Постанова

від 26.11.2019 по справі 640/4308/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4308/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Ганечко О.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРПРОФ" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року в адміністративній справі №640/4308/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерпроф" до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2019 року стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерпроф" (04070, м. Київ, вул. Щекавицька, 40/37, кв. 52; код ЄДРПОУ: 41986080) судові витрати у розмірі 10401,00 грн. (десять тисяч чотириста одна гривня нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРОПУ: 39292197).

Не погоджуючись з прийнятим судовим додатковим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано до суду договір про надання правової допомоги Адвокатським об`єднанням "Тернум", №20-МХ від 28 січня 2019 року, додаток №1 до договору про надання правової допомоги №20-МХ від 28 січня 2019 року про надання правової допомоги про систему тарифів об`єднання, Акт 2 надання правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги №20-МХ від 28.01.2019, та платіжне доручення №547 від 26 лютого 2019 року на суму 10401,00 грн.

Згідно п. 2.1 договору, на умовах, передбачених цим договором, об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту, а клієнт зобов`язаний сплатити об`єднанню гонорар та супутні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до Додатку №1 розмір оплати за одну годину керуючим партнером АО "Тернум", становить 800,00 грн.

Відповідно до Акту 2, позивачу надано правову допомогу, а саме: ознайомлення з документами щодо спору та їх аналіз, термін виконання (хвилин) - 140, вартість етапу виконання (гривень) - 1867,00; збір та дослідження доказів щодо спору та формування доказової бази з метою підготовки позовної заяви, термін виконання (хвилин) - 210, вартість етапу виконання (гривень) - 2800,00; визначення правової позиції та позовних вимог і погодження їх з клієнтом, термін виконання (хвилин) - 30, вартість етапу виконання (гривень) - 400,00; підготовка позовної заяви до Окружного адміністративного суду міста Києва, термін виконання (хвилин) - 380, вартість етапу виконання (гривень) - 5067,00; узгодження позову з клієнтом та його компонування, термін виконання (хвилин) - 20, вартість етапу виконання (гривень) - 267,00, усього до оплати - 10401,00 грн.

Отже, згідно Акту 2, позивачем понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 10401,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №547 від 26 лютого 2019 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів звертає увагу на таке.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

У відповідності до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 2 вказаної норми за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 269 рішення зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу , стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи вищезазначене у сукупності, в силу того, що належним чином документально підтвердженими є витрати позивача на правничу допомогу, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 10401,00 грн за надання позивачу правничої допомоги.

Положеннями ч.ч. 1, 2ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Ганечко О.М.

Степанюка А.Г.

Повний текст постанови виготовлено 28.11.2019.