Постанова

від 28.11.2019 по справі 817/1068/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа №817/1068/17

адміністративні провадження №К/9901/3066/17, №К/9901/3068/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - судді Мороз Л.Л.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №817/1068/17

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, Державної казначейської служби України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Бучик А.Ю., суддів: Мацького Є.М., Шевчук С.М.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- скасувати наказ Міністерства юстиції України від 09.12.2016 №1719/7 щодо розгляду його скарги;

- зобов`язати Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради скасувати державну реєстрацію щодо внесення змін до відомостей про ТОВ Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж щодо обрання в.о. директора ОСОБА_2 ;

- стягнути з Міністерства юстиції України моральну шкоду в сумі 100000грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що Міністерство юстиції своїм наказом протиправно відмовило у задоволенні скарги з тих підстав, що в скарзі не зазначені норми законодавства, оскільки ним у скарзі було зазначено про порушення ст.60 Закону України Про господарські товариства , п.4.4. Статуту приватного вищого навчального закладу ТОВ Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж ; рішення щодо обрання ОСОБА_3 виконуючим обов`язки директора Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), прийняте загальними зборами без належних в них повноважень, оскільки присутні в сукупності не володіють більш як 60 відсотками загальної кількості голосів. Також позивач вказує, що Міністерством були порушені терміни розгляду його скарги.

Крім того, позивач просив скасувати реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, яка відбулась 21 вересня 2016 року та внесена державним реєстратором управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Козярчук Людмилою Юріївною в реєстрі 16081070005006283 на підставі протоколу позачергових загальних зборів приватного вищого навчального закладу Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) №1 від 17 вересня 2016 року, оскільки рішенням господарського суду, яке набрало законної сили, вказаний протокол зборів засновників приватного вищого навчального закладу Рівненський економіко гуманітарний та інженерний коледж (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) визнаний недійсним.

Також, позивач просив стягнути моральну шкоду, оскільки такі дії відповідача Міністерства призвели до моральних страждань, зневіри у правовій системі, втрати нормальних життєвих зв`язків.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1719/7 від 09.12.2016 "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 11.10.2016" в повному обсязі.

Скасовано державну реєстрацію змін від 21.09.2016 до відомостей про юридичну особу Приватний вищий навчальний заклад Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), ЄДРПОУ №32171210, що містяться в Єдиному державному реєстрі №16081070005006283 про обрання виконуючим обов`язки директора ОСОБА_3 .

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. та прийнято у вказаній частині нову постанову про відмову в позові. В решті постанову залишено без змін.

Суди встановили, що 21.09.2016 державним реєстратором управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради проведено реєстраційну дію за №16081070005006283 щодо внесення змін до відомостей про ТОВ Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж , які містяться в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ЄДР), за наслідками якої внесені відомості щодо прізвища, ім`я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи: ОСОБА_3 20.09.2016 (тимчасово виконуючий обов`язки директора) - керівник, Гайдук Едуард Володимирович, 20.09.2016 - підписант.

11.10.2016 позивачем подано скаргу на вказані дії державного реєстратора до Міністерства юстиції України. Із змісту скарги слідує, що позивач вважає дії державного реєстратора про внесення відомостей до ЄДР щодо зазначення виконуючим обов`язки директора приватного вищого навчального закладу Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) ОСОБА_3 незаконними і така реєстраційна дія має бути скасована.

Скарга обґрунтована ст.60 Закону України Про господарські товариства , п.4.4. Статуту приватного вищого навчального закладу ТОВ Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж . Зазначено, що рішення щодо обрання ОСОБА_3 виконуючим обов`язки директора "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), прийняте загальними зборами без належних повноважень через відсутність у присутніх в сукупності права на володіння більш як 60 відсотками загальної кількості голосів.

Наказом Міністерства юстиції України від 09.12.2016 №1719/7 позивачу відмовлено у задоволенні скарги. Підставою для відмови в задоволенні скарги є недотримання при її оформленні вимог, визначених частиною п`ятою статті 34 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань : відсутність вказівки скаржника на норми законодавства, порушені у вказаних правовідносинах.

Не погоджуючись із вказаним наказом, а також наявністю в ЄДР запису про внесення змін до відомостей про ТОВ Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж , позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суди мотивували своє рішення тим, що суб`єкт владних повноважень відмовив у задоволенні скарги фактично з формальних підстав, уникнув її розгляду по суті, чим позбавив позивача права на ефективний засіб юридичного захисту. Суди дійшли висновку, що вчинена державним реєстратором управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради дія за №16081070005006283 щодо внесення змін до відомостей про ТзОВ Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж , які містяться в ЄДР підлягає також скасуванню з урахуванням того, що рішенням господарського суду Рівненської області у справі №918/1260/16 визнано недійсним рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж , оформлене протоколом №1 від 17 вересня 2016 року, та на підставі якого було вчинено оскаржувану реєстраційну дію.

Суд першої інстанції також дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з бюджету на користь позивача моральної шкоди в сумі 30000грн. Проте, апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції в цій частині та відмовив в позові з тих підстав, що позивачем не було надано суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та спричиненням йому моральної шкоди, що виразилася у приниженні престижу та ділової репутації, наявності психологічного дискомфорту, порушенні стану душевної рівноваги.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач та Міністерство юстиції України оскаржили їх у касаційному порядку.

Так, позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 100000грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. В решті судові рішення просить залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу Міністерство юстиції України просить відмовити у її задоволенні.

Міністерство юстиції України просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні та задовольнити його скаргу.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційних скарг, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг з огляду на таке.

Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв`язку з реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, яка відбулась 21 вересня 2016 року та внесена державним реєстратором управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Козярчук Людмилою Юріївною в реєстрі 16081070005006283 щодо обрання виконуючим обов`язки директора ОСОБА_3 , а також неналежним розглядом Міністерством юстиції України скарги позивача на такі дії реєстратора.

Дійсно, відносини, пов`язані з розглядом Міністерством юстиції України скарг у сфері державної реєстрації, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Разом з цим, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

У даній справі спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою позивача не стільки з наказом Міністерства юстиції України, а скільки з проведеною реєстраційною дією якою, як вважає позивач, порушено його корпоративні та трудові права.

Відтак, спірні правовідносини є похідними з невирішеного корпоративного спору, у межах якого можуть бути розв`язані й питання, пов`язані з реєстрацією змін щодо відомостей про юридичну особу, тобто такі правовідносини обумовлені необхідністю захисту прав не у сфері публічно-правових відносин, а корпоративних та майнових прав, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

За суб`єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС України.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року - скасувати.

Провадження у справі №817/1068/17 - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук

Л.В. Тацій,

Судді Верховного Суду