контрагентів мали реальний і товарний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище і документами, які стали предметом перевірки.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач або контрагент позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов`язань, в акті перевірки ревізорами не наведено.

Посилання відповідача на ухвали Печерського районного суду м. Києва у справі №757/50787/17-к від 04.09.2017 та №757/66274/17-к від 21.12.2017, де на його думку зафіксовано обставини відсутності в контрагентів необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності та вчинення протиправних дій з метою ухилення від сплати податків, суд оцінює критично зважаючи ту обставину, що ухвала слідчого судді, суду є процесуальним документом для збирання доказової інформації в межах кримінального провадження, вона не доводить фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки ці обставини можуть бути встановлені виключно вироком суду, який набрав законної сили.

Щодо посилання в акті перевірки на узагальнену податкову інформацію ГУ ДФС у Запоріжській області №103/08-01-50-01 від 23.04.2018 стосовно контрагента TOB ГТА-ІНТРЕЙД відповідно до якої не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків постачальниками та покупцями, суд зазначає, що вищевказана податкова інформація оформлена не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, а на підставі інформації щодо підприємств-постачальників третіх осіб та зроблені висновки про неможливість здійснення подальших господарських операцій реалізації. При цьому первинні документи не опрацьовувалися, не перевірявся вид, обсяг та повнота відображення в обліку господарських операцій; чи спричинила господарська операція реальні зміни майнового стану платника податків (визначальна ознака господарської операції); відповідність первинних документів платника нормам чинного законодавства; пов`язаність здійснених витрат з господарською діяльністю платника податків.

Більш того, у письмовій заяві від 29.07.2019 директор TOB ГТА-ІНТРЕЙД Кріпаченко Р.О. підтвердив фактичне здійснення вищенаведених господарських операцій та звернув увагу, що товарно-матеріальні цінності, які виступали предметом договору поставки №03/17/1 від 03.03.2017 придбані у ТОВ ОРІСОТ та перевезені на зберігання до ТОВ НОВО-ОІЛ . Наведене спростовує твердження відповідача про відсутність доказів транспортування товарів від TOB ГТА-ІНТРЕЙД до ТОВ НОВО-ОІЛ , оскільки наведені дії вчинені поза межами господарської діяльності позивача та ним не контролювались.

З огляду на зазначене, висновки відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, що покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, оскільки всі необхідні первинні документи надані позивачем під час проведення перевірки.

Отримані внаслідок господарських операцій товари позивач використав у власній господарській діяльності, що підтверджується документами наявними в матеріалах справи.

В свою чергу, на момент укладення договорів та проведення господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані платниками податків, банкрутами не визнавались.

Суд відхиляє посилання відповідача щодо недоліків в оформленні первинних документів позивача, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Суд акцентує увагу, що в матеріалах справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили та яким встановлено укладення договорів між позивачем та переліченими контрагентами з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання згаданих договорів з боку позивача. Епізод наявності змови позивача з контрагентами з метою зменшення податкових зобов`язань в ході слідства не досліджувався, судом не перевірявся і рішення з цього приводу судом не прийнято.

Суд також враховує той факт, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Платника податку не може бути позбавлено права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, яка свідчить про незаконність такого формування, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його контрагентами, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Суд зауважує, що податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допустив контрагент, а також не зазначено інших доводів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеним контрагентом.

Враховуючи зазначене, позивач правомірно відобразив у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з контрагентом на підставі належним чином оформлених останнім первинних бухгалтерських документів.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області №0003801408 від 05.04.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 43142920) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ДРУЖБА (20363 Черкаська область, Уманський район, с. Острівець, вул. Центральна, 4, код ЄДРПОУ 03794348) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення ст подання апеляційної скарги, яка мозісе бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 25 листопада 2019 року.

Суддя В.В. Гаращенко