Ухвала

від 14.11.2019 по справі 638/8650/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

14 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 638/8650/19

провадження № 61-20125ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 червня 2019 року під головуванням судді Штих Т. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від

09 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С.,

Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП (далі - ТОВ ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за відсотками за кредитним договором за № 556/ФКВ-07 від 22 серпня 2007 року в розмірі 28 666,98 доларів США, що згідно з курсом НБУ на дату подання позову складає 754 965, 64 грн.

Разом з уточненою позовною заявою ТОВ ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП було подано заяву про забезпечення позову, в якій товариство просило накласти арешт на нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру, загальною площею 34,2 кв. м, житловою площею 17,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 17479368, що належить на праві власності ОСОБА_1 ; однокімнатну квартиру, загальною площею 33, 3 кв. м, житловою площею16,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 679768963101, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи заяву посилалось на те, що відповідачі вже довгий час не обслуговують кредит та фактично привласнили кошти позивача та безпідставно ними користуються на власний розсуд, ігноруючи права кредитодавця як власника цих коштів та станом на

13 червня 2019 року кредитна заборгованість існує і не погашена, а тому в позивача є підстави побоюватись, що така позиція відповідачів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даному позову. На підставі вищевказаного позивач просив заяву задовольнити та накласти арешт на вказані квартири.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 червня 2019 року заяву ТОВ ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП про забезпечення позовних вимог позивача задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, а саме:

- однокімнатну квартиру, загальною площею 34,2 кв. м, житловою площею

17,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 17479368, що належить на праві власності

ОСОБА_1 ;

- однокімнатну квартиру, загальною площею 33, 3 кв. м, житловою площею

16, 8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 679768963101, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Постановою Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , задоволено частково, ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 червня 2019 року в частині накладення арешту на однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 - скасовано, в цій частині у задоволенні заяви ТОВ ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП відмовлено. В частині накладення арешту на однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 червня 2019 року - змінено.Заборонено відчуження однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 , що належить на праві власності

ОСОБА_1

08 листопада 2019 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дзержинського районного суду

м. Харкова від 14 червня 2019 рокута постанову Харківського апеляційного суду від

09 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини п`ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим, як зазначено у частині п`ятій статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

Такий висновок суд зробив з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому при виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчиться, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою з`явою, позовним вимогам.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4).

Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Пунктом 10 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір, забезпечення позову в спосіб, про якій просить позивач, буде відповідати меті застосування заходів забезпечення. Невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим чи утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і в цій частині у задоволенні заяви ТОВ ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП відмовлячи, апеляційний суд вірно виходив з того, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 29 березня

2013 року, новим власником є ОСОБА_3 , який не є стороною у справі, а тому накладення арешту на вказану квартиру порушить права нового власника.

Змінюючи ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно є не співмірним із заявленими позивачем вимогами, оскільки може призвести до необґрунтованого обмеження права власника на реалізацію захищеного права володіння майном, а тому правильно змінив його з арешту нерухомого майна на заборону його відчуження.

Доводи касаційної скарги про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки позивачем не доведено, що відповідач вчиняє дії спрямовані на відчуження нерухомого майна, не знайшли свого підтвердження та вже були розглянуті судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно з пунктом 43 рішення Європейського Суду з прав людини по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Відповідачі не довели наявність у них доходу або майна, за рахунок якого можливо було б виконати рішення у разі задоволення позову. Відчуження нерухомого майна, за рахунок якого можливо виконати рішення у разі задоволення позову, утруднить або зробить неможливими виконання такого рішення суду.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції, з урахуванням обставин справи, предмету спору, характеру спірних правовідносин, завдань цивільного судочинства та забезпечення рівності прав і охоронюваних законом інтересів сторін, дійшов правильного висновку про те, що достатнім для забезпечення позову у даному випадку є такий вид забезпечення позову як заборона відчуження однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Таким чином, обраний вид забезпечення позову буде співмірним із заявленими позовними вимогами, а не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання можливого судового рішення.

Правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при частковому задоволенні заяви про забезпечення позову, мотивуванні судового рішення не викликає розумних сумнівів.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже, відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п`ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП про забезпечення позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду

м. Харкова від 14 червня 2019 рокута постанову Харківського апеляційного суду від

09 жовтня 2019 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська